На підставі результатів порівняльного вивчення особливостей клінічного перебігу, гомеостатичних і морфометричних уражень у пацієнтів похилого та старечого віку (512-ти хворих), що страждають на цукровий діабет (ЦД), з гнійно-некротичними ураженнями тканин нижніх кінцівок у порівнянні з пацієнтами молодого та середнього віку за зазначених хвороб визначено принципи надання допомоги цим хворих. Обгрунтовано можливість більш широкого використання органозберігаючих операцій на стопі, проведення корекції рівня глікемії таблетованими препаратами за її рівня до 11 ммоль/л і відсутності вологого некрозу й ознак гнійної інтоксикації. Сформульовано патогенез синдрому "застиглої рани" стопи діабетика як однієї з основних причин несприятливих наслідків лікування та розвитку септичних ускладнень і з його врахуванням визначено принипи лікування, а саме: раннє аутопластичне закриття ранового дефекту, використання регіонарного тромболізису на базі герудо- та фібринолітичної терапії; проведення тривалої пролонгованої внутрішньоартеріальної антибактеріальної терапії. Застосування запропонованих підходів дозволило знизити летальність у 3,3 раза, а інвалідність - у 2,5 раза.

  Скачати повний текст

Розв'язано задачу підвищення ефективності діагностування та лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння. На підставі результатів вивчення функціональних, патоморфологічних топографо-анатомічних і клінічних особливостей діабетичної стопи за умов ожиріння розроблено та впроваджено алгоритм лікування осіб з цією патологією. Проведено обстеження та лікування 142-х пацієнтів, серед яких 109 - з надлишковою масою тіла й ожирінням. Вивчено функціональні зміни нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет (ЦД) з ожирінням і встановлено наявність передумов швидкого розвитку та тяжкого перебігу гнійно-некротичних уражень стопи у цих пацієнтів. За результатами патоморфологічного дослідження виявлено залежність перебігу запального процесу у стопі від маси тіла хворих на ЦД, що дало змогу з'ясувати причини високої частоти розповсюдження гнійного процесу у проксимальному напрямку та раннього розвитку вологої гангрени стопи. З застосуванням комп'ютерно-томографічного дослідження стопи виявлено сприятливі топографо-анатомічні умови перебігу патології діабетична стопа та дозволило на ранніх стадіях розвитку захворювання діагностувати локалізацію та вираженість деструктивно-запального процесу, що визначало подальшу хірургічну тактику лікування. На підставі результатів досліджень розроблено алгоритм лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння, запровадження якого в клініці дозволило зменшити частоту високих ампутацій нижніх кінцівок у пацієнтів з 14,7 % до 7,3 %.

  Скачати повний текст

Вирішено проблему патофізіології - встановлено механізми порушення загоєння ран шкіри у діабетичних хворих і визначено нові напрями корекції дізрегенерації тканин. Клініко-лабораторні, біохімічні, імуноферментні та морфологічні дослідження у 212 хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС) показали, що загоєння ран залежить від реактивності організму та проявляється зміною сенситивності рецепторів і стану внутрішньоклітинних сигнальних систем клітин-учасниць запалення. Детермінантою незагоєння ран за умов СДС є пригнічення фагоцитарної активності, кисень-залежного метаболізму нейтрофілів, дискоординація їх цитокінової продукції. Дисфункція моноцитів у хворих з незагоєнням ран обумовлена зниженням активності iNOS та відповіді на ЛПС, яке визначає порушення механізмів обмеження запалення, прогресуючу альтерацію тканин шкіри, пригнічення ангіогенезу та реакції міофібробластів. Зміна функціонального стану тромбоцитів за умов СДС пов'язана з гіперсенситивністю рецепторів I-го типу до ангіотензину П рецепторів, посиленням ефектів протеїнкінази C і фосфодіестерази 5 (ФДЕ-5). В експериментах, виконаних на 100 щурах з моделлю стрептозотоцинового діабету, доведено, що блокада рецепторів I-го типу до ангіотензину П рецепторів обмежує альтерацію й інфільтрацію дерми. Основний морфогенетичний ефект інгібітору ФДЕ-5 полягає у стимуляції проліферації ендотелію, фібробластів, кератиноцитів епідермісу.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання диференційної діагностики трофічних виразок нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет, запропоновано методи удосконалення їх профілактики та лікування. Вперше використано комплекс інструментальних методів дослідження, що включає застосування радіонуклідної ангіографії та ультразвукової допплерометрії, на підставі якого більш детально вивчено особливості порушення гемодинаміки за різних видів трофічних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет і, використовуючи показники резідуального індексу та часу повного й уповільненого кровотоку, диференційовано нейропатичні та нейроішемічні ураження, визначено тактику лікування. Одержано нові дані щодо частоти трофічних уражень, встановлено фактори, що впливають на їх формування серед хворих на цукровий діабет, які мешкають у Києві, Київській та Житомирській областях. Доведено доцільність використання препарату системної ензимотерапії "Вобензим" у комплексному лікуванні трофічних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено характер локального коагуляційного гемостазу, зміни тромбоцитарно-судинних механізмів зсідання крові та фібринолітичної активності плазми крові у хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи за умов локального застосування впливу електричного поля постійного струму та внутрішньотканинного електрофорезу берлітіону в поєднанні з загальноприйнятим лікуванням. Встановлено, що застосування електричного поля постійного струму в комплексному лікуванні у ранньому післяопераційному періоді хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи ефективно коригує порушення внутрішнього механізму гемокоагуляції, але не впливає на зовнішній шлях згортання крові та функціональну активність тромбоцитів. Виявлено, що фібринолітична система реагує підвищенням інтенсивності ферментативного лізису фібрину на збільшення потенційної активності плазміногену та нормалізації Хагеман-залежного фібринолізу. Встановлено, що внутрішньотканинний електрофорез берлітіону в поєднанні з традиційним лікуванням сприяє зниженню загального потенціалу гемокоагуляції за суттєвого підвищення протизгортаючих властивостей крові, швидко підвищує фібринолітичний потенціал плазми крові та відновлює резерви плазмового фібринолізу, суттєво зменшує інтенсивність інтраваскулярного фібриногенезу та значно знижує протеолітичну деструкцію високомолекулярних білків за нормалізації лізису низькомолекулярних протеїнів і колагену. Доведено високу клінічну ефективність запропонованого лікування, що підтверджено більш швидким темпом регенерації ран, достовірним зменшенням бактеріальної забрудненості, зниженням, у порівнянні з традиційними методами лікування, кількості післяопераційних ускладнень, високих ампутацій нижніх кінцівок та зменшенням середнього терміну стаціонарного лікування.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи лікування гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи з урахуванням патогенетичних особливостей перебігу даної патології. Показано доцільність застосування у комплексному хірургічному лікуванні пункційної трансплантації фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят з подальшою катетеризацією нижньої надчеревної артерії та одночасними операційними втручаннями на стопі. Через катетеризовану артерію у післяопераційному періоді запропоновано проводити внутрішньоартеріальну тривалу регіональну інфузію лікарських засобів в уражену кінцівку за допомогою пульсового дозатора протягом 7 - 10-ти діб. Серед хворих, яким проводили традиційне лікування, загоєння ран вдалося досягнути у 70,4 % випадків, у 29,6 % виконано ампутації нижньої кінцівки на рівні стегна. Показано, що у разі проведення внутрішньоартеріальної тривалої регіональної інфузії вдалося досягнути загоєння ран у 86,9 % та у 13,1 % виконано ампутацію нижньої кінцівки на рівні стегна. Виявлено, що у хворих, яким виконали трансплантацію фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят, рановий дефект загоївся у 97,4 %, а у 2,6 % виконано високу ампутацію.

  Скачати повний текст

Досліджено методи покращання результатів лікування хворих з гнійно-некротичними ускладненнями (ГНУ) синдрому діабетичної стопи (СДС). Проаналізовано результати лікування 357 хворих на ГНУ СДС, розроблено програму діагностики та вибору тактики хірургічного лікування даного захворювання з урахуванням форми синдрому, стадії та характеру ураження, а також ризику операції. Обгрунтовано вибір оптимальних засобів для місцевого медикаментозного лікування ГНУ стопи хворих залежно від фази ранового процесу та морфологічних змін тканин стопи. З урахуванням форми захворювання розроблено новий спосіб лікування ГНУ СДС, який включає комбінацію препаратів "Єрбісол" та "Простогландин El".

  Скачати повний текст

Вперше розроблено алгоритм вибору методу знеболення під час різних форм синдрому діабетичної стопи (СДС). Обгрунтовано та визначено оптимальні методи знеболення операцій у хворих з різними формами синдрому діабетичної стопи. Проведено порівняльну характеристику різних методів знеболення та визначено їх вплив на виникнення ускладнень периопераційного періоду у хворих залежно від форми діабетичної стопи. Визначено роль динаміки оцінок ступеня ураження тканин стопи у прогнозуванні перебігу синдрому діабетичної стопи. Уточнено фактори, що негативно впливають на процес одужання у хворих на СДС та мають значення предикаторів тяжкого перебігу післяопераційного періоду та смерті хворих.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему оптимізації результатів хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика шляхом розробки комплексних патогенетичних диференційованих схем та алгоритмів багатокомпонентної терапії зазначеної патології. Наведено детальний опис особливостей клінічного перебігу синдрому стопи діабетика залежно від патогенетичної форми та глибини ураження. Вивчено варіанти порушень магістрального та локального кровообігу нижніх кінцівок, рентгенологічні та денситометричні критерії діабетичних остеоартропатій, морфологічні зміни тканин, особливості мікробіоценозів шкіри та ранових дефектів у хворих на синдром стопи діабетика. На підставі одержаних результатів розроблено комплексні патогенетичні схеми та алгоритми лікування, запропоновано оригінальну методику трансметатарзальної ампутації стопи, обгрунтовано доцільність використання субіотиків (А-бактерину), лімфостимулювальної терапії, керованого абактеріального середовища у лікуванні даної патології. Розроблено показання та техніку ранньої аутодермопластики ранових дефектів стоп. Запропоновано хірургічну класифікацію синдрому стопи діабетика.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання оптимізації періопераційної діагностики міокардіальних ушкоджень у пацієнтів з безбольовим перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) і високим ризиком серцево-судинних (СС) ускладнень з метою підвищення безпеки та зниження летальності під час планових оперативних втручань з приводу гнійно-некротичних ускладнень діабетичної стопи. Впровадження дослідження рівня серцевого тропоніну I дозволило виявити у 26,5 % пацієнтів безбольовий перебіг ІХС з міокардіальним ушкодженням, що вказує на вірогідність розвитку періопераційних СС ускладнень. Одержано дані про особливості змін центральної гемодинаміки та варіабельності ритму серця, які вказують на перевагу гуморально-метаболічних механізмів регуляції кровообігу, його високу енергозатратність і зниження функціональних резервів діяльності функціонування СС системи у таких хворих. Зазначено, що застосування удосконаленої кардіотропної інфузійно-метаболічної терапії забезпечує інтраопераційну стабільність гемодинаміки, дозволяє зменшити дози інфузійних розчинів і кардіовазотоників для підтримки нормодинамії та нормотензії на тлі субарахноїдальної анестезії у хворих з гнійно-некротичними ускладненнями діабетичної стопи.