Досліджено лінгвістичну спадщину українського та білоруського вченого П.О.Бузука (1891 - 1937). Розглянуто здобутки дослідника у галузі мовознавства у широкому контексті позицій представників лінгвістичної науки кінця XIX ст. - 1920 - 1930-х рр. Головну увагу приділено дискусійним аспектам проблеми діахронічного моделювання, періодизації історії мови в інтерпретації П.О.Бузука. Погляди дослідника проаналізовано з урахуванням їх еволюції. Значення його лінгвістичної спадщини вбачається в цінності його методологічних розвідок, актуальності поглядів ученого на історію конкретних індоєвропейських, балто-слов'янських, спільнослов'янських, східнослов'янських та інших мовних явищ, у важливості даних, одержаних істориком мови під час вивчення пам'яток писемності, що використовуються для подальших узагальнень сучасними мовознавцями, у розробці вченим засад методу лінгвістичної географії, якмй використовують українські, російські, білоруські та інші вчені. Розглянуто інтерпретацію вченим фонетичних і морфологічних явищ передісторичної та історичної доби. Розкрито роль П.О.Бузука у становленні та розвитку лінгвістичної географії. Визначено внесок науковця у порівняльно-історичне мовознавство.

  Скачати повний текст