Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням поліпшення результатів хірургічного лікування виразкової хвороби. Захищається рукопис, який містить результати комплексного дослідження пристінної мікрофлори у 162 хворих на виразку дванадцятипалої кишки в залежності від стану кислотоутворюючої, моторно-евакуаторної функції та морфологічних змін слизової оболонки шлунка, а також у 114 хворих з цієї групи до та після операції. Вираженість ступеня заселення слизової оболонки шлунка пристінною мікрофлорою та її спектр знаходяться у залежності від стану кислотопродукції, вираженості морфологічних змін слизової оболонки та типу застосованого оперативного лікування. Часте виявлення гелікобактерної інфекції при довго незагоюваних виразках після органозберігаючих операцій та рецидивах виразки, а також наявність мукозної мікрофлори при запальних ускладненнях в ранньому післяопераційному періоді свідчать про причетність цих мікроорганізмів до даних процесів. Застосування потрійної антибактеріальної терапії в комплексі з низькоенергетичним лазерним опромінюванням дає максимальний сануючий ефект, що сприяє зменшенню кількості післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Встановлено ефективність розробленого методу санації черевної порожнини у комбінації з імунокорекцією в комплексній післяопераційній терапії шляхом оцінювання клінічного перебігу, показників клітинного та гуморального імунітету, цитокінової мережі й ендогенної інтоксикації у хворих на гострий абдомінальний сепсис (ГАС). Досліджено видовий склад мікрофлори ексудату черевної порожнини у хворих з перитонітом та її чутливість до антибіотиків, проведено визначення мікробної чистоти крові. Встановлено, що у хворих з ГАС включення в комплексне післяопераційне лікування розробленого методу санації черевної порожнини й імунотерапії супроводжується вираженим клінічним ефектом без явищ імуносупресії, сприяє покращенню клінічного перебігу захворювання, меншими відхиленнями від норми показників клітинного та гуморального імунітету й ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування розробленого методу санації черевної порожнини й імунотерапії покращує ефективність лікування та перебіг післяопераційного періоду у хворих на ГАС.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему хірургічного лікування хворих на механічну жовтяницю різного генезу. На підставі результатів вивчення показників гепатоспланхнічного кровотоку та холангіометричних показників до та після декомпресії жовчовивідих шляхів розкрито нові патогенетичні аспекти прогресування печінкової недостатності за механічної жовтяниці після декомпресії жовчних проток. На підставі дослідження взаємозв'язку між зниженням тиску у жовчовивідних шляхах після виконання декомпресії цих шляхів і підвищенням об'ємного кровотоку по воротній вені доведено, що мініінвазивні методи декомпресії жовчовивідних шляхів зменшують ризик розвитку післядекомпресійних ускладнень за рахунок зменшення реперфузії печінки після біліарної декомпресії. Обгрунтовано необхідність використання інтегральних систем оцінки тяжкості стану хворих (шкала SAPS II) за механічної жовтяниці в аспекті визначення тактики хірургічного лікування. Розроблено спосіб моніторингу тиску у жовчовивідних шляхах, використання якого дозволяє здійснити оцінення адекватності дренування жовчних проток після проведення декомпресії біліарного тракту. Розроблено спосіб дренування цих проток та пристрій для їх дренування, застосування яких дає змогу забезпечити адекватну декомпресію жовчовивідної системи та знизити кількість післяопераційних ускладнень, сприяючи поліпшенню результатів лікування хворих на механічну жовтяницю. Доведено, що використання мініінвазивних методів декомпресії біліарного тракту за цього захворювання доброякісної та злоякісної етіології дозволяє одержати найбільш сприятливі результати лікування, знизити післяопераційну летальність і кількість післяопераційних ускладнень. Удосконалено лікувально-діагностичний підхід до лікування хворих на механічну жовтяницю, що дозволило знизити летальність у таких хворих за умов доброякісного генезу з 4,0 % до 1,2 %, а в пацієнтів з механічною жовтяницею злоякісного генезу - з 10 % до 6,6 %.

  Скачати повний текст

Розглянуто оптимальний варіант інтенсивної терапії гепатоспланхнічної ішемії та проаналізовано її наслідки у потерпілих з політравмою. Визначено ефективність емпіричної реоксигенації загальної дії у потерпілих першої групи та з внутрішньопросвітковим ентеральним застосуванням перфторану у потерпілих другої групи.

  Скачати повний текст

Удосконалено методи лікування хворих з асептичним та інфікованим панкреонекрозом. Визначено нові патогенетично обгрунтовані діагностичні та лікувально-тактичні підходи. На підставі результатів аналізу лікування 391-го хворого на гострий панкреатит (ГП) визначено дві групи пацієнтів, серед яких - хворі на асептичний локальний, великовогнищевий, розповсюджений панкреонекроз та інфікований некротичний панкреотит (НП). Вивчено особливості й ефективність методів лікування, що дозволило побудувати лікувально-діагностичний алгоритм стосовно індивідуалізації тактики залежно від розповсюдженості деструктивного процесу, асептичного чи інфікованого панкреонекрозу, патології біліарної системи, оцінки тяжкості стану пацієнтів. На підставі цього обгрунтовано комплексне застосування імунокоригувальної інтенсивної терапії та хірургічного втручання. Оперативне лікування базувалось на малоінвазивних, ендоскопічних і вдосконалених лапароскопічних методах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 90-та потерпілих з ушкодженням печінки. Наведено епідеміологічні особливості травми печінки, визначено основні критерії перебігу травматичної хвороби у динаміці. Доведено значимість показників ендогенної інтоксикації та маркерів імунної відповіді у діагностиці тяжкості перебігу травматичної хвороби. Доведено, що запропоновані компоненти інтенсивної терапії дозволили обмежити ступінь залучення ушкодженої тканини печінки, досягти "режиму охорони органу" в післяопераційному періоді, зменшити вираженість інтоксикації в гострому періоді травматичної хвороби та кількість ускладнень, їх перевага полягає у зниженні порушень функції печінки на 41,63 % на фоні зниження тяжкості їх перебігу, частоти виникнення випадків госпітальної пневмонії - на 21 %, нагноєння ран - на 50 %.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості та структуру панкреатогенних рідинних ускладнень гострого панкреатиту (ГП). Розкрито значення pH-метричного та цитологічного дослідження патологічних рідин, одержаних за допомогою мініінвазійних технологій, в оцінюванні ступеня тяжкості та перебігу ГП і його ускладнень, а також у прогнозуванні результатів хірургічного лікування хворих. Проведено порівняльне клінічне дослідження ефективності мініінвазійних технологій у лікуванні хворих на ГП й оптимізовано їх методику. Систематизовано методики інтервенційних сонографічних і відеолапароскопічних втручань у разі ГП. Обгрунтовано можливості та визначено місце мініінвазійних технологій у хірургічному лікуванні хворих на ГП такого ускладнення. Розроблено тактику хірургічного лікування пацієнтів з використанням мініінвазійних методів - як самостійних та у поєднанні з традиційними операційними втручаннями.

  Скачати повний текст

Досліджено стан перекисного окиснення ліпідів у плазмі крові і мембрані еритроцитів, а також стан внутрішньоеритроцитарного метаболізму у хворих із хворобою оперованого шлунка (ХОШ) до- та після реконструктивної операції з застосуванням препарату "Ербісол". На підставі клінічного матеріалу визначено ступінь бактеріального засіву операційного поля в процесі операції з приводу ХОШ, а також характер мікрофлори та її чутливості до антибіотиків. Розроблено оптимальний алгоритм ранньої діагностики, лікування та профілактики ранніх інтраопераційних ускладнень під час оперативних втручань з приводу ХОШ. На підставі даних діагностичних алгоритмів вперше для оцінки клінічного перебігу післяопераційного періоду застосовано експерту комп'ютерну систему.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати обстеження та лікування 400 хворих з жовчнокам'яною хворобою та 15-ти пацієнтів з виразковою хворобою. На підставі вивчення результатів оперативних втручань на органах гепатодуоденальної ділянки визначено основні фактори ризику пошкоджень позапечінкових жовчних протоків і судин під час виконання відкритої та лапароскопічної холецистектомії. Встановлено ефективність проведення інтраопераційної трансілюмінації у разі лапароскопічної холецистектомії для верифікації позапечінкових жовчних протоків і судин у випадках нетипових анатомічних варіантів і патологічних змін у гепатодуоденальній ділянці. Обгрунтовано можливість застосування інтраопераційної трансілюмінації для візуалізації позапечінкових жовчних протоків під час проведення оперативних втручань з приводу низької пенетрувальної виразки дванадцятипалої кишки. Оцінено ефективність проведення інтраопераційної трансілюмінації під час лапароскопічної холецистектомії у діагностиці холедохолітіазу, а також з метою контролю повноти холедохолітотомії. Розроблено методи й інструменти для інтраопераційної верифікації позапечінкових жовчних протоків і судин і діагностики холелітіазу, встановлено їх ефективність під час виконання оперативних втручань на органах гепатодуоденальної ділянки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 305-ти оперованих пацієнтів з гострими хірургічними захворюваннями тонкої та товстої кишок (ГХЗТіТК). Розроблено та впроваджено в клінічну практику новий спосіб інтраопераційного кишкового лаважу (ІОКЛ) з застосуванням пристрою запропонованої конструкції. Відзначено, що перевагами наведеного способу антеградного ІОКЛ, у порівнянні з ретроградним, є коротший час виконання, менша кількість промивної рідини, більш ефективне відмивання кишки без мобілізації лівого вигину ободової кишки, менша кількість ускладнень. Вивчено частоту виникнення бактерійної транслокації (БТ) у пацієнтів з ГХЗТіТК та її мікробний спектр, зокрема, аеробних і анаеробних збудників. На підставі порівняльного аналізу виявлено, що частота післяопераційних ускладнень у пацієнтів, яким виконано ІОКЛ, є значно меншою, ніж у хворих, яким лаваж не проводили. Застосування кишкового лаважу зменшує імовірність летального результату за хірургічного лікування хворих на ГХЗТіТК.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру має місце прихована гіповолемія, обумовлена тривалим прийомом кортикостероїдних препаратів і геморагічним синдромом у період проведення консервативної терапії. Діагностичним критерієм її виявлення до операційного втручання є визначення дефіциту об'єму крові, що циркулює. Зазначено, що під час проведення загальної анестезії, внаслідок вазодилатаційного ефекту анестетиків, гіповолемія клінічно маніфестує гемодинамічними розладами. Залежно від ступеня гіповолемії розроблено тактику диференційованого застосування інфузійно-трансфузійних розчинів і деяких видів анестезіологічного забезпечення.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного обстеження та узагальнення безпосередніх результатів дослідження, девіацій біохімічних показників та параметрів центральної гемодинаміки, дихальної системи у разі застосування методики альбумінового перитонеального діалізу та інших еферентних методів у процесі лікування хворих з печінковою недостатністю здійснено спробу систематизувати основі зміни, що відбуваються у метаболізмі, серцево-судинній та дихальній системах з метою вивчення ефективності лікувальних засобів і своєчасного виявлення та запобігання ускладненням. Для лікування хронічної печінкової недостатності розроблено програмну методику замісної терапії, що включає альбуміновий перитонеальний діаліз, ультрафільтрацію, сорбцію асциту з наступною внутрішньовенною реінфузією у комбінації з гіпербаричниою оксигенацією. Для лікуваня фульмінантної печінкової недостатності запропоновано варіанти замісної терапії альбуміновим перитонеальним діалізом з можливим комбінуванням з іншими еферентними методами гемокорекції (гемодіаліз з ультрафільтрацією, застосування дискретного плазмаферезу). Визначено ефективність використання методу альбумінового перитонеального діалізу у лікуванні хворих з хронічною та фульмінантною печінковою недостатністю.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ГКГДВ) шляхом оптимізації виконання антрумектомії з ваготомією (АЕ + ВТ). Виявлено, що на тлі зниження з 40,9 % до 3,6 % загальної оперативної активності збільшується з 18,4 % до 30,8 % внаслідок поширеної виразкової деструкції частка АЕ + ВТ у разі ГКГДВ. Проведено порівняльний аналіз частоти та структури ранніх післяопераційних ускладнень (РПУ). За результатами патоморфологічних досліджень доведено, що у слизовій оболонці антрального відділу спостережено гіперпластичні (73,7 %) або субатрофічні (26,3 %) зміни, а м'язовий шар зазнає гіпертрофії, склерозу та різноспрямованої орієнтації волокон, що негативно впливає на моторику шлунка. Розроблено та впроваджено раціональну тактику й алгоритм виконання АЕ + ВТ у разі ГКГДВ, завдяки яким зменшилась кількість РПУ з 28,9 % до 13,2 %, деструктивного панкреатиту з 5,1 % і летальність з 2,1 % до 0. У віддаленому (до 10-ти років) періоді досягнуто зменшення з 42,3 % до 21,2 %. кількості постваготомних і пострезекційних синдромів. За даними анкетування (SF-36) досягнуто покращання якості фізичного, психічного та загального статусів життя пацієнтів.

