Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 р. до 2006 р. і були оперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

  Скачати повний текст

Уперше досліджено локалізацію та поширення внутрішньомозкової гематоми та внутрішньошлуночкового крововиливу залежно від локалізації артеріальних аневризм (АА), зокрема, від напрямку її дна. Проаналізовано основні чинники, які зумовлюють захворювання (мас-ефект гематоми, вазоспазм, ступінь поширення крові у шлуночках мозку) та методи їх корекції. Вивчено прогностичну роль факторів, що впливають на результати лікування хворих з розривом АА переднього півкільця артеріального кола мозку. Запропоновано формулу, яка дозволяє з високою точністю (89 %) передбачити результати лікування. Вперше вивчено ефективність фібринолізу у хворих з масивним субарахноїдальним крововиливом і гемотампонадою шлуночків у разі розривів АА переднього півкільця артеріального кола головного мозку, відзначено високу ефективність його використання в комплексному лікуванні розривів АА.

  Скачати повний текст

Вивчено структуру та основні етіопатогенетичні чинники гіпертензивних внутрішньошлуночкових крововиливів (ВШК) в осіб молодого та середнього віку. На підставі результатів співставлення клінічних та інструментальних даних визначено особливості клінічного перебігу ВШК, обумовлених артеріальною гіпертензією в осіб зазначеного віку та уточнено принципи діагностичної тактики. Вивчено інформативність сучасних методів діагностики та розроблено діагностичні критерії та алгоритми обстеження даних хворих в динаміці перебігу захворювання. Визначено типові клінічні симптомокомплекси, проаналізовано їх залежність від локалізації та масивності крововиливу в шлуночки мозку. Розроблено принципи лікувальної тактики та визначено прогностичні критерії залежно від клінічного перебігу гіпертензивних ВШК в осіб молодого та середнього віку.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему діагностування та хірургічного лікування хворих на торсійну дистонію (ТД) і змішані форми гіперкінезів (ЗФГ). Наведено дані спостереження та лікування 108-ми таких хворих, проведених протягом 1991 - 2006 рр. Стереотоксичні втручання виконано 55-ти (50,93 %) чоловікам і 53-ьом (49,07 %) жінкам. З локальною формою ТД проліковано 42 (56,76 %), з генералізованою - 32 (43,24 %) пацієнтів. Проведено 149 стереотоксичних операцій і 34 втручання на периферичних нервах і м'язах. У 63-х (58,33 %) хворих нейрохірургічне лікування завершилося проведенням однієї операції, 45 (41,67 %) хворих потребували повторного оперативного втручання. Всього було виконано 149 стереотаксичних втручань, з них: 123 (82,55 %) - деструктивних (кріодеструкцію) і 22 (14,76 %) - недеструктивних (електропалідостимуляцію). На підставі аналізу результатів лікування хворих з екстрапірамідними розладами у найближчому післяопераційному періоді покращання виявлено у 78,71 % (ТД - 85,13 %, ЗФГ - 64,71 %) випадків, у віддаленому періоді (до одного року) - у 74,53 % (ТД - 80,56 %, ЗФГ - 61,76 %). Зменшення частки позитивних результатів через два роки до 56,95 % (ТД - 62,74 %, ЗФГ - 42,86 %) свідчить про прогресування захворювання та необхідність виконання повторних оперативних втручань. Використання методу довгострокової електропалідостимуляції у хворих з екстапірамідними розладами дозволило збільшити частку позитивних результатів лікування до 88,89 % (ТД - 90 %, ЗФГ - 87,5 %). Це свідчить про високу ефективність методу стереотаксичної електростимуляції підкіркових структур і хорошу переносимість її хворими. Інтраопераційний комп'ютернотомографічний і електросубкортикографічний моніторинг дозволив уникнути можливість ускладнень.

  Скачати повний текст

Уточнено діагностичний алгоритм для визначення показань до використання різних методик та обгрунтовано використання диференційованого підходу до хірургічного лікування ліквореї залежно від її виду, локалізації лікворної фістули, перебігу захворювання. Доведено доцільність послідовного застосування хірургічних та нехірургічних методів лікування, а також вивчено найближчі та віддалені результати лікування хворих з назальною ліквореєю залежно від застосованого методу, перебігу хвороби та локалізації фістули. Проведено аналіз ускладнень, незадовільних результатів лікування зазначених хворих. Доведено високу ефективність використання сучасних методів нейровізуалізації з метою визначення найбільш доцільного способу оперативного втручання, а також застосування комбінованого методу лікування хворих з назальною ліквореєю.

  Скачати повний текст

Досліджено питання хірургічного лікування хронічних субдуральних гематом. Запропоновано нові методи малоінвазивних оперативних втручань, базуючись на використанні сучасної ендоскопічної асистуючої техніки. Обгрунтовано теоретично та підтверджено практично високу ефективність розроблених біпортального та мультипортального методів з використанням ендоскопічної асистуючої техніки. Встановлено, що застосування ендоскопічної асистуючої техніки у разі видалення субдуральних гематом, сприяє повному видаленню згустків, у тому числі фіксованих до капсули, зміні багатокамерних гематом на однокамерні з руйнацією інтракапсулярних спайок, виконанню перфорацій капсули гематоми. Завдяки використанню розроблених методів спостерігається більш сприятливий післяопераційний перебіг (частіше та швидше відзначається перехід хворих з фаз декомпенсації у фази клінічної субкомпенсації та компенсації), ніж за умов класичних радикальних методів і видаленні гематом через фрезові отвори.

  Скачати повний текст

Визначено особливості основних симптомокомплексів аденом гіпофіза у хворих похилого віку. З'ясовано основні структурні та топографо-анатомічні особливості цих пухлин. Уточнено оптимальний комплекс нейрохірургічних обстежень для формування хірургічного діагнозу. Вироблено рекомендації з периопераційного ведення хворих. Доведено і патофізіологічно обгрунтовано ефективність і доцільність застосування транссфеноїдальних втручань для видалення аденом гіпофіза у хворих похилого віку як при первинно діагностованих новоутвореннях, так і при операціях з приводу продовженого росту пухлин.

  Скачати повний текст

Розглянуто відмінності у перебігу захворювання, неврологічній симптоматиці, інструментальній, лабораторній, диференціальній діагностиці, результатах хірургічного втручання за екстрамедулярних пухлин вентральної та вентралатеральної локалізації. Обгрунтовано питання підвищення ефективності й висвітлено шляхи подальшого покращання діагностики та хірургічного лікування екстрамедулярних пухлин вентральної та вентралатулярної локалізації.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості локалізації, морфології, мікрохірургічної анатомії, ангіоструктури, гемодинаміки різних типів спінальних судинних мальформацій та судинних пухлин і розроблено загальну класифікацію даної патології. Проаналізовано взаємозв'язок особливостей локалізації, ангіоструктури, гемодинаміки між собою. Визначено типові клінічні симптомокомплекси, проаналізовано їх залежність від локалізації, ангіоструктури, гемодинаміки спінальних судинних мальформацій та пухлин. Встановлено інформативність сучасних методів діагностики, розроблено діагностичні критерії та алгоритм обстеження хворих зі спінальними судинними мальформаціями та судинними пухлинами. Розроблено показання до нейрохірургічних втручань залежно від ангіоструктури, особливостей гемодинаміки, розташування судинних пухлин та судинних мальформацій спинного мозку та хребта. Удосконалено технологію ендоваскулярних, мікрохірургічних, комбінованих втручань. Запропоновано та впроваджено нові методики видалення інтрамедулярних та інтравертебральних судинних утворень, стабілізації безпосередньо живлячих судин. На підставі результатів хірургічних втручань наведено рекомендації щодо операційної тактики залежно від типів спінальних судинних мальформацій та пухлин.

  Скачати повний текст

На підставі результатів досліджень вивчено перебіг атипових і анапластичних менінгіом головного мозку, клінічні симпатокомплекси, які виникають у таких хворих, залежно від їх локалізації. Розглянуто сучасні методи нейровізуалізації, їх діагностичну цінність. Виявлено окремі рентгенологічні ознаки, характерні для атипових і анапластичних менінгіом головного мозку. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування хворих з цією патологією. Вивчено ефективність застосування різних нейрохірургічних доступів, методи та тактики проведення оперативних втручань за атипових і анапластичних менінгіом головного мозку різної локалізації. Виявлено гістологічні й електронно-мікроскопічні особливості, характерні для досліджених новоутворень головного мозку.

  Скачати повний текст

На підставі даних діагностування та лікування 68-ми хворих з кістами крижового каналу (ККК) віком від 21-го до 71-го років досліджено проблему покращання результатів їх хірургічного лікування. Хворих було розподілено за типом кіст, а саме: перинервальних, або Тарловських - у 46-ти (67,6 %) пацієнтів, екстрадуральних менінгіальних - у 5-ти (7,4 %), менінгіальних дивертикул - у 11-ти (16,2 %), інтрадуральних лептоменінгіальних (арахноїдальних) у трьох (4,4 %), сакрально-пресакральних кіст у складі тріади Currarino - у трьох (4,4 %) хворих. Проведено клініко-неврологічне дослідження пацієнтів з використанням стандартних збірників питань, рентгенографії попереково-крижового відділу хребта у двох проекціях і магніто-резонансної томографії цієї ділянки, а також магніто-резонансної мієлографії та електронейроміографії з метою верифікації радикулопатії. Виконано оперативне лікування з використанням заднього доступу шляхом амінекомії крижової кістки. За технічної можливості кісти видалялися повністю. За наявності нервових волокон корінця у стінці кісти Тарлова здійснювали резекцію її стінок на рівні ганглія, нервові корінці прикривали гемостатичною гукою чи пластинами тахокомбу. Утворена порожнина заповнювалася аутожировою клітковиною. Безпосередньо після оперативного втручання покращання неврологічного статусу визначено у 33-х (91,7 %) хворих. Повний регрес неврологічних симптомів досягнуто у 26-ти (72,2 %) хворих. У віддаленому післяопераційному періоді рецидивування кіст не зареєстровано. За умов консервативного лікування ККК спостережено значну позитивну динаміку неврологічної симптоматики, особливо больового синдрому. У віддаленому періоді у всіх хворих відзначено відновлення попередньої симптоматики. За результатами дослідження зроблено висновок, що консервативна терапія дає лише тимчасовий ефект.

