Проаналізовано жанрову своєрідність та комунікативні властивості прози письменниці. Зазначено, що Н.Саррот пропонує нову специфічну форму роману, за якої читач, звільняючись від традиційних оповідальних схем і читацьких стереотипів, повинен вступити в комунікацію з творцем-романістом за допомогою його твору, в протилежному випадку, твір не буде зрозумілим й осмисленим. Комунікація за Н.Саррот має складну, багаторівневу характеристику, письменниця запропонувала якісно новий підхід щодо використання лексики та мовлення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст

Досліджено проблематику відтворення словотвірних, семантичних і функціональних особливостей арготизмів в українських перекладах французької художньої прози. Узагальнено та класифіковано критерії ідентифікації одиниць французького арго. Підтверджено положення, що "арго" є національно маркованим терміном французької лінгвістики. Проаналізовано французьке арго як лінгвокультурний бар'єр, розкрито лінгвостилістичні та словотвірні особливості аргонізмів і динаміку їх статусу у контексті перекладу. Розглянуто українських сленг і просторіччя як можливі перекладацькі відповідники французького арго. Обгрунтовано стратегію і тактику перекладу арготичної лексики. Охарактеризовано основні способи і прийому відтворення структурної й етнокультурної специфіки арготичних лексем. Досліджено способи та засоби перекладу соціальних різновидів французького арго, показано специфіку передачі експресивного, полісемантичного, образного (лексичного й фразеологічного) навантаження арготизмів.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві проведено комплексне дослідження поетики іншості у прозі А. Камю. Проаналізовано романи "Щаслива смерть", "Чума", "Перша людина", повісті "Сторонній", "Падіння", збірки новел "Вигнання і Царство", а також есе, п'єси, критичні статті, записники та листування. На підставі вивчення творів А. Камю у контексті феноменологічно-екзистенціалістської теорії іншості виявлено основні поетикальні константи образу Іншого, які реалізуються на наративному, часопросторовому рівнях камюзіанського тексту та на рівні тілесної репрезентації персонажів. Розглянуто основні наративні прийоми створення іншості у прозі А. Камю - множинну фокалізацію та металепсис. Досліджено притаманний Іншому часопростір: хронотоп порога, який конкретизується у часопросторах європейських столиць і вікна (балкона), а також часопросторову відсутність. Встановлено модуси тілесного оприявлення іншості у камюзіанському тексті: етичний і візуальний аспекти тілесності. Зроблено висновок, що лише врахування різнорівневих виявів іншості уможливлює достатню інтерпретаційну повноту цього феномену у творчості французького письменника.

  Скачати повний текст

У ході дослідження вперше проведено комплексний аналіз прозової та поетичної творчості французького автора епохи романтизму Жерара де Нерваля. Домінантою стало визначення параметрів функціонування художності письменника в рамках романтичного культурно-естетичного періоду, окреслення формального й семантичного новаторства його творчості, а також проявлення в його зрілих текстах компонентів різноманітних міфів (давньоєгипетських, давньогрецьких, біблійних) й оніричних елементів - снів, видінь і марень. Простежено конструювання творів Нерваля навколо трьох міфологічних мотивів - повернення до першооснов, блукання та релігійного синкретизму, що стали основним засобом їх сюжетної цілісності. Розглянуто вплив на свідомість автора психічної хвороби, яка перетворилась у невід'ємний складник його творчості.

  Скачати повний текст

Розробляється цілісна концепція художнього дискурсу на засадах теорії мовленнєвої діяльності та її культурного виміру: визначаються системно-функціональні ознаки художнього дискурсу і досліджуються закономірності його розвитку в історії французької мови та культури 9-18 ст. Виявлено основні мовленнєві засади системно-функціональної моделі художнього дискурсу, які зумовлено рефлективними, комунікативними, структурно-композиційними та лексико-семантичними параметрами. Сутність та принципи дії поетичної функції у взаємодії з іншими мовними функціями, її становлення та розвиток в історії французької словесності визначаються на основі розробки нового в теорії дискурсу принципу валоризації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано домінантні поетологічні риси трилогії Г. Шевальє про Клошмерль, зважаючи на її інтертекстуальний характер. Окреслено синхронічний контекст творчості письменника. Доведено гіпотезу про міфоепічну та карнавальну природу художнього світу романів "Клошмерль", "Клошмерль Вавилонський" і "Клошмерль-водолікарня". Визначено семантику та функції міфоепічних образів, мотивів, алюзій, часово-просторових реалій, сприйнятих Г. Шевальє через посередництво раблезіанівської традиції, з'ясовано специфіку комічного в трилогії. Досліджено генетичні інтертекстуальні джерела трилогії. Розглянуто характер контактно-генетичних і типологічних подібностей у творчості Г. Шевальє та Р. Фалле. Встановлено роль міфоепічних і карнавальних чинників як підгрунтя типологічної спорідненості романів Г. Шевальє та "химерної прози" В. Земляка.

  Скачати повний текст

На матеріалі художніх творів експериментально-ігрового характеру французьких письменників-постмодерністів комплексно досліджено дискурсивні стратегії й тактики мовленнєвої взаємодії, спрямовані на створення та подолання комунікативних порушень. Вперше запропоновано інтеракційний підхід щодо аналізу стратегій і тактик спілкування, які розглядаються у контексті взаємодії комунікантів. Проаналізовано дискурсивні стратегії, тактичні прийоми, засоби мовного та мовленнєвого характеру, що використовуються для реалізації загальної стратегії створення комунікативних порушень. Вивчено конкретні стратегії й тактики подолання комунікативних порушень на внутрішньому та зовнішньому рівні комунікації. Розроблено типологію та класифікацію стратегій і тактик, що застосовуються для перешкоджання кооперативній взаємодії та усунення порушень, які виникають у процесі спілкування, розглянуто лінгвістичні засоби їх реалізації. Встановлено закономірні відповідності між стратегічними цілями комунікантів і художнім задумом автора у двосторонньому інтеракційному процесі у літературній комунікації: автор - читач і читач - авторський текст.

  Скачати повний текст

На основі вивчення філософсько-естетичних переконань М.Пруста, своєрідності його художньої уяви та стилю доведено значущість мистецької тематики в творчості письменника. У цьому контексті та в зіставленні з деякими явищами світової культури проаналізовано текст його роману "У пошуках утраченого часу". Зазначено модерністський ракурс потрактування теми мистецтва та митця в ньому, оригінальність його сюжетобудови, образної системи та архітектоніки. Художнє новаторство роману пояснено підпорядкованістю його складових доведенню тези про превалюючу роль мистецтва в житті людини та пізнанні нею буттєвих сутностей. Розглянуто інтелектуалізм та естетизм письма Пруста, теорію метафори та синтез мистецтв у його романі.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження однойменних романів "Земля" О. Кобилянської та Е. Золя на імагологічному, хронотопному та стильовому рівнях. На біблійному матеріалі розглянуто смислове наповнення образу землі, з точки зору науково-природничих концепцій висвітлено основи вітальності цього образу. Вперше проведено компаративне дослідження аналізованих романів в інтермедіальній площині, яка передбачає взаємозв'язок літератури з живописом і музикою, а також з широким залученням природничих і гуманітарних наук: психології, культурознавства, релігієзнавства. Проведено системний аналіз натуралістичних, імпресіоністичних особливостей поетики романів у зіставленні з французькими варіантами натуралізму й імпресіонізму та на перетині міжмистецьких зв'язків.

