Визначено критерії неефективності лазеркоагуляції у разі діабетичного макулярного набряку (ДМН), найбільш значущими з яких є наявність вітреоретинальної тракції, епіретинальної мембрани, фовеального та дифузного макулярного набряків, а також помутніння середовищ ока будь-якого ступеня. Установлено, що застосування вітректомії у випадку ДМН дає змогу усунути вітреоретинальну тракцію, регресію макулярного набряку та процес проліферації. Уперше доведено, що сумісне використання вітректомії з лазеркоагуляцією, а також газовою тампонадою підвищує частоту повного розсмоктування набряку у ранньому післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на регматогенне відшарування сітківки (РВС) шляхом застосування в до- та післяопераційному періоді антигіпоксантів для захисту нейронів сітківки. У разі застосування пікамілону в доопераційному періоді РВС відбувається поліпшення порогу електричної чутливості та лабільності за фосфеном на очах з РВС та на парному оці, що свідчить про системний характер лікувальної дії пікамілону. Тривале лікування пікамілоном хворих на РВС протягом місяця в післяопераційному періоді призводить до підвищення гостроти зору прооперованого ока протягом 3 - 6-ти місяців після операції до 0,4 у порівнянні з 0,2 у контрольній групі хворих.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження, які свідчать про виражений протекторний ефект препарату на сітківку кролів за моделювання вторинного дистрофічного процесу, який виявляється в більш пізнішому виникненню перших дистрофічних змін і достовірно повільному прогресуванні патологічного процесу в динаміці досліду. Встановлено, що застосування оксибрала як після втиснень склери, так і первинних інтравітреальних втручань призвело до достовірного зниження частоти розвитку вираженої вторинної макулодистрофії в термін шість місяців спостереження в основній групі хворих в порівнянні з контрольною та супроводжується достовірним підвищенням гостроти зору.

  Скачати повний текст

Представлено модифікацію лазерної задньої гіалоїдотомії (ЛЗГТ), що грунтується на утворенні додаткового отвору у задній гіалоїдній мембрані у верхній частині премакулярного крововиливу. Встановлено, що застосування лазерних технологій для дренування премакулярних крововиливів дозволяє у три рази скоротити термін лікування у порівнянні з традиційним медикаментозним лікуванням. З'ясовано, що у разі премакулярних крововиливів за наявності діабетичної ретинопатії модифікована ЛЗГТ дозволяє на 20 % скоротити термін лікування у порівнні з традиційною ЛЗГТ, а оптична когерентна томографія - розрахувати об'єм і площину премакулярного крововиливу та ретельно спостерігати за перебігом післяопераційного періоду.

  Скачати повний текст

Доповнено наукові поняття про те, що розвиток рецидивів відшарування сітківки є наслідком тривалого порушення гематоретинального бар'єра. Вперше виділено два типи клінічного перебігу двостороннього регматогенного відшарування сітківки: І тип - сприятливий, спостерігається у 13,7 % випадків; II тип - несприятливий, спостерігається у 86,3 % випадків. Розширено наукові поняття про те, що у 80 % випадків одним із патогенетичних механізмів розвитку рецидивів відшарування сітківки й його виникнення на парному оці є надмірна активація аутоімунних процесів та їх підтримання. Вдосконалено наукові поняття про патогенетично обгрунтоване застосування глюкокортикоїдів одночасно системно та місцево, направлене на пригнічення аутоімунного процесу.

  Скачати повний текст

Удосконалено експериментальну модель субретинального крововиливу шляхом введення в субретинальний простір ока кроля нативної негепаринізованої аутокрові. З використанням даної моделі субретинального крововиливу та його дислокації шляхом інтравітреального введення перфторпропану встановлено, що у разі дислокації згустку крові у термін до 21 доби з моменту його утворення спостерігається часткове збереження фоторецепторних клітин і пігментного епітелію сітківки.

