Дисертація присвячена розробці методичних підходів та вивченню теплового балансу органів черевної порожнини, удосконаленню діагностики гострих запальних захворювань органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит), оцінці перебігу післяопераційного періоду і запального процесу у рані методом дистаційної радіаційної динамічної теплометрії (ДРДТ). Вивчено густину теплового потоку із глибоких структур органів черевної порожнини на передню черевну стінку в залежності від конституції, статі, віку, сезонів року, часу доби, вживання їжі, професії, географічної довготи, широти, хвилювання океану у практично здорових людей-працівників морського транспорту і жителів берегової зони; у хворих з грижами передньої черевної стінки; при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит) з метою діагностики і контроля за перебігом післяопераційного періоду, оцінки регенерації і ступеня виразності запального процесу в операційній рані. Визначено можливості ДРДТ у фізіологічних дослідженнях у морській медицині та діагностичному алгоритмі при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемі лікування хвороби Крона тонкої і товстої кишок. Опрацьована тактика лікування хвороби Крона, вивчена ефективність препаратів будесоніду. Продемонстровано, що застосування високоефективних препаратів базисної терапії для лікування хвороби Крона сприяє мінімізації показань до оперативного лікування, а використання індексу Беста - об'єктивізації лікувальної тактики. Застосування в клінічній практиці розробленої тактики лікування дозволило покращити результати хірургічного лікування: збільшити частку економних резекцій кишківника, первинно-відновних і сфінктерозберігаючих операцій, знизити частоту післяопераційних ускладнень, рецидивів та летальності, поліпшити результати соціальної реабілітації оперованих пацієнтів. Визначені відносні показання до первинних операцій та оптимальні строки їх виконання. Показано, що оптимальним способом хірургічного лікування хвороби Крона є одномоментні органозберігаючі операції.

  Скачати повний текст

Шляхом методу лазерної кореляційної спектроскопії (ЛКС) проведено порівняльне зіставлення плазми крові 50 донорів та 102 хворих з діагнозом "гострий апендицит". Встановлено, що ЛКС дозволяє з високим ступенем достовірності диференціювати плазму крові хворих гострим апендицитом від плазми крові донорів та хворих з іншими захворюваннями, що протікають з ознаками гострого апендициту, а плазму крові хворих з деструктивним апендицитом - від плазми крові хворих з недеструктивним апендицитом.

  Скачати повний текст

Досліджено клініко-морфологічні зіставлення у випадку гострого апендициту у хворих на шизофренію з урахуванням впливу на них ряду генетичних та середовищних факторів. Виділено найбільш інформативні клінічні симптоми деструктивного апендициту, а також фактори ризику його розвитку у цих пацієнтів. Імунологічні зрушення, які виявлено у хворих на шизофренію у разі розвитку у них деструктивного апендициту, зумовлюють необхідність активної діагностичної тактики та застосування імуномодуляторів у післяопераційному періоді. Урахування особливостей гострого апендициту та використання додаткових клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження дозволяють знизити кількість діагностичних помилок у випадку гострого апендициту у хворих на шизофренію.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено результати спостережень за лікуванням 144 хворих на гостру форму неспецифічного виразкового коліту та хвороб Крона товстої кишки. Встановлено, що головною причиною незадовільних результатів хірургічного лікування даної категорії хворих є велика кількість ранніх післяопераційних ускладнень, насамперед - гнійно-септичних, що призводять до значної кількості летальних випадків. На базі даних, отриманих під час проведення імунологічних, бактеріологічних, імуноферментних, радіоімунних і морфологічних досліджень, доведено, що виникнення ранніх післяопераційних гнійно-септичних ускладнень залежить від патогенетичних механізмів, які формують розвиток прогресуючої поліорганної недостатності з вираженим ендотоксикозом. Запропоновано та впроваджено у практику охорони здоров'я заходи щодо профілактики та лікування раніх післяопераційних гнійно-септичних ускладнень на етапах передопераційної підготовки, власне оперативного втручання та післяопераційного ведення хворих. Використання розроблених і вдосконалених методів хірургічного лікування хворих на гостру форму неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки дозволило поліпшити безпосередні результати, що виявилось у зменшенні кількості післяопераційних гнійно-септичних ускладнень на 11,5 % та зниженні післяопераційної летальності на 25,1 %.

  Скачати повний текст

Вивчено можливості передопераційної діагностики некрозу кишки у хворих з гострою кишковою непрохідністю (ГКН). Доведено відсутність достовірних патогномоничних передопераційних симптомів виявлення некрозу кишки у хворих з ГКН. За допомогою аналізу клінічних симптомів і результатів обстеження 100 хворих різними етіопатогенетичними варіантами ГКН висвітлено відсутність достовірного підвищення частоти виявлення більшості клінічних симптомів гострої кишкової непрохідності у хворих з гангреною кишки у порівнянні з хворими з життєздатною кишкою. Вивчено можливості лазерної кореляційної спектроскопії плазми крові (ЛКС) у передопераційній неінвазивній діагностиці некрозу кишки. Основну групу досліджених склали 100 хворих з різними етіопатогенетичними варіантами ГКН, контрольною групою були 50 здорових донорів. Результатом обстеження плазми крові є індивідуальні гістограми, з сукупності котрих ПЕОМ формує усереднену гістограму групи. Проведено зіставлення усереднених ЛКС-гістограм донорів, хворих з різними етіопатогенетичними варіантами ГКН без деструкції кишки та з деструкцією, за допомогою якого виявлено суттєву відмінність, що підвищується з наростанням патологічних змін гомеостазу у випадку гангрени кишки. У процесі проведення класифікаційного аналізу порівняння груп гістограм хворих з деструкцією та без деструкції кишки за допомогою програми ПЕОМ "Багатомірний класифікатор" отримано достовірну різницю у розподілі зон дисперсії варіантів. Виявлено можливість діагностики некрозу кишки за методом ЛКС.

  Скачати повний текст

Оптимізовано вибір тактики лікування пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки злукового походження, у яких відзначено труднощі своєчасного вибору тактики лікування за допомогою традиційних методів оцінки кишкового стазу. Вивчено секреторно-резорбтивну та бар'єрну функції тонкої кишки, ендогенну інтоксикацію у разі кишкового стазу в 144 пацієнтів з використанням оригінальних методик, що грунтуються на динамічному дослідженні транслокації та абсорбції метиленового синього з просвіту кишки. Визначено критерії об'єктивізації ранніх ознак кишкового стазу, за якими визначено алгоритм вибору тактики лікування у категорії пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки злукового походження, що потребують додаткового дослідження кишкового стазу. Завдяки застосуванню запропонованого алгоритму термін вибору тактики скоротився до 3 годин, зменшилася частота післяопераційних ускладнень з 30,8 % до 25 %, а летальність - з 13,6 % до 11,1 %.

  Скачати повний текст

Індивідуалізовано хірургічну тактику та засоби запобігання спайкоутворенню в хворих на гостру спайкову непрохідність кишечника (ГСНК) з урахуванням ступеня ризику рецидиву спайкоуворення та порушень імунітету. Вивчено показники імунітету в хворих на гостру спайкову непрохідність і визначено прогностично значущі критерії рецидивного спайкоутворення. Встановлено субклітинні зміни лімфоцитів за гострої спайкової непрохідності та визначено в імунній відповіді в процесі хірургічного лікування даної категорії хворих. Розроблено високоефективні, зручні в практичному відношенні критерії прогнозної оцінки рецидивного спайкоутворення та визначено їх прогностичну цінність. Впроваджено до хірургічної практики способи об'єктивної оцінки неефективності консервативних заходів у разі ГСНК та засоби запобіганняння спайкоутворенню з врахуванням невисокого, помірного та високого ступенів ризику виникнення даного ускладнення: з 30,9 % до 18,0 % (на 12,8 %); летальності - з 5,9 % до 4,5 (на 1,5 %); поліпшення віддалених наслідків лікування на 36,6 % за рахунок добрих і відмінних результатів.

