Вивчено можливість профілактики розвитку післяопераційних гіпотиреозу та гіпопаратиреозу у хворих на багатовузловий евтиреоїдний зоб після тиреоїдектомії шляхом виконання комплексної інтраопераційної гетеротропічної автотрансплантації тканин щитовидної (ЩЗ) та паращитовидної (ПЩЗ) залоз. Наведено результати експериментального дослідження, проведеного на 117-ти дорослих самцях безпородних білих щурів, а також результати клінічного обстеження та лікування 57-ми хворих на багатовузловий евтиреоїдний зоб. Шляхом комплексного вивчення морфології пересадженої тканини ЩЗ та ПЩЗ, тиреоїдного статусу, рівня паратгормону та кальцію у крові щурів, а також результатів біомеханічного дослідження кісток після автотрансплантації в експерименті доведено функціональну спроможність комплексного автотрансплантата. Ефективність комплексної інтраопераційної гетеротопічної автотрансплантації тканин даних залоз за клінічних умов доведено на підставі результатів імуноферментного дослідження рівнів тиреоїдних гормонів у крові хворих, паратгормону, кальцію, а також результатів радіоізотопного дослідження та вивчення імунної реакції на трансплантацію. Установлено, що комплексна інтраопераційна гетеротопічна автотрансплантація тканин ЩЗ та ПЩЗ дозволяє запобігти виникненню гіпотиреозу та гіпопаратиреозу після тиреоїдектомії у 87,5 % та 97,5 % тварин відповідно. У разі застосування запропонованого методу установлено наявність достатньої працездатності автотрансплантата через 1,5 року після операції у 51,9 % пацієнтів. Цим хворим не було проведено замінної гормональної терапії. Виявлено значні зміни імунологічних показників після автотрансплантації, які можуть бути використані як прогностичні критерії розвитку гострої реакції відторгнення. Відзначено, що за умов використання запропонованого методу зменшується кількість і тяжкість післяопераційного гіпотиреозу, а також гіпопаратиреозу.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологію щитоподібної залози у нормі, після тимектомії (модель імунодефіцитного стану) та після введення тимогена (аналога одного з пептидів тимуса). Експериментальне дослідження проведено на 360-ти білих щурах різних вікових порід. Вперше одержано дані, що характеризують морфофункціональні зміни щитоподібної залози щурів різних вікових періодів під впливом тимектомії та введення тимогена. Встановлено, що виразніть та спрямованість даних змін залежить від віку тварин, виду впливу та тривалості експерименту. Вперше у щитоподібній залозі щурів описано клітинні гнізда, виявлені раніше у інших видів ссавців. Досліджено динаміку змін ультрамікроскопічної будови тироцитів щурів після тимектомії, а також за умов введення тимогена. Встановлено кореляційні залежності між досліджуваними параметрами та визначено статистичну достовірність впливу умов експерименту. Знайдено формули регресійної залежності рівня трийодтироніна у сироватці крові щурів від терміну експерименту.

  Скачати повний текст

Виявлено високу частоту діагностування первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) серед групи пацієнтів, що мають різні його клінічні прояви. Виділено нову форму ПГПТ - кардіальну на підставі одержаних даних про високу частоту діагностики ПГПТ у хворих з кальцинозом клапанів серця. Доведено, що скринінгове визначення лише рівня кальціємії не є достатньо адекватним критерієм для діагностики ПГПТ, оскільки підвищення рівня кальцію у разі ПГПТ виявлено лише у 30,9 % пацієнтів. Встановлено, що найбільш інформативний лабораторний показник - це концентрація паратиреоїдного гормону (ПТГ) в крові, підвищення якого відмічено в 98,5 % випадків. Вперше одержано дані про високу частоту асимптомного перебігу ПГПТ і діагностичну цінність ультразвукового дослідження (УЗД), за якого проводиться обов'язкова візуалізація зон типового розташування прищитоподібних залоз (ПЩЗ) під час обстеження пацієнтів з патологією щитоподібної залози (ЩЗ) для виявлення асимптомної форми захворювання. Обгрунтовано доцільність проведення обов'язкової ревізії й огляду ПЩЗ під час виконання оперативного втручання на ЩЗ, що також необхідно для діагностики асимптомної форми ПГПТ. Встановлено, що у 59,1 % випадків у разі ПГПТ має місце сполучене ураження ПЩЗ та ЩЗ.

  Скачати повний текст

Запропоновано метод комплексної діагностики патологічних процесів, які відбуваються у щитовидній залозі (ЩЗ) хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ). На підставі морфологічних досліжень виділено два морфотипи ЩЗ за даної патології: вузлово-паренхімний (паренхімно-вузловий) - тип А та фолікулярний - тип Б, що відрізняються за гістологічною структурою, гістохімічними та імуногістохімічними показниками. З'ясовано, що морфотип А структури ЩЗ переважає у молодому та середньому віці (здебільшого у чоловіків), за наявності якого виявлено високу ймовірність рецидиву захворювання, а морфотип Б структури ЩЗ - у похилому та старечому віці, більш характерний для жінок та сприяє високій вірогідності розвитку гіпотиреозу. Виділено групи хворих з підвищеним ризиком розвитку гіпотиреозу та рецидиву захворювання, запропоновано диференційований підхід щодо обсягу резекції ЩЗ. З'ясовано, що морфотип Б потребує більш ощадливої резекції, ніж морфотип А, зважаючи на ризик розвитку гіпотиреозу в післяопераційному періоді; операція за наявності морфотипу А повинна охоплювати більшу ділянку внаслідок ймовірності післяопераційного рецидиву ДТЗ. Встановлено, що використання оптимізованого хірургічного методу лікування сприяє нормалізації клінічного стану хворих на ДТЗ, рівня тиреоїдних гормонів, позитивних процесів в імунному статусі, а також зменшенню частоти розвитку післяопераційного гіпотиреозу та рецидиву захворювання.

  Скачати повний текст

Уперше проведено комплексне обстеження жінок у динаміці їх вагітності та одержано нові дані про стан систем тиреоїдної, гіпофізарно-надниркової, гіпофіз-щитовидної залози, кальцієво-фосфорного гомеостазу, психоемоційного статусу, що відіграють вирішальну роль у формуванні адаптаційних процесів системи мати - плацента - плід - новонароджений залежно від характеру тиреоїдної патології, ступеня тяжкості розладів тиреоїдного гомеостазу, адекватності корекції тиреоїдної недостатності, обсягу хірургічного втручання. Доведено наявність взаємозв'язку між рівнем функціонування цих систем, станом фетоплацентарного комплексу та адаптацією новонародженого. Проведено дослідження у структурах плаценти експресії рецепторів до прогестерону, естрадіолу, експресії канцеребріонального антигену, ядерного антигену клітинної проліферації у жінок, оперованих на щитовидній залозі. На базі результатів цього дослідження розкрито механізми раннього формування плацентарної недостатності та створено концепцію доімплантаційної профілактики, стратегію корекції порушень у першому та другому триместрах гестації. Розроблено принципово нові підходи до лікування жінок, оперованих на щитовидній залозі, тактику ведення у них вагітності, пологів, післяпологового періоду. Обгрунтовано та патогенетично орієнтовано систему збереження репродуктивного здоров'я цих жінок, зокрема після комбінованого лікування раку щитовидної залози.

  Скачати повний текст

Уперше у хворих на тиреотоксичний зоб визначено клінічний симптомокомплекс ентеральних розладів, який об'єднаний у поняття "тиреотоксичний ентеральний синдром". За умов експерименту вивчено патоморфологічні зміни органів шлунково-кишкового тракту у випадку екзогенного тиреотоксикозу. Показано, що гіпертиреоз значно погіршує травну функцію тонкої кишки та зумовлює патологічні зміни в її морфологічній будові: деструкцію мікроворсинок апікальної поверхні епітеліоцитів, руйнування органел цитоплазми, набряк міжклітинної речовини, скупчення плазмоцитів, розширення грануляторної ендоплазматичної сітки, а також викликає ендогенну інтоксикацію. Доведено, що ентеросорбенти сприяють відновленню травної функції тонкої кишки та зменшують ендотоксикоз. Вивчено особливості гідролізу та всмоктування вуглеводів у хворих на тиреотоксичний зоб. Установлено, що глибина порушень порожнинного та мембранного гідролізу й абсорбції вуглеводів залежить від важкості тиреотоксикозу, його тривалості та наявності тиреотоксичного ентерального синдрому: за легкого - травлення в тонкій кишці прискорене, що зумовлено підвищенням активності ферментів порожнинного та мембранного травлення; у випадку середньоважкого та важкого тиреотоксикозу знижується активність порожнинного та мембранного травлення, абсорбційна здатність кишки, зменшуються та зникають функціональні резерви всмоктування, а їх стимуляція спричинює зворотний ефект. Установлено, що тиреотоксикоз призводить до зміни активності амілолітичних та ліплітичних ферментів порожнинного та мембранного травлення. Виявлено, що у хворих з ентеральним синдромом, незалежно від важкості тиреотоксикозу, активність ферментів знижена. Показано, що тиреотоксична ентеропатія має структурно-функціональне підгрунтя, перебудова структури слизової оболонки тонкої кишки є морфологічною підставою тиреотоксичного ентерального синдрому. Вивчено місцеві імунні реакції у слизовій оболонці тонкої кишки у хворих на тиреотоксичний зоб. З наростанням важкості тиреотоксикозу настають істотні зміни цих реакцій: порушується співвідношення між плазмоцитами, які синтезують імуноглобуліни основних класів, знижується рівень секреційного імуноглобуліну A. Показано, що важкість імунологічних порушень корелює з важкістю тиреотоксикозу та глибиною морфологічних змін. Науково обгрунтовано доцільність та вивчено ефективність комплексної медикаментозної корекції тиреотоксичної ентеропатії в процесі передопераційного приготування та післяопераційної реабілітації хворих.

  Скачати повний текст

Наведено результати експериментальних досліджень на кроликах з моделлю аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), що свідчать про посилення процесів репаративної регенерації за типом реституції у щитоподібній залозі після лазерного впливу, порівняно з контрольною групою тварин. Після лазеротерапії відзначено стійке знижиння обсягу лімфоплазмоцитарної інфільтрації у щитоподібній залозі, ознаки стабілізації лімфоцитопоезу та епітеліоретикулопоезу у вилочковій залозі. Тобто, низькоінтенсивна лазеротерапія відновлює та стабілізує морфофункціональний стан щитоподібної та вилочкової залоз до межі норми. Обстежено 60 хворих на гіпертрофічну форму АІТ до оперативного лікування, протягом двох років післяопераційного періоду та після застосування лазеротерапії. Зазначено, що оперативне втручання негативно впливає на перебіг АІТ: у віддаленому післяопераційному періоді спостерігається повільне згасання функції щитоподібної залози внаслідок активізації аутоімунного процесу. Проведене через два роки після операції лазерне лікування дозволило покращити функцію щитоподібної залози, зменшити її обсяг, знизити індекси антитиреоїдних аутоантитіл та нормалізувати показники клітинного імунітету. Доведено, що така дія лазеротерапії виявляється через один місяць після її завершення, досягає максимального прояву через три місяці, а через шість місяців спостерігається початок гальмування її імунокоригуючої дії. Повторний курс лазеротерапії дозволяє досягти подовження клініко-імунологічної ремісії захворювання, його проведення рекомендовано через шість місяців після попереднього курсу.

  Скачати повний текст

Розроблено нові патогенетично обгрунтовані підходи стосовно оптимального знеболювання з застосуванням методики запобігальної аналгезії кеторолаком у хворих з різними формами захворювань щитовидної залози з метою поліпшення результатів їх лікування. Наведено результати аналізу ефективності запобігальної аналгезії у 141-го хворого. Обгрунтовано доцільність застосування кеторолакту для запобігальної аналгезії у хворих, оперованих на щитовидній залозі. Виявлено характер і ступінь вираженості змін гемодинаміки та дихання за цих умов. Установлено адитивний ефект, який полягає у посиленні та пролонгації післяопераційної аналгезії у разі застосування даного препарату до початку оперативного втручання. Доведено ефективність і безпечність застосування кеторолаку для запобігальної аналгезії у хворих, оперованих на щитовидній залозі. За результатами дослідження встановлено, що зміни середнього артеріального тиску та частоти серцевих скорочень у хворих контрольної групи, у яких не застосовано кеторолак, виявлялися на 30-й хв після початку анестезії, а така тенденція утримувалася впродовж всієї операції з наступним навантаженням і нормалізацією на етапі завершення спостереження. У хворих основної групи показники гемодинаміки були більш стабільними впродовж усього періоду спостереження. Загальна доза фентанілу у хворих основної групи, яким застосовано методику запобігальної аналгезії кеторолаком, виявилася статистично вірогідно нижчою, ніж у хворих контрольної групи. Досліджено ефективність післяопераційної аналгезії хворих контрольної й основної груп та показано, що у післяопераційному періоді наявна пряма залежність між потребою в анальгетиках і травматичністю оперативного втручання.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено методи для поліпшення ефективності хірургічного лікування та зменшення терміну реабілітації хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ). Експериментально розроблено кріохірургічні режими, які поновлюють структуру та функцію щитовидної та вилочкової залоз. Обгрунтовано оптимальні обсяги операції на щитовидній залозі, кількість кріоаплікацій залежно від імунологічної форми тиреоїдиту. На підставі дослідження динаміки кореляційних зв'язків між виченими показниками підтверджено наявність двох основних імунологічних форм АІТ. Проведено порівняльний аналіз ефективності кріохірургічного методу лікування в різних імунологічних групах. З'ясовано, що інтраопераційний мультифокальний дозований кріовплив значно підвищує ефективність операції внаслідок зниження протягом двох років індексів антитиреоїдних антитіл, підвищення функціональної активності щитовидної залози, нормалізації імунітету. Доведено, що метод локального дозованого індукуючого кріовпливу забезпечує нормалізацію стану хворих, позитивні процеси в імунному статусі, структурно-функціональне відновлення щитовидної залози, розширює можливості застосування наднизьких температур.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено морфологічні особливості субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові з метою діагностики та диференційної діагностики вузлового та змішаного зоба, аутоімунного тиреоїдиту у поєднанні з вузловим зобом, дифузного токсичного зоба та раку щитовидної залози до операції. Вивчено характер порушень імунного статусу у хворих. Показано зміни морфометрично різних лімфоцитів у периферичній крові залежно від ступеня збільшення щитовидної залози та стадії раку, тривалості захворювання та віку хворих. Розроблено рекомендації, спрямовані на вдосконалення діагностики хірургічних захворювань щитовидної залози, оцінки стану лімфоцитарної системи на підставі розрахунку кількісного співвідношення малих, великих і середніх лімфоцитів, уточнено показання до оперативного втручання та необхідності проведення імунокорекції, зокрема у хворих літнього віку.

  Скачати повний текст

Досліджено питання лікування доброякісної вузлової патології щитоподібної залози за використання відеоендоскопічних втручань. Оперовано 157 пацієнтів з вузловою доброякісною патологією щитоподібної залози: 76-ти пацієнтам виконано відеоендоскопічні втручання. За цього відеоендоскопічні втручання з використанням трьохтроакарного доступу виконано 34-м хворим, з них 28-м - з застосуванням вуглекислого газу та 6-м - з використанням механічного ліфтингу. Відеоендоскопічні втручання з використанням відеоасистенції виконано 43-м пацієнтам у разі гемітиреоїдектомії. Вивчено можливість проведення відеоендоскопічних втручань з застосуванням запропонованих інструментів, пристроїв та методів, що дозволили знизити кількість інтра- та післяопераційних ускладнень. З'ясовано, що ускладнення після відеоендоскопічних втручань одержано у 6,5 %, з них післяопераційна кровотеча - в 1-му випадку (1,32 %), пошкодження зворотнього гортанного нерва - в 1-му (1,32 %), набряки у ділянці операції - у 2 (2,63 %) та запальний інфільтрат - в 1-му випадку (1,32 %). Доведено, що відеоендоскопічні втручання у хворих з доброякісною вузловою патологією щитоподібної залози дають змогу знизити частоту післяопераційних ускладнень у 1,3 рази, значно скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі - 2,2, а терміни трудової та соціальної реабілітації - 1,7 рази, а також значно поліпшити косметичні результати перенесеної операції.

  Скачати повний текст

Вивчено морфофункціональні особливості яєчників та аденогіпофіза щурів у динаміці післяопераційного гіпотиреозу та після його корекції L-тироксином та L-тироксином у комплексі з кальцитоніном. Встановлено морфологічні засади неповноцінності лютеальної фази оваріального циклу у разі гіпотиреозу: прогресуюче порушення синтезу та виведення стероїдних гормонів жовтого тіла, гіперсекреція лактотропів аденогіпофіза, які не повністю коригуються L-тироксином. Застосування L-тироксину в комплексі з кальцитоніном у разі післяопераційного гіпотиреозі у є доцільним, оскільки запобігає порушенню ультраструктури жовтого тіла, справляє позитивний вплив на морфометричні показники ліпідних включень в лютеоцитах і кальцієвий обмін, запобігає ознакам гіперсекреції та гіперпродукції пролактину в лактотропах аденогіпофіза.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням обгрунтування та впровадження до практики застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) у вигляді монотерапії з метою знеболення у післяопераційному періоді після струмектомії, які мають виражені аналгетичні можливості та більш безпечне застосування, ніж традиційна терапія анальгіном. Проведено комплексний порівняльний аналіз і вивчено закономірності змін соматичного та психофізіологічного статусів, динаміки больового синдрому, біогенних амінів у хворих після струмектомії на тлі застосування для знеболення НПЗП різних груп. Доведено й обгрунтовано перевагу застосування мовалісу та солпадеїну для знеболювання у післяопераційному періоді після струмектомії. Виявлено основні та допоміжні критерії ефективності знеболювання під час застосування НПЗП.

  Скачати повний текст

Запропоновано методику для підвищення ефективності хірургічного лікування багатовузлового зоба (БВЗ). Вивчено недоліки традиційних підходів до діагностики та хірургічного лікування БВЗ, доведено низьку ефективність супресивної терапії БВЗ L-тироксином. На підставі обстеження 252 хірургічних хворих з БВЗ визначено питому вагу окремих факторів патогенезу. Йод-дефіцит зафіксовано у 70 % випадків БВЗ. Зазначено, що наявність рецидивів даного захворювання у 1/3 пацієнтів обумовлена спадковою схильністю. Радіаційне опромінення у 3 - 4,8 рази підвищує ризик розвитку тиреоїдного раку. Головну роль у запобіганні рецидивам за БВЗ відіграє радикалізм першої операції - від гемітиреоїдектомії до тотальної тиреоїдектомії, залежно від можливості усунення дії патогентичних факторів. Імуноцитохімічні реакції на тиреоїдну пероксидазу 47 та діпептиділ-амінопептидазу IV суттєво підвищують точність ТАПБ за БВЗ. Застосування розробленого алгоритму лікування забезпечило зниження частоти рецидивів з 29,3 % до 2,3 %, ускладнень з 5 % до 0,5 , підвищило кількість гарних і відмінних результатів з 64 % до 95 %.

