Досліджено формування філософсько-антропологічної доктрини у суфізмі, у провідній містичній течії ісламу та її вплив на культурні феномени ісламської традиції. Представлено перспективу осягнення людського буття в контексті символічного світовідношення. Проаналізовано основні положення суфійської антропології та їх зв'язок з усталеними інститутами ісламської культурної традиції на прикладі культури Ірану. Обгрунтовано тезу про амбівалентність людського буття, що поєднує в собі символічність і креативність.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісний аналіз мусульманського права як філософсько-релігієзнавчого феномену. Запропоновано його визначення як сукупності внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних, соціально-однорідних релігійно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється морально-регулятивний, організаційний і стабілізувальний вплив на соціальні відносини й поведінку людей шляхом ісламізації правової практики. На підставі розгляду філософсько-раціоналізованих і містичних підходів щодо фікху та шаріату з'ясовано, що виникнення арабо-ісламської філософії як раціоналістичного спрямування думки обумовлено ідейними рухами у богослов'ї та фіхту та пов'язано з питаннями відповідальності людини за свої вчинки, свободи її волі, передвизначеності й детермінованості усього того, що відбувається, а також питаннями про втручання Бога у мирські справи. З'ясовано, що реалізація ранніми релігійно-правовими школами методів вирішення духовно-правових питань відбувається шляхом ісламізації раціональних прийомів їх вирішення як початково передбачених Кораном і сунною, наслідком якої є релігійна легітимізація норм мусульманського права, виведених на базі раціональних логічних методів. Наведено результати дослідження визначного раннього ісламського релігійно-правового документа малікітського мазхабу - твору Маліка ібн Анаса "Муватта". Розкрито філософсько-релігієзнавчий зміст мусульманського права в контексті сучасного цивілізаційного процесу, аспектами якого є узгодження мазхабів або повна відмова від них.

  Скачати повний текст

Розглянуто моральнісний потенціал філософсько-етичної доктрини класичного суфізму як альтернативу сучасним політизованим формам мусульманства. Визначено, що суфізм є моральнісною компенсацією духовної девальвації ісламу у практиці суспільного побутування. Виявлено, що суфійська система самовдосконалення людини "тарікан" є програмою такого її розвитку, який грунтується на формуванні моральнісної домінанти у самовияві особистості. Доведено, що для класичного суфізму реалізацією "божественного" призначення людини є знаходження нею високого моральнісного смислу в будь-якому прояві її буття. Показано, що на відміну від філософсько-етичного розуміння цілісності особистості релігійне світосприйняття вбачає її у єдності людини з богом. Зроблено висновок, що віра є переживанням інтегрованості індивіда в цілісності буття.

  Скачати повний текст