  Скачати повний текст

Вивчено питання клінічної значимості лапароскопічної холецистектомії під час лікування жовчнокам'яної хвороби та її ускладнень на підставі аналізу віддалених результатів. Встановлено, що серед 262 пацієнтів, які перенесли лапароскопічну холецистектомію, відмінні результати мали 123 (47 %) і гарні - 58 (22 %), посередні - 59 (23 %) і погані - 22 (8 %) пацієнтів. Посередні віддалені результати лапароскопічної холецистектомії зумовлені, в першу чергу, хронічними порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки, а також їх наслідками у вигляді гастродуоденостазу та дуоденогастрального рефлюкса з рефлюкс-гастритом у 51 % випадків. У 59 % пацієнтів зареєстровано погані віддалені результати лапароскопічної холецистектомії, обумовлені залишковою некоригованою та повторно виниклою після операції патологією жовчних шляхів. З'ясовано,що постлапарохолецистектомічний синдром (ПЛХС) у 74 % випадків обумовлений органічними та функціональними захворюваннями, не пов'язаними з патологією жовчного міхура та з його видаленням; у інших - некоригованою залишковою та післяопераційною патологією позапечінкових жовчних проток. Розроблено діагностичний алгоритм для профілактики ПЛХС, заснований на всебічному передопераційному та післяопераційному дослідженні органів черевної порожнини для виявлення та лікування супутніх захворювань.

  Скачати повний текст

У дисертаційному дослідженні вперше з'ясовано об'єктивні зміни стресової реакції організму постраждалих з абдомінальною травмою при виконанні класичних та відеолапароскопічних діагностичних і лікувальних втручань. Проаналізовано вплив типу операційного втручання на стресову реакцію організму. Стресовий стан після лапароскопічних операцій у пацієнтів з абдомінальною травмою був меншим у порівнянні з відкритими операціями (17-КГС: 28,21 +- 12,69 мМоль/д проти 45,54*29,62 мМоль/д, р<0,05; адреналін: 41,43 +- 23,58 мкг/д проти 61,01 +- 22,06 мкг/д, р<0,05). Розпрацьовано та впроваджено в хірургічну практику спосіб визначення ступеня болю та периолераційного знечулення у пацієнтів з травмою живота інтенсивність болю за опрацьованою 20-бальною шкалою с істотно нижчою при виконанні лапароскопічних операцій у порівнянні з класичними (6,9 +- 1,2 проти 11,7 +- 1,4 бала, р<0,01). Впровадження застосованих хірургічних методик дало можливість знизити відсоток діагностичних лаларотомій з 18,9% до 13,1%.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Запропоновано новий напрямок у розв'язанні проблеми відновлення безперервності кишкового тракту у разі спонтанного й артифіціального порушення його безперервності. За результатами експериметальних і клінічних досліджень установлено реакції деяких систем життєзабезпечення організму у відповідь на порушення безперервності кишечнику на різних рівнях. Вивчено особливості загоєння тонкокишкових анастомозів у випадку перитоніту, а також за умов загрози його розвитку. Визначено закономірності ультраструктурних змін у клітинах тонкої кишки та печінки залежно від способів профілактики неспроможності накладених кишкових швів у разі інфікування очеревинної порожнини. Уперше досліджено взаємодію обтуруючих пристроїв зі стінкою кишки у разі наявності нориць, розташованих на евентрованих петлях кишечнику. На базі одержаних експериментальних даних розроблено патогенетично обгрунтовані конструкції для тимчасового відновлення безперервності кишечнику у разі його спонтанних порушень - несформованих нориць. Доведено залежність зміни стану хворих за спонтанних й артифіціальних дефектів кишечника залежно від рівня порушення та кількості втрат кишкового вмісту. Наведено таблицю визначення ризику накладення первинного тонкокишкового анастомозу у разі наявності невідкладного показання до резекції тонкої кишки. Патогенетично обгрунтовано тактику обструкційної резекції тонкої кишки за умов перитоніту. Розроблено технічні прийоми тимчасового відновлення її безперервності у разі перетину кишки у проксимальному відділі. Визначено алгоритми лікувальних заходів у разі спонтанного й артифіціального порушень безперервності тонкої кишки, а також показання щодо термінів і методу відновлення безперервності тонкої кишки з урахуванням стану хворих і профілактичних заходів. Виявлено закономірності загоєння ран навколо кишкових нориць, на підставі яких обгрунтовано показання до ранніх оперативних позаочеревинних втручань.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості стану кукси шлунка та анастомоза у оперованих різних вікових груп після резекції з приводу ускладненої виразкової хвороби. Вперше встановлено, що як структура, так і функція кукси шлунка та нового анатомо-фізіологічного утворення мають специфічні вікові особливості, зумовлені поєднанням впливу хірургічного втручання та віком оперованих. Доведено, що виконана робота дозволяє підвищити ефективність діагностики та лікування оперованих зрілого, середнього та похилого віку у віддалені терміни після резекції шлунка у випадку ускладненої виразкової хвороби гастродуоденальної зони.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

  Скачати повний текст