Розроблено підходи щодо проведення інтенсивної терапії у постраждалих з тяжкою політравмою з метою покращання результатів їх лікування. Наведено результати аналізу перебігу посттравматичного періоду, а також ефективності проведеної терапії у 270-ти постраждалих з тяжкою політравмою. У разі розвитку синдрому поліорганної недостатності (СПОН) виявлено постійно високі рівні у плазмі прозапальних цитокінів на фоні прогресуючого зростання протизапальних медіаторів, виснаженні спонтанної та індукованої продукції імуноцитами прозапальних цитокінів. У разі розвитку СПОН у постраждалих виявлено лімфопенію, зниження рівня T-лімфоцитів, а саме: T-хелперів, стабільно низькі рівні B-лімфоцитів, зниження у крові рівнів основних класів імуноглобулінів, значне пригнічення регуляторного впливу цитокінів на вираженість клітинної та гуморальної імунної відповіді. Проведення аналгоседації на тлі раннього етерального та парентерального живлення у досліджених постраждалих лімітує збільшення у плазмі рівня прозапальних цитокінів, сприяє збереженню балансу прозапальних і протизапальних цитокінів, а також спонтанної секреції імуноцитами прозапальних цитокінів, запобігає порушенню активації імуноцитів і виснаженню цитокінпродукувальних функцій імунних клітин, сприяє підтримці збалансованої цитокінової відповіді за умов антигенної стимуляції. Використання аналгоседації, а також нутритивного забезпечення дозволяє знизити частоту розвитку СПОН (3 70 до 32,8 %) і летальність (з 50 до 30 %).

  Скачати повний текст

Розглянуто оптимальний варіант інтенсивної терапії гепатоспланхнічної ішемії та проаналізовано її наслідки у потерпілих з політравмою. Визначено ефективність емпіричної реоксигенації загальної дії у потерпілих першої групи та з внутрішньопросвітковим ентеральним застосуванням перфторану у потерпілих другої групи.

  Скачати повний текст

Вперше визначено клініко-епідеміологічні та клініко-нозологічні характеристики полісистемних пошкоджень з наявністю позачеревинної гематоми. Вперше вірогідно визначено вплив цих пошкоджень на перебіг травматичного процесу у постраждалих і охарактеризовано вплив пошкоджень органів і структур, що супроводжуються позаочеревинними гематомами, на характер і результат перебігу травматичного процесу. Науково обгрунтовано інтегральний ризик виникнення летального результату у постраждалих з полісистемними пошкодженнями та наявністю позаочеревинної гематоми. Вперше застосовано теорію управління ризиків для визначення оптимального й адекватного обсягу оперативних втручань відповідно категоріям і рейтингам ризику.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 23-х здорових добровольців у стані функціонального спокою, гострого ноцицептивного впливу та використання запропонованих малоінвазивних блокад лідокаїном. Зроблено висновок, що гостра больова імпульсація викликає складну комплексну відповідь, яка має симпатоадреналову спрямованість вегетативних реакцій, викликає напруження механізмів антиноцицептивної системи та характеризується деякою асиметрією функціональних змін, яка визначається зоною сегментарної іннервації, що знаходиться під дією ноцицептивного впливу. Встановлено, що запропоновані блокади лідокаїном стабілізують загальний вегетативний статус, зменшують напругу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, дозволяють коригувати сегментарні вегетативні функції, підвищують сенсорні межі у зоні блокади. Обстежено 87 хворих з політравмою і травматичними ушкодженнями у зоні сегментарної іннервації каудальніше Th-5 з домінуванням травми тазу, хребта, нижніх кінцівок та органів черевної порожнини. Доведено ефективність застосування усіх розроблених варіантів блокад. З'ясовано, що ректальне введення лідокаїну ізольовано (у разі ушкоджень тазу та хребта) або в комбінації з гальванізацією зони сегментарної іннеравації ушкодженої кінцівки (у разі ушкодження нижніх кінцівок), а також електрофоретичне введення лідокаїну (у разі ушкоджень органів черевної порожнини) набувають усіх властивостей сегментарних блокад, забезпечують якісну корекцію больового синдрому й обумовлених ним змін і порушень функціонального стану організму. Доведено, що запропоновані блокади неінвазивні, відзначаються простотою виконання, включають можливість технічних ускладнень, зменшують поліпрогмазію, прискорюють ранню реабілітацію, підвищують якість життя хворих.

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальні питання надання екстреної медичної допомоги постраждалим з полісистемними й поліорганними пошкодженнями в сільській місцевості. Проаналізовано 312 випадків полісистемних і поліорганних пошкоджень у постраждалих, що знаходились на стаціонарному лікуванні у ЦРЛ Вінницької області та Вінницькій обласній лікарні ім. М.І.Пирогова. Виявлено клініко-епідеміологічні й клініко-нозологічні особливості полісистемних і поліорганних пошкоджень в сільській місцевості, показано відмінність їх перебігу у місті. Здійснено спробу адаптації різних стандартизованих систем оцінки тяжкості пошкоджень і стану постраждалих до реалій сільської охорони здоров'я. Запропоновано використовувати в сільських медичних установах оригінальну модифікацію стандартизованої системи оцінки PTS-Hannover та комбіновану шкалу Lyndzau в модифікації Г.О.Можаєва та І.Р.Малиша, які визначають найбільш вірогідні прогностичні дані. Розроблено клініко-діагностичні принципи надання екстреної медичної допомоги постраждалим з полісистемними й поліорганними пошкодженнями в сільській місцевості. Запропоновано уніфіковану організаційну схему надання медичної допомоги постраждалим з полісистемними й поліорганними пошкодженнями. Показано, що впровадження організаційної схеми дозволило знизити летальність серед постраждалих на 10,03 %.

  Скачати повний текст

Встановлено, що максимальний детоксикуючий ефект оксиетилідендисфонової кислоти (МІГУ-6) проявляє у дозі 140,9 мг/кг безпосередньо перед декомпресією й у дозі 160,2 мг/кг через 14 год 15 хв у посткомпресійному періоді. Зазначено, що фармакотерапевтична активність МІГУ-6 реалізується "обривом" вільнорадикальних реакцій, корекцією дисбалансу процесів "енергосинтез - енерговидатки", запобіганням роз'єднанню окиснення з фосфорилюванням і порушенню функціонування системи детоксикації. Дані ефектии базуються на мембраностабілізувальних властивостях МІГУ-6, які базуються на антиоксидантній активності з антирадикальною дією. Зазначено, що особливо важливим фармакодинаміки МІГУ-6 є здібність коригувати рівень маркера рабдоміолізу - міоглобіну.

  Скачати повний текст

Розроблено нові підходи до інтенсивної терапії у постраждалих з тяжкою політравмою з метою покращання результатів їх лікування. Наведено результати перебігу посттравматичного періоду, а також ефективності проведеної терапії у 88-ми постраждалих з тяжкою політравмою. Показано, що застосування раннього ентерального харчування у важкотравмованих дає змогу зменшити частоту розвитку тяжких форм стресорних ушкоджень слизової оболонки гастро-інтестинального тракту, а також знизити частоту шлунково-кишкових кровотеч. Установлено, що раннє ентеральне харчування у зазначених пацієнтів дає змогу запобігти розвитку у травмованих імуносупресії, що призводить до вірогідного зниження частоти розвитку нозокоміальних інфекцій у посттравматичному періоді. Показано, що використання зазначеного харчування сприяє зменшенню частоти розвитку синдрому поліорганної недостатності (25,5 % у порівнянні з 63,3 %), скороченню термінів проведення штучної вентиляції легень (159,1 діб проти 216,6 год), зниженню часу перебування постраждалих у віддаленні інтенсивної терапії (12,7 проти 21,4), а також зменшило рівень летальності важкотравмованих (32,2 % проти 53,3 %).

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід, застосування якого дозволяє поліпшити результати лікування потерпілих з тяжкою поєднаною травмою (ТПТ). Наведений підхід базується на вдосконаленні лікувально-діагностичних протокольних схем, які визначають послідовність і оптимальний обсяг діагностичних і лікувальних заходів залежно від домінування травми певних анатомічних ділянок (ДТПАД) та тяжкості стану потерпілого. Розроблено концепцію організації та тактики надання уніфікованої невідкладної медичної допомоги (НМД) на догоспітальному та госпітальному етапах потерпілим з ТПТ у ранньому періоді травматичної хвороби (РПТХ). Уперше визначено патогенетичну роль синдрому абдомінальної компресії (САК) стосовно перебігу травматичної хвороби (ТХ) у потерпілих з ТПТ. Обгрунтовано необхідність застосування диференційованого підходу до лікування САК залежно від величини внутрішньочеревного тиску (ВЧТ). Вивчено специфіку появи цього ускладнення у потерпілих залежно від ДТПАД. Розроблено та впроваджено нові методи хірургічного лікування САК. Доведено необхідність визначення ВЧТ у протокольних лікувально-діагностичних схемах. Досліджено показники внутрішньотканинного тиску в потерпілих з ТПТ у РПТХ, визначено його патогенетичну роль у перебігу ТХ та розроблено нові схеми інфузії терапії. Науково обгрунтовано концепцію організації та тактики надання уніфікованої НМД потерпілим з ТПТ на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах.

  Скачати повний текст