  Скачати повний текст

Вивчено французьку мовну особистість автора-жінки на матеріалі романів М.Дюрас. Вивчено гендерну специфіку мовної особистості в її когнітивних і комунікативних проявах. Досліджено метафоричні утворення романів М.Дюрас та виявлено тенденцію до чуттєвого сприйняття навколишнього світу, що проявляється в образному представленні емоційних станів через "тілесні" засоби, використані М.Дюрас для відображення всієї гами емоційного життя людини. За цього самі емоційні стани описані як бінарні опозиції. Виявлено, що жіночій вербальній поведінці не властива авторитарність. Ця тенденція простежується в оповідній організації художнього тексту М.Дюрас, зокрема, у застосуванні письменницею об'єктивованого типу оповідача, а також у специфіці діалогічної поведінки персонажів жіночої статі. З'ясовано, що у міжгендерному спілкуванні жіночим персонажам притаманний збалансований тип комунікативної поведінки на противагу чоловікам, які прагнуть домінувати у спілкуванні та здебільшого належать до вольового комунікативного типу.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий, комплексний семантико-когнітивний підхід до розгляду текстових концептів французької художньої прози на семантичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях. Вивчено когнітивну та комунікативну динаміку їх розгортання у ракурсі імплікації й експлікації, що дало змогу побудувати ієрархію та визначити функції тексових концептів у французьких романах середини XX ст. Доведено, що структурування даних концептів зумовлено композиційно-тематичною структурою художніх творів. Вибудовано мережу мезоконцептів, макроконцептів та катаконцептів (з концептуальними складниками), підпорядкованих мегаконцептам художніх творів. Представлено фреймові моделі текстових концептів та досліджено наративну організацію французьких романів середини XX ст. Установлено взаємозалежність текстових мегаконцептів та концептів додаткового фокусу, зважаючи на яку простежено розгортання текстових концептів досліджуваних романів. Визначено тенденцію до їх негативного спрямування усіх рівнів ієрархії, а також окреслено функції інтеграції, диференціації та індивідуалізації, властиві дослідженим концептам.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку наукової фантастики (НФ), розглянуто художні та філософські домінанти жанру на матеріалі романів відомих французьких письменників (Ж.-П.Андревона, Р.Баржавеля, П.Буля, С.Вюля, М.Грімо, Д.Дуая, Ф.Кюрваля, Р.Мерля). Визначено, що НФ для відтворення альтернативних світів широко використовує принцип моделювання, а також гіпотези та концепції гуманітарних і природничих наук, торкається філософських та глобальних проблем сучасності, і не вдається до психологічного аналізу характерів. Катарсис у НФ виникає завдяки інтелектуальному, а не емоційному сприйняттю. У процесі еволюції жанру розроблено специфічні художні домінанти, чільне місце серед яких посідає фантастична реалія-кліше, яка має сюжетокреаційний характер, сполучається з трафаретними сюжетними блоками і традиційними для жанру ідеями та проблемами.

  Скачати повний текст

Використано антропоцентричний підхід до вивчення функцій міркування у побудові композицій художнього тексту, у процесах його породження та смислотворення, розгляд міркування як маркер розумової діяльності мовця. В роботі міркування трактується як структурна та смислова складова константа художнього твору (новели як малої мовленнєвої форми), що є результатом ментального процесу аналізу мотивацій для прийняття рішень, структурно-дискурсивним інтегрувальним смислотвірним компонентом тексту. Спираючись на положення про мовлення як особливий вид людської діяльності, міркування визначено в аспекті художнього тексту новели як закономірний елемент структурації його смислу. Запропоновано логіко-когнітивну методику виділення міркування в художньому тексті, структурно- та композиційно-дискурсивний підхід, який сприяє розкриттю смислу новели як жанру. Міркування як ментальний процес розглянуто у межах художнього тексту як його дискурсивна одиниця. З'ясовано модель новели як типу дискурсу та визначено місце міркування у цій моделі.

  Скачати повний текст

Встановлено міжмовні розбіжності системного, нормативного й узуального характеру, що зумовлюють використання перекладацьких трансформацій на семантичному та прагматичному рівнях еквівалентності. Визначено вплив перекладацьких рішень на повноту відтворення авторської інтенції у перекладі.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу драматургічних творів С.Беккета досліджено поняття "міфопоетика". Висвітлено положення, які дозволяють визначити понятійний апарат міфопоетики. На базі побудованої термінологічної системи міфопоетики обгрунтовано провідні концепти беккетівської драматургії та встановлено її інтертекстуальні зв'язки з поетикою європейських представників "драматургії абсурду". Концептуальність беккетівської міфопоетичної системи знаходить свій органічний прояв у доробку багатьох її представників. Проаналізовано драматургічний доробок "абсурдистів" у контексті міфопоетики, що закріплюється у системі концептів і екзистенціалів. Розкрито взаємний вплив беккетівської поетики на міфопоетичну спрямованість абсурдістського театру у цілому й унверсалізовано його концептуальні засади у аспекті міфопоетичних складових. Це уможливлює подальший розвиток концепції міфопоетики і певним чином взаємопов'язується з розробкою герменевтичних проблем інтерпретації у літературознавстві. Поняття міфопоетики розглянуто у контексті постмодерністських засад на рівні інтертекстуальності (довільного комбінування різних міфем і міфологем в одному творі), що дозволяє інтерпретувати текст та безлічі позицій, а також висвітлює проблему міфопоетики як питання про власне постмодерністичний напрямок у літературі у цілому.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст