Проведено комплексне дослідження біохімічних та імунологічних показників у крові клінічно здорових лабораторних тварин і тварин з модельованими запальними та рановими процесами у разі застосування для їх лікування нового натрійвмісного ветеринарного препарату гліцетинату (1 % та 2 %). Констатовано вірогідні зміни вмісту білків і співвідношення окремих їх фракцій, а також ліпідів та окремих їх класів і глюкози у крові лабораторних тварин із модельованими запальними процесами. Дані ефекти зафіксовано у разі застосування для лікування цих тварин гліцетинату залежно від його дози та кількості експозицій. Виявлено нормалізуючий вплив даного препрату на досліджувані показники обміну речовин у крові тварин з ексудативним та альтернативним запаленням. Вивчено біохімічні засади патогенезу запалення у лабораторних тварин та ефективність натрійвмісного препарату гліцетинату у лікуванні асептичних та інфікованих ран.

  Скачати повний текст

Виявлено, що стосовно відтворення моделі системної запальної відповіді високостійким тваринам притаманний виражений приріст активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи у відповідь на фармакологічну стимуляцію alpha-адренорецепторів. Описано особливості перебудови вегетативної регуляції в щурів у разі розвитку синдрому системної запальної відповіді. У високостійких щурів у перші години експерименту відбувається зростання потужності обох ланок вегетативної регуляції. Виявлено характер змін біохімічних процесів у внутрішніх органах щурів у перші години розвитку синдрому системної запальної відповіді. Зростає внутрішньотканинна активність атепсину Д. За цього найбільш рання та виражена активація даного ферменту має місце в печінці та нирках. Активність лактатдегідрогенази збільшується пропорційно давності патологічного процесу, приріст активності даного ферменту у групі високостійких тварин менш виражений, а у тканині легень і нирок він відсутній. Підвищення вмісту малонового діальдегіду відбувається водночас зі зростанням активності каталази. У групі низькостійких тварин виснажуються запаси ендогенного alpha-токоферолу в печінці. Виявлено, що підвищення активності катепсину Д та лактатдегірогенази, вмісту малонового діальдегіду й alpha-токоферолу, активності каталази у внутрішніх органах після моделювання синдрому системної запальної відповіді зворотньо корелює з активністю парасимпатичної нервової системи. Показано, що селективна фармакологічна стимуляція N-холінорецепторів за умов синдрому системної запальної відповіді гальмує активацію лактатдегідрогенази та катепсину Д у всіх внутрішніх органах, частково запобігає інтенсифікації перекисного окиснювання ліпідів і активізації антиоксидантної системи, поліпшує показники виживаності щурів за умов моделі синдрому системної запальної відповіді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Установлено раніше невідомі механізми гематологічних механізмів хронізації запалення. Показано, що первинно вони характеризуються більш значною тривалістю нейтрофільної та посиленням Т-лімфоцитарної інфільтрації, яка передує макрофагальній та фібробластичній реакціям. За цього значною мірою знижується експресія у вогнищі CD54-, а особливо, CD44-антигенів, стає інтенсивнішою експресія CD11c-, CD31- та CD61-антигенів, відбуваються повторні активація гемопоезу та вихід лейкоцитів у кров, фазні зміни D-позитивності у кістковому мозку, підвищення кількості CD11c+ -, CD3+ -, CD4+ -, CD25+ -, CD45RA+ -клітин, а також спостерігаються початкове зниження активності нейтрофілів і лімфоцитів й підвищення активності моноцитів крові, у подальшому - зменшення активності моноцитів і підвищення активності лімфоцитів, зростання потреби й нестача колонієстимулювальних факторів (КСФ). Базуючись на цих результатах, уперше експериментально показано можливість застосування гемомодуляторів для профілактики та лікування хронізації запалення (ХЗ), доведено ефективність застосування гранулоцитарного КСФ та розкрито механізми його протизапальної дії у разі ХЗ, взаємопов'язаних зі збільшенням продукції функціонально активних лейкоцитів.

