Запропоновано соціально-філософську концепцію легітимації соціальних інститутів у діахронічній перспективі змін філософських парадигм: від онтологічної через менталістичну до лінгвістичної. Базуючись на понятті раціональності, досліджено методологічні засади моделей легітимації - онтологічно-сакральної (міфологічної та релігійної) та формально-раціональної. Шляхом порівняння експліковано методологічні підходи до легітимації соціальних інститутів меж дискурсивно-теоретичної та системно-функціональної теоретичних стратегій. У контесті постметафізичного мислення проведено аналіз проектів легітимації у поняттєвих межах теорії справедливості як чесності, розглянуто постмодерністські підходи щодо легітимації (критику гранднаративів модерну, повторний опис словників і мовних матриць). Досліджено питання щодо чинників депонтенціації інституту національної держави та демократичної держави і демократичної легітимності за процесу глобалізації світу, а також розглянуто дискурсиво-етичну методологію легітимації інститутів як таку, що здатна синтезувати у своїх межах комплементарний потенціал альтернативних методологій і на засадах інтерсуб'єктивного порозуміння утверджувати у суспільному житті ідеали гуманності, толерантності та справедливості.

  Скачати повний текст