Наведено результати дослідження італійської моделі гуманізму як системи світоглядних орієнтацій, центром якої є людина. Відтворено логіку становлення та розвитку гуманізму з часів Відродження до межі XX - XXI ст. З використанням хронологічного підходу акцентовано увагу на тих ознаках італійської моделі гуманізму, які є найбільш показовими щодо динаміки його історичного розвитку ("еклектичний гуманізм", "національно-визвольний гуманізм Рисорджименто", "гуманізм життєвої правди: веризм - неореалізм", "новий гуманізм" А. Печчеї, "гуманістичні пошуки" У. Еко). Проаналізовано вчення визначних італійських гуманістів - А. Банфі, А. Грамші, Б. Кроче. Досліджено концепцію "Нового гуманізму" А. Печчеї та творчий підхід У. Еко - найвизначнішого сучасного філософа, культуролога та письменника до проблем гуманізму. Доведено наскрізний характер гуманістичних ідей. Обгрунтовано твердження, що у сучасній Італії художня творчість і наукова діяльність У. Еко є яскравим прикладом продовження традицій гуманістичного світобачення.

  Скачати повний текст

В дисертації досліджуються умови формування італійської еміграції в Україні та напрямки її діяльності у 80-х роках ХVIII - першій третині ХIХ ст. Розглянуто питання розбудови італійських етнічних громад у зв'язку з міграційними процесами у Південній Європі та демографічною політикою, здійснюваною Російською імперією в Україні. Висвітлюється роль іммігрантів-моряків та негоціантів у налагодженні міжнародних торговельно-економічних зв'язків чорноморсько-середземноморського регіону та участь італійської інтелігенції (архітекторів, вчителів, артистів, музикантів тощо) в європеїзації українських міст, поширенні надбань культури та мистецтва Заходу. Показано, що формування та діяльність італійської еміграції відбувалися в тісному зв'язку з громадсько-політичним та культурним життям на Апеннінах.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто коло питань даної проблеми, які не знайшли належного висвітлення у вітчизняній науковій літературі. Доведено, що у межах італо-турецького конфлікту 1911 - 1912 рр. як самостійний учасник є арабський (лівійський) фактор, тобто за цілою низкою істотних ознак двосторонній конфлікт можна розглядати як тристоронній. Встановлено, що Лівія, яка відстоювала свої власні інтереси у боротьбі з Італією та у протистоянні з Туреччиною, була не об'єктом, а суб'єктом даної міжнародної кризи. Висвітлено причини, динаміку, результати та наслідки розв'язання італо-турецької кризи у формі збройного зіткнення. Акцентовано увагу на резонансному впливі колоніального конфлікту "молодої" Італії та "старої" Туреччини на увесь комплекс міжнародних відносин, що склався перед першою світовою війною.

  Скачати повний текст

З використанням широкої джерельної бази здійснено комплексне дослідження процесу становлення та розвитку українсько-італійського міждержавного співробітництва у контексті європейської інтеграції. На підставі залучення до наукового обігу нових матеріалів з поточного архіву другого територіального управління Міністерства закордонних справ (МЗС) України, історико-архівного управління МЗС України, поточних архівів Міністерства науки й освіти України, Міністерства культури та туризму України, Торгівельно-промислової палати України, а також архіву Президії НАН України розглянуто проблеми еволюції українсько-італійських відносин у 1991 - 2006 рр. Проаналізовано двосторонні міждержавні відносини в політичній, економічній та культурно-гумантарній сферах за умов розвитку євроінтеграційних процесів. Визначено місце та роль, форми та напрямки співробітництва центральних органів державної влади України та Італійської Республіки. Розглянуто діяльність української діаспори в Італії.

  Скачати повний текст