Розглянуто питання патогенезу хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 360 хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу в печінці. Показано, що саме дисбаланс в системі перекисного окиснення ліпідів/антиоксидантного захисту суттєво впливає на механізми деструкції гепатоцитів, прогресування запального процесу в печінці та є причиною розвитку фіброзу та цирозу в її тканинах. Виявлено зміни у субпопуляційному складі лімфоцитів, що призводять разом з недостатністю інтерфероногенезу та зсувами у системі цитокінів до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС. З метою корекції даних порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин IC і його комбінацію з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином. Експериментально підтверджено клінічний, антиоксидантний, імуномодулювальний і слабкий противірусний ефекти аміксину IC.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз особливостей реакції частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ), вегетативної регуляції серцевої діяльності, персональних психологічних особливостей, показників жирнокислотного складу ліпідів сироватки крові та поту у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з гіпертонічною хворобою (ГХ) залежно від типу реакції на психоемоційний стрес. Науково обгрунтовано використання поту як показника з метою визначення жирнокислотного складу ліпідів у зазначених хворих. Для визначення типу реакції на психоемоційні стресові впливи хворим на ІХС з ГХ проведено психоемоційний тест, за результатами якого було з'ясовано приналежність хворих до певної групи: нормореакторів чи гіперреакторів. Установлено більш виражені негативні зміни всіх вивчених показників у осіб з гіперреактивним типом реакції на психоемоційний стресорний вплив. Розроблено ефективну медикаментозну схему корекції порушень жирнокислотного складу ліпідів з використанням препарату "Теком" чи комбінацією "Теком" + "Дилтиазем" у хворих на ІХС з ГХ.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-біохімічних, генодіагностичних та імунологічних досліджень 155-ти хворих на гострий і хронічний гепатит B (ГB). У цих хворих установлено генетичну гетерогенність вірусу: виявлено два генотипи - D і A та два геноваріанти (I II) генотипу D вірусу ГB. У хворих на гострий гепатит B (ГГB) домінантним є генотип D, якого виявлено у 71,1 % випадків, а у пацієнтів з хронічним гепатитом B (ХГB) - генотипи A і D, наявні відповідно у 41,8 % та 39,2 % випадків. У хворих на ГГB та на ХГB установлено домінування I геноваріанта генотипу D. Зіставлено клінічні прояви гострого та хронічного ГB залежно від генетичної гетерогенності HBV. Активація прозапальних і протизапальних цитокінів у хворих на ГГB і ХГB взаємопов'язана з генотипом вірусу. Грунтуючись на визначенні типу імунологічного реагування у хворих на HBV-інфекцію з різними генотипами, можна передбачити клінічний перебіг хвороби, прогнозувати можливу хронізацію процесу, визначати подальшу тактику ведення таких хворих. Наявність нормореактивного та гіперреактивного типів імунного реагування у хворих на ГГB доводить про врівноважений перебіг хвороби за відсутності затримки одужання та хронізації, а гіпореактивного і дисоціативного дають підстави передбачати можливий затяжний перебіг і хронізацію процесу у разі ГГB. Дисоціативний і гіпореактивний типи імунного реагування у хворих на ХГB доводять про наявність хвилеподібного перебігу хвороби з частими періодами біохімічного загострення, які притамані хворим, інфікованим генотипом A.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне визначення еритроцитарних антигенів крові системи АВО, Rh, P, MN та фенотипів гаптоглобіну у хворих на хронічний гепатит C. У пацієнтів з хронічним гепатитом C досліджено розподіл генетичних маркерів крові, що асоціюються з певним генотипом вірусу та вірусним навантаженням. Вперше для хронічного гепатиту C визначено особливості розподілу генетичних маркерів крові у групах пацієнтів з різною біохімічною, морфологічною активністю захворювання. Досліджено розподіл антигенів крові у хворих з різним за METAVIR ступенем фіброзу. Вперше проведено інтегральну оцінку достовірності модифікації ризику формування хронічного гепатиту C усіма досліжуваними факторами, наведено оцінку значимості окремих фенотипів антигенних систем крові та унікальності їх впливу на ступінь активності гепатиту. Досліджено взаємозв'язок тривалості захворювання з активністю гепатиту та фібротичними змінами тканини печінки.

  Скачати повний текст

Встановлено, що частота HBV-інфекції у пацієнтів з гломерулонефритом (ГН) значно перевищує таку в здорових і практично однакова серед пацієнтів з гострим та хронічним перебігом захворювання. Уточнено роль HBV-інфекції у патогенезі та симптоматиці ГН. Встановлено, що за супутньої HBV-інфекції у пацієнтів з ГН спостерігаються особливості клінічного перебігу недуги (частіший розвиток набрякового, інтоксикаційного та больового синдромів, більш глибокі зміни сечового осаду, порушення концентраційної та фільтраційної функцій нирок, ознаки ураження печінки), вища частота хронізації гострого гломерулонефриту (ГГН). Підтверджено особливості змін імунної реактивності у пацієнтів з ГН, розглянуто зміни імунітету у пацієнтів з супутньою HBV-інфекцією. Виявлено, що супутня HBV-інфекція поглиблює вторинний імунодефіцит та синдром ендогенної інтоксикації. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації за ГН перебуває у прямому кореляційному зв'язку з показниками гуморальної та зворотному - з показниками клітинної ланок імунітету. Доведено, що супутня HBV-інфекція є фактором ризику розвитку остеопенії у пацієнтів з ГН. Рекомендовано усім хворим на гломерулонефрит проводити дослідження крові на наявність маркерів вірусу гепатиту B.

  Скачати повний текст

Визначено поширеність вірусу гепатиту С (HCV) на популяційному рівні серед практично здорових людей - донорів крові, проведено генотипування циркулюючих в Україні вірусів гепатиту С. Зроблено грунтовну сероепідеміологічну оцінку поширення HCV в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). Відзначено, що в групі учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС HCV інфікованість асоційована з розвитком хронічного гепатиту та зі збільшенням частоти захворювань щитовидної залози, гематологічної патології (лімфаденопатії, тромбоцитопенії, геморагічні васкуліти), хронічних запальних процесів, підвищенням частоти гострого інфаркту міокарда, порушеннями ліпідного обміну. Досліджено збільшення ризику розвитку віддалених онкологічних наслідків опромінення за умов персистенції вірусів гепатиту С. Визначено високий рівень сероконверсії в групі учасників ЛНА (7,12 %), особливо реконвалесцентів гострої променевої хвороби (17,56 %). Викладено питання про посилення заходів з профілактики HCV-інфікування.

  Скачати повний текст

Описано метаболізм ліпідів у хворих на хронічний вірусний гепатит (ХВГ). Показано переважання apoB-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у цих хворих. Доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо у разі віремії, істотно частіше спостерігається гіпохолестеролемія, ніж у випадку невірусних гепатитів. Обгрунтовано можливість використання зниження рівня тригліцеринів та ліпопротеїнів дуже низької густини (ЛДНГ) як маркера порушень мікросомального тригліцерид-транспортного протеїну у хворих на HCV гепатит. Уперше показано, що у пацієнтів з НГЛ метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ліпропротеїнами високої густини як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

  Скачати повний текст

Вперше визначено особливості розповсюдження, тенденції, етапи розвитку та рушійні сили епідемічного процесу гепатиту В (ЕП ГВ) в Україні за період від початку офіційної реєстрації цього захворювання (1970 р.) і до теперішнього часу. Показано вплив соціально-економічних змін, що відбуваються в суспільстві, на кількісні й якісні параметри ЕП, формування домінуючих шляхів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування. Науково обгрунтовано та визначено шляхи удосконалення епідемічного нагляду (ЕН) за ГВ в Україні з урахуванням досягнень сучасної імунодіагностики та імунопрофілактики. Проведено комплексне вивчення епідеміологічних особливостей розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій гепатитів В і С (ГВ і ГС) з розробкою теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми. На підставі результатів епідеміологічних досліджень встановлено дійсний рівень розповсюдженості ГВ серед пацієнтів та медичних працівників і залежність його показників від профілю лікувальних установ. Одержано нові дані, що дають підставу розглядати ГС як внутрішньолікарняну інфекцію. Виявлено специфічні причини й умови розвитку ЕП ВЛ ГВ і ГС, групи підвищеного ризику зараження пацієнтів за професійного інфікування медичних працівників. Наведено порівняльну оцінку епідемічної значущості різних шляхів і факторів передачі збудників ВЛ ГВ і ГС у лікувальних відділеннях різного профілю. Уточнено уявлення про широту розповсюдження й епідеміологічні характеристики ВЛ ГВ і ГС за сучасних умов, про особливості ЕП. Розроблено інформаційну підсистему ЕН за ВЛ ГВ і ГС, науково обгрунтовано стратегію їх профілактики

  Скачати повний текст

Уперше в Україні вивчено поширеність маркерів гепатиту В (ГВ) серед медичного персоналу великого лікувально-діагностичного закладу МО України. Наведено нові дані про формування епідемічного процесу ГВ за сучасних умов. Виявлено кореляційний зв'язок між рівнем інфікування медичного персоналу та стажем роботи, інтенсивністю контактів з біологічними рідинами, спеціальністю медичного працівника. Вперше проведено довготривале порівняльне дослідження імунологічної та епідеміологічної ефективності вакцини HB - Vax II з використанням єдиного методичного підходу та критеріїв оцінки. Проведено порівняльну ефективність застосування різних схем вакцинації медичного персоналу. Вперше в Україні доведено вплив вакцинації на формування епідемічного процесу ГВ серед медичних працівників. Одержано імунологічне обгрунтування доцільності проведення ревакцинації медичного персоналу через 5 років після щеплення.

  Скачати повний текст

Досліджено епідеміологічні особливості розповсюдження гепатитів B і C у великому промисловому регіоні й обгрунтовано напрямки удосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів. Одержано нові дані про дійсну інтенсивність, прояви, тенденції розвитку та чинники активізації епідемічного процесу гепатитів B і C. Показано, що епідемічний процес гепатитів B і C носить інтенсивний, але переважно прихований характер і формується за рахунок субклінічних і безжовтяничних форм інфекційного процесу та вірусоносійства. Встановлено основні причини високого рівня захворюваності та поширеності гепатитів B і C. Визначено групи підвищеного ризику інфікування, домінуючі шляхи та фактори передачі збудників серед населення. Доведено можливість внутрішньолікарняного поширення даних інфекцій, зокрема серед пацієнтів та персоналу центру трансплантації органів. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів у разі парентеральних гепатитів.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню закономірностей та тенденцій розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві, їх поширення серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення; розробці шляхів підвищення ефективності епідеміологічного контролю цих інфекцій. В сучасних умовах епідемічний процес гепатитів В і С в м. Києві характеризується широким поширенням; тенденцією до зниження показників захворюваності на гострі форми гепатитів В і С на тлі зростання захворюваності і поширеності хронічних уражень печінки; провідною роллю прихованого компонента. Отримані нові дані щодо епідеміологічних особливостей поширення гепатитів В і С серед хворих з хронічними ураженнями гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони, показана роль збудників цих гепатитів у розвитку соматичної патології. Визначені фактори ризику інфікування пацієнтів лікувальних відділень нешфекцшного профілю збудниками гепатитів В і С. Науково обгрунтовані шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів при гепатитах В і С в регіоні.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані про особливості розповсюдження гепатиту А у західному регіоні України з урахуванням інтенсивності прихованого перебігу епідемічного процесу, а також матеріали стосовно шляхів і чинників передачі збудника. Використано сучасні методи специфічної лабораторної діагностики для доведення прямої кореляційної залежності між кількістю випадків цієї інфекції на окремій території, отримано позитивні результати індикації вірусу (антигену) в об'єктах довкілля. Визначено групи високого ризику інфікування вірусом, це працівники дитячих дошкільних установ і дошкільнята, які відвідують організовані колективи; працівники громадського харчування та торгівлі, водоканалізаційного господарства. Встановлено закономірності утворення природного імунітету населення до гепатиту А. Показано можливість передачі вірусу гепатиту А під час трансфузій крові та її препаратів. Доведено перевагу індуктора інтерфероногенезу - мефенамінової кислоти перед імуноглобулінопрофілактикою у випадку екстреного застосування. Запропоновано вдосконалену систему епідеміологічного нагляду, яка базується на інформаційно-аналітичному забезпеченні обласних санітарно-епідеміологічних станцій.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності діагностики, прогнозування та моніторингу перебігу хронічного гепатиту (ХГ) розроблено та впроваджено комплекс безпечних ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань. Підвищено діагностичну інформативність ультразвукового дослідження УЗД ХГ (точність на 25,4 %) за рахунок введення нового ехосимптому - ехостигми. Розроблено концепцію обов'язкової для ХГ черезшкірної пункційної біопсії печінки, виконаної голкою-трепаном через безпечне акустичне вікно зі стандартизованої зони під безперервним УЗ-контролем з допплерографією, із застосуванням оригінальних прийомів покращання візуалізації голки та заходів виявлення, профілактики та купірування ускладнень, з наступним гістологічним аналізом біоптату за напівкількісною шкалою, з включенням оцінювання дисплазії гепатоцитів як прогностичного фактора розвитку гепатоцелюлярного раку. Скорочено протипоказання до біопсії печінки, розроблено способи її виконання у групах ризику. Обгрунтовано необхідність стандартизації зон біопсії печінки, обрано оптимальні для цього ділянки. Виявлено, що впровадження нових методик ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань сприяє достовірному зниженню кількості ускладнень і підвищенню інформативності біопсії печінки на 16,7 % у пацієнтів, хворих на ХГ.

  Скачати повний текст

Подано результати клініко-біохімічних, імунологічних і цитогенетичних досліджень хворих на гострі гепатити А і В із різними формами важкості та оцінку ефективності комплексного лікування із застосуванням літію карбонату - препарату, який володіє нормотимічними та імунотропними властивостями, в порівнянні із загальноприйнятою базисною терапією. Комплексне лікування з літієм карбонатом хворих на гострий гепатит А приводить до збільшення кількості великих гранулярних лімфоцитів в периферичній крові та зниження рівня циркулюючих імунних комплексів, покращання показників фагоцитозу і функціонального стану генотипу соматичних клітин, зменшення проявів астеновегетативного синдрому, але не впливає на тривалість жовтяничного періоду. Встановлено, що застосування літію карбонату в комплексному лікуванні хворих на гострий гепатит В із середньоважкою формою та хворих, які отримували преднізолон, дає виражений клінічний ефект, швидше нормалізуються показники білірубінового обміну і скорочується жовтяничний період. У пацієнтів відновлюється імунологічний статус організму, зберігається баланс між специфічними та неспецифічними чинниками клітинного імунітету, покращується фагоцитарна активність нейтрофільних гранулоцитів і функціональний стан генотипу соматичних клітин, які перебувають в інтерфазі.

  Скачати повний текст

Уперше надано клінічну характеристику хворих на хронічний вірусний гепатит В (ХВГВ) з різним ступенем активності та стадією патологічного процесу з урахуванням статі, віку пацієнтів, тривалості захворювання, основних суб'єктивних й об'єктивних симптомів, стану імунітету, гемодинаміки печінки, біохімічних показників й супутньої патології. Виявлено, що у хворих на ХВГВ мають місце порушення імунного гомеостазу, опосередковані ступенем активності та стадією патологічного процесу в печінці: для хворих з невисокою активністю характерними були зміни з боку гуморальної ланки імунітету та неспецифічного захисту, у хворих з помірною активністю та УЗ-ознаками фіброзу печінки виявлено значний дисбаланс у клітинній ланці імунітету. Установлено, що в пацієнтів з ХВГВ наявними є порушення кровообігу в печінці (за даними реопатографії), найбільш виражені - у хворих з помірною активністю запального процесу та УЗ-ознаками фіброзу печінки. Показано, що терапевтична ефективність низькоінтенсивного лазерного випромінювання зумовлена його імуномодулюючим ефектом, а також позитивним впливом на мікроциркуляцію в печінці. Виявлено розбіжності впливу внутрішньовенного лазерного опромінювання крові (ВЛОК) та інфрачервоного лазерного випромінювання (ІЧВЛ) на кровообіг у печінці залежно від ступеня активності та стадії захворювання. Установлено, що застосування ВЛОК та ІЧЛВ на дільницю печінки у комплексному лікуванні хворих на ХВГВ зменшує прояви мезенхімально-запального, цитологічного й холестатичного синдромів, сприяє поліпшенню синтетичної функції печінки. Опрацьовано лікувальні підходи, визначено диференційовані показання та протипоказання до застосування різних видів і методик низькоінтенсивного лазерного впливу у комплексному лікуванні хворих на ХВГВ з різним ступенем активності й стадією захворювання.

  Скачати повний текст

Встановлено імуногістохімічні та патоморфологічні зміни основних популяцій імунних клітин у стромальному компоненті печінки, тимуса, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів за умов експериментального токсичного гепатиту, індукованого чотирихлористим вуглецем (ССl{\dn\fs8 4}). За токсичного ураження печінки спостерігається активізація макрофагальної та гуморальної ланок імунітету, пригнічення клітинної ланки та зниження хелперно-супресорного індексу. За умов використання МІГУ-1 збільшується відносний об'єм плазмоцитів і Т-хелперів, підвищується хелперно-супресорний індекс. Одержані дані дозволили довести гепатопротекторні, антиоксидантні й імунокоригувальні властивості нової координаційної сполуки германію з нікотиновою кислотою, що свідчить про можливість її використання як неспецифічного імунокоректора.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні здійснено генотипування вірусу гепатиту В (ГВ): виявлено циркуляцію у популяції двох генотипів - D і A. Установлено, що домінантним є генотип D, який зареєстровано у 90,8 % випадків. Виявлено два геноваріанти генотипу D вірусу ГВ, які впливають на клінічні прояви хвороби. Визначено прямі залежності між досліджуваними показниками прозапальних і протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6 і ІЛ-2) і рівнем гострофазового показника запалення і NO у різні періоди інфекційного процесу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано показники активності ферментів ММП-9, ММП-2 (матриксна металопротеїназа), концентрації гіалуронової кислоти (ГК) та їх взаємозв'язку у випадку гострого вірусного гепатиту (ГВГ), хронічного вірусного гепатиту (ХВГ) і цирозу печінки (ЦП) для підтвердження формування фібротичного процесу, залежно від ступеня тяжкості, активності процесу та періоду хвороби. Надано можливість для моніторингу ефективності призначеної терапії. Встановлено, що ступінь фрагментованості фібронектину (ФН) і наявність його низькомолекулярних фрагментів у сироватці крові свідчать про активність протеолізу сполучної тканини, підвищення рівня деградації ФН. Розроблено математичну модель диференційної діагностики ХВГ та ЦП з бальною системою оцінки, яка дозволяє констатувати наявність ЦП у 91,5 %, а ймовірність ХВГ - в 87,9 % випадків. З'ясовано, що найбільшу інформативність має визначення рівнів ФН та ГК, активності про-ММП-9 у сироватці крові. Вперше на експериментальній моделі індукованого хронічного гепатиту оцінено динаміку протеолітичних процесів у щурів, вивчено антифібротичні властивості глутаргіну та цитофлавіну, обгрунтовано доцільність їх застосування в комплексному лікуванні хворих на ГВГ, ХВГ та ЦП.

  Скачати повний текст

Удосконалено методи діагностики та прогнозування перебігу вірусних гепатитів, розроблено нові критерії для визначення імовірності жовтяниць пухлинного генезу у хворих з синдромом холестазу на підставі дослідження вмісту у сироватці крові орозомукоїду та його глікоформ. Проаналізовано результати обстеження 181-го хворого на жовтяничні форми гострих вірусних гепатитів, хронічні вірусні гепатити, цироз печінки та з новоутвореннями, що призвели до жовтяниці. Встановлено залежність вмісту орозомукоїду від етіології, варіанту перебігу та ступеня тяжкості вірусного гепатиту. Досліджено зв'язок між вмістом орозомукоїду, рецепторним антагоністом інтерлейкіну-1, інтерлейкіном-6 та середніми молекулами. Виділено вагомі діагностичні критерії для диференційної діагностики холестазу вірусного та пухлинного генезу, якими є вміст орозомукоїду та співвідношення його глікоформ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст