Вивчено розподіл речовин, які впливають на гемостаз у парних органах (півкулях головного мозку, легенях, нирках, стегнових м'язах) людей і тварин різних видів (півнів, щурів, морських свинок, котів, кролів) та з'ясовано їх значущість у регуляції згортання крові та фібринолізу у симетричних ділянах кровообігу (яремних, ниркових і стегнових венах) у тварин (котів) за фізіологічних умов. За результатами дослідження установлено, що речовини, які впливають на гемостаз (прокоагулянти та фібринолітичні компоненти) у тканинах парних органів з урахуванням індивідуальних особливостей гемокоагуляційних і фібринолітичних властивостей тканин головного мозку, легень, нирок і стегнових м'язів розділено людей і тварин на дві групи. Першу групу становили тварини та люди з наявністю переважання прокоагулянтних і фібринолітичних властивостей зліва, другу - справа. Показано, що асиметрія гемостазу у симетричних органах притаманна людям і тваринам різних видів, тобто є загальнобіологічним явищем. Доведено, що ступінь цих розбіжностей у різних тварин неоднаковий. Зокрема з'ясовано, що тканини мозку мають високу тромбопластичну активність у щурів, котів, кролів і людей та високу фібринолітичну - у щурів, морських свинок і котів. Тканини нирок мають високі прокоагулянтні та фібринолітичні властивості у щурів, морських свинок, котів і кролів. Аналогічні результати одержано стосовно тканин легень і стегнових м'язів. Виявлено, що в одних тварин і людей вони є переважними в органах, розташованих зліва, в інших - справа. Доведено, що кров, яка відтікає від парних органів, справа і зліва має різні прокоагулянтні та фібринолітичні властивості, що залежить від рівня активності цих речовин в органах відповідного боку.

  Скачати повний текст

Вперше з використанням хромогенного аналізу кількісно визначено базову продукцію тканинного активатора плазміногену (ТАП) клітинами PC-12. Показано, що клітини PC-12 конститутивно продукують ТАП, що сприяє деградації фібрину. Встановлено, що низькомолекулярні продукти стимулюють проліферацію клітин, послаблюють їх адгезію до підложки, збільшують експресію нікотинового ацетилхолінового рецептору і сприяють росту нейритів. Доведено, що високомолекулярні продукти гідролізу, зокрема DD, D та E фрагменти фібрин(оген)у, суттєво збільшують адгезію клітин PC-12 до пластику. Вперше виявлено, що вплив сорбованих і розчинних DD, D та E фрагментів на клітини може бути різним.

  Скачати повний текст

З використанням модельних систем in vitro та in vivo проаналізовано вплив стрептокінази на механізми регуляції активності та взаємодії компонентів системи фібринолізу. Досліджено параметри тканниного активатора плазміногена, інгібітора активаторів плазміногена I типу (ПАІ-1) та їх взаємодію. Вивчено наступні компоненти системи зсідання крові: фібриноген, розчинний фібрин, продукти деградації фібрину та тромбін. Встановлено, що активність і концентрація тканинного активатора плазмінногена значно підвищується (майже в 3,5 рази) через 1 год після введення стрептокінази у всіх модельних системах in vitro, а в подальшому даний показник наближається до норми. На підставі одержаних даних виявлено активацію системи фібринолізу, пов'язану зі зростанням концентрації тканинного активатора плазміногена в руслі крові та відповідно компенсаторним підсиленням його інгібування. Показано здатність стрептокінази впливати на судинно-тромбоцитарну ланку системи гемостазу без участі плазміногена, внаслідок якої відбувається значне вивільнення тканинного активатора плазміногена та інгібітора активаторів ПАІ-1.

