Досліджено проблему типології й поетики оповідання в російській літературі початку XX ст. Розглянуто внутрішньожанрові можливості оповідання як малої форми епічного роду, охарактеризовано його різновиди, що виникають в результаті позажанрових зв'язків. На підставі аналізу видозмін та ускладнень засобів і прийомів вираження авторської позиції в художньому творі визначено два різновиди оповідання в російській літературі досліджуваного періоду: ліричне (характеризується лірико-публіцистичним, відкритим вираженням авторського начала, ліричним перетворенням дійсності) та епічне (якому властиве об'єктивне відображення, відзначається підкреслено стриманим, об'єктивно нейтральним типом оповіді).

  Скачати повний текст

Визначено роль фольклорної, музичної, живописної символіки в творенні образів культурних феноменів. Розроблено власну концепцію символу як образу макросвіту, сконцентрованого у мікросвіті слова. На підставі вивчення системи символів в образній структурі української новелістики виведено наукові парадигми "Символ-що-творить-Новелу" й "Новела-що-творить-Символ". Шляхом мікроаналізу новел установлено, що, символічний образ перебуває в нерозривному зв'язку з усіма елементами новелістичної оповіді, і це дає підстави для визначення особливостей індивідуального стилю новеліста. Розкрито роль його творчості в формуванні естетичної доктрини українського неоромантизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму.

  Скачати повний текст