  Скачати повний текст

Установлено, ацетилгідразід оксалурової кислоти та етиловий ефір 4-етоксіфенілоксалурової кислоти у разі внутрішнього введення в дозах 50 мг/кг і 100 мг/кг здоровим щурам у динаміці чотирьох годин суттєво не впливають на процеси обміну гострофазних білків, ліпідів і на активність ферментів, а за гострого формалінового запалення з оксидантним стресом виявляють антизапальні та антиоксидантні властивості, підтверджені тим, що у динаміці сприяють нормалізації у сироватці крові показників гаптоглобіну, фібриногену, церулоплазміну, альбуміну, загального білка, середніх молекул, загальних ліпідів, тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів високої густини холестерину, малонового діальдегіду, каталази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної та кислої фосфатаз.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З урахуванням ролі імунокомпетентних клітин у "впізнаванні" антигену та формуванні специфічного імунного захисту, досліджено лімфоцитарні популяції, рівень експресії активаційних молекул, системні рівні цитокінів для визначення розбіжностей цих показників у випадку захворювань бактеріального та небактеріального походження. Як маркери ендотоксемії бактеріального походження запропоновано активаційні молекули -HLA-DR+, рівень NK-клітин та системні рівні TNF. Наголошено, що визначення цих показників може сприяти покращанню діагностики серед захворювань із спільною назвою "Лихоманки неясного генезу" та оцінці активності інфекційного ендокардиту.

  Скачати повний текст

Досліджено стан системи біотрансформації ксенобіотиків за гострого запалення (введення ліпополісахариду Sh. Boydii) та хронічного автоімунного запалення (ад'ювантного артриту) у щурів та пацієнтів з негоспітальною пневмонією. Встановлено, що запальний процес викликає значне гальмування активності ізоформ цитохрому P450 (переважно P4502E1, 2C та 3A), UDP-глюкуронілтрансферази, фенолсульфотрансферази та глутатіон-S-трансферази, уповільнює елімінацію з організму щурів ацетаніліду, амідопірину та диклофенаку та підвищує анальгетичну дію, гастро- та нефротоксичність останнього. Виявлено, що депресія ферментів асоціюється з посиленням утворення активних форм кисню і оксиду азоту, накопиченням в мікросомальних мембранах печінки продуктів пероксидації ліпідів, зміною співвідношенян між фракціями фосфоліпідів, посиленням активності ксантиноксидази та оксидази D-амінокислот. Доведено, що інгібітори синтази оксиду азоту L-NAME та аміногуанідин попереджують пригнічення активності ферментів метаболізму ксенобіотиків. З'ясовано, що висока активність запального процесу у пацієнтів з пневмонією асоціюється з гальмуванням метаболічних перетворень диклофенаку натрію та парацетамолу. Встановлено, що ступінь затримки елімінації препаратів можна визначити за тяжкістю перебігу захворювання, виявлено його кореляцію з рівнем фактора некрозу пухлини-альфа, інтерлейкіну-6 і метаболітів оксиду азоту.

  Скачати повний текст

З використанням патофізіологічних, гематологічних, цитоморфологічних, цитохімічних, імуноферментних і статистичних методів вивчено роль еозинофілів та їх взаємодію з тучними клітинами у патогенезі запалення. За результатами дослідження з використанням моделі карагіненового гострого асептичного запалення показано фазні зміни кількості еозинофілів в ексудаті, кістковому мозку та периферичній крові, які свідчать про їх еміграцію у вогнище запалення, посилення еозинопоезу, розвиток еозинофілії, а також установлено зміни функціональної активності еозинофілів вогнища та крові. Досліджено роль еозинофілів у реакціях системи крові за умов запалення. Установлено їх суттєву значущість у розвитку та перебігу гострого неімунного запалення. З'ясовано, що еозинофіли відіграють активну, самостійну роль стосовно нейтрофілів. Виявлено, що еозинофіли та тучні клітини під час запалення взаємно активують і водночас контролюють реакції один одного. Еозинофіли за умов запалення виконують регуляторну й ефекторну функції.

  Скачати повний текст

Встановлено протизапальний модулювальний вплив опіоїдних пептидів на реакції різноманітних ланок системи крові (лейкоцитів вогнища запалення, кістково-мозкових клітин, лейкоцитів периферичної крові), який полягає в обмеженні акумуляції лейкоцитів (нейтрофілів, моноцитів-макрофагів, лімфоцитів) у вогнищі гострого запалення, їх функціональної активності, гемопоезу, виходу каріоцитів з кісткового мозку до крові. Встановлено, що стимулювальний вплив опіоїдів на лімфоцитарну реакцію, як і сама ця реакція, виявляється за незвичайного перебігу запалення.

  Скачати повний текст

Уперше проведено спеціальне комплексне дослідження, присвячене з'ясуванню ролі ендогенних опіоїдних пептидів у реакціях імунної системи у разі запалення. Показано, що опіоїдні пептиди є протизапальними модуляторами імунної відповіді за гострого запалення та встановлено імунні та рецепторні механізми їх впливу. Показано, що імуномодулювальний ефект опіоїдних пептидів за гострого запалення поєднується з обмеженням стимуляції клітинних і подальшою активацією гуморальних імунних реакцій, в клітинних імунних реакціях - з наростанням хелперної та супресорної активності, з переважним підвищенням супресорної.

  Скачати повний текст

З використанням патофізіологічних, цитоморфологічних, гістологічних, гістохімічних, гематологічних, цитохімічних, фармакологічних, статистичних методів вивчено роль тканинних базофілів (ТБ) у клітинних реакціях у разі хронічного запалення. Встановлено закономірності змін морфофункціонального стану ТБ вогнища, які свідчать про причетність ТБ до патогенезу хронічного запалення у динаміці процесу. Виявлено та визначено у часі фазу реакції ТБ та її прояв. Показано роль ТБ вогнища хронічного запалення у місцевих клітинних реакціях і реакціях системи крові. Встановлено, що ТБ сприяють судинно-ексудативно-інфільтративним і репаративним явищам, обмежують акумуляцію лімфоцитів у вогнищі, гемопоез, особливо лімфопоез і посилюють вихід лейкоцитів з кісткового мозку у кров і, таким чином, стримують прогресування хронічного запалення. Встановлено, що в реакціях системи крові у разі хронічного запалення мають значення ТБ вогнища, а також вся тучноклітинна система та ТБ поза вогнищем стримують прогресування хронічного запалення та відіграють компенсаторну роль у разі недостатності ТБ вогнища.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані щодо стану фібронектину (ФН) і біологічної активності його окремих фрагментів. З'ясовано підвищення ступеня деградації плазмового ФН за гострого (ГЗП) та хронічного запальних процесів (ХЗП) у сполучній тканині у порівнянні з нормою. Знайдено загальні закономірності деградації ФН за умов запального процесу, зокрема, появу фрагментів 120 кДа, та відмінності у спектрі фрагментів плазмового ФН, що є характерними для стадії запального процесу та його тривалості, тобто підвищення частоти виявлення фрагментів 140 - 100 і 19 - 15 кДа на стадії альтерації ГЗП, підвищення кількості фрагментів 95 - 90 кДа на стадії ексудації ГЗП і нормалізація стану ФН, а також зникнення його низькомолекулярних форм на стадії репарації ГЗП. Доведено, що фрагменти ФН, які утворюються за запальних процесів у сполучній тканині, здатні специфічно зв'язуватися з імуноглобулінами та включатися до імунних комплексів. Відзначено, що у разі ХЗП збільшується імуноглобулін-зв'язувальна активність окремих фрагментів ФН, особливо його низькомолекулярних форм (35 - 15 кДа). Показано, що зі збільшенням віку людини спостерігається підвищення ступеня деградації вільного ФН на стадії альтерації ГЗП, підвищення частоти виявлення високо- (175 - 160 кДа) і середньомолекулярних фрагментів (140 - 130 кДа) вільного ФН і підвищення ступеня деградації зв'язаного з IgG ФН, поява фрагментів 35 - 15 кДа за умов ХЗП. Доведено наявність впливу нефракціонованого та низькомолекулярного гепарину на ступінь фрагментованості вільного та зв'язаного з імуноглобулінами ФН за ГЗП у сполучній тканині, що розширює уявлення про біохімічні механізми дії цих препаратів.

  Скачати повний текст

Досліджено вміст цитокінів, C-реактивного білка й інших показників білкового обміну у сироватці крові на різних стадіях концерогенезу й у разі запалення для обгрунтування біохімічних маркерів злоякісного пухлинного зросту. Встановлено, що на початкових етапах канцерогенезу підвищується рівень фактора некрозу пухлин-alpha (ФНП-alpha), інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) і gamma-глобулінової фракції крові. На заключному етапі канцерогенезу, метастазування злоякісної пухлини досягають максимальних значень рівні ФНП-alpha, ІЛ-6, ІЛ-1beta, C-реактивного білка, знижується концентрація ІЛ-4 та ІЛ-1РА, зростає вміст загального фібриногену, збільшується АЧТЧ.

  Скачати повний текст