  Скачати повний текст

Проведене дослідження паказало, що на поверхні фібринових згустків, які формуються за розділу двох фаз, утворюється структура (поверхневий шар), яка відрізняється від структури згустка. На базі електронно-мікроскопічного дослідження розраховано товщину поверхневого шару: для дезАА-фібрину - 25,8 нм, для дезААВВ-фібрину - 29 нм. На підставі даних аналізу процесу гідролізу згустків плазміном показано, що ступінь їх стабілізації практично не впливає на швидкість ферментативного розщеплення фібринових згустків без поверхневого шару. Виявлено, що для згустків з поверхневим шаром швидкість гідролізу пропорційно знижується залежно від ступеня стабілізації. Встановлено, що у процесі полімеризації на гетерогенній поверхні розділу двох фаз або у випадку її відсутності, у монофазі, відбуваються зміни структури фібринового згустку, які впливають на його здатність сорбувати на своїй поверхні молекули глу-плазміногену та тканинного активатора плазміногену. Встановлено, що знайдені відмінності у структурі, а також у взаємодії фібринових згустків, залежно від особливостей їх поверхні, та компонентів фібринолітичної системи дають змогу більш ефективно використовувати фібринові клеї у медичній практиці.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено механізми індукції каталітичної активності плазміногену моноклональним антитілом IV - 1c та обгрунтовано використання моноклональних антитіл відповідної специфічності як моделі вивчення таких механізмів. Розглянуто вплив фізико-хімічних чинників на процес індукції каталітичної активності, визначено стабільність комплексу та основні параметри процесу індукції. Обговорено залежність швидкості індукції від концентрації протонів у середовищі. Установлено неможливість індукції каталітичної активності плазміногена за відсутності міцної взаємодії С-кінцевого лізину важкого ланцюга моноклонального антитіла з лізин-зв'язувальними ділянками плазміногена. Показано, що процесу індукції каталітичної активності передує перехід глу-плазміногена до відкритої, ліз-подібної конформації. Виявлено залежність цього процесу від катіонного складу середовища. На підставі визначення енергії активації процесу доведено наявність значних конформаційних перебудов комплексу плазміноген - моноклональне антитіло IV - 1c, які передують індукції каталітичної активності. За результатами дослідження механізмів індукції каталітичної активності плазміногена моноклональним антитілом IV - 1c уперше запропоновано схему реакції, яка, можливо, є універсальною для активаторів плазміногена непрямої дії. Схему можна представити як ряд реакцій, які відбуваються послідовно та частково одночасно: утворення комплексу Глу - плазміноген - моноклональне антитіло за механізмом взаємодії антитіла з епітопом, перехід плазміногена до ліз-подібної конформації, взаємодія лізин-зв'язувальної ділянки плазміногена з С-кінцевим залишком лізину гамма-ланцюга моноклонального антитіла, експозиція активного центру, здатного гідролізувати активаційний зв'язок молекули плазміногена. Схема враховує можливість наявності проміжних активаторних комплексів та існування позитивного зворотного зв'язку.

  Скачати повний текст

Досліджено структурно-функціональні взаємозв'язки нових синтетичних інгібіторів з основним ферментом системи зсідання крові - тромбіном. Синтезовано новий клас ефективних і високоселективних інгібіторів тромбіну - ліпо-ретро-D-пептиди, у певних з них виявлено селективність до тромбіну більш, ніж у 5 000 разів за мікромолярних значень Ki. Вперше метод ALDI ToF MS використано для дослідження структурних особливостей інтактних білків. Наявність винятково осколкових іонів у спектрі тромбіну пояснено присутністю олігосахаридного залишку специфічної будови. Показано, що інгібітори на основі послідовності - D-Arg-D-Phe - впливають на інтенсивності осколкових іонів тромбіну на відміну від естерних похідних N-ациларгінінів.

  Скачати повний текст

Досліджено роль похідних протромбіну (мезо- та претромбіну) в процесах формування фібринового та тромбоцитарного тромбів. Розроблено метод одержання мезотромбіну, придатного для використання в модельних системах in vitro. Встановлено, що мезотромбін сприяє формуванню фібринової сітки, згортаючи фібриноген і активуючи фактор ХІІІ зсідання крові. Методом протокової цитометрії показано, що в популяції механічно стимульованих до активації тромбоцитів мезотромбін, але не претромбін 1, виявляє себе як потужний активатор тромбоцитів. З'ясовано, що похідні протромбіну модулюють ADP-, колаген- і адреналін-індуковану агрегацію тромбоцитів. Визначено, що мезотромбін скорочує lag-фазу колаген-індукованої агрегації тромбоцитів і збільшує ступінь ADP- і адреналін-індукованої агрегації тромбоцитів, а також, що претромбін 1 пригнічує індуковану агрегацію тромбоцитів і не впливає на процес їх дегрануляції. Розроблено діагностичний тест на основі екамуліну (активатора протромбіну з отрути Echis multisquamatis) для визначення загального рівня протромбіну і його функціонально неактивних форм (претромбіну 1 та PIVKA-протромбіну) в плазмі крові. Показано, що виявлення претромбіну 1 є маркером тромбофілії за системного червоного вовчаку. Встановлено, що запропонований діагностичний тест дозволяє підібрати індивідуальну дозу антикоагулянтів непрямої дії для кожного окремого пацієнта та контролювати ефективність терапії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст