Зроблено спробу створити теорію внутрішнього монологу у межах наратологічного дискурсу. Проаналізовано внутрішній монолог як форму літературного викладу внутрішньго мовлення персонажа. Здійснено певні теоретико-естетичні узагальнення на висновки на підставі текстів української та інших світових літератур. Сформульовано дефініцію внутрішнього монологу, а також запропоновано міждисциплінарний погляд на внутрішній монолог як оповідну форму, акцентуючи увагу на сутнісних зв'язках цього літературознавчого поняття з психологічною категорією внутрішнього мовлення. У контексті теорії діалогізму М. Бахтіна та концепції автокомунікації Ю. Лотмана внутрішній монолог проаналізовано як складну різновекторну комунікативну модель. Розширено літературно-родове поле використання цієї наративної форми, визначено особливості функціонування внутрішніх монологів у творах епічного та драматичного родів різних літературних стилів, а також актуалізовано проблему реалізації цього способу викладу в ліричних текстах. Відповідно до оновленого трактування цього літературного поняття суттєво доповнено перелік основних і додаткових функцій внутрішнього монологу. Уперше в наратології визначено критерії для типології цього способу викладу, за якими здійснено якісно нову класифікацію внутрішніх монологів. На підставі використаного різнорідного ілюстративного матеріалу показано необхідність грунтовного дослідження проблеми походження й еволюції внутрішнього монологу як форми літературного викладу.

  Скачати повний текст

Подано цілісний теоретичний аналіз поетонімосфери як складно організованої системи. Відзначено, що під час синтагматичного розгортання тексту літературного твору поетонімосфера перетворюється, підсилюється виразність її компонентів, видозмінюється сукупна семантика поетонімів. Цей процес у загальному підсумку перетворює поетонімосферу на особливий конструкт у складі художнього цілого твору. Зазначено, що рухливість семантики онімів у межах поетонімосфери, динамічність її складових можливі за умов відносної стійкості кожного з її елементів. Компоненти поетонімосфери зазнають впливу з боку найближчого контексту, лінгвальних та екстралінгвальних факторів.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості мережевої літератури як підвиду художньої літератури, що твориться, зберігається, сприймається у віртуальному середовищі та не може бути адекватно реалізований поза ним. Проаналізовано певні праці сучасних західних літературознавців, присвячених проблемам мережевої літератури, вказано їх сильні та слабкі сторони, вивчено перспективи впровадження запропонованих у них термінів і методологій для дослідження мережевої літератури в українському літературознавстві. Детально вивчено типологічні особливості мережевої літератури та визначено головні одиниці мережевого літературного тексту. Досліджено поетику творів мережевої літератури. Вивчено процес читання мережевого літературного тексту та ролей автора й читача на шляху його творення та сприймання. Особливу увагу приділено українському виміру мережевої літератури в українському мистецькому просторі й окреслення стану наукового осягнення даної літератури українським літературознавством.

  Скачати повний текст