Виявлено закономірності формування світло-кольорового середовища (СКС) сучасного міста. Визначено, що СКС міста є ієрархічною системою з інтегрованою взаємодією, відкритих і закритих архітектурних просторів з джерелами й установками штучного освітлення, яка забезпечує цілий ряд функцій для життєдіяльності населення міста. Його основні якісні та кількісні характеристики зумовлені функцією світла та кольору в архітектурному середовищі. Процес формування СКС сучасного міста залежить від комплексу основних чинників, а саме: містобудівних, природно-кліматичних, інженерно-технічних, естетичних і здійснюється поетапно. Виявлено основні етапи формування СКС міста з використанням природного та штучного світла. Проаналізовано зарубіжний досвід формування СКС сучасного міста та визначено його просторову структуру, яку виявляють світлопланувальні "каркас" і "тканина" сучасного міста. Даний "каркас" формується інфраструктурою транспортно-пішохідних комунікацій з підсистемою житлових і промислових функцій. Світлопланувальну "тканину" міста формують об'єкти міського центру та ландшафтно-рекреаційних територій міста. Надано рекомендації щодо формування їх основних структурних одиниць. Виявлено композиційні задачі формування СКС сучасного міста, які запропоновано визначати на макро- та мікрорівні. Створення світло-кольорового середовища міста є комплексною проблемою з інтегрованим рішенням інженерно-технічних і архітектурно-художніх задач. Формування світло-кольорового середовища запропоновано здійснювати з урахуванням розроблених архітектурно-художніх принципів проектування та розробкою світло-кольорового генплану міста.

  Скачати повний текст

Висвітлено світовий досвід і показано актуальність робіт стосовно створення сприятливого психологічного клімату, якісного вдосконалення дизайну середовища та його об'єктів, гуманізації середовища впливу станцій метрополітену. Проаналізовано результати досліджень, проведених іншими фахівцями у цьому напрямку, що дозволило створити інформаційну базу роботи. Розглянуто особливості взаємодії метрополітену й інших елементів міської структури, закономірності функціонування системи місто - метрополітен на прикладі міст світу, історичні передумови архітектурно-дизайнерського перетворення планувальної структури Харкова у взаємозв'язку з системою метрополітену. Сформульовано понятійно-категорійний апарат дослідження зони впливу станції метрополітену. Проаналізовано архітектурно-планувальну структуру цих зон на різних містобудівних рівнях. Визначено їх основні метричні характеристики, форми архітектурно-просторової інтеграції з середовищем міста. Розроблено територіально-просторову, функціональну, архітектурно-дизайнерську моделі зон впливу станцій метрополітену. На підставі проведеного аналізу визначено типологізацію як умову комплексного підходу до формування середовища зон впливу. Досліджено різні структурні елементи цих зон щодо їх наповненості елементами міського дизайну. Розроблено типологічну матрицю рекомедованих номенклатур об'єктів міського дизайну за їх належністю до різних структурних елементів зон впливу станцій метрополітену. Сформульовано принципи формування дизайну таких зон. Запропоновано рекомендовану номенклатуру елементів міського дизайну для різних типів зон впливу станцій метрополітену. Визначено методи та практичні засоби стосовно формування гармонійного середовища цих зон. Показано роль дизайну в організації комфортного середовища життєдільності населення у них. Розроблено базову методику перетворення середовища зон впливу станцій метрополітену, яка поєднує в єдиний процес розробку архітектурно-дизайнерської концепції та програму середовищної діяльності.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження формотвірної дії руху в архітектурній композиції в естетико-психологічному аспекті сприйняття вузлів просторово-часової структури міста. На підставі порівняльного аналізу архітектурних, загальнонаукових і мистецтвознавчих концепцій, а також вибраної методики дослідження проведено вивчення історичних містобудівних ансамблів Чернігова, Ізюма, Святогорська щодо ритмічних побудов їх композиції з виявленням естетико-емоційного (архетипічного) аспекту сприйняття архітектурно-просторових структур. Розкрито емоційно-психологічний та інформаційно-формотвірний потенціал фактора руху. У науковий обіг введено поняття "порогового простору" як архетипічного аспекту ритмічного акценту. Встановлено, що на синтез вражень, сформованих шляхами руху, впливає ритмічна послідовність просторів, утворених акцентами і паузами. Відзначено, що акцент повинен мати якості "порогового простору", а пауза - "розрядки". Розроблено методику архітектурно-семіотичного аналізу композиційної структури міста (ансамблю), що враховує психологічний аспект сприйняття.

  Скачати повний текст