  Скачати повний текст

За результатами дослідження одержано нові дані про пошкоджувальний вплив світла високої інтенсивності на стан мембран лізосом пігментного епітелію, внаслідок якого відбувається зростання активності вільної кислої фосфатази на 39 %, а також на тіоловий обмін, за якого знижується рівень тіолової форми на 26 % у сітківці очей експериментальних тварин. Уперше встановлено, що за умов зниженого рівня тіолової форми глутатіону завдяки його зв'язуванню з ксенобіотиком, зростає пошкоджувальний ефект світлової енергії на стан лізосом пігментного епітелію сітківки у 1,25 рази і зменшується концентрація тіолової форми глютатіону в 1,4 рази. Відзначено, що одержані дані розширюють уявлення про порушення тіолового обміну у крові хворих на "суху" форму вікової макулодистрофії сітківки, які полягають у зниженні вмісту тіолової форми глютатіону на 15,3 % і зростанні вмісту дисульфідної форми на 74,5 %. Показано, що завдяки парентеральному введенню комплексного біологічного препарату "Коензим композитум" відбувається нормалізація порушення тіолового обміну внаслідок зниження концентрації дисульфідної форми глутатіону та підвищення рівня тіолової, а також покращуються показники перифовеолярного кровообігу та функціонального стану макулярної ділянки сітківки хворих на "суху" форму вікової макулодистрофії.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності лікування хворих з центральною інволюційною хоріоретинальною дистрофією (ЦІХРД) обгрунтовано доцільність використання нової хірургічної тактики на основі сполученого застосування реваскуляризуючих операцій і кріоконсервованих ембріональних нервових клітини (КЕНК). За допомогою даних комп'ютерної реофтальмографії встановлено, що зниження внутрішньоочного кровообігу за різних форм ЦІХРД у 58,84 % випадків відбувається за рахунок ураження дрібних внутрішньоочних судин, у 23,47 % - за рахунок патології магістральних судин басейну внутрішньої сонної артерії (ВСА), а в 17,69 % має місце їх сполучене ураження. Виявлено, що внутрішньоочні гемодинамічні розлади в 88,82 % випадків розвиваються паралельно з порушенням гемодинаміки мозку. Запропоновано хірургічну тактику лікування ЦІХРД, що складається з двох етапів: виконання реваскуляризації (вибір реваскуляризуючої операції проводиться на підставі результатів компресійної проби на лицьових гілках зовнішньої сонної артерії) та ретробульбарного введення КЕНК за непрямої реваскуляризації або імплантації КЕНК у теноновий простір за реваскуляризації заднього відділу ока. На підставі аналізу резльтатів лікування показано, що запропонована тактика дозволяє досягти значного поліпшення внутрішньоочного кровообігу й підвищення електрофізіологічних показників, що супроводжується суттєвим поліпшенням зорових функцій у 90 % випадків.

  Скачати повний текст

Розроблено моделі оптичної системи ока за різних видів газових і силіконових тампонад на фа- та афакічних очах, які визначаються рефракцією ока (від -5,47 дптр до 100,68 дптр) і положенням головної площини (від -0,10 мм до -4,55 мм від вершини рогівки). Визначено якісні та кількісні характеристики первинних (створюваних оптичною системою ока) та зворотних офтальмоскопічних зображень очного дна у разі внутрішніх томпонад, у тому числі їх вигляд, локалізацію, форму поверхні, лінійне, глибинне та кутове збільшення залежно від розташування даної ділянки очного дна. Наведено коефіцієнти збільшення лазерної плями за різних видів внутрішніх томпонад з урахуванням локалізації зони очного дна для лазерного непрямого офтальмоскопа. Встановлено, що даний метод інтраопераційної офтальмоскопії у разі вітректомії на афакічних очах забезпечує якісну стабільну одночасну візуалізацію усіх відділів порожнини склоподібного тіла та очного дна. Виявлено залежність відхилюючого кута призматичної контактної лінзи від повороту очного яблука у разі вітректомії, що дає можливість огляду різних ділянок очного дна.Доведено, що удосконалена методика трансциліарної ленсектомії достовірно знижує частоту падіння кришталикових фрагментів у порожнину склоподібного тіла та на очне дно. Зазначено, що фотоциркляж істотно покращує анатомічні та функціональні результати вітректомії у разі ускладнення регматогенного відшарування сітківки. Показано, що даний засіб хірургічного лікування відшарувань сітківки з гігантськими розривами усуває ризик сповзання краю розриву та забезпечує повну евакуацію перфторкарбонової рідини, що сприяє підвищенню ефективності лікування. Розроблено уніваріантні регресійні моделі гострого зору до та після вітректомії за проліферативної вітреоретинопатії (ПВР) у стадіях A, B; ПВР у стадіях C, D; відшарування сітківки з гігантськими розривами.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено залежність між ступенем периферичних вітреохоріоретинальних дистрофій (ПВХРД) та топографо-анатомічними особливостями ока, тобто розтягненням очного яблука в одному з квадрантів (у зовнішній половині очного дна в 39,6 %). Визначено, що коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,22. Виявлено, що розтягнення ока в одному з квадрантів призводить до зменшення насичення кров'ю судин циліарного тіла, коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,55. Встановлено, що дані патогенетичні фактори знижують трофіку оболонок ока та сприяють розвитку ПВХРД. Визначено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла, базальна температура, діаметр рогівки та горизонтальний діаметр ока, що дає змогу в окремих випадках прогнозувати виникнення даної патології, використовуючи лише ці параметри. Розроблено математичну модель ймовірності розвитку ПВХРД. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних заходів. Впроваджено склеропластичні операції, в поєднанні з кріоретинопексією та реваскуляризацією.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на регматогенне відшарування сітківки з центральними розривами. Проаналізовано використання мультифокального проектування точкового світлового тест-об'єкта на очне дно для виявлення наскрізної дірки макули. Запропоновано новий підхід до інтравітреального лікування ока, що базується на протекції склистого тіла, сітківки та її судин, виключенні однієї з патогенетичних ланок розвитку проліферативної вітреоретинопатії. Розроблено нові методи діагностики наскрізних дірок макули, та пневматичної ретинопепсії. Висвітлено новий підхід до вибору методу хірургічного лікування регматогенного відшарування сітківки з центральними розривами з урахуванням комплексу індивідуальних особливостей очей.

  Скачати повний текст

Визначено фактори ризику геморагічних та проліферативних післяопераційних ускладнень склеропластичних операцій у разі регматогенного відшарування сітківки. Досліджено нову патогенетичну ланку їх розвитку, яка грунтується на концепції порушень гемостазу. Встановлено, що у чверті хворих з відшаруванням сітківки спостерігається активізація локальних процесів зсідання та фібринолізу (у субретинальній рідині та передньокамерній волозі ока) порівняно з відповідними показниками крові. Виявлено, що існує взаємозв`язок між активізацією локального гемостазу та ступенем відшарування сітківки, як і розвитком післяопераційних геморагічних та проліферативних ускладнень. Запропоновано математичні моделі прогнозування їх розвитку, що враховують клінічні та гемостазіологічні критерії.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості патогенезу регматогенного відшарування сітківки (РВС) та удосконалено технології хірургічного лікування хворих з даною патологією. Розроблено нову модель РВС, ускладненого проліферативною вітреоретинопатією (ПВР), в якій терміни формування, клінічні та морфологічні зміни максимально наближені до процесів, що спостерігаються в оці хворого. Запропоновано новий підхід щодо виконання втиснень склери залежно від положення задньої галоїдної мембрани у доопераційному періоді. Розроблено новий спосіб лікування хворих з РВС, ускладненим увеальним синдромом. Створено новий спосіб діагностики розривів сітківки та визначено найбільш оптимальний спосіб візуалізації структур очного дна під час проведення інтравітреальних втручань. Модифіковано методику газової тампонади розривів сітківки. Розроблено диференційований підхід щодо лікування хворих з розвинутими стадіями ПВР залежно від морфологічної будови епіретинальних мембран. Показано, що впровадження нових методик сприяє підвищенню ефективності первинних втиснень склери до 95,6 %, та збільшенню кількості інтравітреальних втручань у хворих із задньою формою ПВР до 90,1 %.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на класичні субфовеолярні неоваскулярні мембрани завдяки диференційному застосуванню транспупілярної термотерапії та її комбінації з хірургічною ексцизією. Показано, що ступінь тяжкості патологічного процесу сітчастої оболонки макулярної ділянки залежить від товщини субфовеолярної мембрани. Установлено, що транспупілярна термотерапія зумовлює зменшення товщини субфовеолярної неоваскулярної мембрани на 40 %. Запропоновано новий метод поетапного лікування, який передбачає застосування транспупілярної термотерапії незалежно від ступеня тяжкості патологічного процесу сітчастої оболонки макулярної ділянки на першому етапі та хірурічної ексцизії на другому етапі в пацієнтів за тяжкого ступеня патологічного процесу, ефективність якого за структурно-функціональними показниками становить 78 %. Установлено відсутність новоутворених судин у субфовеолярній неоваскулярній мембрані після транспупілярної термотерапії.

  Скачати повний текст