  Скачати повний текст

У результаті проведеного дослідження здійснено оцінку адекватності імунофармакологічного тесту з антихолінестеразними препаратами в діагностиці міастенії. Надано оцінку адекватності променевих методів діагностики в визначенні патологічних змін вилочкової залози (ВЗ) в разі генералізованої міастенії (ГМ) на доопераційному етапі. Вивчено порушення клітинного та гуморального імунітету в хворих на ГМ з різними морфологічними змінами в ВЗ. Розроблено алгоритм діагностичного пошуку в даних хворих. Запропоновано та обгрунтовано тактику проведення оперативного лікування з різною патологією ВЗ. Проаналізовано виникнення та лікування ранніх післяопераційних ускладнень у пацієнтів із ГМ. Удосконалено проведення диференціальної діагностики міастенічного та холінергічного кризів у ранньому післяопераційному періоді на підставі імунофармакологічного тесту з антихолінестеразними препаратами. Проведено патоморфологічне дослідження ВЗ на стереоморфометричному, гістологічному та ультраструктурному рівнях. Підтверджено гетерогенність патологічних змін у тімусі хворих, що незалежить від тривалості клінічного протікання захворювання та проведеної терапії. Виявлено залежність ранніх і віддалених результатів оперативного лікування від патоморфологічних змін ВЗ.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання діагностики та хірургічного лікування нейроваскулярно-компресійних синдромів черепних нервів (НКС ЧН), таких як невралгія трійчастого й язикоглоткового нервів, гемілицевий спазм, синдром Меньєра, пароксизмальна артеріальна гіпертензія, які характеризуються вираженим больовим синдромом або порушенням функції відповідних ЧН за гіперактивним типом, призводять до страждання хворих, професійної та функціональної дезадаптації, з тривалою персистенцією та рецидивуванням, і не мають загально визнаного підходу в лікуванні. На підставі обстеження та лікування 430-ти пацієнтів встановлено необхідність одночасної наявності як мінімум двох факторів для розвитку НКС ЧН. Такими є: судинна компресія корінця ЧН, яка спричиняє локальну ішемію та каскад післяішемічних перетворень, зміни в імунній системі організму депресивного характеру й аутонейросенсибілізацію. Обгрунтовано, розроблено та впроваджено в практику методи лікування НСК ЧН, які базуються на медикаментозній етіотропній терапії та, за її неефективності, хірургічному лікуванні - операції мікросудинної декомпресії відповідного ЧН з застосуванням нових методів і способів, з урахуванням як виявлених особливостей анатомії задньої черепної ямки, так і мікроанатомії взаєморозташування структур мосто-мозочкового кута. Зазначено, що використання сучасних методів діагностики, в тому числі інтраопераційного електронейромоніторингу, встановлення патогенетичних механізмів розвитку НКС, застосування розробленої тактики та методів лікування дозволили підвищити його ефективність до 96,9 % в ранньому післяопераційному періоді і до 89,2 % - у віддаленому.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне вивчення нетравматичної назальної ліквореї. Розглянуто морфологічні особливості в області гратчастої кістки та верхнього носового ходу. Обгрунтовано утворення лікворної нориці у разі спонтанної назальної ліквореї по ходу нюхових ниток. Досліджено розвиток назальної ліквореї у разі пухлин головного мозку та базальних мозкових гриж. Вивчено можливі етіологічні фактори нетравматичної назальної ліквореї. Розроблено й обгрунтовано використання діагностичного методу, що уточнює локалізацію лікворної нориці - церебральної цистернографії, а також розроблено диференційовані показання до хірургічного лікування ендоназальною та інтракраніальною пластикою нориці за різних видів нетравматичної назальної ліквореї.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено метод лікування хворих з продовженим ростом гліом супратенторіальної локалізації. Визначено діагностичну інформативність комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії, однотонної емісійної КТ за продовженого росту гліальних пухлин. Запропоновано топографічні варіанти продовженого росту гліальної пухлини півкуль великого мозку (ГППВМ), що дозволяє оптимізувати тактику оперативного втручання, прогнозувати його результати. Виявлено чинники, які прогностично визначають доцільність і можливість проведення реоперацій за продовженого росту гліом. Доведено, що проведення реоперацій за продовженого росту ГППВМ дозволяє покращити якість життя не менше, ніж 60 % хворих.

  Скачати повний текст

За результатами обстеження 274 хворих встановлено, що основною причиною порушень мозкового кровообігу у вертебро-базилярному басейні є стеноз хребтових артерій, верифікований ангіографічно в 85 % випадків. Визначено характерні особливості судинного ураження: хронічне та прогресуюче протікання недостатності мозкового кровообігу (НМК) (76 % хворих), неефективність консервативного відновного лікування (понад 97 %) та стійке зниження якості життя більшості хворих. Використано діагностичний алгоритм, який свідчить про декомпенсацію гемодинамічних і фунціональних показників мозку. Обгрунтовано показання до хірургічного лікування стенозу хребтових артерій. Завдяки диференційованому застосуванню реконструктивних операцій відзначено добрий та задовільний результати лікування у 93 % хворих. Позитивний ефект втручань забезпечувався усуненням стенотичного ураження та проявлявся поліпшенням загального стану у 96 %, зменшенням вогнищевих неврологічних проявів судинно-мозкової недостатності у 85 % оперованих і супроводжувався поліпшенням показників гемодинаміки у 76 % хворих під час контрольного обстеження.

  Скачати повний текст

Проведено комплекс клініко-інструментальних досліджень, моделювання динамічного стенозу поперекового відділу хребтового каналу. Проаналізовано історії хвороби пацієнтів з різними варіантами стенозу поперекового відділу хребтового каналу. Всім хворим проведено комплексне обстеження з використанням розширеного переліку методів інструментальної діагностики. Визначено, що сагітальні та парамедіанні розміри хребтового каналу закономірно зменшуються за рухів його сегментів від згинання до розгинання. Нестабільність хребтово-рухового сегмента істотно впливає на кількісні параметри динамічного стенозу хребтового каналу. Запропоновано вирішення науково-практичної проблеми діагностики та хірургічного лікування стенозів поперекового відділу хребта. Визначено основні критерії та схему діагностики, розроблено оптимальні методи хірургічного лікування, запропоновано схему вибору оперативного втручання у хворих з даною патологією.

  Скачати повний текст

З урахуванням клінічного матеріалу визначено клініко-параклінічні особливості атеросклеротичних уражень екстракраніальних сегментів сонних артерій з метою здійснення вибору тактики лікування. На підставі даних клініко-неврологічного, допплерографічного, ангіографічного досліджень проведено комплексну оцінку мозкового кровообігу, виявлено діагностичні критерії для визначення резерву коллатерального кровообігу. Уперше з використанням сучасних неінвазивних методів проведено зіставлення результатів клініко-ультразвукових і морфологічних методів дослідження у хворих з атеросклеротичними ураженнями сонних артерій. Виявлено роль морфологічних особливостей атеросклеротичних бляшок у розвитку клінічних проявів судинно-мозкової недостатності. Установлено, що клінічні прояви ішемії мозку у хворих з атеросклеротичним стенозом сонних артерій не мають визначеної залежності від збільшення ступеня та поширеності стенозу, а корелюють з ехоморфоструктурою атеросклеротичної бляшки. Визначено хірургічну тактику контролювання стану хворих зі стенозами сонних артерій та вивчено віддалені результати хірургічного лікування залежно від ехоморфоструктури атеросклеротичної бляшки та клінічних проявів захворювання. Науково обгрунтовано та впроваджено до клінічної практики діагностичний неінвазивний алгоритм обстеження пацієнтів груп ризику для раннього виявлення патології екстракраніальних відділів прецеребральних артерій, що дозволяє підвищити ефективність лікування та профілатиктичних закладів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі лікування артеріовенозних мальформацій (АВМ) лобної долі мозку ендоваскулярним методом. З метою підвищення ефективності та радикальності виключення АВМ розроблено нову рідку емболізуючу композицію "Емболін". проведено ендоваскулярну емболізацію у 75 хворих з АВМ лобної долі. Аналіз всіх постемболізаційних ангіограм показав повне виключення АВМ у 32 хворих, субтотальне - у 39, часткове - у 4. Вдосконалення методики ендоваскулярних операцій з використанням "Емболіну" дозволило збільшити радикальність виключення АВМ на 30%, зменшити кількість повторних втручань - на 50%. Ендоваскулярне виключення АВМ лобної долі головного мозку можна вважати альтернативою хірургічному втручанню у випадках глибоко розташованих, широко розповсюджених, а також при АВМ, локалізованих у функційно важливих зонах.

  Скачати повний текст