  Скачати повний текст

Уперше застосовано каріометрію тиреоцитів з метою диференційної діагностики доброякісних і злоякісних утворів щитовидної залози. Вивчено особливості клінічної симптоматики вузлового зоба залежно від розмірів вогнищевих уражень щитовидної залози, їх кількості та локалізації. Розроблено показання до хірургічного лікування вузлового колоїдного зоба й обгрунтовано вибір об'єму операції з урахуванням сучасних поглядів на патогенез захворювання. Розроблено спосіб експозиції щитовидної залози та дренування післяопераційної рани у разі операцій з приводу зоба. Розроблено принципи реабілітації хворих після операцій на щитовидній залозі у випадку вузлового колоїдного зоба.

  Скачати повний текст

Досліджено роль етіологічних чинників утворення вогнищевих уражень щитоподібної залози. Розглянуто можливості діагностики та хірургічного лікування даної патології з застосуванням сучасних медичних технологій - комплексного ультразвукового дослідження (УЗД) з використанням доплерометрії та режиму трьохмірної реконструкції (3D). На підставі математичного аналізу вперше здійснено всебічну оцінку різноманітних складових факторів розвитку вогнищевих утворень паренхіми щитоподібної залози та їх взаємодії. Розроблено комплексну діагностично-лікувальну програму. Показано значення діагностичних методів на різних етапах її реалізації. Вперше застосовано метод прогнозування хірургічного лікування даної патології на догоспітальному та доопераційному етапах. Удосконалено технічні прийоми хірургічного лікування вогнищевих уражень ЩЗ з використанням нових допоміжних інструментів (гачка та ранорозширювача) та сучасних медикаментозних засобів з метою зменшення частоти післяопераційних ускладнень. Проведено статистичний аналіз ефективності запропонованої діагностично-лікувальної програми.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За результатами експериментів встановлено, що накладення сонно-яремного анастомозу призводить до формування системи артеріовенозного скиду, що включає судинну систему артеріовенозного свища та систему периферичного артеріовенозного скиду та супроводжується порушенням системного, периферичного та мозкового кровообігу. Встановлено, що компенсаційно-адаптаційні механізми, розвиток яких пов'язаний з морфофункціональною перебудовою судинного русла та колатеральним кровообігом у головному мозку, можуть тривалий час підтримувати ауторегуляцію мозкової гемодинаміки. Визначено, що експансивний характер розвитку системи артеріовенозного скиду призводить до виснаження компенсаційно-адаптаційних механізмів і декомпенсації системного та мозкового кровообігу.

  Скачати повний текст

Виділено стадії компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. Встановлено можливість на доопераційному етапі визначати стадію патоморфологічних змін в позавузловій паренхімі залози. Розроблено критерії вибору адекватного об'єму оперативного втручання та післяопераційного лікування, спрямованих на профілактику післяопераційних рецидивів вузлового колоїдного зобу.

  Скачати повний текст

Встановлено, що надлишок тиреоїдних гормонів значно погіршує травну функцію тонкої кишки та зумовлює патологічні зміни в її будові. Доведено, що усунення тиреоїдинового токсикозу та застосування індукторів синтезу мембранних ферментів у щурів сприяє відновленню травної функції кишки. З'ясовано. що гіпертиреоїдизм викликає зміни активності амілолітичних та ліполітичних ферментів порожнинного, а також мембранного травлення. У випадку легкого тиреотоксикозу їх активність підвищується, а середнього і тяжкого ступенів - прогресивно знижується. У хворих з клінічними проявами тиреотоксичної ентеропатії, незалежно від ступеня тяжкості тиреотоксикозу, активність ферментів знижена. Виявлено, що у хворих на тиреотоксичний зоб наявна перебудова структури слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Ддані зміни залежать від тяжкості тиреотоксикозу та є морфологічною основою тиреотоксичного ентерального синдрому. Науково обгрунтовано доцільність застосування медикаментозної корекції тиреотоксичної ентеропатії у передопераційній підготовці та післяопераційній реабілітації хворих.

  Скачати повний текст