Підтверджено гіпотезу про високу дієнову активність 1-метил[5,1-a]тетразолоізоіндолу та 1,2-диметил-1,2,4-триазоло[5,1-a]ізоіндолу за положеннями 5,9b. Показано, що з типовими дієнофілами - малеїнімідами - відбувається три послідовні процеси: утворення адукту Міхаеля (складу 1:1); утворення адукту Дільса - Альдера (складу 1:2) та результуюче скелетне перегрупування останнього. Показано, що за умов реакції ацилювання утворюються два продукти: ацилпохідні та не описані раніше барвники - монометинціаніни, заміщені біля центрального атома вуглецю. Встановлено закономірності впливу на хід реакції співвідношення вихідних речовин та характеру замісника R в ацилюючому реагенті (R = Alk, Ar, Het). Досліджено комлексоутворення ціанінових барвників ряду тетразолоізоіндолу з металами на прикладі феруму (ІІІ) та нікелю (ІІ). Проведено рентгеноструктурне дослідження 3-х сполук.

  Скачати повний текст

Показано, що введення до атома азоту піролу таких об'ємних груп, як трет-бутильна та триалкілсилільні, спрямовує фосфорилювання галогенофосфінами винятково в положення 3 пірольного циклу. Встановлено, що фосфорилювання N-триметилсилілпіролу супроводжується розривом N - Si зв'язку з одержанням N-незаміщених 3-фосфорильованих піролів. Вперше одержано ряд 3-фосфорильованих піролів з вільною NH-функцією. Синтезовано піроловмісний фероцендифосфіновий ліганд та його паладієвий комплекс на основі трет-бутил(1-трет-бутил-1Н-пірол-3-іл)фосфінхлориду.

  Скачати повний текст

Розроблено методи арилювання функціоналізованих піролів і тіофенів. Опрацьовано методи одержання гетероциклічних сполук з арипірольними або арилтіофеновими фрагментами. Вперше досліджено арилювання похідних піролу - 2-піролкарбальдегіду, 1-метил-2-піролкарбальдегіду, 1 -метил-2-ацетилпіролу, 2-трихлорацетилпіролу, сетерів 2-піролкарбонової, 1-метил-2-піролкарбонової, 4-бром-1-метил-2-піролкарбонової кислот і знайдено, що 2-заміщені піроли арилюються регіоселективно у положення 5 пірольного циклу. Розроблено способи синтезу похідних [1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазолу, 1,2,4-тіадіазолу, 1,3,4-оксадіазолу, та хроменону з арилпірольними й арилтіофеновими замісниками з використанням 5-арил-2-піролкарбонових кислот й їх хлорангідриди.

  Скачати повний текст

Розраховано вільну енергію активації процесу взаємопереходу їх атропоізомерів, що складала величину 78 - 80 кДж/моль, знайдено спектральні критерії ідентифікації продуктів відкритого перегрупування. Синтезовано нові похідні піразоло[5,1-a]ізоіндолу та показано, що взаємодія 2-метил-1,3,4,5-тетрагідро-2H-ізоіндоло[2,1-b]індазолу з п-толілмалеїнімідом відбувається з перегрупуванням, аналогічним перегрупуванню у реакції піридо[2,1-a]ізоіндолу з малеїнімідами. Досліджено взаємодію 2,4-диметилпіримідо[2,1-a]ізоіндолу з малеїнімідами за умов термодинамічного контролю та установлено утворення 4-аміно-2-R-9-(1-R-2,5-диоксотетрагідро-1H-3-піроліл)-2,3-дигідро-1H-бензо[f]ізоіндол-1,3-діонів.

  Скачати повний текст

Розглянуто взаємодію 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону із дієнофілами за різних співвідношень реагентів та умов. Доведено, що у результаті можуть утворюватися адукти різної будови та складу, а саме: адукти Дільса - Альдера, Міхаеля, перегрупування 1:1 і змішані адукти Міхаеля та Дільса - Альдера 1:2. Відкрито нове перегрупування 7-азабензонорборненової системи, аналогів якому у хімії гетероциклічних сполук немає. Запропоновано та підтверджено механізми даних перетворень. Зазначено, що синтезовані речовини є потенційними біологічно-активними сполуками.

  Скачати повний текст

Одержано дані, які свідчать про те, що сенсибілізація 4f-люмінесценції хромофором порфірину має місце незважаючи на те, що іон лантаніду знаходиться на периферії порфірину. Встановлено, що природа амінополікарбонової кислоти впливає на інтенсивність 4f-люмінесценції за рахунок різної дентатності лігандів. Показано, що за збільшення кількості іонів лантанідів на периферії, квантовий вихід люмінесценції збільшується. Визначено, що іони d-металів по-різному впливають на емісію комплексів. Відзначено, що моно- та гетероядерні комплекси на основі порфіринів, модифікованих амінополікарбоновими кислотами, виявляють емісійні властивості в області, що є характерною для вільних основ, і в ближній ІЧ-області.

  Скачати повний текст

Синтезовано та вивчено властивості п'ятичленних нітрогенвмісних гетероциклічних сполук з флюоровмісними замісниками біля атома нітрогену. Розроблено нові та вдосконалено існуючі методи введення флюороалкільних груп до атома нітрогену азолів. Зокрема, вперше введено дифлюорометильну групу в гетероцикли, що містять зв'язку N-H і синтезовано імідазол і піразол з трифлюорометильною групою біля атома нітрогену. На прикладі N-1,1,2,2-тетрафлюороетильних похідних піролу, імідазолу та 1,2,4-триазолу досліджено вплив флюороалкільної групи біля ендоциклічного нітрогену є стійкими, і азоли з таким замісником можна використовувати для багатьох хімічних перетворень, зокрема літіювання. Синтезовано нові похідні дигідропіридину, що потенційно можуть бути блокаторами кальцієвих каналів, а йонні рідини нового типу з широкими температурними межами рідкого стану та високою гідролітичною стійкістю за нейтральних та кислих умов.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено та вдосконалено методи синтезу та досліджено властивості похідних 1H-індол-2,3-діону та 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Відпрацьовано методи синтезу основних похідних 1H-індол-2,3-діону, 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліну та 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Розроблено зручний та м'який метод аміноетилування 1H-індол-2,3-діону та загальний метод синтезу 6-аміноалкіліндолохіноксалінів, що дозволяє одержувати широкий спектр відповідних похідних з високими виходами. Синтезовано раніше неописані аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону та 1-(2-діетиламіноетил)-1H-індол-2,3-діону, 6-аміноалкіл-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни, основні аміди й естери індолохіноксалін-6-ілкарбонових кислот, 7-аміноетил-7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліни та 6-аміноетил-1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни. Методами спектрофлуориметрії, спектрофотометрії та віскозиметрії вивчено взаємодію синтезованих сполук з ДНК. Вперше встановлено, що аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону є інтеркаляторами ДНК. Вперше встановлено індукцію інтерферону аміноацилгідразонами 1H-індол-2,3-діону та похідними індолохіноксаліну. Серед похідних індолохіноксаліну виявлено високоефективні низькотоксичні противірусні агенти й індуктори інтерферону.

  Скачати повний текст

Розроблено нові напрямки хімічної трансформації формілпорфіринів, які прозводять до низки невідомих раніше порфіринових структур, запропоновано покращені методи синтезу деяких формілпорфіринів, їх вінілогів і гомологів, знайдено зручні синтетичні підходи до димерних і пентамерних порфіринів. На прикладі синтезу піразолілпорфіринів показано перспективність халконпорфіринів у реакціях гетероциклізації. Систематично досліджено радикальну кополімеризацію вінілпорфіринів з різноманітними мономерами, а також електрохімічні та електрокаталітичні властивості низки металокомплексів оксопорфіринів. Вперше показано, що використання імінієвих солей формілпорфіринів, які виготовлялися in situ, дозволяє у м'яких умовах, без використання сильних лугів та з високими виходами проводити конденсацію з кетонами, що містять alpha-метиленові групи. Знайдено, що зі збільшенням концентрації порфіринів або їх металокомплексів у системі, що полімеризується, зменшуються швидкості полімеризації, молекулярні маси полімерів та зростає ступінь полідисперсності продуктів, що пов'язано з вторинними процесами обмеження ланцюгів на pi-системах лігандів і атомах металу хелатів.

  Скачати повний текст

Проведено систематичне дослідження взаємодії барвників трифенілметанового ряду та азобарвників з полівінілпіролідоном (ПВПД). Методами ультрафіолетової, видимої та інфрачервоної спектроскопії, термічного аналізу встановлено утворення адуктів барвник - ПВПД. Досліджено вплив концентрації полімеру та його молекулярної маси на протолітичні, а також комплексоутворювальної властивості барвників.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємодію похідних 6-алкіл-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону з похідними малеїніміду. Досліджено взаємодію похідних імідазо[2,1-a]ізоіндолів з малеїнімідами за співвідношення 1:2. Доведено, що реакція відбувається з утворенням перегрупованих адуктів 1:2. Запропоновано метод синтезу раніше невідомих мезо-заміщених монометин-ціанінів ряду триазоло[2,1-a]ізоіндолу та імідазо[2,1-a]ізоіндолу.

  Скачати повний текст