Досліджено науково-громадську діяльність вчених-сходознавців Одеси в ХІХ - на початку ХХ ст. Встановлено, що Одеса в силу свого географічного положення опинилася в епіцентрі торгових і дипломатичних відносин зі Сходом, тому саме тут існувала нагальна потреба у підготовці сходознавчих кадрів. У цілому з першої третини XIX ст. в одеських навчальних закладах і наукових громадських організаціях почалося активне вивчення країн Сходу. До першої чверті ХХ ст. досягнуто певних результатів. Інститутом Східних мов Рішельєвського ліцею й історико-філологічним факультетом Новоросійського університету було випущено значну кількість фахівців-сходознавців. Визначено, що Одеське товариство історії та старожитностей відіграло роль у накопиченні та науковій обробці сходознавчого матеріалу. Традиції орієнталістики в Одесі були перервані подіями революції, громадянської війни та подальшим закриттям Новоросійського університету й Одеського товариства історії та старожитностей.

  Скачати повний текст

Встановлено основні етапи розвитку архітектури історизму в Одесі та чинники, що вплинули на формування та розвиток архітектури історизму. Наведено хронологічну послідовність зміни неостилей, визначено роль архітектурної деталі у формуванні стилю. Виявлено прототипи композиційних рішень і основні композиційні схеми фасадів житлових і громадських будівель. Висвітлено основні та домінуючі прийоми пропорційної побудови фасадів і напрями розвитку композиційних рішень. Зазначено, що тенденції історизму виявлялися в архітектурі Одеси у ретроперспективному напрямі (1910-ті рр.), в передвоєнний період (1930-то рр), і в архітектурі "сталінського ампіру" (1950-то рр.).

  Скачати повний текст

Вперше в українській історіографії проведено комплексне дослідження наукової, державної та суспільної діяльності О. Г. Тройницького. Відтворено бібліографію вченого та визначено комплекс чинників, які вплинули на формування світогляду О. Г. Тройницького та становлення його наукових інтересів. Приділено увагу визначенню впливу наукової діяльності О. Г. Тройницького на розвиток адміністративної статистики Російської імперії другої половини XIX ст. Відзначено зв'язки вченого з відомими науковими, державними та суспільними діячами. Реконструйовано не тільки невідомі досі сторінки життя О. Г. Тройницького, але й аспекти державної політики, суспільного та соціально-економічного становища в країні.

  Скачати повний текст

Запропоновано положення, що національна меншина включає певну групу громадян країни (або не громадян, тих, які постійно мешкають на її території), яка поступається у числовому відношенні решті громадян, не займає домінувального становища у суспільстві, що зумовлює відстоювання цією групою їх політичних прав і встановлення засобів юридичного захисту. Зазначена група є достатньою впливовою на політичне життя регіону компактного мешкання національної меншини або країни в цілому. Важливою ознакою національної меншини є те, що вона прагне зберегти їх особливості у мові, культурі, релігії, створює спеціальні інституції, національно-культурні центри, освітні або благодійні товариства. Наведені положення можуть бути застосовані щодо представників неросійського населення м.Одеса та навколишніх територій, які мешкали тут протягом XIX ст. Проаналізовано національну політику Російської імперії та її особливості на території Південної України. На підставі широкого кола певних джерел проаналізовано права грецької, болгарської, німецької, польської, вірменської та єврейської національних громад м.Одеса та прилеглих територій, а також їх закріплення в законодавчих актах та інших документах Російської імперії. Висвітлено особливості складання нормативно-правової бази та її практичного застосування щодо прав національних меншин у галузях користування рідною мовою та здобуття освіти рідною мовою; віросповідання, економічної діяльності, представництва у міському самоврядуванні.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено Товариство південноросійських художників (ТПРХ), виявлено феномен цієї організації, який полягає у її багатоаспектних зв'язках з передовими того часу мистецькими об'єднаннями країни, а також у вивченні та використанні європейського художнього досвіду й організаційних практик. Товариство розглянуто як складну, відкриту соціокультурну систему, що характеризувалася цілісністю, самоорганізацією, структурністю, ієрархічністю, у цілеспрямованістю. ТПРХ функціонувало у складний історичний період на межі XIX - XX ст. у культурному просторі Одеси, змінювало й упорядковувало його та було частиною цілісної системи європейської культури.

  Скачати повний текст