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність аутолейкоцитарну перфузію ліків за умов комплексного хірургічного лікування пацієнтів з синдромом діабетичної стопи (СДС). Визначено низьку обізнаність хворих на цукровий діабет (ЦД) щодо цієї патології, а також вплив на формування СДС взаємообтяжуючих показників ризику, а саме: наявності гіпертензії, ожиріння, ретинопатії та протеїнурії на тлі не компенсованого ЦД - гіперглікемії. Показано, що СДС супроводжується значними гемодинамічними змінами та зростанням показників ендогенної інтоксикації. Установлено, що СДС поглиблює ендогенну інтоксикацію та взаємообтяжує ЦД, призводить до значних гемодинамічних порушень, виявлених доплерометричними дослідженнями. З'ясовано, що використання у комплексі лікування СДС аутолейкоцитарної перфузії ліків сприяє покращенню загального стану пацієнта, прискоренню компенсації ЦД, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації. Відзначено, що аутолейкоцитарна перфузія ліків дозволяє скоротити тривалість лікування, здійснює клінічний ефект і може бути рекомендована для міждисциплінарного застосування. Визначено, що дана стратегія дозволила скоротити кількість ампутацій у 1,4 разів. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності комплексного лікування й усунення ендогенної інтоксикації у пацієнтів з СДС у процесі лікування необхідно використовувати даларгін, який здійснює анаболічний ефект і моделює опіатергічні процеси протеосинтезу у пацієнтів з СДС.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни стану перекисного окиснювання ліпідів, системи антиоксидантного захисту, способи регуляції апоптозу та мікроциркуляції й особливості перебігу репаративних процесів у хворих на цукровий діабет з гнійно-запальними ураженнями нижніх кінцівок й обгрунтовано можливість їх корекції за допомогою сучасного хірургічного лікування з використанням місцевого фотохімічного впливу та ферментного препарату серратіопептидази. Проаналізовано експериментальні дані, одержані під час дослідження 174-х дорослих безпорідних білих щурів з алоксановим діабетом, а також клінічного обстеження 163-х хворих з гнійно-запальними ускладеннями синдрому діабетичної стопи. На підставі комплексного вивчення цитологічного складу рани, активності перекисного окиснювання ліпідів, регуляції апоптозу, стану системи антиоксидантного захисту, мікроциркуляції й гемореології виявлено фактори, що погіршують перебіг репаративних процесів у гнійній рані. Обгрунтовано доцільність застосування місцевого фотохімічного впливу та ферменту серратіопептидази, підтверджено ефективність нового методу лікування, що забезпечує фазність ранового процесу та сприяє зменшенню середніх строків лікування на 7,04 доби та кількості ускладнень з 12,5 до 10,7 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Удосконалено класифікацію деструктивних і гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий дібет. З'ясовано роль "компартмент-синдрому" в розвитку цих ускладнень. Визначено диференційовані показання до застосування різних режимів лазерного випромінення на біологічні тканини у стані гнійно-некротичного ураження, включено до техніки хірургічного лікування таких процесів у нижніх кінцівках у хворих на цукровий діабет випромінення вуглекислотного лазера у постійному та перервно-імпульсному режимах у різних фазах ранового процесу, доведено можливість забезпечення послідовної стадійності перебігу гнійно-некротичного процесу у цих хворих.

  Скачати повний текст

Обстежено 1 250 хворих на цукровий діабет (ЦД) І типу (338 пацієнтів) та ІІ типу (912 пацієнтів) за період 2004 - 2007 рр. Розглянуто, що у структурі хворих на ЦД пацієнти з ЦД ІІ типу становили 73 %. На підставі проведеного комплексного вивчення клінічних і лабораторних особливостей синдрому діабетичної стопи у хворих на ЦД одержано нові дані стосовно факторів ризику розвитку синдрому діабетичної стопи (СДС). Висвітлено клінічну ефективність препарату реамберин на тлі базової терапії СДС. Визначено позитивний вплив реамберину на збільшення частоти повної регресії запального процесу. Доведено, що реамберин можна рекомендувати для лікування хворих на ЦД з наявністю СДС, ускладненого виразково-некротичним процесом. Запропоновано нову профілактичну модель за СДС, яка дозволяє вірогідно знизити відносний ризик розвитку та загальну частоту ампутацій у хворих на ЦД, а також знизити потребу в госпіталізації, призначенні антибактеріальних препаратів і оперативних втручань. Розроблено профілактичну модель СДС не вимагає значних витрат ресурсів охорони здоров'я, часу медичного персоналу та може бути організована на базі будь-якого лікувально-профілактичного закладу.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу синдрому ендогенної інтоксикації у хворих зі гнійно-некротичними ускладненнями синдрому діабетичної стопи. Удосконалено методичні підходи до корекції ендотоксикозу, а також оперативного та місцевого лікування даного контингенту. Обстеженно та проліковано 182-х хворих з верифікованим діагнозом ЦД II типу, у яких визначали гнійно-некротичні ускладнення синдрому діабетичної стопи. Проведено ретроспективне дослідження репрезентативної групи з 147-ми хворих з такою патологією. З'ясовано клінічні особливості виникнення та перебігу синдрому ендогенної інтоксикації у разі гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи з використанням о'єктивних маркерів ендотоксикозу. Удосконалено методики оперативного лікування гнійно-некротичних процесів у хворих з синдромом діабетичної стопи з використанням етапних програмованих некректомій.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З використанням електротермометричних методів дослідження обгрунтовано оптимальну лікувальну тактику стосовно термінів виконання оперативних втручань у хворих на синдром стопи діабетика залежно від форми та ступеня важкості. Дана тактика сприяє вибору адекватного об'єму оперативного втручання. Розроблено об'єктивний спосіб оцінки здатності тканин післяопераційної рани до приживлення аутодермального трансплантату. Достовірність способу підтверджено клінічними даними та цитологічною картиною стану рани. Обстежено 105 хворих на синдром стопи діабетика різної форми та ступеня важкості. Застосована лікувальна тактика дозволяє зменшити кількість "високих" ампутацій, повторних оперативних втручань, скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих, що підтверджено даними порівняльного аналізу результатів лікування 75 хворих контрольної групи.

  Скачати повний текст

Проведено обстеження та досліджено результати комплексного хірургічного лікування 166 хворих із синдромом діабетичної стопи. Встановлено, що вказаний синдром розвивається у хворих із субкомпенсованим і декомпенсованим цукровим діабетом на тлі ангіопатії, остеоартропатії, полінейропатії, нефропатії та кардіоміопатії. Виявлено залежність важкості перебігу гнійно-некротичного процесу на стопі від типу цукрового діабету, порушення кислотно-лужного балансу, процесів перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи захисту. Розроблено комплексне хірургічне лікування різних форм синдрому діабетичної стопи з урахуванням клініко-метаболічних змін. Доведено доцільність проведення розкриття неклостридіальних анаеробних флегмон підошовної поверхні стопи Н-подібним розрізом, а екзартикуляцію гангренозно зміненого пальця стопи - з резекцією 2/3 плюсневої кістки. Вивчено результати внутрішньовенного лазерного опромінення крові у комплексному хірургічному лікуванні хворих з ішемічно-гангренозною стопою.

  Скачати повний текст

Вперше оцінено ефективність застосування внутрішньоартеріальної довготривалої медикаментозної терапії сумісно з лазерним опроміненням ран у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Експериментально обгрутовано та клінічно апробовано вплив низькоенергетичного лазерного випромінювання хвиль різної довжини на чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів. Розроблено метод пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Вивчено динаміку показників рівня ендогенної інтоксикації, імунного захисту організму та вільнорадикального окиснення ліпідів у хворих з нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика у разі застосування методу пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії.

  Скачати повний текст