Скачати повний текст

Досліджено особливості процесів сіткоутворення та формування структури поліціанурату за умов присутності мінерального шаруватого наповнювача монтморилоніту і/або гнучколанцюгового реакційноздатного модифікатора політетраметиленгліколю. Проаналізовано вплив наповнювача на властивості нанокомпозитів на основі гомо- та гібридних поліціануратних сіток. Вперше застосовано комбіновану модифікацію поліціануратів за допомогою органічного реакційноздатного полімеру та неорганічного алюмосилікатного наповнювача, вивчено особливості перебігу реакції поліциклотримеризації диціанового естеру за умов присутності модифікатора та наповнювача. Вперше встановлено, що модифіковані поліціанати характеризуються наногетерогенністю за умов модифікації олігомером і монтморилонітом. Вперше зафіксовано формування гібридної структури з подвійною наногетерогенністю. Встановлено, що даний ефект відбувається за рахунок нанофазового розподілу в гібридній поліціанурат-поліетерній сітці, а також за присутності наповнювача. Доведено, що застосування подвійної модифікації поліціануратів дозволяє одержати матеріали, що характеризуються високими значеннями механічного модуля.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено структурно-морфологічні особливості та теплові переходи в сегментованих поліуретанах (ПУ) з карбоксильними та Li-, Na-, K-карбоксильними групами у складі гнучкого поліефірного (полі(тетраметиленгліколь)) сегмента та різною довжиною жорсткого сегмента, а також діелектричну релаксацію та йонну провідність в даних системах. Проведено систематичне дослідження ряду відповідних модельних ПУ з застосуванням методик широко- та малокутового розсіювання рентгенівських променів, диференціальної скануючої калориметрії, широкополюсної діелектричної релаксаційної спектроскопії. Показано, що нейтралізація карбоксильних груп призводить до пригнічення процесів кристалізації поліетерних блоків. Визначено, що в даних ПУ йономерах, поряд з наявністю типової для сегментованих ПУ мікрофазово розшарованої структури, відбувається формування агрегатів йонних груп, яке супроводжується збільшенням ступеня сегрегації блоків різної природи та зниженням йонної провідності майже на порядок; йонна та протонна провідність досліджуваних ПУ зростає за умов зменшення довжини жорстколанцюгових сегментів. Часи релаксації провідності є суттєво більшими за часи релаксації сегментальної рухливості поліефірних ланцюгів. Встановлено, що даний ефект збільшується у разі переходу від кислотної до йонної форми ПУ.

  Скачати повний текст

Узагальнено закономірності впливу хімічної будови, довжини та полярності подовжуючого ланцюга (ПЛ) жорстких блоків олігомерних та полімерних уретановмісних систем на рівень мікрофазового поділу, характеристики мікрофазової структури, термічні та межові фізико-механічні властивості. На прикладі поліуретанів показано, що водневі зв'язки між полярними групами є короткодіючими, а кулонівські сили між йонними групами - далекодіючими. Зазначено, що цим пояснюється інтенсивний розвиток процесів мікрофазової сегрегації за умов введення йонних груп у жорсткі блоки уретановмісних полімерів (ПУ), які в неіонній формі характеризувалися загальмованістю цих процесів. Показано, що зміна типу та просторового розміру йонних груп у жорстких блоках ПУ є ефективним методом регулювання мікрофазової структури та макроскопічних властивостей уретановмісних полімерів. Установлено, що за умов покрокового зростання температури, у разі досягнення певної величини кінетичної рухливості фрагментів макроланцюгів поліуретанових катіономерів, можлива реалізація йонної агрегації в жорстких доменах.Досліджено мікрогенну структуру інтерполімерних комплексів, що відрізнялись за типом полімер-полімерних фізичних взаємодій у сумішах комплементарних полімерів: водневі зв'язки - в сумішах поліуретансемікарбазиду з COOH групами в жорстких блоках (ПУСК) та полівінілпіролідону; іон-іонні кулонівські взаємодії - в сумішах ПУСК та ПУ з третинними атомами азоту в жорстких блоках.

  Скачати повний текст

Створено полімерні системи на основі іономірних поліуретанів (ІПУ) і природних сполук (моно-, ди- і полісахаридів), здатних деградувати під впливом факторів довкілля. Запропоновано новий спосіб одержання Кр-вмісних водних дисперсій ІПУ шляхом введення водного розчину Кр у розчин іономірного олігоуретану за суміщення стадії подовження ланцюга та процесу диспергування, що принципово відрізняється від відомого способу одержання механічних сумішей ІПУ + Кр і проявляється у високій агрегативній стабільності дисперсій та здатності утворювати монолітні плівки, на відміну від механічних сумішей. Одержання таких дисперсій не обмежується використанням лише Кр, але й будь-якого іншого полісахариду, що містить гідроксильні групи. Вперше синтезовано нові ІПУ, що містять у своєму складі одночасно фрагменти моно-(ди-) та полісахариду, введених на різних стадіях синтезу. Встановлено, що концентрація природного компонента та його будова відіграють вирішальну роль у формуванні структури та властивостей, а, отже, й здатності до (біо)деградації одержаних матеріалів. Шляхом введення природних сполук різної будови до складу базового ІПУ вдалося не тільки підвищити здатність до деградації за умов довкілля, але і певною мірою покращити фізико-механічні властивості ІПУ, низькі показники яких є його суттєвим недоліком.

