Проаналізовано онтологічні фактори і логічні механізми становлення та подальшої динаміки культурної історії. Істотно об'єктивізовано та підвищено прогностичні можливості вивчення культурно-історичного процесу. Обгрунтовано основні положення авторської концепції культурогенезу, окреслено її теоретико-методологічні альтернативи. Визначено найбільш перспективні шляхи дослідження даного феномену, визначальні фактори та логічні тенденції культурно-історичного процесу як органічного продовження еволюції форм буття. Запропоновано критеріальну призму виявленої логіки історії. На підставі теоретико-методологічної моделі культурогенезу з метою конструктивного розгляду критичного стану сучасної культури вироблено адекватні засоби логіко-історичного прогнозування та подолання культурної кризи.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено феномен кризи культури. За допомогою соціально-філософського аналізу концепцій кризи культури Е.Дюркгейма та П.Сорокіна розкрито поняття кризи культури як закономірного стану культурної трансформації, який характеризує перехід культури у нову якість. Однією з основних причин кризи культури визначено "культурне відставання", коли елементи духовної культури не встигають пристосуватися до інтенсивних змін матеріальних умов культурного існування. Доведено, що результатом є процес руйнування цілісності культури, який отримав назву "аномія". Відзначено, що одним з вирішальних чинників подолання особистістю наслідків кризових ситуацій культурного буття стають нові форми соціальної солідарності особистостей.

  Скачати повний текст

З використанням значної кількості наукових джерел у контексті сучасної методології уперше у вітчизняній науці здійснено аналіз історичного розвитку західноєвропейського естетичного ідеалу в його антропному вимірі з часів античності до початку XX ст. Виявлено основні конкретно-історичні стереотипізовані форми зовнішності людини, що визначалися ознаками прекрасного на основних етапах історичного розвитку в певних географічних межах. З'ясовано специфіку естетичного ідеалу антропної (тілесної) краси, притаманної мистецтву періодів грецької класики, грецького еллінізму, періоду Римської Імперії, раннього, зрілого та пізнього середньовіччя, Відродження, XVII - початку XX ст. Визначено конкретно-історичні принципи поєднання в антропній естетиці ознак тілесності та духовності людини й особливостей їх візуалізації в образотворчому мистецтві. Доведено причинно-наслідковий зв'язок між конкретно-історичними умовами та особливостями антропного виміру естетичного ідеалу.

  Скачати повний текст

Досліджено людську тілесність у різних формах культури, розглянуто взаємовідносини тілесного та духовного начал у їх взаємних, людською свідомістю історично сконструйованих зближеннях і віддаленнях у декількох гуманітарних епістемах. Встановлено, що епістеми тілесності пов'язані з самопізнанням людини у міфології, магії та містиці, антропології, релігії, софійності, естетиці, соціології, культурології й інших "полях пізнання". Концептуалізацію тілесності відтворено за допомогою її поліепістемного аналізу, плюральності методологічних підстав, інтеграції наукового, позанаукового та філософського знання, що розширює можливості цілісного розуміння людини. Особливу увагу приділено вивченню діалектики тілесного й духовного та протистояння їх дуалізму й синкретизму. "Людину тілесну" проаналізовано у парадигмі психотілесної єдності, що передбачає підвищення тілесного ("зарядженого" духовним). З'ясовано, що на початку XXI ст. дана парадигма стала пріоритетною в синтезі знань про людину, оскільки витісняє дихотомні уявлення про неї, під впливом яких усе ще знаходяться сфера буденних уявлень та деякі теоретичні концепції.

