Обгрунтовано доцільність використання маркерів вірулентності (МВ) для вірусів ЕСНО (Enteric cytopathogenic human orphan) на підставі вивчення їх фено- і генотипових властивостей. Досліджено МВ для штамів вірусів ЕСНО 3-х, 6-ти, 11-ти, 13-ти, 24-х, 30-х типів, ізольованих на території України. Доведено, що віруси ЕСНО різних типів, ізольовані від здорових і хворих осіб, найкраще розмножувалися та мали найбільші титри на культурі клітин RD відповідно. Встановлено, що для штамів, ізольованих від здорових осіб, найменші показники титрів були на лінії Vero; для штамів, ізольованих від хворих осіб, найменші титри реєстрували на культурі клітин HEp-2. Зазначено, що фенотипові ознаки вірулентності мають генетичне підгрунтя. Виявлено 13 точкових нуклеотидних замін між штамами, ізольованими від здорових і хворих осіб на підставі секвенування гена поверхневого капсидного білка VP1. Доведено, що для штамів, ізольованих від здорових осіб, у позиціях гена нуклеотидів 2494, 2549, 2574, 2577, 2605, 2621, 2622, 2626, 2638, 2663, 2686, 2787, 2916 характерні нуклеотиди T, C, A, A, C, G, T, G, T, T, C, T, T; для штамів, ізольованих від хворих осіб, у даних позиціях характерні нуклеотиди C, T, G, G, T, A, C, A, C, A, T, C, A. Зазначено, що встановлені нуклеотидні заміни є основою для внутрішньотипової диференціації авірулентних і вірулентних штамів вірусів ЕСНО.

  Скачати повний текст