Дисертація присвячена проблемі реконструктивно-відновного лікування пацієнтів з ураженнями м'яких тканин підошвової поверхні ступні із застосуванням методу мікрохірургічної аутотрансплантації складних комплексів тканин. На основі анатомічних досліджень розроблено диференційний підхід до вибору методу пластики та виду аутотрансплантату. Запропоновано нові види оперативних втручань для лікування та профілактики трофічних розладів пересаджених тканин. Аналіз результатів хірургічного лікування 74 пацієнтів із застосуванням різноманітних методів пластики дефектів опорної поверхні ступні доводить доцільність та необхідність мікрохірургічної аутотрансплантації з реіннервацією пересаджених тканин.

  Скачати повний текст

Проведено обстеження та досліджено результати комплексного хірургічного лікування 166 хворих із синдромом діабетичної стопи. Встановлено, що вказаний синдром розвивається у хворих із субкомпенсованим і декомпенсованим цукровим діабетом на тлі ангіопатії, остеоартропатії, полінейропатії, нефропатії та кардіоміопатії. Виявлено залежність важкості перебігу гнійно-некротичного процесу на стопі від типу цукрового діабету, порушення кислотно-лужного балансу, процесів перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи захисту. Розроблено комплексне хірургічне лікування різних форм синдрому діабетичної стопи з урахуванням клініко-метаболічних змін. Доведено доцільність проведення розкриття неклостридіальних анаеробних флегмон підошовної поверхні стопи Н-подібним розрізом, а екзартикуляцію гангренозно зміненого пальця стопи - з резекцією 2/3 плюсневої кістки. Вивчено результати внутрішньовенного лазерного опромінення крові у комплексному хірургічному лікуванні хворих з ішемічно-гангренозною стопою.

  Скачати повний текст

Обстежено 157 хворих з синдромом діабетичної стопи (СДС). Виявлено 4 типи гемостазіограми: І - "нормальний", ІІ - "гіперкоагуляційний синдром", ІІІ - "І стадія синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові" (ІІІа - хронічного, ІІІб - підгострого) і IV - "II стадія ДВЗ-синдрому". Доведено, що ДВЗ-синдром наявний, у 1/2 пацієнтів, корелює з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому і займає одне з провідних місць у генезі СДС. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування СДС з включенням вобензиму або флогензиму, яке зупиняє ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому, суттєво знижує частоту повторних операцій, післяопераційну летальність і середній термін перебування у стаціонарі.

  Скачати повний текст

З використанням електротермометричних методів дослідження обгрунтовано оптимальну лікувальну тактику стосовно термінів виконання оперативних втручань у хворих на синдром стопи діабетика залежно від форми та ступеня важкості. Дана тактика сприяє вибору адекватного об'єму оперативного втручання. Розроблено об'єктивний спосіб оцінки здатності тканин післяопераційної рани до приживлення аутодермального трансплантату. Достовірність способу підтверджено клінічними даними та цитологічною картиною стану рани. Обстежено 105 хворих на синдром стопи діабетика різної форми та ступеня важкості. Застосована лікувальна тактика дозволяє зменшити кількість "високих" ампутацій, повторних оперативних втручань, скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих, що підтверджено даними порівняльного аналізу результатів лікування 75 хворих контрольної групи.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено характер локального коагуляційного гемостазу, зміни тромбоцитарно-судинних механізмів зсідання крові та фібринолітичної активності плазми крові у хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи за умов локального застосування впливу електричного поля постійного струму та внутрішньотканинного електрофорезу берлітіону в поєднанні з загальноприйнятим лікуванням. Встановлено, що застосування електричного поля постійного струму в комплексному лікуванні у ранньому післяопераційному періоді хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи ефективно коригує порушення внутрішнього механізму гемокоагуляції, але не впливає на зовнішній шлях згортання крові та функціональну активність тромбоцитів. Виявлено, що фібринолітична система реагує підвищенням інтенсивності ферментативного лізису фібрину на збільшення потенційної активності плазміногену та нормалізації Хагеман-залежного фібринолізу. Встановлено, що внутрішньотканинний електрофорез берлітіону в поєднанні з традиційним лікуванням сприяє зниженню загального потенціалу гемокоагуляції за суттєвого підвищення протизгортаючих властивостей крові, швидко підвищує фібринолітичний потенціал плазми крові та відновлює резерви плазмового фібринолізу, суттєво зменшує інтенсивність інтраваскулярного фібриногенезу та значно знижує протеолітичну деструкцію високомолекулярних білків за нормалізації лізису низькомолекулярних протеїнів і колагену. Доведено високу клінічну ефективність запропонованого лікування, що підтверджено більш швидким темпом регенерації ран, достовірним зменшенням бактеріальної забрудненості, зниженням, у порівнянні з традиційними методами лікування, кількості післяопераційних ускладнень, високих ампутацій нижніх кінцівок та зменшенням середнього терміну стаціонарного лікування.

  Скачати повний текст

Встановлено, що виникнення некротично-запального ураження стопи (НЗУС) збільшується з віком хворого та тривалістю цукрового діабету (ЦД), який починається як хвороба обміну речовин, а завершується як судинне захворювання. Клініко-інструментальне обстеження стану кровопостачання нижньої кінцівки (НК)підтвердило дистальний тип і поширений характер ураження артерій НК. Підтверджено залежність частоти остеоартропатичних змін та ступеня кальцинозу артерій стопи від стану кровопостачання НК, віку хворих, тривалості декомпенсації та типу ЦД. Визначено, що НЗУС виявляється у формах: незагоєна операційної рани; поверхневого некрозу, виразки; глибокої виразки з поширенням на сухожилля, кістки; абсцесу, флегмони; гангрени. Проведено хірургічні втручання: некректомію, ампутацію, екзартикуляцію пальців; променеву резекцію; розкриття абсцесів, флегмон; ампутацію на рівні стопи, гомілки стегна. Проаналізовано показники глікемії, що надало можливість визначити оптимальні критерії інсулінотерапії у хворих на ЦД II типу, ускладнений НЗУС, які дали змогу скоротити термін перебування пацієнтів у стаціонарі; уникнути летальних випадків після ампутації на рівні гомілки або стегна, у більшості випадків зберегти опороздатність стопи, що сприяло покращанню результатів комплексного хірургічного лікування цієї категорії хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено методи покращання результатів лікування хворих з гнійно-некротичними ускладненнями (ГНУ) синдрому діабетичної стопи (СДС). Проаналізовано результати лікування 357 хворих на ГНУ СДС, розроблено програму діагностики та вибору тактики хірургічного лікування даного захворювання з урахуванням форми синдрому, стадії та характеру ураження, а також ризику операції. Обгрунтовано вибір оптимальних засобів для місцевого медикаментозного лікування ГНУ стопи хворих залежно від фази ранового процесу та морфологічних змін тканин стопи. З урахуванням форми захворювання розроблено новий спосіб лікування ГНУ СДС, який включає комбінацію препаратів "Єрбісол" та "Простогландин El".

  Скачати повний текст

Вперше оцінено ефективність застосування внутрішньоартеріальної довготривалої медикаментозної терапії сумісно з лазерним опроміненням ран у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Експериментально обгрутовано та клінічно апробовано вплив низькоенергетичного лазерного випромінювання хвиль різної довжини на чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів. Розроблено метод пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Вивчено динаміку показників рівня ендогенної інтоксикації, імунного захисту організму та вільнорадикального окиснення ліпідів у хворих з нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика у разі застосування методу пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему оптимізації результатів хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика шляхом розробки комплексних патогенетичних диференційованих схем та алгоритмів багатокомпонентної терапії зазначеної патології. Наведено детальний опис особливостей клінічного перебігу синдрому стопи діабетика залежно від патогенетичної форми та глибини ураження. Вивчено варіанти порушень магістрального та локального кровообігу нижніх кінцівок, рентгенологічні та денситометричні критерії діабетичних остеоартропатій, морфологічні зміни тканин, особливості мікробіоценозів шкіри та ранових дефектів у хворих на синдром стопи діабетика. На підставі одержаних результатів розроблено комплексні патогенетичні схеми та алгоритми лікування, запропоновано оригінальну методику трансметатарзальної ампутації стопи, обгрунтовано доцільність використання субіотиків (А-бактерину), лімфостимулювальної терапії, керованого абактеріального середовища у лікуванні даної патології. Розроблено показання та техніку ранньої аутодермопластики ранових дефектів стоп. Запропоновано хірургічну класифікацію синдрому стопи діабетика.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання диференційної діагностики трофічних виразок нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет, запропоновано методи удосконалення їх профілактики та лікування. Вперше використано комплекс інструментальних методів дослідження, що включає застосування радіонуклідної ангіографії та ультразвукової допплерометрії, на підставі якого більш детально вивчено особливості порушення гемодинаміки за різних видів трофічних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет і, використовуючи показники резідуального індексу та часу повного й уповільненого кровотоку, диференційовано нейропатичні та нейроішемічні ураження, визначено тактику лікування. Одержано нові дані щодо частоти трофічних уражень, встановлено фактори, що впливають на їх формування серед хворих на цукровий діабет, які мешкають у Києві, Київській та Житомирській областях. Доведено доцільність використання препарату системної ензимотерапії "Вобензим" у комплексному лікуванні трофічних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет.

  Скачати повний текст

Досліджено питання покращення результатів лікування хворих з гнійно-некротичним ускладненнями синдрому діабетичної стопи завдяки застосуванню декомпресивної фасціотомії футлярів гомілки у поєднанні з етапними хірургічними обробками гнійного осередку. Вивчено структуру гнійно-некротичних ускладнень за класифікацією Meggit - Wagner та визначено переважання поширення нозологічних форм деструктивного процесу, які відповідали III (абсцесу, флегмони, остеомієліту), IV (гангрени дистальної частини стопи) та V (тотальної гангрени стопи) ступеням ураження. З'ясовано, що у разі виникнення гнійно-некротичного процесу на тлі діабетичної стопи має місце підвищення субфасціального тиску у футлярах гомілки, що посилює ішемічні розлади кінцівки та сприяє поширенню деструктивних змін. Проведення передопераційного обстеження з використанням клінічного, доплерівського, сцинтіографічного та ангіографічного методів дослідження дає змогу встановити повний діагноз захворювання, визначити подальшу тактику лікування, обрати доцільне оперативне втручання. Розроблено методику оперативного лікування з гнійно-некротичними ускадненнями синдрому діабетичної стопи, яка передбачає виконання декомпресивної фасціотомії футлярів гомілки у поєднанні з етапними хірургічними обробками осередку деструкції.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему покращання результатів комплексного хірургічного лікування (КХЛ) хворих на цукровий діабет (ЦД), ускладнений некротично-запальними ураженнями стопи (НЗУС) шляхом чіткого окреслення даної патології, визначення критеріїв її класифікації у хворих на ЦД, обгрунтування механізмів виникнення НЗУС, частоти ранніх і пізніх ускладнень ЦД, порушень метаболізму та гомеостазу, ризику розвитку феномену взаємообтяження, розробки стратегічних принципів і критеріїв ефективності КХЛ. Проаналізовано результати застосування КХЛ, проведено обстеження 634-х хворих на ЦД (148-м осіб, хворих на ЦД типу 1 та 486 - типу 2), ускладнений НЗУС, за період з 1991 р. до 2002 р. Зокрема, виявлено, що НЗУС виникають пізніше у хворих на ЦД типу 1 молодших за віком зі збереженим кровопостачанням НК (ЗКНК), яким від початку захворювання постійно призначають інсулін, ніж у хворих на ЦД типу 2 старших за віком з порушеним кровопостачанням НК (ПКНК), які одержують пероральні гіпоглікемізувальні препарати. Підтверджено, що постійна гіперглікемія, необізнаність хворих про необхідність дотримання раціональної дієти та фізичної активності зумовлюють розвиток інших ускладнень ЦД (ретинопатії - у 14,7 Вперше для прогнозування перебігу захворювання здійснено комплексну оцінку значення наявності ішемії НК, протеїнурії, анемії, лімфоцитопенії, біохімічних та імунологічних маркерів запального процесу, ендогенної інтоксикації, розладів імунітету. Доведено, що численні некректомії за ПКНК безперспективні, а тривале неефективне лікування НЗУС збільшує ризик виникнення сепсису-синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), анемії, серцево-судинних ускладень, ниркової недостатності. З'ясовано, що за відсутності умов для реваскуляризації стопи вичікування вкрай небезпечне, показано здійснення високої ампутації нижньої кінцівки (ВАНК). Зазначено, що у межах компетенції та відповідальності хірурга під час лікування хворих на ЦД, ускладнений НЗУС, передусім є: збереження життя хворого, повне загоєння (епіталізація) операційної рани, збереження опороздатності стопи, зменшення тривалості стаціонарного лікування. Виявлено, що порушення даних стратегічних принципів обумовлює збільшення частоти повторних операцій, летальності та матеріальних витрат.

  Скачати повний текст

Удосконалено класифікацію деструктивних і гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий дібет. З'ясовано роль "компартмент-синдрому" в розвитку цих ускладнень. Визначено диференційовані показання до застосування різних режимів лазерного випромінення на біологічні тканини у стані гнійно-некротичного ураження, включено до техніки хірургічного лікування таких процесів у нижніх кінцівках у хворих на цукровий діабет випромінення вуглекислотного лазера у постійному та перервно-імпульсному режимах у різних фазах ранового процесу, доведено можливість забезпечення послідовної стадійності перебігу гнійно-некротичного процесу у цих хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність аутолейкоцитарну перфузію ліків за умов комплексного хірургічного лікування пацієнтів з синдромом діабетичної стопи (СДС). Визначено низьку обізнаність хворих на цукровий діабет (ЦД) щодо цієї патології, а також вплив на формування СДС взаємообтяжуючих показників ризику, а саме: наявності гіпертензії, ожиріння, ретинопатії та протеїнурії на тлі не компенсованого ЦД - гіперглікемії. Показано, що СДС супроводжується значними гемодинамічними змінами та зростанням показників ендогенної інтоксикації. Установлено, що СДС поглиблює ендогенну інтоксикацію та взаємообтяжує ЦД, призводить до значних гемодинамічних порушень, виявлених доплерометричними дослідженнями. З'ясовано, що використання у комплексі лікування СДС аутолейкоцитарної перфузії ліків сприяє покращенню загального стану пацієнта, прискоренню компенсації ЦД, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації. Відзначено, що аутолейкоцитарна перфузія ліків дозволяє скоротити тривалість лікування, здійснює клінічний ефект і може бути рекомендована для міждисциплінарного застосування. Визначено, що дана стратегія дозволила скоротити кількість ампутацій у 1,4 разів. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності комплексного лікування й усунення ендогенної інтоксикації у пацієнтів з СДС у процесі лікування необхідно використовувати даларгін, який здійснює анаболічний ефект і моделює опіатергічні процеси протеосинтезу у пацієнтів з СДС.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи лікування гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи з урахуванням патогенетичних особливостей перебігу даної патології. Показано доцільність застосування у комплексному хірургічному лікуванні пункційної трансплантації фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят з подальшою катетеризацією нижньої надчеревної артерії та одночасними операційними втручаннями на стопі. Через катетеризовану артерію у післяопераційному періоді запропоновано проводити внутрішньоартеріальну тривалу регіональну інфузію лікарських засобів в уражену кінцівку за допомогою пульсового дозатора протягом 7 - 10-ти діб. Серед хворих, яким проводили традиційне лікування, загоєння ран вдалося досягнути у 70,4 % випадків, у 29,6 % виконано ампутації нижньої кінцівки на рівні стегна. Показано, що у разі проведення внутрішньоартеріальної тривалої регіональної інфузії вдалося досягнути загоєння ран у 86,9 % та у 13,1 % виконано ампутацію нижньої кінцівки на рівні стегна. Виявлено, що у хворих, яким виконали трансплантацію фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят, рановий дефект загоївся у 97,4 %, а у 2,6 % виконано високу ампутацію.

  Скачати повний текст

Досліджено екологічні параметри мікробіоценозів шкіри нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет із синдромом стопи діабетика. Встановлено адгезивні властивості представників нормальної мікрофлори та збудників гнійно-некротичних процесів. Вивчено вплив евбіотика А-бактерина на склад мікробних угруповань шкіри. Доведено, що шкіра ступні хворих на цукровий діабет заселена аеробними та факультативно анаеробними мікроорганізмами. Виявлено, що серед таксонів навидового рангу домінують стафілококи, мікрококи, коринебактерії, бацили. З'ясовано, що ступінь вираження дисбіозу шкіри у хворих з синдромом стопи діабетика пов'язана з глибиною гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок. У разі місцевого застосування А-бактерину виявлено його суттєвий вплив на мікробне середовище шкіри, зокрема, зменшення щільності її колонізації, зникнення представників родини Enterobacteriaceae, родів Pseudomonas та Streptococcus, суттєво зменшення S. aureus. Показано, що більшість виділених мікроорганізмів є адгезивно активними, стафілококи та мікрококи - здебільшого середньо- та високоадгезивні, бацили й коринебактерії - адгезивні або низькоадгезивні. Виявлено, що зі збільшенням тяжкості гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет адгезивна активність стафілококів, мікрококів, коринебактерій зменшується, а адгезивність бацил зростає. Доведено, що аерококи, які входять до складу А-бактерину, впливають на адгезивність штамів, виділених з поверхні шкіри: частка середньоадгезивних мікроорганізмів збільшується, з високою адгезивною активністю - зменшується. Вивчено чутливість мікрофлори до антибіотиків. З'ясовано, що найчастіше мікроорганізми резистентні до пеніциліну, лінкоміцину. З урахуванням домінування стафілококів у мікробіоценозі найбільшу кількість антибіотикостійких варіантів знайдено в даному угрупованні стафілококів.

  Скачати повний текст

Вивчено характер перебігу гострофазної реакції хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу у період формування та впродовж консервативного лікування нейропатичної виразки для визначення доцільності її модуляції щодо підвищення ефективності терапевтичних заходів. Встановлено, що розвиток діабетичної нейропатичної виразки є взаємопов'язаним з тривалістю ЦД 2-го типу, ступенем порушення метаболізму глюкози та наявністю діабетичної нейропатії. З'ясовано, що діабет без даного ускладення супроводжується ознаками вторинного імунодефіциту та хронічного стресу, підвищенням у периферичній крові вмісту фібриногену, пригніченням фібринолітичної активності та зменшенням концентрації сироваткового альбуміну. З'ясовано, що у випадках позитивного ефекту консервативного лікування відбувається регресія гострофазної реакції. Доведено, що активація синтезу реактантів гострої фази, насамперед фібриногену та білків, що пригнічують фібриноліз, певною мірою відповідальна за хронічний перебіг запалення та неможливість його нормальної репарації за нейропатичної виразки у хворих на ЦД 2-го типу. Зроблено висновок щодо доцільності визначення даних маркерів гострої фази як для моніторингу перебігу запалення, так і для своєчасного прогнозування ефективності консервативної терапії діабетичної нейропатичної виразки.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено вплив еубіотика "А-бактерин" на зміну мікробіоценозів вмісту рани та перебіг ранового процесу у хворих з гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканини та у пацієнтів з нейтропатично-інфікованою формою синдрому стопи діабетика II - IV ступеня. За допомогою клінічних, мікробіологічних та цитологічних методів доведено перевагу застосування еубіотика А-бактерину в місцевому лікуванні гнійної рани. Вперше проведено клініко-мікробіологічні паралелі місцевого застосування еубіотика "А-бактерин" та антисептика "Діоксидин". У контексті сучасних уявлень про патофізіологію ранового процесу та враховуючи результати проведених досліджень розроблено методику місцевого лікування гнійних ран. Встановлено протимікробний, протизапальний та некролітичний ефект А-бактерину, а також його здатність посилювати лімфовідтік від гнійно-запального вогнища. Доведено, що А-бактерин високоефективний і безпечний у токсико-алергічному відношенні та має ряд переваг перед існуючими терапевтичними засобами, які використовуються для місцевого лікування хворих з гнійно-запальними процесами м'яких тканин. Патогенетично обгрунтовано новий спосіб лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин з використанням А-бактерину, показано його переваги у порівнянні з антисептиком "Діоксидин".

  Скачати повний текст

На підставі результатів порівняльного вивчення особливостей клінічного перебігу, гомеостатичних і морфометричних уражень у пацієнтів похилого та старечого віку (512-ти хворих), що страждають на цукровий діабет (ЦД), з гнійно-некротичними ураженнями тканин нижніх кінцівок у порівнянні з пацієнтами молодого та середнього віку за зазначених хвороб визначено принципи надання допомоги цим хворих. Обгрунтовано можливість більш широкого використання органозберігаючих операцій на стопі, проведення корекції рівня глікемії таблетованими препаратами за її рівня до 11 ммоль/л і відсутності вологого некрозу й ознак гнійної інтоксикації. Сформульовано патогенез синдрому "застиглої рани" стопи діабетика як однієї з основних причин несприятливих наслідків лікування та розвитку септичних ускладнень і з його врахуванням визначено принипи лікування, а саме: раннє аутопластичне закриття ранового дефекту, використання регіонарного тромболізису на базі герудо- та фібринолітичної терапії; проведення тривалої пролонгованої внутрішньоартеріальної антибактеріальної терапії. Застосування запропонованих підходів дозволило знизити летальність у 3,3 раза, а інвалідність - у 2,5 раза.

  Скачати повний текст