  Скачати повний текст

Досліджено й описано образний фонд сучасної масової культури Заходу, розглянуто механізми його функціонування та розвитку. Здійснено культурологічно-філософський аналіз образів, що були запозичені з традиційних культур Сходу та найбільш широко використовувались у творах масової культури (кінофільмах, відео- та комп'ютерних іграх, масовій літературі). З'ясовано, що на формування даних образів суттєво впливнула концепцію Ф.Ніцше про надлюдину. Встановлено, що вибір певних образів значною мірою обумовлений закономірностями колективного несвідомого. Показано особливості відображення архетипових образів Сходу у масовій свідомості Заходу. Проаналізовано таку важливу складову частину індустрії масової культури як відеоігри. Зроблено висновок, що внаслідок широкого запозичення певних елементів інших культур західною культурою зміни її базових інститутів не відбувається.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що новими функціями, які має виконувати освіта в інформаційному суспільстві, є створення умов для неперервної самоосвіти, забезпечення доступу до світових інформаційних ресурсів, розвиток навичок творчої інформаційної діяльності. Обгрунтовано основні концептуальні положення щодо підготовки педагогічних кадрів на теперішньому етапі бурхливого розвитку інформаційного суспільства, що стосуються готовності вчителя до самостійної інформаційної діяльності, неперервної освіти, комп'ютеризації навчального процесу та впровадження інноваційних педагогічних технологій. Досліджено особливості формування професійної культури майбутнього вчителя початкових класів у навчальному процесі вищого навчального закладу (необхідність інтеграції знань, врахування психолого-вікових особливостей учнів, володіння комп'ютерно-ігровою культурою та підвищення рівня культури розумової праці). Доведено, що сформованість інформаційної культури (ІК) має бути головною метою професійної підготовки вчителя під час вивчення всіх навчальних дисциплін. З використанням синергичного підходу розкрито суть інформаційної культури як відкритої системи й інформаційної діяльності як системотвірного чинника зазначеної культури. Розроблено теоретичну модель її формування у майбутнього вчителя початкових класів. Розглянуто структуру ІК, що є підсистемою професійної, компонентами якої визначено культуру розумової праці, комунікативну культуру, комп'ютерну грамотність й інформаційну компетентність. Запропоновоно технологію й етапи формування ІК студентів. Розроблено систему критеріїв, показників і рівнів її сформованості. Показано динаміку розвитку ІК особистості, експериментально перевірено науково-методичну систему її формування у майбутнього вчителя початкових класів. Доведено ефективність експериментальної методики даного формування.

  Скачати повний текст

До наукового обігу введено поняття "художньо-освітній простір". Розглянуто культуру України в аспекті функціонування та розвитку художньо-освітнього простору як невід'ємного чинника існування нації. Досліджено внутрішню логіку та динаміку культурно-освітнього процесу на окремих історичних етапах розвитку культури. Висвітлено генезу художньо-освітнього простору як національного модусу у традиційній культурі українців (міфотворення, фольклор, традиції, народні свята, обряди). Виявлено місце та роль творчої особистості у процесах функціонування художньо-освітнього простору та найголовніші фактори такої взаємодії (гуманізація, діалог, креативність). Виокремлено основні художньо-естетичні (ціннісні) витоки та параметри сучасного художньо-освітнього процесу в Україні. Розроблено методологічні засади нового підходу до аналізу світових і вітчизняних концепцій і тенденцій художньої освіти. Наведено характеристику художньо-освітнього простору сучасної України як обумовленого розмаїттям національного та світового досвіду в контексті проблеми Схід - Захід (висвітлено освітні практики України - від витоків до сучасності, а також Японії, Китаю, Канади, США, Німеччини). Наведено рекомендації щодо реалізації політики держави у галузі збереження культурної спадщини (шляхи та форми репрезентації національних культурно-освітніх практик). Визначено перспективи трансформації художньо-освітнього простору України у перші десятиліття XXI ст.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено культурологічну типологію україно-чеської міжкультурної взаємодії у XX - початок XXI ст. Проведено аналіз джерельної бази дослідження, уточнено ряд понять ("комунікація", "взаємодія", "спілкування"," діалог", "Інший", "Чужий"). Розкрито особливості конституювання міжкультурної взаємодії в контексті сучасних соціокультурних процесів. Розроблено культурно-історичну типологію становлення україно-чеської культурної взаємодії у XX ст.- початок XXI ст. на прикладі діяльності української діаспори в Чеській Республіці як чинника збереження соціокультурної ідентичності українців. З'ясовано особливості сучасного стану взаємодії української і чеської культур. Спрогнозовано перспективи діалогу української та чеської культур в контексті європейських інтеграційних процесів і запропоновано шляхи його оптимізації. Вперше до вітчизняного наукового обігу впроваджено нові джерела та праці чеських дослідників української діаспори в міжвоєнний період Л. Бєлошевської, М. Бубенікової, В. Вебера, Л. Гарбулової, Б. Зілинського, З. Сладека, С. Тейхманової та інших._