  Скачати повний текст

Встановлено взаємозв'язок між умовами синтезу та переробки термопластичних поліуретанів (ТПУ) та їх структурою, фізико-механічними та триботехнічними властивостями. Запропоновано шляхи підвищення абразивостійкості ТПУ за рахунок синтезу з оптимальних вихідних матеріалів. Здійснено розрахунки та прогнозування зношування поліуретанових термопластів у потоці абразивних частинок з урахуванням зміни структурних параметрів (концентрації жорстких блоків, молекулярної маси), визначено природу та вид вихідних компонентів, а також експлуатаційні характеристики (швидкість потоку абразивних частинок, кута атаки). Розроблено практичні рекомендації щодо використання абразивостійких поліуретанів за умов газоабразивного зношування. Виявлено визначальний вплив хімічної будови, природи та виду вихідних компонентів, їх співвідношення на стадії синтезу, а також молекулярної маси поліуретанових термопластів на їх фізико-механічні та триботехнічні характеристики.

  Скачати повний текст

Уперше одержано полімерні сполуки окиснювальною поліконденсацією позиційних ізомерів аміноацетофенону у кислому середовищі, підтверджено їх структуру та вивчено фізико-хімічні властивості, зокрема, досліджено термічну стійкість й апробовано як електроактивні матеріали для катодів у літієвих елементах. Показано, що первісними інтермедіатами за умов окиснювальної поліконденсації ізомерів аміноацетофенону й анізидину є нітренієві радикали, здатні ізомеризуватися у радикали хіноїдного типу. Відзначено, що ріст полімерного ланцюга відбувається внаслідок реакцій автоприскорення з участю молекул мономеру та рекомбінації між радикальними частинками, головним чином за типом "голова до хвоста". Одержано плівки електроактивних поліконденсантів ізомерів анізидину й аміноацетофенону на електродній поверхні та досліджено електрохімічні перетворення, які відбуваються під час окиснення-відновлення, а також одержано продукт окиснення конго червоного та сконструйовано на його основі літієве джерело живлення. Установлено, що структурні особливості поліконденсатів та їх фізико-хімічні властивості обумовлені електронним ефектом замісників у фенільних кільцях.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Створено стійкі до біокорозії, індукованої мікроорганізмами поліуретани шляхом фізичної та структурно-хімічної модифікації. Фізичне модифікування лінійних, розгалужених і піно/поліуретанів проведено за участі активних модифікувальних домішок неорганічного (хлоридів олова та цинку), синтетичного [металоорганічних комплексів: цинку (II), міді (II) й олова (IV); гетероциклічних: похідних оксихіноліну, імідазолілметану та четвертинних амонієвих солей] та природного походження (рослинних ефірних олій чайного дерева, евкаліпта, грейпфрута). Фізичною модифікацією гідразинвмісних поліуретанів лінійної (різних складів) та розгалуженої структур і пінополіуретанів створено полімери з пролонгованою біологічною активністю різного терміну дії. На підставі результатів досліджень токсикології та надмолекулярної структури одержаних полімерних систем показано, що за фізичного модифікування поліуретанів неорганічними смолами металів і металоорганічними комплексами відбувається хімічне зв'язування модифікатора полімерною матрицею, що обумовлюють відсутність загальнотоксичної дії полімерів. Структурно-хімічне модифікування монофункціональними та біфункціональними біологічно активними сполуками зумовлює біологічну активність постійної дії. Висока біологічна активність поліамідоуретанів зумовлена підвищеною концентрацією металовмісних фрагментів на поверхні полімеру. Всі поліамідоуретани є аморфно-кристалічними зі статичним розподілом мікрообластей в об'ємі полімеру за відсутності суттєвої взаємодії ацетилацетонів металів з гнучкими сегментами макроланцюга.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Синтезовано ненасичені олігомери різними методами олігомеризації, встановлено закономірності їх епоксидування розчином надоцтової кислоти та надкислотою, що утворюється "in situ". Досліджено вплив технологічних параметрів процесу епоксидування, а також методу виділення продукту реакції на вихід та фізико-хімічні властивості епоксидованих олігомерів. Визначено оптимальні умови проведення епоксидування, визначено кінетичні характеристики даного процесу. Встановлено структуруючі властивості епоксидованих олігомерів. Визначено оптимальний склад та тривалість структурування епоксиолігомерних композицій одержаного епоксидованого олігомеру зі смолою ЕД-20, досліджено основні характеристики композицій: вміст гель-фракції, твердість, адгезію, хімічну стійкість та водопоглинання. Створено принципові технологічні схеми процесу одержання епоксидованих олігомерів, показано економічну доцільність їх виробництва.

  Скачати повний текст

Доведено, що епоксидні смоли (ЕС), завдяки унікальному поєднанню комплексу цінних властивостей, таких як висока міцність, хімічна стійкість, знайшли широке застосування у різних галузях промисловості. Вироби на основі ЕС використовуються як конструкційні матеріали, клеї, електроізоляційні та захисні покриття, прес-матеріали тощо. За умов стрімкого розвитку науково-технічного прогресу підвищено вимоги до експлуатаційних властивостей виробів на основі ЕС. Здійснено хімічну модифікацію епоксидів сполуками, що містять атоми галогенів, силіцію, фосфору, бору та ін. Вперше на основі діанових ЕС синтезовано частково флуоровані олігомери, що поєднують у своїй структурі з одного кінця молекули епоксидну або пероксидну групу, а з іншого - флуорвмісний фрагмент.

  Скачати повний текст