Установлено особливості поширення хламідіозу, мікоплазмозу та генітального герпесу впродовж 11-ти років у 7-ми західних областях. Уперше визначено території, групи та час ризику, тенденції розвитку епідеміологічного процесу на заході України. Показано, що існуюча система обліку інфекції невенеричної природи, що передаються статевим шляхом, неадекватно відтворює розвиток епідеміологічного процесу через невідповідність організації лабораторної верифікації цих захворювань. Охарактеризовано виявлені патології та патогени з урахуванням віку та статі населення. Обгрунтовано необхідність введення лабораторного обстеження осіб, що належать до груп ризику. Установлено провідні чинники ризику, що сприяють поширенню зазначених інфекцій. Доведено необхідність залучення профілактичних програм серед населення.

  Скачати повний текст

Встановлено еколого-епідеміологічні особливості зоонозних та антропонозних хламідіозів у південному регіоні України. Вперше в даному регіоні виявлено широку циркуляцію хламідій C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae в популяціях птахів, тварин та людей. Встановлено високу залежність C.psittaci диких птахів та ссавців, визначено етіологічну роль C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae за широкого спектру патології у жінок, чоловіків та дітей. Удосконалено специфічну діагностику хламідіозів. Розрозроблено алгоритм діагностики хламідійної інфекції у хворих з різним перебігом інфекційного процесу. Наведено порівняльну характеристику біологічних властивостей регіональних штамів C.trachomatis і C.psittaci. Виявлено нові ензоотичні території з орнітозу, підтверджено високий епізоотичний потенціал природного осередку орнітозу в Чорноморському біосферному заповіднику. Встановлено антропургічний осередок зоонозних хламідіозів на території тваринницького комплексу. Виявлено високу інфікованість хламідіями осіб, що віднесені до "груп епідризику". Зареєстровано широке розповсюдження урогенітальних та екстрагенітальних форм хламідійної інфекції серед хворих з різною патологією, підтверджено можливість формування родинних осередків хламідіозів. Вперше встановлено in vitro антихламідійна активність мірамістину та показано високу ефективність етіопатогенетичного лікування хворих на різні форми хламідіозів у разі місцевого застосування препарату. Розроблено комплекс науково обгрунтованих рекомендацій з удосконалення системи профілактики зоонозних та антропонозних хламідіозів.

  Скачати повний текст