Розроблено комплексний підхід до цілеспрямованої трансформації карбофункціоналізованих угруповань у положенні 4 піразольного ядра з метою конструювання біологічно активних ациклічних і гетероциклічних ансамблів і конденсованих систем. Запропоновано методологію синтетичного застосування 4-формілпіразолів і продуктів їх конденсації з рядом N- та C-нуклеофілів для побудови складних і перспективних біологічно активних молекул: піразоло[3,4-d]піридазинів, первинних, вторинних, третинних 4-піразолілметиламінів, 4-піразолілтіазолідин-4-онів, піразоліл-4-амінометилфосфонових кислот, піроло[2,3-d]піразолів, 5-[піразол-4-іл]-2-піразолінів, 4-(5-ізолксазоліл)піразолів, (піразол-4-іл)3,4-дигідропіримідин-2-онів(тіонів). Оптимізовано відомі та розроблено альтернативні високопродуктивні методи одержання 4-піразолкарбонових, піразол-4-оцтових, 3-(піразол-4-іл)пропенових, 2-(бензоїламіно)-3-піразол-4-ілпропанових, 2-аміно-3-(піразол-4-іл)пропанових кислот і вивчено їх хімічні властивості та напрямки синтетичного застосування. Встановлено, що піразол-4-карбонові кислоти та 4-амінометилпіразоли є зручними базовими системами для одержання високореакційних електрофільних реагентів: 4-ізоціанатопіразолів, 4-ізоціанатометилпіразолів, 4-карбонілізотіоціанатопіразолів, 4-ізотіоціанатометилпіразолів. Систематично досліджено поведінку одержаних електрофілів відносно типових нуклеофільних реагентів. Розроблено ефективний підхід до важкодоступних високореакційних 4-хлорометилпіразолів, на основі яких вперше одержано синтетично перспективні реагенти: 4-піразолілметилтрифенілфосфонієві солі, -тіоли, -тіо(ізотіо)ціанати, -азиди, -іміди, -ізоціанати, -ціаніди. Запропоновано нову методологію синтезу біологічно активних 4,5-дигідро-2Н-піразоло[4,3-c]хінолінів, яка грунтується на внутрішньомолекулярному арилюванні N-алкіл[3-(2-хлорфеніл)-4-піразоліл]метиламінів.

  Скачати повний текст

Розроблено методи синтезу нових піразол-4-метил-амінів відновленням піразол-4-метилазидів нікелем Ренея або гідразинолідом N-(4-піразолілметил)фталімідів, N-алкіл-N-(4-піразолі)метиламінів відновленням N-алкілальдімінів натрію борогідридом; N,N-диметил-4-метиламінопіразолів алкілюванням N-метил-N-піразолілметиламінів формальдегідом у мурашиній кислоті або модифікацією альдегідної групи 4-формілпіразолів за видозміненою реакцією Лейкарта - Валлаха. На основі 4-амінометилпіразолів синтезовано нові високоелектрофільні функціональні похідні: 4-ізоціаенатометилпіразоли та 4-ізотіоціанато-метилпіразоли та досліджено їх реакції з нуклеофільними реагентами. Створено синтетичні бібліотеки похідних 4-амінометилпіразолів: амідів, сульфамідів, тіосечовин, четвертинних амонійних солей. За результатами фармакологічних досліджень останніх показано наявність у них мембраностабілізувальної, гемолітичної та бактерицидної активності. Відкрито внутрішньомолекулярну циклоконденсацію N-[3-(2-хлорофеніл)-4-піразоліл]метиламіну та його N-алкільованих аналогів до похідних 4,5-дигідро-2H-піразоло[3,4-c]хінолінів. Серед синтезованих сполук виявлено речовини з високою сперматоцидною дією.

  Скачати повний текст

Здійснено перетворення синтезованих кислот в їх функціональні похідні: хлорангідриди, ізоціанати, карбонілізотіоціанати, естери, аміди, карбамати, сечовини тощо. Здійснено нові внутрішньомолекулярні циклізації 3-(1-нафтил)-1-фенілпіразол-4-карбонової кислоти та її хлорангідриду до 4-оксо-2-фенілфеналено-[2,3-с]піразолу, а також 3-(2-нафтил)-1-феніл-4-ізоціанатопіразолу до 2H-бензо[h]піразоло[4,3-с]ізохіноліну.

  Скачати повний текст

Розроблено препаративний метод синтезу конденсованих функціональнозаміщених піроло[b]піразинів. Встановлено, що взаємодія 5,6-дихлор-2,3-піразиндикарбонітрилу з похідними 2-ціанометил- та 2-тіохіназолону призводить до утворення суміші ізомерів - продуктів циклізації за атомами азоту 1-N і 3-N. Встановлено напрямок циклізації у взаємодії 3,4-дихлор-N-R-малеїмідів з 2-тіо-5-R-6-азаурацилами, 2-тіоурацилами та 2-тіохіназолом. Вивчено фізичні, хімічні, спектральні властивості синтезованих сполук.

  Скачати повний текст

Здійснено синтез та досліджено хімічні властивості фторовмісних NH- та N-хлоропіразолів та 1,2,3-триазолів з сульфонільною групою у молекулах гетероциклів. Розроблено нові методи синтезу фторовмісних похідних піразолів і 1,2,3-триазолів, що містять біля атома азоту водень, хлор або алькільні групи, а також 4-поліфторалкілзаміщених піримідинів, на базі 1,1-дигідрополіфторалкілсульфонів. Установлено, що хлорування 4-поліфторалкіл-5-арил(бензил)сульфоніл-1,2,3-триазолів призводить до утворення стабільних N-2-хлорозаміщених 1,2,3-триазолів у вигляді виключно одного регіоізомеру. Вивчено вплив поліфторалкільного й арил(бензил)сульфонільного замісників у молекулах піразолів і 1,2,3-триазолів на регіоселективність реакцій N-алкілування. Розроблено принципово новий шлях одержання синтетичних аналогів нуклеозидів з 4-(n-толілсульфоніл)-5-трифторометил-2H-1,2,3-триазолом у ролі нуклеїнової основи на прикладі реакції приєднання 2-хлоро-4-(n-толілсульфоніл)-5-трифторометил-2H-1,2,3-триазолу до подвійного зв'язку 3,4,6-три-O-ацетил-D-глікалю. Виявлено достатньо високий рівень противірусної активності синтезованих аналогів нуклеозидів.

  Скачати повний текст

Показано, що халкони на основі 5-форміл- і 5-ацетилпохідних 8-гідроксихіноліну утворюються з добрими виходами за умов лужного каталізу та мають переважну s-цис-транс-геометрію пропенового фрагменту з його антиорієнтацією відносно хінолінового фрагмента. З використанням спектрофотометричного методу оцінено відповідні константи взаємодії та її залежність від відповідних структурних змін у молекулах халконів. Показано, що бромування єнотової системи можливе після того, як завершиться процес бромування гетероциклу. Установлено, що 5-(8-гідроксихіноліновий) фрагмент здійснює значний батохромний і батофлорний ефект, коли вводиться у 3-положення 2-піразоліну у порівнянні з 1,3,5-трифеніл-2-піразоліном. Одночасно відбувається зниження квантового виходу, яке частково компенсується під час хелатування. Показано можливість синтезу 5-(8-гідроксихінолінових) похідних 2,3-дигідро-1H1,5-бензодіазепіну. Установлено, що їх синтез ускладнюється побічним процесом, а саме: звуженням семичленного дигідродіазепінового циклу до п'ятичленного імідазольного, чому сприяє кислий характер 8-гідроксилу та домішки під час хелатування кислот Льюіса. За результатами комп'ютерного оцінювання потенціальної біологічної активності одержаних сполук показано перспективність експериментальних досліджень.

  Скачати повний текст