  Скачати повний текст

На підставі результатів експериментального дослідження змін стінки тонкої кишки обгрунтовано діагностичне значення ехографічних критеріїв кишкової непрохідності. Розроблено систему бальної оцінки ультразвукових ознак для диференціальної діагностики механічної та динамічної кишкової непрохідності. Проведено порівняльну оцінку інформативності рентгенологічного й ультразвукового методів для вияву кишкової непрохідності за перебігом захворювання. Запропонований метод діагностики дозволяє у 98,1 % випадків визначити наявність гострої кишкової непрохідності на ранніх етапах її розвитку. Це забезпечує правильний вибір тактики лікування, завдяки чому досягнуто зниження післяопераційної летальності з 16,7 % до 10,8 %.

  Скачати повний текст

Обстежено 352 пацієнти віом від 17 до 90 років, які мали товстокишкові кровотечі та перебували на лікуванні у клініці хірургії факультету післядипломної освіти на базі центру лікування шлунково-кишкових кровотеч клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. Проаналізовано скарги, анамнез захворювання, загальноклінічну симптоматику, методи діагностики та лікування. Запропоновано формалізовані системи визначення локалізації джерела товстокишкової кровотечі, діагностики колоректального раку та дивертикульозу. Опрацьовано оптимальну діагностично-лікувальну тактику в пацієнтів із колоректальною геморагією. Запропоновано новий тип етапних радикальних хірургічних втручань з приводу раку товстої кишки, ускладненого кровотечею. Оцінено частоту ускладнень і післяопераційну летальність. Вивчено віддалені результати лікування.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання вдосконалення профілактики та лікування дисбактеріозу у разі неспецифічного виразкового коліту (НВК). Встановлено ступінь впливу спороутворювальних бактерій на полірезистентні штами Staphylococcus aureus. Доведено ефективність біоспорину у порівнянні з дією інших пробіотиків в комплексному лікуванні НВК. З'ясовано кількісні показники та частоту висіву окремих мікроорганізмів, які належать до головної, супутньої та залишкової мікрофлори у хворих на НВК до та після комплексної терапії з використанням різних бактеріальних препаратів, зазначено їх вплив на показники клітинного та гуморального імунітету.

  Скачати повний текст

Виявлено механізми розвитку імунних і біохімічних адаптаційних реакцій на хірургічний стрес після лапароскопічних та відкритих резекцій товстої кишки. Доведено скорочення тривалості катаболічної фази та періоду вторинної імуносупресії в хворих після лапароскопічних операцій. Вперше проведено інтегрування онкологічних і функціональних принципів до цілісної системи виконання лапароскопічних операцій на товстій кишці та встановлено ефективність розробленої хірургічної тактики шляхом порівняльного аналізу безпосередніх і віддалених наслідків оперативних втручань. Розроблено систему об'єктивних критеріїв для визначення меж лапароскопічної резекції товстої кишки й обсягів лімфаденектомії у випадках колоректального раку на основі застосування інтраопераційної фотобіопсії та маркування зон дискоординації кишкової моторики. Визначено клінічні ситуації, які дозволяють застосовувати оригінальні способи первинно реконструктивних лапароскопічних втручань у випадках раку прямої кишки низької локалізації з мінімальним ризиком розвитку локальних рецидивів хвороби. Запропоновано диференційний підхід до застосування мініінвазивних хірургічних способів лікування малігнізованих аденом товстої кишки на підставі кількісної оцінки ступеня ризику несприяливого результату ендоскопічної поліпектомії. Обгрунтовано клінічні показання до застосування тотальних колектомій лапароскопічним способом як невідкладних операцій у випадках ускладненого перебігу неспецифічного виразкового коліту. Подальшого розвитку дістав новий напрямок застосування лапароскопічних технологій у пластично-реконструктивній хірургії: використано розроблені методи лапароскопічної ректо- та вагінопексії, а також способи реконструкції піхви алотрансплантатом з сегментів товстої кишки, які дозволили досягти нового рівня функціональних результатів і косметичного ефекту під час їх клінічної апробації.

  Скачати повний текст

На підставі результатів вивчення морфо- й електронномікроскопічної структури печінки та використання цілеспрямованих біохімічних тестів, визначено характер і ступінь дифузійних уражень печінки та пов'язаних з ними порушень у про- й антиоксидантній системах організму в динаміці перебігу та хірургічного лікування обструктивного рака ободової кишки та змодельованої обструктивної непрохідності ободової кишки. Встановлено, що рак ободової кишки, ускладнений кишковою непрохідністю, супроводжується глибокими змінами в паренхімі печінки, які короткочасно посилюються після виконання хірургічних втручань з метою відновлення прохідності ободової кишки. Показано ваємозв'язок між змінами морфофункціонального стану печінки та порушеннями показників антиоксидантного захисту і наростанням ступеня ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування препарату церулоплазміну в хворих на обструктивний рак ободової кишки покращує активність ферментних систем антиоксидантного захисту, зменшує ступінь токсичної дії на печінку продуктів ендогенної інтоксикації та прискорює відновлення структури та функції печінки після хірургічного втручання.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз лікування 76-ти хворих на обтураційну непрохідність пухлинного генезу традиційними методиками та 78-ти - на рак товстої кишки комплексним лікувально-діагностичним методом. Розроблено метод фотохромної антисептики в зоні накладання анастомозу та колостоми, визначено його ефективність in vitro та в клініці. Виявлено переважаючий мікробний спектр у зоні накладання анастомозу та запліднення даними мікроорганізмами кишкової стінки. Запропоновано діагностичний та лікувальний алгоритми у хворих на обтураційну непрохідність товстої кишки пухлинного генезу. Розроблено спосіб формування колоректального анастомозу за даного захворювання. Проведено порівняльну оцінку ефективності існуючих та запропонованих методів профілактики гнійно-септичних ускладнень. Доведено, що комплексний метод лікування дозволяє знизити частоту нагноєння параколостомічної ділянки на 7,9 %, нагноєння післяопераційних ран - на 1,6 %, виключити неспроможність анастомозу та знизити загальну кількість післяопераційних гнійно-септичних ускладнень з 18,4 % до 6,4 %.

  Скачати повний текст

Розроблено спеціалізовану лікувально-реабілітаційну програму догляду за постраждалими з колостомами після пошкоджень товстої кишки, доведено необхідність початку реабілітаційних заходів у гострому періоді абдомінальної травми. На відміну від загальноприйнятого розуміння реабілітації, як відновлення анатомічної цілісності товстої кишки, у запропонованій спеціалізованій програмі передбачено комплексне та поетапне застосування хірургічних, медичних, соціально-економічних, психологічних і професійних заходів протягом усього періоду лікування до повернення постраждалого у суспільство. Вперше у вітчизняній хірургії пошкоджень товстої кишки застосовано метод і розроблено методику оцінки якості життя постраждалих із стомами, показники якого доповнюють існуючі клініко-інструментальниі та є об'єктивними критеріями моніторингу лікувальних і реабілітаційних заходів. На підставі об'єктивних критеріїв оцінки якості життя обгрунтовано чинники, що негативно впливають на безпосередні та віддалені наслідки хірургічного лікування пошкоджень товстої кишки.

  Скачати повний текст

Обстежено 530 хворих на гострий апендицит та досліджено випадки його ускладнення. У 112-ти хворих вивчено спектр фракцій сироваткового білка методом диск-електрофорезу у поліакриламідному гелі, вміст Ig G, Ig A, Ig M в його фракціях, зміни T- і B-лімфоцитів та їх популяцій, активність окремих ферментів (каталази та карбоангідрази) та характер патогенної мікрофлори. Доведено, що цілеспрямоване комплексне післяопераційне лікування 57-ми хворих з прогностичними критеріями у 97 % дозволяє попередити розвиток ускладнень.

