Уперше здійснено систематичне та концептуальне дослідження антималоросійського дискурсу української літератури 1920 - початку 1930-х рр. З використанням матеріалу "Літературно-наукового вісника" запропоновано інтерпретацію однієї з провідних проблем тогогочасного українського письменства та публіцистики - проблеми малоросійства. Доведено, що антималоросійський дискурс творчості "вісниківців" сформувався під впливом суспільно-політичних чинників. Зроблено висновок, що основні мотиви й образи антималоросійської парадигми "вісниківців" історично та генетично взаємопов'язані з концепцією національної критики та самокритики.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження горизонту сподівань та його функціонування в українському літературному процесі 1920 - 1930-х рр. Систематизовано основні концепції рецептивних теорій XX ст. в зарубіжному (Р.Інгардена, Г.Г.Гадамера, М.Бахтина, Г.Р.Яусе, В.Ізера) та вітчизняному (І.Франка, О.Потебні, Б.Грінченка, О.Білецького) літературознавстві. Конкретизовано зміст поняття горизонту сподівань та простежено його функціонування в радянській літературі. Виокремлено три типи дискурсів, характерних для української літератури 1920 - 1930-х рр. - аванградистський, пролетарський, соцреалістичний. Встановлено, що основними чинниками, які об'єднали такі відмінні на перший погляд літературні дискурси, є перегляд літературних традицій, створення нових уявлень про значення мистецтва в суспільному житті, пошук і виховання власного читача.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми еволюції літературно-мистецької інтелігенції України як соціокультурного феномена за умов щойно встановленого більшовицького режиму. Вперше комплексно розглянуто соціальний портрет даної суспільної верстви, динаміку її взаємовідносин із владою, вплив політики українізації на зростання національної самосвідомості українських митців та формування самобутньої генерації творців українського духовного відродження 1920-х років, основні напрямки та форми громадсько-культурної діяльності літературно-мистецької інтелігенції в даний період. Зроблено висновок: літературно-мистецька інтелігенція України у 1920-ті роки являла собою складний та суперечливий соціокультурний організм, який функціонував за своїми власними внутрішніми та зовнішніми законами, притаманними суспільству в цілому. Головною ознакою даної соціальної верстви було збереження паростків національно-демократичної думки, що сприяло національно-культурному відродженню України.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне вивчення літературного дискурсу 1990-х років в Україні. Розглянуто основні структурні моделі ідентифікації літературного простору та типологію інтродуктивних форм переходу від семантики до прагматики тексту. Дослідження дискурсу 1990-х років здійснено у контексті геопоетики літературного процесу. Зокрема, розглянуто альтернативні літературні угруповання, субкультурні мистецькі практики та процес становлення структурних опозицій у системі національної культури. На широкому емпіричному матеріалі простежено перетворення "ситуації постмодернізму" в Україні у 1990-х роках на комлекс деформованих ідей, що зумовили виникнення явища "остмодерну", яке можна структурувати у вигляді таких інтродуктивних форм: літератури проектизму, естетизму та ескапізму.

  Скачати повний текст

Досліджено творчу діяльність відомого українського письменника, журналіста, перекладача, видавця М. Ялового (Ю. Шпола) у контексті літературного процесу 1920-х р. Розглянуто провідні мотиви, версифікаційну техніку й особливості образно-семантичної організації футуристичної поезії митця (на прикладі збірки "Верхи", 1923). З використанням методів формального літературознавства проаналізовано роман "Золоті лисенята" (1929), зокрема, провідний конститутивний прйом поетики Ю. Шпола-прозаїка - "очуднення". Доведено, що даний роман можна вважати формалістським. Визначено місце шполівської комедії "Катіна любов або будівельна пропаганда" (1928) в історії української драматургії 1920-х рр. Досліджено характерні для письменника прийоми творення комічного.

  Скачати повний текст