Досліджено особливості застосування люмінесцентної мікроскопії з акридиновим оранжевим (АО) в експериментальній та клінічній імунології. Проведено люмінесцентний аналіз функціональної активності лейкоцитів крові людини з застосуванням АО. Запропоновано застосування люмінесцентного методу з АО за різних клінічних умов для визначення імунного статусу людини. Уперше в клінічній імунології визначено функціональну активність імунної системи під час операційної травми за допомогою патогенетичного підходу, що дозволяє враховувати основні стадії імуногенезу: активацію, проліферацію, диференціювання та міграцію лімфоцитів. Проведено аналіз патогенетичного зв'язку показників інтенсивності люмінесценції лімфоцитів, пофарбованих АО, з частотою популяцій лімфоцитів, фенотипованих моноклональними антитілами, та оцінених іншими патогенетичними методами в периферичній крові та культурі лімфоцитів.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості змін імунологічної реактивності організму та стану клітинних мембран лімфоцитів у разі застосування лімфоцитарних кейлонів, отриманих з різних популяцій лімфоцитів і кейлонів, що мають фазову клітинну специфічність. Розроблено новий напрямок - визначення стану лімфоцитарної кейлонної системи у нормі та за різних захворювань організму для інтегральної диференціації ступеня ушкодження різних ланок імунної системи та її потенційних можливостей, що необхідно для діагностики, імунокорекції та профілактики. Висвітлено новий метод визначення ступеня тяжкості гострої променевої хвороби та стану імунної системи у разі інших захворювань. Встановлено, що лімфоцитарні кейлони мають фазову та вузьку клітинну специфічність.Обгрунтовано можливість використання кейлонів як природних антиоксидантів. Запропоновано використовувати лімфоцитарні кейлони як діагностичні препарати для оцінки порушень імунної системи.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані щодо стану фібронектину (ФН) і біологічної активності його окремих фрагментів. З'ясовано підвищення ступеня деградації плазмового ФН за гострого (ГЗП) та хронічного запальних процесів (ХЗП) у сполучній тканині у порівнянні з нормою. Знайдено загальні закономірності деградації ФН за умов запального процесу, зокрема, появу фрагментів 120 кДа, та відмінності у спектрі фрагментів плазмового ФН, що є характерними для стадії запального процесу та його тривалості, тобто підвищення частоти виявлення фрагментів 140 - 100 і 19 - 15 кДа на стадії альтерації ГЗП, підвищення кількості фрагментів 95 - 90 кДа на стадії ексудації ГЗП і нормалізація стану ФН, а також зникнення його низькомолекулярних форм на стадії репарації ГЗП. Доведено, що фрагменти ФН, які утворюються за запальних процесів у сполучній тканині, здатні специфічно зв'язуватися з імуноглобулінами та включатися до імунних комплексів. Відзначено, що у разі ХЗП збільшується імуноглобулін-зв'язувальна активність окремих фрагментів ФН, особливо його низькомолекулярних форм (35 - 15 кДа). Показано, що зі збільшенням віку людини спостерігається підвищення ступеня деградації вільного ФН на стадії альтерації ГЗП, підвищення частоти виявлення високо- (175 - 160 кДа) і середньомолекулярних фрагментів (140 - 130 кДа) вільного ФН і підвищення ступеня деградації зв'язаного з IgG ФН, поява фрагментів 35 - 15 кДа за умов ХЗП. Доведено наявність впливу нефракціонованого та низькомолекулярного гепарину на ступінь фрагментованості вільного та зв'язаного з імуноглобулінами ФН за ГЗП у сполучній тканині, що розширює уявлення про біохімічні механізми дії цих препаратів.

  Скачати повний текст