Досліджено адміністративний устрій і принципи управління візантійським провінційним містом Херсоном у кінці IV - XI ст. З'ясовано, що протягом досліджуваного періоду адміністрація Херсона залежала від Візантії, ступінь залежності не був постійним. Виявлено, що централізація посилилась у VI ст. зі створенням адміністрації дуки й у IX - XI ст. після заснування військово-адміністративного округу - феми. Встановлено, що у Херсоні перманентно зберігалися окремі посади, пов'язані з міською громадою, управління містом здійснювалось на підставі взаємодії двох принципів ("центрального" та "місцевого"). Зафіксовано існування континуїтету - спадкоємності між адміністраціями ранньовізантійського часу та IX - X ст. Зроблено висновок, що адміністративний устрій Херсона відзначався певною специфікою, але мав багато спільних рис з іншими візантійськими провінційними містами. Доведено, що напрямок евоюції адміністративного устрою Херсона ідентичний з візантійськими Балканами.

  Скачати повний текст

Досліджено історіографію стосунків Візантії та кочівників Північного Причорномор'я X - XI ст. На базі широкого кола джерел розлянуто основні періоди й етапи вивчення цієї проблеми. Доведено, що зміна джерельної бази щодо даного вивчення суттєво вплинула на стан її розробки. Писемні джерела до середини XX ст. були основними для дослідження, починаючи з 1960-х рр. такої ролі набули ареологічні, німізматичні та інші матеріальні джерела. Стан зазначеного вивчення залежав від тенденцій національних історіографій країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Дослідження частою мірою мали риси орієнталістичного дискурсу, а саме: роль кочівників в історичних подіях або замовчувалася, або висвітлювалася як негативна. Поступ світової візантивістики в цілому збігався з досягненням у вивченні проблем. Дослідження вчених з країн Південо-Східної Європи суттєво впливали на висновки представників відомих візантійських центрів. Визначено пропозиції щодо подальшої наукової розробки проблеми, а саме: необхідність узагальнення результатів археологічних досліджень пам'яток кочівників на території країн басейну Дунаю, ширшого залучення східних і латиноамериканських писемних джерел, даних палеоантропології.

  Скачати повний текст

З використанням джерельних матеріалів досліджено військово-інженерну практику візантійського уряду у Північному Причорномор'ї наприкінці IV - на початку VII ст. Після того, як Кримський і Таманський півострови увійшли до сфери інтересів Візантії, ромеї розгорнули масштабне військове будівництво з метою створення інженерного прикриття головних форпостів імперії (Херсона та Боспору) і населеного візантійськими союзниками Південно-Західного Криму ("країни Дорі"). Ромеї відновили укріплення приморських фортець, утворили систему інженерної оборони на південному узбережжі півострова та звели захисний рубіж на межі Кримських гір і степу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано політичну кар'єру Константина Великого, визначено особливості здобуття ним політичної влади, розкрито політичний стиль правителя. Досліджено релігійну політику "першого християнського імператора", встановлено причини навернення Костантина у християнство та мету, яку ставив перед собою правитель на користь християнської Церкви. Розкрито особливості внутрішньополітичної діяльності Константина у ключових сферах, таких як державне управління, соціальна сфера, економіка та військова політика.

  Скачати повний текст

Розглянуто основне завдання візантійського уряду в плані регулювання зовнішньої торгівлі - бажання вигідно отримувати високоліквідні східні товари, причому не здійснювалося жодних спроб державної організації посередницької зовнішньої торгівлі з метою отримання комерційного прибутку. Зазначено, що відсутність у імперському адміністративному апараті спеціальних відомств, діяльність яких була б спрямована на забезпечення контролю та регулювання торгівлі - наслідок перманентного превалювання політики над економікою. Окремі "спеціалізовані" чиновники (відомство епарха міста Константинополя, коммеркіарії, авідики тощо) були рідкістю, а сфера їх діяльності торкалася переважно важливої у політичному плані зовнішньої торгівлі. Відзначено, що важливим засобом регулювання внутрішньої торгівлі була податкова система: податкові реформи Анастасія І (491 - 518 рр.) в 498 р. та Константина V (741 - 775 рр.) в 767 р. мали на меті запустити або інтенсифікувати функціонування ринкових механізмів. У цілому, особливості, принципи, завдання державного регулювання торгівлі у Візантії були викликані специфічними характеристиками комерційного обміну будь-яких докапіталістичних суспільств, в яких торгівля переважно обслуговувала споживчі функції. Втручання з боку держави лише посилювало ці особливості й запобігало появі в усталеній економічній системі ранньосередньовічної Візантії можливостей для розширеного виробництва.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення великого комплексу джерел і наукової літератури проаналізовано процес формування військового найманого контингенту зі Східної та Північної Європи у складі візантійської армії X - XII ст., його структурно-функціональні характеристики та роль у внутрішній і зовнішній політиці Візантії. Досліджено етимологію та походження термінології, яка використовувалась для позначення зазначеного іноземного контингенту "рос", "варанги", "кульпінги". Розглянуто проблему найму вояків візантійської армії у контексті міжнародних відносин X - XII ст. Показано значення у політиці Русі, країн Скандинавії та Британських островів угод з Візантією щодо війського намйу. Виділено типові форми оганізації наймання. Досліджено фактори, які забезпечували стабільність існування контингенту: функції підрозділів, систему підпорядкування, юридичний статус, розміщення, оплату особового складу та інші фактори матеріальної мотивації, духовний вплив візайнтійської церкви на іноземних вояків, образ найманців у свідомості мешканців Візантійської імперії. Показано піклування візантійських імператорів про боєздатність саме цього іноземного контингенту, який використовувався у складі польових армій та у гарнізонній службі, та з якого набиралися гвардійські частини. Визначено етапи діяльності контингенту росів і варангів за змінами в його етнічному складі та структурних характеристиках.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено комплексний аналіз груп русів найманців і союзників у Візантії. Простежено відображення соціального та правового статусу найманців і союзників у русько-візантійських договорах, проведено текстологічну реконструкцію оригіналів договорів. Досліджено групи "хрещених росів" і "воїв" княгині Ольги у середині X ст., встановлено їх функції, склад, формування та структуру. Вперше досліджено перебування "родичів" князя Володимира Святого на візантійській службі у першій чверті XI ст.

  Скачати повний текст

Уперше досліджено генезу прямого та непрямого оподаткування та розглянуто розвиток податкової адміністрації протягом IV - IX ст. у Візантійській імперії. Відзначено, що вже у IV ст. існувала система податкових інститутів, які розвивались відповідно за єдиними принципами та тенденціями державного життя. Доведено, що після реформ імператора Юстиніана I у процесі подальшої трансформації податкова система стала у VII - VIII ст. одним з провідних інструментів розв'язання загальних соціально-економічних проблем візантійської держави. Відзначено, що одним з наслідків використання імператорами нових принципів оподаткування стали зміни в характері внутрішньої та зовнішньої торговлі Візанії в VII - IX ст. Установлено, що торговельна діяльність у цей час здійснювалась під наглядом держави. Зроблено припущення, що зміни податкової системи і, як наслідок, лібералізація торговельної діяльності відбуваються в Імперії в кінці VIII - на початку IX ст. Взагалі візантійська система оподаткування пройшла досить складний шлях розвитку та змін, розв'язуючи завдання фінансового забезпечення держави та регулювання соціально-економічних процесів. Зазначено, що протягом досліджуваного періоду інститут оподаткування був єдиною успішно функціонуючою системою податків і податкових практик, за допомогою яких візантійський уряд реалізовував власну політику, спираючись на ефективні дії чиновницького апарату.

  Скачати повний текст