Проведено дослідження наукової та громадсько-культурницької діяльності академіка М.Ф.Біляшівського. Розглянуто процес становлення ученого як особистості та формування його наукових поглядів. Проаналізовано дослідження ученого у галузі археології, спеціальних історичних дисциплін, мистецтвознавства, етнографії та музеєзнавства, визначено основні напрямки його наукової діяльності. Охарактеризовано внесок М.Ф.Біляшівського в розширення державної музейної мережі України. Досліджено концепцію ученого про створення місцевого музею, розроблену на базі власного практичного досвіду директора Київського міського художньо-промислового та наукового музею. Висвітлено внесок М.Ф.Біляшівського у формування теоретичних положень вітчизняного музеєзнавства як наукової дисципліни. Значну увагу приділено пам'яткознавчій та пам'яткоохоронній діяльності М.Ф.Біляшівського. З'ясовано, що позитивне вирішення основних проблем збереження вітчизняної історико-культурної спадщини учений вбачав у виведенні їх на загальнодержавний рівень у контексті прийняття національного пам'яткоохоронного законодавства. Висвітлено активну діяльність М.Ф.Біляшівського у різних пам'яткоохоронних інституціях та показано роль наукової інтелігенції в національно-культурному розвитку України кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто найважливіші проблеми, пов'язані з формуванням світоглядних переконань Олекси Петровича Новицького, досліджено його плідну діяльність щодо збереження української історико-культурної спадщини на основі широкого кола джерел, особливо тих, які протягом тривалого часу не використовувались або були недоступними. Особливу увагу приділено діяльності О.П.Новицького стосовно розвитку українського музеєзнавства, а також його науково-організаційній роботі у ВУАН.

  Скачати повний текст

Розглядається маловідомий етап розвитку наукової реставрації станкового живопису в Україні - 1920-1940 рр. Дисертацію присвячено діяльності київської школи, однак для визначення основних тенденцій розвитку музейного напряму реставрації в Україні залучено матеріал по інших регіонах, зокрема, пов'язаний з діяльністю львівської школи реставрації. Визначено і охарактеризовано два періоди розвитку музейного напряму реставрації станкового живопису в Україні (Київ): 1920-1930; 1930-1940 рр. До наукового обігу введено невідомі досі факти і архівні документи з історії художньої культури України, зокрема, в галузі музейної справи, охорони пам'яток, реставрації творів мистецтва з українських музейних зібрань, частина опублікованих раніше даних скоригована відповідно до архівних документів. Вперше обгрунтовується застосування поняття "музейний напрям" до реставрації станкового живопису в Україні 1920-1940 рр.; визначено особливості київської школи реставрації станкового живопису (1920 - першої половини 1930-х рр.).

  Скачати повний текст

Проаналізовано місце та роль музеїв у суспільно-політичному, науковому та культурному житті України 1950-х - 1980-х рр. Розкрито шляхи формування мережі державних музеїв, основні напрямки їх роботи, роль творчих спілок, громадськості у розвитку музейної справи. Велику увагу приділено створенню історико-культурних заповідників, етнографічних комплексів, становленню і розвитку громадського музейного руху. Розглянуто досягнення та прорахунки українського музейництва зазначеного періоду, показано роль музеїв у збереженні історико-культурної спадщини українського народу, а також запропоновано конкретні шляхи використання досвіду музейництва кінця 1950-х - 1980-х рр. у формуванні сучасної музейної політики України.

  Скачати повний текст