Комплексно досліджено механізми концептуалізації фрагментів когніції у термінопросторі української мистецтвознавчої картини світу. Розроблено теоретичні положення нового напряму лінгвістичних досліджень - когнітивної термінології або наукової лінгвоконцептології. Створено концепцію ментально-мовного опису - моделювання різних за інформаційним вмістом та ступенем абстрагування концептуальних структур шляхом розробки параметрів і методики такого опису у науковій і, зокрема науково-мистецькій картині світу. Здійснено описи - моделювання науково-мистецького концепту "кобзар" як одиниці когніції, та науково-мистецької концептосфери "мистецтвознавство" як множинності концептуальних структур, сукупності фрагментів знань про мистецтво. Визначено та систематизовано метаодиниці опису - моделювання концептуальних структур, зважаючи на лексико-семантичний рівень організації мовного матеріалу. Введено поняття ментально-мовної та змістової структури концепту, топології концептів, які дають змогу найповніше описати концептуальні структури з урахуванням їх типологічних різновидів. Запропоновано концепцію словника термінів концептуальної семантики, а також термінів кобзарського мистецтва.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Відображено музичне та театральне життя регіону 1860-х рр. - першої половини XX ст. в контексті музичної освіти, виконавства, концертного життя, хорової культури, творчості видатних композиторів, наукової діяльності фольклористів, функціонування аматорських театральних гуртків і найважливіших музично-драматичних театральних колективів (театр імені І. Франка у Вінниці, Правобережної опери), відтворено загальну картину історико-культурного розвитку подільського регіону.

  Скачати повний текст

Показано зародження, ідеологічне та національне оформлення січового стрілецтва на початку ХХ ст., його інтелектуальний потенціал, зокрема роль Пресової Кватири Легіону Українських Січових Стрільців (1914 - 1918 рр.) як центру духовного та культурного життя. Досліджено ідейні засади, головні напрямки та тематичний діапазон стрілецької літератури - прози, поезії та публіцистики, творчий доробок письменників і публіцистів, організаційні форми творчості, діяльність видавництв і преси. Проаналізовано основні тематичні напрямки й організаційні форми стрілецького образотворчого мистецтва, охарактеризовано творчу спадщину О. Куриласа, І. Іванця, Л. Геца, їх жанрові особливості та вплив на розвиток українського національного мистецтва. Висвітлено музичну творчість стрілецтва, проаналізовано її основний напрямок - стрілецьку пісню, стильові особливості творчості композиторів, насамперед М. Гайворонського. Досліджено діяльність стрілецького театру 1914 - 1919 рр. на фронті, творчі зв'язки з професійними театрами Львова, Тернополя та Києва.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження експерименту як естетичного поняття (мистецького експерименту), його становлення у понятійному апараті естетики та мистецькій практиці кінця XIX - першої третини XX ст. У межах даного періоду проаналізовано два види мистецького експерименту: онауковлений та модерністський, вивчено їх філософсько-естетичну базу та естетико-художні концепції. Підгрунтям для впровадження онауковленого мистецького експерименту є філософсько-естетичні погляди позитивістів (О.Конта, І.Тена), а практичне втілення він здобув у естетико-художній концепції натуралізму Е.Золя. Філософсько-естетичну базу модерністського мистецького експерименту представлено у працях Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.-І.Гадамера, Я.Мукаржовського, Х.Ортеги-і-Гассета, а виявився він у естетико-художніх концепціях фовізму, кубізму, футуризму, супрематизму, абстракціонізму, сюрреалізму. Відзначено, що ідея експериментування була провідною у розвитку європейського та українського мистецтва першої третини XX ст.

  Скачати повний текст

Проведено наукове дослідження антропософських тенденцій в українському мистецтві 1920-х рр. Українське мистецтво даного періоду розглянуто в контексті загальноєвропейської тенденції модернізму - пошуку "нової духовності". Доведено, що у сценічному мистецтві "Молодого театру" та театру "Березіль" використовувались прийом евритмії та елементи містерійного театру. Показано вплив евритмії на становлення методу перетворення Л.Курбаса. Досліджено антропософські мотиви та специфіку образотворення у творчості М.Хвильового, М.Куліша, П.Тичини. Проаналізовано творчість митців-"двадцятників" у театрі, живописі, скульптурі та літературі. Виявлено тенденцію свідомого творення мистецтва та його сакралізації. Доведено, що світоглядні, зокрема антропософські, аспекти у мистецтві даного періоду виступають не стільки філософськими категоріями, скільки засобами художнього вираження.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості культурно-мистецького поступу Рівненщини під впливом суспільно-політичних трансформацій, що відбуваються в краї від часу здобуття Україною державної незалежності. Акцентовано увагу на ролі спеціальної освіти, фольклорних витоках сучасного художнього життя, національних меншин у відродженні культурних традицій, музейних установ у збереженні культурної спадщини. На прикладі музичного, театрального, кіно-фото мистецтва розкрито особливості культурного поступу Рівненщини. Проаналізовано значення фестивального руху в питаннях збереження національно-культурних традицій, розглянуто форми культурного обслуговування населення. Обгрунтовано висновок про те, що національно-культурні зрушення, розпочаті 1991 р., активізували культурно-мистецьку діяльність населення.

  Скачати повний текст

Аргументовано потенціал міждисциплінарного підходу та акцентовано на доцільності проведення культурологічного аналізу, що дозволяє цілісно розглянути дане явище. Український авангард висвітлено в контексті змін, які відбувалися в європейській гуманістиці під впливом філософсько-естетичних і соціокуль-турних ідей А. Бергсона, Ф. Ніцше, X. Ортега-і-Гассета, І. Тена, 3. Фрейда. Обгрунтовано специфічні ознаки даного феномена: поєднання національного та загальнолюдського аспектів, формотворчість, експериментування з кольором, ритмом і "синтезом відчуттів", використання фольклорних традицій, втілення естетико-художніх засад авангардизму практично в усі види мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні основи існування та особливості шляхів інтеграції системи мистецької освіти до європейського соціально-культурного простору. Визначено її місце та роль її у метасистемі культури, зв'язки з одопорядковими елементами - підсистемами мистецтво, освіта, культура. Розглянуто зміст мистецької освіти, структуру побудови та основні критерії її функціонування. Показано трансформацію поглядів на місце та роль центральних органів управління сферою культури та мистецтва у культурогенезі нового постіндустріального суспільства. На підставі результатів проведеного аналізу визначено необхідність збереження традицій системи та методики організації підготовки кадрів з мистецьких напрямків, запровадження нових спеціальностей та напрямків підготовки з метою інтеграції у світовий культурний простір. Зроблено висновки про подальші шляхи удосконалення системи підготовки мистецьких кадрів, піднесення ролі мистецьких закладів освіти у формуванні культури суспільства, збереженні культурних традицій, поєднанні їх з вирішенням проблем інтеграції культури України у світову систему, розглянуто можливі шляхи розвитку системи.

  Скачати повний текст

Досліджено літературно-мистецьке життя Галичини наприкінці XIX - у першій половині XX ст. Висвітлено еволюцію форм естетичного мислення митців у контексті трансформації національної свідомості. Значну увагу приділено етапам формування та розвитку національної культурної та мистецької спадщини Галичини як складових націотворчих процесів. Проаналізовано роль національного чинника, світоглядну основу творчості галицьких митців та її відтворення на рівні "портретних" характеристик. Розглянуто стильову еволюцію, процес поширення романтизму, який одержав розвиток наприкінці XIX - у першій третині XX ст. у літературі та мистецтві, зокрема, у художніх зразках І.Франка, поетів-"молодомузівців" та С.Людкевича. Доведено, що романтичний стиль виявив себе як особливий спосіб функціонування мистецтва, сформований естетичними завданнями доби й активно сприяв створенню мистецьких шкіл.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади вивчення української літератури у взаємозв'язку з різними видами мистецтв у старших класах загальноосвітньої школи. Розглянуто специфіку художнього сприймання різних видів образотворчості, взаємовплив мистецьких знань у сучасній шкільній освіті. Обгрунтовано засади інтеграції мистецьких знань у процесі вивчення української літератури. Створено методичну систему сприймання літератури у контексті різних видів образотворчості. Виявлено особливості трансформації літературних образів у конгеніальні суміжних мистецтв. Визначено напрями вивчення літератури у взаємозв'язку з різними видами мистецтв в українській та світовій літературах. Запропоновано моделі комплексної взаємодії мистецтв у дослідженому процесі.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано, якими шляхами експресіонізм трансформувався майже в усі види мистецтва та визначив принципово нові підходи до розробки в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція до синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експерсіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відображали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

  Скачати повний текст

Встановлено, що державно-партійні форми та методи управління професійним мистецтвом постійно удосконалювалися, пристосовуючись до нових обставин, але завжди були спрямовані на підпорядкування творчості митця ідейно-політичним цілям радянської держави, зокрема, нівеляції національних особливостей українського мистецтва. Показано, що державне управління у сфері професійного мистецтва здійснювалося на засадах визначеної для галузі фінансової системи, яка передбачала принципи матеріального та морального заохочення, ставила митця у залежність від управлінських структур. Виявлено, що творчий процес в УРСР, з одного боку, характеризувався певними успіхами, а з іншого - для нього були характерні тенденції щодо уніфікації професійного мистецтва, збіднення його сюжетів і тематик, що вело до утвердження у мистецтві лінії на спрощення, а іноді й спотворення реальної дійсності. Доведено, що із зростанням національно-визвольного руху, опір української творчої інтелігенції радянській тоталітарній системі виявився загалом у двох напрямках: мистецькому нонконформізмі та політичному дисидентстві.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен художньої культури в онтологічному вимірі. Доведено, що онтологічні трансформації художньої культури XX ст. відтворюються стильовою парадигмою творчості, яку можна описати у рамках таких напрямків творчості, як модерн, авангард, сюрреалізм, соцреалізм та постмодерн. Встановлено, що видова диференціація просторових мистецтв здійснюється як архітектуроцентристський проект. З'ясовано, що видовищні мистецтва еволюціонують у напрямку глобального планетарного інформаційного синтезу, де домінують комп'ютерні технології.