  Скачати повний текст

Проаналізовано літературу з питань традиційного побуту українців, а також сучасні дослідження з туризму, готельно-ресторанного бізнесу, новітніх мистецьких практик, зокрема, моди та дизайну. Розглянуто механізми входження у побут реклами, мас-медіа, новітніх інновацій постмодерної культури. Зазначено, що поняття "побутова культура" у контексті дослідженої проблеми використано синонімічно поняттю "культура побуту" та розглянуто як культуру кінцевого споживання вироблених у соціумі товарів і послуг. Відзначено, що туризм як новітня форма побутової культури генетично пов'язаний з мандрівництвом, прочанством та, меншою мірою, подорожами. За постмодерної доби рекреація часто набуває форми саме туристичної подорожі. Певне місце у сучасній побутовій культурі посідає мода, яку можна розглядати як своєрідний феномен культури споживання. Вона взаємопов'язана з дизайном, який у постмодерній культурі також є невід'ємною частиною побутової культури, проте як результати діяльності, спрямованої на створення предметного середовища повсякденного побуту людини. Зроблено висновок, що побутова культура історично мінлива у аспекті номенклатури товарів, які можуть відігравати роль предметного середовища побуту, а також у аспекті послуг. Наприкінці XX ст., яке часто визначають як добу постмодерну, побутова культура значно розширюється за рахунок нових складових і змін їх суті.

  Скачати повний текст

Розглянуто українські гроші як цілісний історико-культурологічний чинник у контексті державотворчих процесів. Здійснено аналіз наукових праць джерельної бази з досліджуваної проблеми, визначено роль культурної традиції в появі грошей у період раннього державного структурування на українських землях і синкретичність процесів подальшого соціокультурного розвитку в контексті формування національного грошово-монетного господарства. Узагальнено основні теоретичні підходи до осмислення феномену українських грошей як цілісного соціокультурного явища у процесі національного державоутворення. Реконструйовано спадковість історико-культурних традицій у підходах до вибору ідеології та змісту сучасних грошей. Акцентовано увагу на ролі та культурно-мистецькому значенні сучасної української валюти для репрезентації нашої країни на світовому рівні.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості комунікативної культури прямого телевізійного ефіру як специфічної форми інтерактивної реальності у контексті осмислення феномену прямого телефіру, в якому формуються реалії безпосереднього зв'язку з аудиторією, висвітлено хаактеристики екранної естетики. Розкрито онтологічний аспект комунікативної культури як способу спілкування, інформаційної взаємодії. Увагу приділено проблемі самоактуалізації людини, творчої самореалізації у просторі можливих комунікацій, що актуально у контексті розгортання політтехнологічних реалій і формування комунікативних мегаспільнот. Досліджено український досвід прямого ефіру як комунікативної технології, визначено проблему співіснування та взаємодії суб'єктів теледискурсу як форми самореалізації людини - суб'єкту комунікації, де реципієнт відіграє роль не пасивного спостерігача, він є співучасником діалогу екранного дійства. Розглянуто телебачення (ТБ) як цілісну естетичну систему як процес естетичної діяльності. Художній вимір телепростору грунтується на художній образності, створеній за допомогою репродукції видів мистецтва, призначених для телепоказу (показу оперних, балетних спектаклів, симфонічних концертів, авторських телепередач). Розглянуто особливості комунікативної та діалогової культури учасників прямого телефіру (ведучого й аудиторії) на українському ТБ. Розглянуто шлях "побудови" телемостів на радянському й українському ТБ. За умов масового мовлення популярною є комунікація, адресована мегааудиторії, роль інформаційного впливу на об'єкт зростає. З використанням монологічних і діалогічних форм спілкування телекомунікатори сприяють активізації процесу діалогу, ідентифікації глядацьких позицій у визначенні та рішенні багатьох проблем. Прямий ефір визначено як засаду телереальності, за цього засоби ТБ індустрії характеризуються в модусі комунікативних, культурологічних, естетичних, мистецьких ознак. Охарактеризовано зображувальні основи телепоетики як інтерактивної технології. Ідентичність суб'єктів ТБ дискурсу, що є своєрідною поліфонією у контексті прямого ефіру, вивчено як діалог і полілог. Визначено роль і місце технопопуляцій цифрового відео у процесі відтворення екранного образу.

  Скачати повний текст

Досліджено процес формування й особливості функціонування українського інформаційного простору. Відзначено, що національний інформаційний простір на сучасному етапі потребує особливої уваги держави, а також кожного індивіда. Процес вибудови національного символічного середовища у межах інформаційного простору складний і досить тривалий. Зазначено, що кожна інформаційно розвинена держава намагається створити досконалу культурно-комунікативну систему (ККС), яка фактично є чинником розвитку суспільства та держави. ККС діє в межах національного інформаційного простору, який не є замкнений, він взаємодіє, співіснує з інформаційними просторами інших країн. Відзначено, що однією з головних функцій ККС є формування інформаційної культури особи. Формування інформаційного простору України доцільно здійснювати на традиційних, притаманних українцям, духовних цінностях.

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософське дослідження духовної культури України XVII - першої половиини XVIII ст. як цілісного історико-культурного феномену, вираженого в ідеях, що її структурують та забезпечують її цілісність. На підставі аналізу концептів, які дозволяють розкрити суть української ранньомодерної духовної культури - конфесіалізації, бароко, раннього просвітництва, а також теолого-політичних і політичних теорій, розуміння історії та історичного часу, статусу знання в житті людини та суспільства у творах українських церковних інтелектуалів XVII - першої половини XVIII ст. Визначено інтелектуальний статус української ранньомодерної філософської думки. Розкрито її роль в ураїнській ранньомодерній історії та культурі та місце у загальноєвропейському контексті. Доведено, що в цей період в Україні, як інших країнах Європи відбуваються процеси, корелятивні модернізації на її ранніх етапах, зокрема, показано, що релігійно-політичні перетворення цього періоду призводять до появи прошарку церковних інтелектуалів, у творах яких висвітлено інтелектуальні інструменти, узгоджене та свідоме задіяння яких має стати основою європейського модерну.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феномен авторства в західноєвропейській художній культурі. Досліджено розвиток теоретичних знань з цієї проблеми та виявлено передумови створення постмодерністської теорії авторства. Визначено основні етапи трансформації авторської функції як складової герменевтичного трикутника "автор - текст - читач" у філософській герменевтиці. Досліджено процеси трансформації проблеми суб'єкта, що призвели до появи сучасних концепцій "смерті суб'єкта" та "смерті автора." Визначено формотворчу та впорядковуючу функції імені й особи автора в культурі. Досліджено особливості функціонування механізмів культурної трансляції у разі передачі "псевдоавторських" смислів художнього твору, за допомогою яких об'єктивні творчі внески втрачають унікальність.

  Скачати повний текст

Досліджено стан наукової розробки проблеми інформаційної культури в педагогічній теорії та практиці. Встановлено педагогічну сутність поняття "інформаційна культура педагога". Виокремлено й охарактеризовано критерії та показники рівня її сформованості. Визначено та проаналізовано специфіку її формування у майбутніх педагогів. Теоретично обгрунтовано, розроблено й експериментально апробовано технологію формування інформаційної культури вчителів.

  Скачати повний текст

На підставі наукового аналізу психологічних, педагогічних, бібліотеко та книгознавчих джерел і методичного узагальнення бібліотечного досвіду визначено педагогічні підходи щодо активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей. Розкрито специфіку активізації пізнавальної діяльності підлітків, показано роль науково-пізнавальної літератури у даному процесі. Проаналізовно сучасні концепції вікових і психологічних особливостей підлітків у вітчизняній і зарубіжній психології, педагогіці та бібліотекознавстві. Узагальнено тенденції застосування гри, засобів і прийомів в активізації пізнавальної діяльності підлітків у психології, педагогіці та бібліотекознавстві. Обгрунтовано концепцію активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей, визначено її основні напрямки. Розроблено ігрові технології, форми, засоби та прийоми активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей. Обгрунтовано педагогічні умови для створення ігрових форм популяризації науково-пізнавальної літератури в бібліотеках для дітей. Визначено ефективність бібліотечної технології активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено бібліотечну технологію використання ігрових форм, засобів і прийомів активізації пізнавальної діяльності підлітків на прикладі науково-пізнавальної літератури. Наведено рекомендації щодо її використання для створення різних галузевих моделей, розрахованих на різні вікові групи читачів у бібліотеках для дітей, шкільних бібліотеках та інших позашкільних установах, у навчальному процесі ВНЗ культури під час підготовки спеціалістів для бібліотек.

  Скачати повний текст

Розроблено та верифіковано концепцію цілісного педагогічного процесу формування міжкультурної комунікації (МКК) студентів. Розроблено й обгрунтовано модель формування МКК, яка забезпечує єдність теоретичної та практичної підготовки майбутнього фахівця до професійної діяльності. Спроектовано відповідну педагогічну систему. Розроблено та науково обгрунтовано й експериментально перевірено в педагогічній практиці особистісно орієнтовану технологію формування МКК, упроваджено систему дидактичних засобів управління навчальною діяльністю студентів-економістів. Визначено критерії та рівні сформованості МКК. Доведено їх позитивну динаміку як результат застосування даної технології. Одержано експериментальні дані, які доводять, що позитивні зміни у студентів забезпечуються завдяки врахуванню основних векторів багатовимірного педагогічного процесу.

  Скачати повний текст

Розкрито значення народної фітокультури в ритуалах Київської Русі. Визначено ступінь наукової розробки теми на підставі аналізу джерел та історіографії, запропоновано дефініцію та розкрито значення поняття "фітокультура". Виокремлено головні напрямки вивчення фітокультури, її основні елементи, які відображені в травознавстві, фітохарчуванні та календарній ритуальності давньоруської народності, окремі види рослин. Зазначено, що фітокультура в Київській Русі розвивалася під впливом ритуальності язичництва та християнства. Проаналізовано травознавство та фітохарчування, з'ясовано роль рослин у святах календарного циклу в контексті фітокультури, що сприяє глибшому вивченню духовних цінностей, які сповідували східні слов'яни.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні елементи дослідження культури посмодерну в контексті проекту постмодернізму. Висвітлено поворот постмодерністської рефлексії до проблем мови та комунікації. Розглянуто роль феномену гри в постмодерні. Встановлено, що гра в постмодернізмі стала одночасно важливим інструментом філософської рефлексії й об'єктом дослідження. Виявлено теоретико-методологічні підстави для культурологічного дослідження постмодерних комунікацій, розглянуто теорії комунікативної раціональності та комунікативної дії, що є найбільш продуктивними. Досліджено специфічні особливості комунікативних процесів на прикладах різних видів перформативних, художніх і віртуальних комунікацій. Розглянуто сучасні медіакомунікації й їх прояви, як телебачення та телевізійна реклама, що є прикладом реалізації у потсмодерних комунікаціях.

  Скачати повний текст