Скачати повний текст

Розроблено критерії вибору способу алогерніопластики за гігантських післяопераційних грижах живота на підставі визначення ширини діастазу прямих м'язів живота та моніторингу внутрішньочеревного тиску за моделювання герніопластики під час операції. Визначено способи алопластики з поділом анатомічних компонентів черевної стінки та використанням сітчастих імплантатів у комбінації з клаптями грижового мішка. Рецидиви грижі в строки від 1 до 5 років серед 200 обстежених виявлено у трьох хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що підвищення рівня церулоплазміну та трансферину залежить від тривалості клінічних проявів кишкової обструкції у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність. Уперше оцінено основні показники синдрому інтраабдомінальної гіпертензії в динаміці лікування хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність, поєднану з вентральною грижею, та подано характеристику їх змін залежно від обраної хірургічної тактики за гострої кишкової непрохідності та вибору методу герніопластики. Встановлено, що у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність на фоні синдрому інтраабдомінальної гіпертензії спостерігаються ознаки порушення перфузії печінки, про що свідчить різке зниження кровонаповнення її судин, підвищення тонусу магістральних артерій, зниження тонусу артерій опору та венозного відтоку, які діагностуються у разі лікування пацієнта в стаціонарі і зберігаються впродовж третьої-четвертої доби післяопераційного періоду. Уперше в досліджуваних хворих відзначено ознаки гіпоксії обох нирок, яка має прямий взаємозв'язок з показниками синдрому інтраабдомінальної гіпертензії та може бути пусковим фактором розвитку репальної дисфункції в післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Вперше вивчено особливості приживлення та характер перебудови консервованого фасціального трансплантату в інфікованій рані, а також можливості поліпшення результатів пластики шляхом захисту трансплантату від інфекції за допомогою місцевого використання комбінованих препаратів багатонаправленої дії. Доведено, що місцеве застосування нових комбінованих препаратів, що виявляють на тканини антимікробну, сорбційну та стимулюючу репаративні процеси дію, пригнічує інфекцію та обмежує виразність запальної реакції тканини, що супроводжується приживленням трансплантата та загоєнням рани первинним натягом. Зазначено, що використання для герніопластики консервованих тканин "Тутопласт" не спричиняє негативного впливу на імунологічний статус оперованих пацієнтів.

  Скачати повний текст

Розкрито можливості використання полегшених композитних сітчастих алотрансплантатів і комплексної післяопераційної реабілітації з метою поліпшення результатів лікування хворих на післяопераційну вентральну грижу. Проаналізовано результати лікування 112-ти хворих, які перенесли алопластику черевної стінки й імплантацію сіток різних типів. Експериментально доведено, що застосування композитних алотрансплантатів зменшує запальні процеси у ділянці імплантації, позитивно впливає на перебіг регенераторних процесів і якість сполучнотканинного комплексу, що утворююється. Зроблено висновок, що застосування полегшених композитних алотрансплантатів у лікуванні хворих з післяопераційними вентральними грижами покращує результати лікування за рахунок зменшення тривалості больового синдрому, термінів стаціонарного лікування, частоти ранніх і віддалених післяопераційних ускладнень, зменшення частоти рецидивів гриж і кращого відновлення функції черевної стінки.

  Скачати повний текст

На підставі використання принципів індивідуалізованого вибору способу пластики черевної стінки та засобів запобігання післяопераційним ускладненням розроблено комплексний етіопатогенетичний підхід щодо лікування хворих з великими і гігантськими післяопераційними грижами (ПОВГ). В експерименті на піддослідних тваринах доведено можливість запобігання спайковому процесу між кишечником й імплантатом за допомогою плівки-протектора. Розроблено та впроваджено у медичну практику алгоритм лікувально-діагностичної тактики, а також оперативні прийоми адопластики та ефективні способи запобігання ускладненням, зокрема з застосуванням моніторингу внутрішньочеревного тиску. Доведено доцільність впровадження розробленого етіопатогенетичного підходу щодо лікування хворих з ПОВГ, зокрема виявлено покращення результатів у найбижчому та віддаленому періодах після операції, зниження кількості гнійно-септичних ускладнень з 6,7 до 3,2 %, скорочення тривалості лімфореї в 2,4 рази, зменшення випадків ускладнень з боку серцево-легеневої системи з 7,8 до 3,2 %, а кількість рецидивів знизилась на 3,3 %.

  Скачати повний текст

З використанням сучасних топографо-анатомічних методів уточнено особливості будови передньобічної стінки живота, визначено межу її присереднього фасціального вузла, особливості взаємодії даних структур ("парасольковий" механізм) та можливість безпечного використання в практиці. Наведено результати хірургічного лікування 1308 пацієнтів із абдомінальною патологією та 456 хворих на післяопераційну вентральну грижу. З метою запобігання виникненню післопераційної грижі розроблено діагностично-профілактичний алгоритм, показання до вибору оптимального оперативного доступу, технології виконання оперативного втручання або контрапертури, заходів щодо зменшення об'єму порожнистих органів черевної порожнини під час виконання певних операцій, що зменшує ризик утворення грижі до 3,5 %. Проведено порівняльний аналіз ефективності різних - традиційних і розроблених способів лікування післяопераційної вентральної грижі з індивідуальним урахуванням величини грижового дефекту, сили опору його країв, що зменшило загрозу рецидиву до 3,6 %. Визначено показання до поетапного лікування хворих на післяопераційну грижу та супутніми захворюваннями, а також численними, гігантськими, неправильної форми дефектами різної локалізації.

  Скачати повний текст

В експерименті на щурах вивчено реакцію сполучної тканини на поліпропіленову сітку. Доведено, що низькоінтенсивне магнітолазерне опромінення в оптимальних дозах знижує запальну реакцію оточуючих тканин на імплантант, сприяє оптимізації процесів дозрівання сполучної тканин, а також утворенню міцного сполучнотканинного рубця. Встановлено, що найчастішими ускладненнями у разі імплантації зазначеної сітки є гематоми та сероми у ділянці розміщення протеза.

  Скачати повний текст

Досліджено питання етіопатогенезу, клінічного перебігу, діагностики, а також запропоновано підхід до лікування хворих на рецидивні (РПГ) та багаторазово-рецидивуючі пахвинні грижі (БРПГ) з розробкою раціонального застосування трансплантатів для пластики пахвинного каналу. Особливе місце приділено вивченню анатомо-морфологічних змін структур у пахвинній ділянці та каналі. Досліджено 182 хворих. Вивчено особливості хірургічної анатомії пахвинного каналу залежно від раніше застосовуваного методу герніопластики. Розглянуто питання вибору методу повторної операції залежно від ступеня морфологічних змін у пахвинній ділянці, наявності або відсутності елементів "дрімаючої інфекції". Крім суб'єктивних методів вивчення клініки РПГ і БРПГ використано додаткові методи діагностики з використанням розроблених методик ультразвукового дослідження та комп'ютерної томографії. Отримані результати досліджень дають змогу визначити характер раніше виконаної операції, вид грижі, дані про грижовий вміст, про розташування насінного канатика, а також робити вимірювання не тільки дефекту в задній стінці пахвинного каналу, але й вимірювати сам пахвинний проміжок. За результатами вивчення хірургічної анатомії пахвинного каналу у разі РПГ і БРПГ розроблено техніку операції, основою якої є принцип строгої етапної послідовності у ході операції з урахуванням об'єму грижі та топографоанатомічних змін. Експериментально розроблено та впроваджено до клінічної практики найбільш раціональний спосіб застосування трансплантатів для пластики грижових дефектів у разі РПГ і БРПГ у тих випадках, коли цілком зруйновано пупаратове зв'язування та відсутні ділянки поперечної фасції.

  Скачати повний текст

Вперше науково обгрунтовано комплексний підхід до лікування хворих з рубцевими вентральними грижами (РВГ). Проаналізовано результати лікування 140-ка таких хворих. Пацієнтів було поділено на групи в залежності від локалізації грижового дефекту (M, L - SWR класифікація). Група хворих з локалізацією дефекту М1 - 33 (23,6 %), з локалізацією дефекту М2 - 42 (30 %), з локалізацією М3 - 42 (30 %), з локалізацією M4 - 13 (9,3 %), з локалізацією L - 10 (7,1 %) пацієнтів. У 124-х (88,6 %) хворих виконано різні види реконструктивних операцій. Пластикокоригувальні втручання виконано у 56-ти (40 %) випадках. Усі заходи дозволили покращити результати лікування хворих з РВГ, знизити кількість рецидивів за стандартними методиками до 4,6 % та запобігти рецидивам у хворих, прооперованих за запропонованими методиками.

  Скачати повний текст

Шляхом порівняння традиційних відкритих способів герніопластики з лапароскопічною у випадку лікування хворих з пахвинними грижами, а також на підставі результатів клініко-функціональних досліджень визначено показання та протипоказання до виконання лапароскопічної герніопластики. Показаннями до її виконання є первинні вправні та рецидивні пахвинні грижі малих і середніх розмірів, білатеральні грижі, наявність у пацієнта поєднаної патології органів черевної порожнини, а протипоказаннями - пахвинні грижі великих розмірів, невправні та защемлені пахвинні грижі, а також наявність у пацієнта супутніх захворювань з боку серцево-судинної та дихальної систем у стадії декомпенсації. Розроблено спосіб лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики, який забезпечує більш надійну фіксацію імплантата за великих пахвинних гриж. Установлено причини виникнення інтра- та післяопераційних ускладнень лапароскопічної герніопластики та запропоновано технічні прийоми, призначені для їх профілактики. Відзначено, що використання розроблених технічних прийомів дало змогу зменшити частоту післяопераційних ускладнень з 13,7 до 8,6 %, а рецидивів гриж - з 6,6 до 0,8 %. Вивчено механізми розвитку адаптаційних реакцій у відповідь на хірургічний стрес після лапароскопічних та традиційних герніопластик, уперше доведено скорочення інтенсивності та тривалості стресових реакцій після лапароскопічних операцій.

  Скачати повний текст

Наведено та проаналізовано результати лікування 80-ти хворих на післяопераційні вентральні грижі (ПВГ) у початково інфікованих тканинах. Установлено, що місцеве лікування інфікованої післяопераційної рани з використанням комбінованого препарату діоксизоль у короткі терміни значно прокращується стан тканин з приживленим поліпропіленого імплантату стосовно наявності інфекції. Розроблено технологію алогернопластики у початково інфікованих тканинах. Запропоновао спосіб профілактики післяопераційних гнійних ускладнень, застосування якого суттєво покращує результати лікування. Відзначено, що впровадження в практику розробленої діагностичної програми, а також методу місцевого захисту імплантату в початково інфікованих тканинах забезпечило покращання результатів алогерніопластики завдяки профілактиці післяопераційного синдрому абдомінальної компресії та зменшенню кількості гнійно-запальних ускладнень, а саме: ранніх - з 45 до 7,21 %, пізніх - з 22,7 до 4,2 %.

  Скачати повний текст

За результатами клініко-експериментального дослідження установлено, що застосування безнатяжної методики хірургічного лікування пахвинних гриж з попередньою обробкою сітчастого протеза культурою аутофібробластів у хворих літнього та старечого віку з порушеннями репаративних процесів дозволило зменшити частоту рецидивів на 15,6 % у порівнянні з традиційними методами і на 7,1 % - у порівнянні з операцією Ліхтенштейна. Модифіковано безнатяжну методику, використання якої дало змогу підвищити темпи загоєння рани, за рахунок чого зменшено строки стаціонарного (у середньому на 6,9 доби у порівнянні з традиційними хірургічними методами та на 2,2 доби у порівнянні з класичною методикою Ліхтенштейна) і амбулаторного лікування (у середньому на 8,5 і 2,1 доби відповідно). З'ясовано, що темпи загоєння післяопераційної рани та формування сполучнотканинного рубця за умов експериментальної імплантації щурам поліпропіленової сітки попередньо обробленої культурою аутофібробластів вищі, ніж у разі імплантації сітчастого протеза без такої обробки, що зумовлено підвищеною швидкістю регенеративних процесів і проростанням міжволоконних просторів сітки за мінімальних ознак запальної реакції періфокальних тканин. Показано, що впровадження до широкої практики сучасних методик лікування пахових гриж у хворих похилого та старечого віку значно зменшує кількість ускладнень і сприяє уникненню рецидивів.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий спосіб лікування пахвинних гриж із передочеревинного доступу, який виключає травму сім'яного канатика та яєчка і забезпечує надійний результат у чоловіків молодого, середнього та похилого віку за різних форм гриж. За допомогою даного способу ліквідовано грижові ворота, не торкаючись сім'яного канатика та його елементів, зберігаючи фізіологічну роль пахвинного каналу. Доведено, що мінімальна травматичність сім'яного канатика та його елементів досягається залишенням грижового мішка (у разі косих гриж), що роз'єднується з черевною порожниною в області шийки.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості морфологічної будови білої лінії живота, а також прямих м'язів у хворих з грижами епігастральної і навколопупкової ділянок, а також їх біоелектричну активність. Вперше розроблено принципи індивідуальної хірургічної тактики у групи хворих залежно від форми та величини грижі, наявності або відсутності симультанних захворювань і косметичних дефектів, від стану тканин черевної стінки, ступеня операційного ризику.

  Скачати повний текст

Експериментально доведено доцільність застосування нового способу з'єднання країв післяопераційної рани, який запобігає надмірній компресії їх шовним матеріалом. Досліджено динаміку перебігу регенераторних процесів у паравульнарних тканинах у разі застосування традиційного та нового способів ушивання післяопераційної рани. Вперше створено математичну модель передньої черевної стінки з урахуванням реальної геометрії та біомеханічних властивостей досліджуваних тканинних структур, яка дозвляє розраховувати діаметр насадки пристрою залежно від товщини тканин, що зшивають, їх жорсткості й оптимальної сили затягнення вузлів. Проведено тензіометричні дослідження післяопераційних рубців в експерименті. Виявлено, що міцність рубців у разі застосування нового способу з'єднання країв післяопераційної рани значно перевищує її у порівнянні з традиційними технологіями з'єднання тканин. Наведено фізико-теоретичне обгрунтування практичного застосування дренування ендовульнарної порожнини між алотрансплантатом і відшарованим клаптем підшкірно-жирової клітковини за допомогою дренажного пристрою нової конструкції, який забезпечує рівномірний відтік ранового ексудату з усіх відділів ендовульнарної порожнини. На підставі динамічного вивчення регенераторних процесів у навкологрижових тканинах і клінічних досліджень визначено ефективність застосування запропонованих методів лікування хворих з післяопераційними вентальними грижами у порівнянні з традиційними. Доведено доцільність застосування алотрансплантату з метою запобігання утворенню післяопераційної вентральної грижі у хворих з евентрацією.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням етіопатогенезу, особливостей клінічного перебігу післяопераційних вентральних гриж великих розмірів у хворих із ожирінням і розробці на цій основі найбільш раціональної тактики їх хірургічного лікування. Особлива увага приділяється передопераційній підготовці, що починається з амбулаторного режиму, включає комплекс дієтичного харчування, вправи з лікувально-фізичного комплексу. Запропоновано новий спосіб профілактики нагноєння рани в хворих із ожирінням. Впроваджено використання розширених оперативних розрізів, що передбачають абдомінопластику. У хворих із ожирінням 2-4 ст. герніопластика поєднується з видаленням основного депо жиру (висячого "фартуха" великого сальника). Розроблено модифікований спосіб вентропластики місцевими тканинами, новий спосіб аутодермальної пластики, що дозволяють ефективно укріплювати слабкі місця апоневроза в зоні пластики, зменшують навантаження на основний шов.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі вивчення морфологічного стану м'язово-апоневротичних структур пахвинної ділянки у разі первинних рецидивних пахвинних гриж встановлено наявність вираженої атрофії та дегенерації у цих тканинах, а у випадку багаторазово рецидивуючих пахвинних гриж - сильно вираженої атрофії та дегенерації. На підставі оцінки ступеня атрофічної дегенерації опорних тканин пахвинної ділянки вперше встановлено критерії вибору способу пахвинної герніопластики за різних видів рецидивних пахвинних гриж. Доведено, що у разі первинних рецидивів пахвинних гриж найбільш ефективною є комбінована герніопластика без натягу тканин з використанням ритонеальної алогерніопластики доступом через пахвинний канал. Експериментально обгрунтовано вибір допоміжного пластичного матеріалу для герніопластики у разі рецедивних пахвинних гриж. Доведено, що оптимальним допоміжним пластичним матеріалом є поліпропіленова сітка, яка забезпечує механічну міцність та не викликає значної запальної тканинної реакції. Розроблено новий спосіб хірургічного лікування рецидивних пахвинних гриж у разі вираженої атрофічної дегенерації опорних тканин з використанням допоміжного пластичного матеріалу, що знижує частоту повторних рецидивів. З метою зниження частоти повторних рецидивів розроблено новий спосіб хірургічного лікування рецидивних пахвинних гриж зі зруйнованою пахвинною зв'язкою, який передбачає укріплення задньої стінки пахвинного каналу шляхом преперитонеального розміщення допоміжного пластичного матеріалу та відтворення пахвинної зв'язки шляхом фіксації його до лобкового горбка, а зв'язки Купера та до окістя переднього верхнього крила здухвинної кістки.

  Скачати повний текст

Вперше на мікроскопічному та субмікроскопічному рівнях вивчено та співставлено особливості патоморфологічних змін тканин всіх шарів передньої черевної стінки в зоні грижових воріт. З урахуванням результатів світлової й електронної мікроскопії обгрунтовано підхід до методів герніопластики з використанням власних тканин та алопластичних матеріалів. Опрацьовано оригінальні методики операційних втручань з одночасною реалізацією принципу хірургічного й естетичного ефектів операцій. Вперше з'ясовано характер цитологічних змін ранового ексудазу у разі алогерніопластики під впливом медикаментозних засобів групи лімфовенотоніків.

  Скачати повний текст