  Скачати повний текст

Досліджено ціннісно-адаптаційний потенціал постмодерністського мистецтва, у контексті його нових філософсько-естетичних парадигм, функцій, колажно-монтажного принципу створення образу, руйнування видових, жанрових меж, зближення з життям та показано небувалу за глибиною і масштабом трансформацію світогляду людини. Розглянуто адаптаційні можливості сучасного мистецтва, закладені у новій концепції творчості постмодернізму, його ігрової, інтерактивної, плюралістичної природи, актуальної суті, яка формує розуміння сенсу існування не заради майбутнього, а вчить знаходити його у суб'єктивності. Зазначено, що радикальний досвід арт-практик розширює і поглиблює розуміння суті та змісту естетичного, трансформуючи традиційний досвід людства за двома головними напрямками: створення естетичного середовища існування людини й усвідомлення духовно-метафізичних основ її повсякденного буття. На підставі аналізу реального функціонування сучасного мистецтва, теоретичного доробку вітчизняних і зарубіжних філософів та естетиків висвітлено трансформацію класичної та формування основної проблематики некласичної естетики.

  Скачати повний текст

Висвітлено й аргументовано поняття "художня культура Галицько-Волинської Русі", де культура Галицько-Волинської Русі розглядається під кутом зору функціонування та розвитку середньовічного суспільства, оточення та взаємовпливів з зарубіжними країнами, в тому числі, їх культурними досягненнями. Обгрунтовано наукові підходи до мистецької культури регіону як до цілісної системи, яка формувалась під впливом соціо- й етнодемографічних чинників. Визначено складові художньої культури галицько-волинських земель, зокрема, князівсько-боярська, військово-дружинна, культово-релігійна, народно-низова (міська та сільська) субкультури. Проаналізовано, що на основі вивчення широкого кола джерел, комплексного аналізу їх образно-тематичних і композиційно-стильових основ, виявлено властивості й ідейний зміст кожної із субкультур. Наведено метод поєднання проблемного рівня інтерпретації матеріалу з реконструюванням культурно-мистецьких явищ Х - першої половини XIV ст. Розглянуто типологію пам'яток містобудівництва, образотворчого мистецтва, художнього ремесла з урахуванням соціо- й етнокультурних елементів.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системний аналіз теоретико-методологічних підходів до соціально-комунікативної інтерпретації феномену сучасного мистецтва. Запропоновано специфічний вимір у дослідженні сучасних художніх практик крізь призму "економіки символічного обміну", що адекватно висвітлює утилітарно-прагматичну роль сучасного мистецтва. Обгрунтовано розуміння віртуальної реальності як нового середовища для інноваційних художніх практик і художніх комунікацій, через які відображаються сутність та умови прояву рольової специфіки мистецтва в контексті "всепроникаючої" інтерактивності. Доведено взаємозв'язок мистецьких технологій і бізнес-комунікацій в аспекті застосування творчих методик під час створення комунікативних продуктів, технік, технологій; розкрито значення креативу для ефективності бізнес-процедур.

  Скачати повний текст

Досліджено методологічні, теоретичні та методичні засади використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійної школи. Обгрунтовано значення науково-мистецької парадигми освіти та визначено методологічні підходи та концептуальні засади впровадження митецтва до змісту професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ. У широкому міждисциплінарному контексті сформульовано зміст поняття "творча індивідуальність педагога професійного навчання", розкрито її значення як критерію його професійно-педагогічної майстерності. Розроблено концептуальну модель творчої індивідуальності педагога ПТНЗ. Проаналізовано суть, рушійні сили та механізми розвитку в нього цієї інтегративної якості. Запропоновано теоретичні засади педагогіки мистецтва як бази розвитку творчої індивідуальності суб'єктів педагогічного процесу. З'ясовано сучасний стан використання мистецтва у змісті професійної підготовки студентів спеціальності "Професійна освіта (за профілем)". На підставі розроблених критеріїв визначено топологію та рівні розвитку творчої індивідуальності майбутніх і працюючих педагогів професійної школи. Запропоновано організаційно-методичну систему та технологію розвитку творчої індивідуальності студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на базі мистецтва.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено естетичне дослідження соціальної природи жанру в динаміці соціокультурних процесів історичного розвитку мистецтва. Звертаючись до генези жанру в західноєвропейській філософській думці та вітчизняних теоріях жанрологічної проблематики, а також особливостей розвитку жанрів мистецтва на матеріалі української музики та сучасної масової культури, обгрунтовано концепти соціальної природи жанру. Доведено, що проблему соціальної природи жанру необхідно розглядати в контексті його категоріальної сутності та соціокультурних засад процесу жанроутворення. Виявлено креативний аспект сутності жанру та аспект завершеної цілісності, які репрезинтують соціально-креативну роль жанру в процесі взаємодії з категоріями виду, стилю та художнього образу, визначають стратегії дослідження процесу жанроутворення в українському мистецтві (в напрямку вокальної музичної традиції та симфонічної творчості) та сучасних модифікаціях жанру на матеріалі масової культури.

  Скачати повний текст