  Скачати повний текст

З використанням методу електрометрії шкіри розроблено комплексну систему діагностики гострого апендициту. Досліджено питання додаткової об'єктивізації показань до його раннього оперативного лікування, динамічної оцінки загального стану організму та перебігу ранового процесу в післяопераційному періоді. Встановлено, що діагностичними ознаками зрушень загального стану у випадку гострого апендициту є гіпертермія з розвитком терморегуляторно неадаптивного та дизрегуляторного стану, а також незбалансованість стану в основних системах та органах. Діагностичними проявами гострого апендициту визначено зростання шкірного кровотоку по зонах, що відповідають апендикулярним больовим точкам Кюмеля, Мак-Бурнея, з правобічною асиметрією по вказаних зонах і по зоні, яка відповідає точці Ланца. Діагностичними ознаками ускладнень ранового процесу визначено порушення фазових співвідношень між збалансованим станом, гіперемічною та ішемічною складовими мікроциркуляторного профілю рани.

  Скачати повний текст

Вивчено новий препарат "Альтан" на основі елаготанінів, одержаних з шишок вільхи клейкої та сірої. Встановлено, що альтан має широкий спектр фармакологічної активності: виражені антирадикальні, антиоксидантні, мембранопротекторні, антиексудативні та антимікробні властивості, що дає змогу прогнозувати лікувальний ефект використання альтану у разі виразкових колітів. Показано терапевтичну ефективність альтану в дозі 1мг/кг на експериментальних моделях ураження товстого кишечника: оцтовокислого сигмоїдиту, формалінового проктиту та радіаційного ураження кишечника в щурів. Встановлено достовірні переваги альтану у порівнянні з салазопіридазином за противиразковою дією, пригніченням запального процесу слизової оболонки кишечника, впливом на процеси перекисного окиснення ліпідів та ультраструктуру колоноцитів. Визначено, що альтан є практично нетоксичним, не проявляє місцевоподразнювальних, ульцерогенних і гепатотоксичних властивостей, не впливає на секреторну функцію шлунка, а також сприяє гальмуванню перистальтики кишечника. Зазначено, що салазопірадазин є більш токсичною речовиною, ніж альтан і належить до групи мало токсичних речовин. Даний препарат не впливає на секреторну функцію шлунка та перистальтику кишечника та проявляє ульцерогенну та гепатотоксичну дію. Зроблено висновок, що альтан можна рекомендувати для комплексної терапії запальних і виразкових захворювань товстої кишки, а також профілактики та лікування пострадіаційних уражень органів шлунково-кишкового тракту.

  Скачати повний текст

Встановлено характер помилок у діагностиці гострого апендициту (ГА) та лікувально-діагностичні етапи, на яких вони виникають. Визначено чинники, що спричиняють гіпердіагностику ГА. Розглянуто негативні наслідки необгрунтованих апендектомій. Вивчено цінність класичного та модифікованого у процесі дослідження варіантів діагностичної шкали Alvarado, ефективність ультрасонографії для діагностики ГА, а також поєднання цих двох методів. На підставі результатів вивчення залежності різних патоморфологічних форм ГА від тривалості захворювання та патоморфозу цих форм протягом 10-ти років обгрунтовано можливість збільшення терміну спостереження за пацієнтами з підозрінням на ГА у клінічно сумнівному випадку з використанням повторних клінічних, лабораторних та ультразвукових методів дослідження. Наведено практичні рекомендації щодо застосування формалізованого методу діагностики за допомогою шкали Alvarado та ультрасонографії у пацієнтів з підозрінням на ГА. Розроблено алгоритм обстеження та спостереження протягом певного часу пацієнтів, в яких діагноз ГА є сумнівним.

  Скачати повний текст