Досліджено формування філософсько-антропологічної доктрини у суфізмі, у провідній містичній течії ісламу та її вплив на культурні феномени ісламської традиції. Представлено перспективу осягнення людського буття в контексті символічного світовідношення. Проаналізовано основні положення суфійської антропології та їх зв'язок з усталеними інститутами ісламської культурної традиції на прикладі культури Ірану. Обгрунтовано тезу про амбівалентність людського буття, що поєднує в собі символічність і креативність.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сучасні тенденції розвитку ісламістських рухів і суфійських тарікатія, а також нові форми їх діяльності у вигляді мережевих структур, та особливості - глобальні та локальні - взаємовідносини між цими течіями у сучасному ісламі. Встановлено, що аналіз основних підходів до розуміння ісламізму, тенденцій його історичного розвитку й ідеологічних засад дозволяє встановити релігійні, ідеологічні та соціальні чинники виникнення та поширення ісламізму та констатувати його головні ідеологічні засади. Серед соціальних чинників виникнення ісламізму виділено національно-визвольний рух на Близькому Сході та пов'язані з ним соціально-політичні процеси всередині мусульманської спільноти та поза її межами. Розглянуто сучасні дослідження суфізму, його теоретичні положення й організаційні аспекти, що дозволяє системно осмислити взаємовідносини між суфізмом й ісламізмом і виявити їх характерні наслідки в глобальному вимірі та в локальному, зокрема, - українському контексті.

  Скачати повний текст

Розглянуто моральнісний потенціал філософсько-етичної доктрини класичного суфізму як альтернативу сучасним політизованим формам мусульманства. Визначено, що суфізм є моральнісною компенсацією духовної девальвації ісламу у практиці суспільного побутування. Виявлено, що суфійська система самовдосконалення людини "тарікан" є програмою такого її розвитку, який грунтується на формуванні моральнісної домінанти у самовияві особистості. Доведено, що для класичного суфізму реалізацією "божественного" призначення людини є знаходження нею високого моральнісного смислу в будь-якому прояві її буття. Показано, що на відміну від філософсько-етичного розуміння цілісності особистості релігійне світосприйняття вбачає її у єдності людини з богом. Зроблено висновок, що віра є переживанням інтегрованості індивіда в цілісності буття.

  Скачати повний текст