Проведено дослідження своєрідності музично-виконавської комунікації у зв'язку з жанрово-стильовою природою музики. Висвітлено нові аспекти вивчення музичного жанру як історичного соціокультурного явища у єдності його первинних і вторинних властивостей. Визначено шляхи реалізації взаємодії жанру та стилю у музиці та роль виконавської стилістики у даному процесі. Обгрунтовано доцільність вивчення феномену ліричного у музиці у зв'язку з камерно-вокальною творчістю, що дозволяє висвітлити природу і типові риси такої її жанрової форми, як "вірш з музикою" та з'ясувати причини та шляхи його циклізації. Особливу увагу приділено вивченню виконавської стилістики камерно-вокальних творів з метою визначення виконавської семантики та поетики. Наведено характеристику основних етапів, типів і форм виконавського діалогу. Досліджено особливості тлумачення камерно-вокальних жанрів ("віршів з музикою") українськими композиторами останніх десятиріч XX ст. Обгрунтовано провідне та інтегративне значення діалогу вокальної та інструментальної партій у камерно-вокальному циклі, специфічні функції кожної з них і ступінь відповідності за смислову реалізацію виконавського діалогу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено порівняння концепції музичної форми та її філософських засад, базуючись на концепції двійковості/четвертинності - трійковості у Китаї та Європі. Представлено концепцію художньої форми як взаємодію регіонально- та часово-ментально віддалених підходів, сформованих за умов Європи та Китаю, які інтегруються завдяки інтернаціональному значенню професійної музичної діяльності виконавців-піаністів та композиторів у поєднанні традицій різних країн та шкіл. Уперше в українському музикознавстві під час дослідження застосовано положення про музичну форму, які містить китайська філософія та сучасне китайське музикознавство. Проаналізовано ряд композицій і виконавських інтерпретацій китайських (Лі Ін Хая, Чжоу Луна, Чу Дзіен Ера, Тін Шан Ти, Ши Шун Чена, Лі Юнь Ді) і деяких європейських (С.Скотта, О.Станка, А.Бределя) музикантів.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття музичної події як загальнофілософської універсалії, що конкретизує процес перебігу музичного часу. Виявлено особливості функціонування музичної події на прикладі музики XX ст., характерною особливістю якої є потенційна композиційна незаданість, що обумовлює актуальність дослідження чинників регулювання форми. Зроблено фундаментальний огляд категоріальних властивостей події у контексті існуючих філософських, наукових і художніх уявлень про час. Визначено принципи організації музичного часу в музиці XX ст., сформовано розгалужений теоретичний апарат для аналізу подієвої структури музичного твору, створено алгоритм аналітичних операцій. Розглянуто систематику музичних форм XX ст. за критеріями подієвих закономірностей їх організації. Проаналізовано твори композиторів XX ст. в аспекті їх подієвої структури.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення термінологічного апарату аналізу музичних форм з використанням трактатів, наукових робіт, учбових посібників, що належать до різних музично-теоретичних систем, об'єктом дослідження яких є структурна організація музичних творів. Наведено визначення термінологічного, понятійного та категоріального апаратів аналізу музичних форм. Конкретизовано їх специфіку й охарактеризовано параметри спадковості й оновлюваності. Висвітлено процес становлення категоріальної системи на базі формування інваріанту понятієвої системи. Термінологію аналізу розглянуто у контексті термінологічної системи мови. Вивчено шляхи та витоки створення термінологічних одиниць, різних в окремих музично-теоретичних системах. Розглянуто передісторію становлення понятійної системи класичного аналізу музичних форм в античній і середньовічній літературі, а також проблему взаємодії різних понятійних апаратів і відповідної їм термінології у періоди зіткнення історико-культурних парадигм. Охарактеризовано перспективи розвитку термінологічного апарату аналізу музичних форм як музикознавчої дисципліни на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

З'ясовано у музичному формотворенні системно-розгорнений прояв фактору узагальнення у композиційно-драматургічному розвитку музичного твору як результат музично-психологічного поширення природи контрапунктичного сполучення (стретної імітаційності) на композиційно-драматургічну цілісність музичної форми, тобто, створення метаполіфонії в узагальнюючо-контрапунктичному формотворенні (УКФ). Зазначено, що формотворчо-розгорнена системність фактору узагальнення у композиційно-драматургічному розвитку за умов УКФ виявляє себе у найбільш загальних проявах: монофункціональності і поліфункціональності узагальнення, поліступеневості узагальнення, полістильової семантики історико-стильового узагальнення. Розроблено відповідну методику, понятійну систему та термінологічний апарат дослідження УКФ. Досліджено формотвірну виразність узагальнення у системності таких формотвірних характеристик: монофункціональності і поліфункціональності; різновидів поліфонії - мікрополіфонії, медіополіфонії, медіополіфонії, макрополіфонії , метаполіфонії (з об'єднуючою роллю метаполіфонії); полістильової семантики історико-стильового узагальнення. Розглянуто художню виразність УКФ у значеннях: сучасної новації як природного етапу історичної еволюції музичного формотворення (європейського), характерної особливості індивідуального композиторського стилю Ю.Іщенка; індивідуалізації авторських рішень у різних музичних творах. Створено спеціальну наукову теорію УКФ. Відзначено щодо істотно-нового аспекту прояву у композиторській творчості та вивчення у музикознавчому дослідженні взаємозв'язку "форми - схеми" та "форми-процесу".

  Скачати повний текст