На основі архівних джерел та матеріалів преси розкрито історичні умови та культурний контекст, проаналізовано взаємодію різних тенденцій, під впливом яких формувалися репертуарна політика театру та відбувалися зміни його орієнтації щодо ролі музичної частини репертуару, яка з часом стала провідною. Окремі етапи у межах усього періоду існування львівської австрійскої сцени виділено на підставі змін у його керівництві. Доведено провідну роль постаті антрепренерів, які забезпечували художньо-творчу та фінансову діяльність театру. Виділено три основних періоди, у межах кожного з них проаналізовано загальну спрямованість та функціональне призначення театру у багатоетнічному середовищі Львова, а також зміни у його репертуарі та складі трупи. Проведено порівняння з оперним репертуаром австрійських і німецьких, а також російських театрів. Висвітлено місце австрійського театру в інфраструктурі міста та його позитивний вплив на загальнокультурні процеси.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність та особливості функціонування процесу переживання у мистецтві актора. З використанням методу психологічного аналізу діяльності людини (за О.Леонтьєвим) проведено спостереження за творчістю акторів і самоспостереження та встановлено, що у процесі переживання актора у ролі актуалізуються окремі, психічно відмежовані актором одна від одної різні види його діяльності, які визначено як "діяльність-творчість" і "діяльність-гра". На підставі дослідження процесу функціонування даних видів діяльності актора виявлено їх вплив на внутрішню "психорефлективну організацію" актора як людини. Встановлено, що дане відображення, пов'язане з аналогічністю фізичних дій актора з фізичними діями персонажа ролі, проектується на дії актора у формі реакцій організму, адекватних до реакцій ролі, що і становить сутність психологічного стану переживання актора у ролі. Вперше методом визначення "катарсису" (за Л.Виготським) проаналізовано емоційний стан переживання актора у ролі. Доведено належність емоційного стану переживання до одного з різновидів катарсису.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розкрито проблему професійного удосконалення та самоудосконалення особистості засобами культури та мистецтв у системі освіти Франції. Зазначено, що даний процес визначає континіумне поняття "артистичне виховання". Доведено, що артистичне виховання засобами мистецтва, через позитивні естетичні почуття, розвиває здібності до творчої експресії та відчуття творчості, сприяє розквіту особистої незалежності та індивідуальності учня, урівноважує розумові та почуттєві можливості учнів, культивує способи мислення та дії, стає необхідним для уміння орієнтуватися та поводитися у сучасному суспільстві. Встановлено, що поступи у даному вихованні стають визначальними у міждисциплінарних зв'язках, акцентують увагу на численних формах і символах, що є ключем до багатьох знань і дій, одержаних у школі.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розвитку балетмейстерського мистецтва й утвердження українського сценічного танцю у контексті поступу європейської художньої культури першої третини XX ст. На підставі дослідження складних процесів розвитку європейської хореографії та становлення українського танцювального мистецтва та балетного театру в естетико-філософському, культурологічному й історичному аспектах відображено вплив на них таких напрямків художньої культури межі XIX - XX ст., як імпресіонізм та експресіонізм. Звернення до названих напрямків з погляду стилю як структурно-типологічної категорії мистецтва дозволило розглянути основні естетичні категорії хореографічного мистецтва - "зображальне" та "виражальне", які зумовили розвиток світового хореографічного мистецтва та українського сценічного танцю даного періоду. На підставі обгрунтування поняття "стиль" та поглибленого аналізу танцювальної структури творів українських балетмейстерів 1910 - 1930-х рр. виявлено внутрішні стилеутворювальні елементи національного народного танцю - його системи знакових абстракцій.

  Скачати повний текст

Досліджено риторику, мистецтво художнього читання та сценічну мову за їх комунікативними ознаками, структурними характеристиками як єдину систему. У метахудожньому контексті обгрунтовано можливість застосування системного підходу для аналізу мовного дискурсу. Визначено етапи інтерпретації та способи сприймання тексту. Представлено процедури розуміння тексту як системи різних видів. Досліджено традиції риторіки в Україні та визначено тенденції розвитку сучасного мистецтва мови. Розглянуто художнє читання як один з видів мистецтва, розкрито зміст поняття мистецтва художнього читання. Викладено засоби техніки сценічної мови.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні аспекти, присвячені формуванню вокально-виконавської майстерності актора драматичного театру, визначено функцію вокально-сценічної творчості актора в контексті сучасної режисури. Розкрито сутність і специфіку вокально-акторської майстерності, виявлено специфічні особливості розвитку вокально-виконавських здібностей актора драматичного театру у процесі вокально-сценічної діяльності. Запропоновано та теоретично обгрунтовано визначення "акторсько-вокального діалогу", визначено значущість особистісно-акторської функції в процесі вокально-сценічної діяльності. Введено поняття "актор, що співає", "вокальна тема ролі", "вокально-акторська майстерність", розроблено модель створення вокально-сценічного образу.

  Скачати повний текст

Висвітлено різні аспекти театральної діяльності Г.М. Хоткевича як цілісного явища. Уперше подано загальну характеристику драматургічного доробку митця, проаналізовано його друковані та рукописні твори. Відтворено історію написання, видання та сценічного втілення драматичних творів Г.М. Хоткевича. Установлено факти звернення різноманітних театрів і аматорських гуртків до творчості драматурга. З'ясовано творчі контакти та співпрацю митця з різноманітними театральними колективами та визначними діячами театру. Розглянуто діяльність театральних колективів під керівництвом Г.М. Хоткевича як відображення ідеї окремого покоління митців щодо створення "народного театру". Оцінено критичну діяльність митця, досліджено його наукові роботи з історії театру. Розкрито засади та принципи театральної діяльності Г.М. Хоткевича, його погляди на театральне мистецтво, на яких базується концепція та модель театру.

  Скачати повний текст

Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідення Гуцульського театру, створеного Г.Хоткевичем у 1910 р. у Галичині в гірському селі Красноїллі, виявлено феномен цього самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища. З використанням нового концептуального підходу та залученням нових джерельних матеріалів здійснено детальну реконструкцію гастрольної діяльності Гуцульського театру, окремих сцен з його вистав, досліджено історію театру. Гастролі даного театру по Галичині та Буковині відбувалися у період з 1910 до 1912 рр., а концертної групи по деяких містах Наддніпрянської України та у Москві - березень - липень 1914 р. До репертуру театру належали оригінальні п'єси Г.Хоткевича, написано гуцульської говіркою, - "Довбуш", "Гуцульский рік", "Непросте" та перероблену ним п'єсу "Верховинці" Ю.Коженьовського, що відображали життя гуцулів у всіх його проявах. Відзначено, що феномен Гуцульського театру полягає у його генетичному зв'язку з традиційною культурою гуцулів, жертовній праці учасників театру, доланні протидії австрійсько-польської влади, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів, які були носіями фольклорних знань, чудово володіли мистецтвом слова, співу, танцю, гри на музичних інструментах, імпровізації. Зроблено висновок, що Гуцульський театр став мистецьким та етносоціальним феноменом не лише українського, а й світового театру.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему наукового аналізу процесів створення та втілення сценічного образу в театральному мистецтві. Обгрунтовано теоретичну та методологічну базу її вирішення з використанням новітніх методів дослідження у межах театральної ейдології - науки, що вивчає сценічну образність. З метою створення універсальної схеми для аналізу сценічної образності виокремлено й охарактеризовано її функціональну двошарову структуру - об'єктивну й суб'єктивну. У даних структурах розглянуто жанровий аспект театральної ейдології та параметри оцінювання проявів сценічної образності, проаналізовано її стильовий аспект та наведено способи констатування суб'єктивних показників (індикаторів). Створено універсальну систему критеріїв можливості ейдологічного аналізу ("критеріїв допуску"), наведено рекоменадації щодо застосування визначених детермінант у дослідженні сценічної образності у будь-якій площині існування.

  Скачати повний текст

За методологією дискурс-аналізу досліджено процес формування сценічної культури в Україні в останній третині XIX ст. і на початку XX ст. як вияв дискурсивної практики стилю реалізму. Виявлено художню специфіку українського інваріанту "великого" стилю реалізму у зіставленні з його інонаціональними варіантами, сформульовано європейський і український порядки реалістичного дискурсу. Зазначено, що дискурсивна практика українського реалізму визначається у драматургічній і сценічній площинах, що дозволяє повною мірою окреслити феномен вітчизняної "нової" драми та сформованого на її основі "нового" (режисерського) театру. Визначено феноменологічні особливості українського драматургічного та сценічного стильових інваріантів натуралізму, неореалізму, неоромантизму, символізму, які корелюють з ідейно-естетичним комплексом драматичного доробку І. Франка, Лесі Українки та В. Винниченка та коригуються шляхом аналізу його сценічного відображення у 1890 - 1910-х рр.

  Скачати повний текст

Розглянуто стильовий дискурс української видовищної та драматичної культури як систему знаків у процесі їх застосування у контексті перспективи трансформацій образу Людини та Світу, що суттєво корегує емпіричні методи її вивчення та відображає філософський зміст мистецтва театру. Обгрунтовано концепцію органічності та тяглості української видовищної та драматичної культури, що заперечує наслідувально-фрагментарну модель розвитку національного сценічного мистецтва, забезпечуючи його входження у систему великих стилів європейської культури. На підставі дослідження логіки формування національного стилю виявлено його універсальну структуру, пов'язану з утворенням концепції ігрового полістилістизму як консолідуючої суспільно-художньої ідеї, втіленої в різноманітних формах і субстанціях. Формалізовано поняття стилю як матеріалізованого світовідчуття та підкреслено момент його центральності як семіотичної мови стильоцентризму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано суспільно детерміновані причини об'єктивної необхідності організаційно-творчих та управлінських змін у діяльності театральних установ наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр на підставі аналізу стану театральної справи в Україні у даний період. Розкрито зміст і цільове призначення загальнодержавної театральної реформи. На прикладі діяльності державних театральних установ і театрів-студій доведено позитивний вплив театральної реформи початку 1990-х років та періоду "перебудови" на активізацію театрального життя, розвиток його багатовекторних художньо-творчих, експериментально-організаційних і господарчо-управлінських новацій. Узагальнено досвід управлінських структур і державного адміністрування, визначено ефективність впливу даних структур на активізацію художньо-творчої діяльності театральних установ, розширення їх повноважень щодо самостійного організаційного, репертуарного та господарчо-фінансового забезпечення. Проведено порівняльний аналіз дієвості систем державного управління київськими театральними закладами у початковий період проведення театральної реформи та на її сучасному етапі, визначено їх позитивні та негативні риси. Узагальнено досвід діяльності театральних установ за умов впровадження різних механізмів адміністративного регулювання. Доведено, що процес оптимізації системи адміністрування театральних установ має безперервний характер і потребує подальшого удосконалення та перебудови з урахуванням змін загальнодержавного устрою. Розкрито можливості ефективного застосування позитивного досвіду художньо-творчої, управлінської та господарської діяльності на міжгалузевому рівні, розроблено механізми його розгалуження. Розкрито нову роль реклами у сфері театральної діяльності, проаналізовано вплив громадських зв'язків на подальше зростання громадської значущості театрального мистецтва у контексті сучасних суспільних трансформацій.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію просторово-сценографічних систем українського театру в аспектах архітектоніки сцени, сценографії, предметних комплексів вистави, театральної проксеміки. Розроблено новий напрямок дослідження української сценографії, що грунтується на аналізі стратегій театрального простору в контексті театральної семіотики, теорії художнього тексту з використанням підходів театральної герменевтики та антропології. Проаналізовано просторові та сценографічні системи українського драматичного театру доби модернізму. Визначено принципи побудови простору та сценічного оформлення у виставах театру корифеїв та театру Л.Курбаса. Розглянуто творчі технології, які використовувались для реалізації концепцій прострової організації у драматичному театрі. Вперше виявлено специфіку простороутворення в українському театрі в контексті соціокультурного дискурсу доби. Проведено порівняльне вивчення особливостей розвитку української сценографії з загальносвітовими мистецькими процесами.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію східноукраїнського лялькового вертепу на базі семіотико-культурологічного підходу, що дозволило розглянути його як складний знак, а також комплексно осмислити вертеп як вияв української театральної культури та певний світоглядний архетип. Розвинуто положення про типологічні особливості східноукраїнського вретепу в проекції на систему виразних засобів, які в ньому використовуються. На підставі аналізу автохтонних текстів вертепної драми висвітлено трансформацію вертепного жанру в аспекті виявлення його художньо-стильової динаміки. Зроблено висновок, що вертеп є не застиглим явищем видовищної культури, а навпаки, виявляє ресурси для породження якісно нових форм, або трансформується в інші форми театральної культури.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість провідних представників західноєвропейської культури кінця XIX - початку XX ст. Е. Г. Крега, Г. Фукса, А. Аппіа. Доведено, що філософсько-мистецтвознавчі ідеї даного періоду були стимулом для формування творчої особистості. Встановлено вплив філософських ідей Ф. Ніцше, естетико-художніх засад прерафаелітів і естетико-мистецтвознавчих складових філософії А. Бергсона на західноєвропейську театральну культуру того часу. Зауважено, що аналіз естетико-художніх засад Е. Крега, Г. Фукса, А. Аппіа підкреслює потужність взаємозв'язку між теорією та практикою мистецтва та уточнює важливість міжвидових зв'язків у площині театральної культури, а також сприяє осмисленню процесу інтеграції українського театру у західноєвропейський культурний простір.

  Скачати повний текст

Проаналізовано творчість видатної актриси українського театру кінця XIX - першої третини XX ст. Є.Зарницької. Досліджено своєрідність сценічного мистецтва України того часу, у якому національний колорит розкривався через високопрофесійну гру. Проаналізовано успіх акторів театру корифеїв у 1980 - 1990-х рр., 1900-х та 1920-х рр., що свідчить про існування мистецької школи, яка виховувала акторів на єдиних творчих засадах.

  Скачати повний текст

Запропоновано оригінальне трактування оперної спадщини Ж.Массне та значення його творчої діяльності у культурному житті Франції другої половини XIX - початку XX ст. На противагу сформованим уявленням про вторинність стилю композитора Ж.Массне охарактеризовано як значну, класичну постать французької оперної школи другої половини XIX ст. Розроблено нову жанрову класифікацію музичних творів митця, до наукового обігу введено маловідомі факти з його творчої біографії. Наведено переклад російською мовою стислого змісту деяких оперних лібрето композитора. Висвітлено історію створення та сценічну долю опер "Манон" і "Вертер", здійснено аналіз музичних творів у контексті сучасного оперознавства, визначено їх особливе місце у творчості композитора, пов'язане з відродженням класичних сюжетів і типів героїв та формуванням зрілих рис жанру французької ліричної опери. За матеріалами періодичних видань наведено відомості про постановки опер "Манон" і "Вертер" на сценах театрів російського, радянського та пострадянського просторів.

  Скачати повний текст

Проведено культурологічний аналіз взаємовідносин сучасного театру та глядача на прикладі театрів Одеси. Запропоновано комплексний міждисциплінарний підхід, який грунтується на поєднанні синергетичних і загальносистемних закономірностей, театрознавчого погляцу, психологічних і соціологічних особливостей функціонування й історичного розвитку системи театр - глядач. Розглянуто сучасні взаємовідносини світового театру та глядача, а також соціокультурні особливості формування та перспективи розвитку даної системи в Україні. З використанням одержаних теоретичних висновків проаналізовано сучасне функціонування системи театр - глядач в театрах Одеси. Досліджено історичні й етнічні умови формування взаємовідносин одеського театру та глядача. Розглянуто типологічні особливості дослідженої системи у Академічному українському музично-драматичному театрі ім. В. Василька, Академічному театрі музичної комедії ім. М. Водяного та Російському драматичному театрі.

  Скачати повний текст