Проаналізовано питання захворюваності на дифтерію серед військовослужбовців Збройних Сил України загалом, а також за територіями дислокацій, видами та родами військ за період 1987 - 2000 рр. Встановлено особливості проявів епідемії дифтерії, а також вивчено стан антитоксичного протидифтерійного імунітету, зокрема, молодого поповнення військовослужбовців строкової служби військових частин Центрального підпорядкування Збройних Сил України за період з 1993 по 2000 р. Визначено інтенсивність циркуляції збудника дифтерії серед військовослужбовців у зазначений період. Виявлено основні фактори ризику, які обумовили сталість епідемічного неблагополуччя стосовно захворюваності на дифтерію в Збройних Силах України. Проаналізовано та надано оцінку ефективності заходів планової ревакцинації та антибіотикопрофілактики серед молодого поповнення військовослужбовців строкової служби навчальних центрів військових частин центрального підпорядкування. Обгрунтовано систему епідеміологічного нагляду стосовно дифтерії в Збройних Силах України.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічну картину та імунологічні показники у хворих на дифтерію та бактеріоносіїв C. diphtheriae за умов промислового міста з урахуванням наявності чи відсутності вакцинації, супутньої патології, віку та перебігу захворювання. Розроблено критерії для прогнозування тяжкості перебігу захворювання, розвитку ускладнень, а також проведення імунокоригуючої терапії з урахуванням залучених до патологічного процесу систем і підсистем імунного захисту. За результатами дослідження виявлено, що серед захворілих переважали щеплені, але зі збільшенням віку відношення щеплених і нещеплених зменшувалось. Установлено, що протидифтерійні антитоксичні антитіла не забезпечуюь захист від захворювання, але визначають його форму, тяжкість перебігу, характер ускладнень. Визначено, що захворювання на дифтерію супроводжується залученням до імунної відповіді клітин загальної запальної реакції, T- і B-систем імунної системи. Виявлено, що у щеплених хворих ступінь мобілізації у вогнище запалення КЗЗР вище, про що свідчать зміни в лейкограмі. Виявлено пригнічення імунної системи за тяжкого перебігу дифтерії, ускладнень, ознак імунодефіциту у хворих середнього віку. Доведено, що відсутність антитоксичних антитіл у хворих на дифтерію з тяжким і ускладненим перебігом сприяє залученню до системи імунного захисту всіх компонентів уродженого й адаптивного імунітету. Показано, що у формуванні систем імунного захисту у зазначених хворих спостерігається перехід від пристосувальних реакцій до розпаду системи взагалі за тяжких і ускладнених форм захворювання.

  Скачати повний текст

В роботі вперше вивчено особливості епідеміологічного прояву дифтерії в семи областях, переважно східного регіону України, які вирізняються екологічними умовами та соціально-економічною орієнтацією. Показано негативний вплив на формування протидифтерійного імунітету дорослого населення техногенних чинників (металургійного, коксохімічного та інших виробництв). Поглиблено вивчення структури популяції коринебактерій дифтерії та їхні штамові характеристики. Запропоновано принцип типування коринебактерій дифтерії з метою визначення епідеміологічної значущості вогнищ. Обгрунтовано доцільність вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за дифтерією і запропоновано її структурно-функціональну схему, яка включає додаткові заходи (вивчення особливостей циркулюючих коринебактерій дифтерії, а саме, структури популяції та штамових характеристик, урахування впливу чинників середовища на стан післявакцинального протидифтерійного імунітету), використання яких дає можливість підвищити ефективність системи епідеміологічного нагляду.

  Скачати повний текст

Епідемія дифтерії 90-х років ХХ ст. розглядається як результат складних взаємовідносин між соціальною та біологічною підсистемами епідемічного процесу дифтерійної інфекції у вакцинальну еру. На підставі системного аналізу усіх рівнів взаємодії гетерогенних популяцій збудника дифтерії та його хазяїна (людини) від субклітинного рівня інфекційного процесу до глобальної системи епідеміологічного нагляду визначено сучасний етап еволюції дифтерійної інфекції в соціально-екологічних умовах України і розроблено шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду за дифтерією. Надана клініко-епідеміологічна характеристика дифтерії 90-х рр. в Україні на підставі офіційних даних. Проаналізовано імунологічну ефективність додаткових ревакцинацій ("імунокорекції") у дітей та вікові особливості імунної відповіді дорослих на ревакцинацію АДП-м. На основі вивчення структури популяції збудника у різні періоди епідемічного процесу визначено індикаторні бактеріологічні показники стану цієї популяції та резервуари C.diphtheriae в міжепідемічний період. Проаналізовано якість клінічної та лабораторної діагностики дифтерії. Розроблені методичні підходи до вивчення стану клітинних рецепторів для дифтерійного токсину за допомогою лектинів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст