Експериментально та клінічно обгрунтовано лікування хворих з отруєнням блідою поганкою шляхом використання натрієвої солі бензилпеніциліну (Пен). Показано, що у щурів, отруєних екстрактом блідої поганки (ЕБП), виникають значні порушення енергетичного обміну, активності ферментів й цитолізу та холестазу. Виявлено, що у крові донорів, інкубованих з ЕБП, відбуваються зміни показників гліколізу та обміну аденіннуклеотидів, деструктивні зміни будови еритроцитів, лейкоцитів і лімфоцитів. Установлено, що застосування Пен у дослідах in vitro та in vivo позитивно впливає на нормалізацію біохімічних і морфологічних проявів токсичної дії ЕБП. У хворих з отруєнням блідою поганкою вивчено стан окисно-відновної та аденіннуклеотидної систем, морфологію клітин крові. Показано, що застосування Пен у складі комплексної терапії в добовій дозі 1 млн ОД/кг маси тіла в токсикогенній фазі екзоінтоксикації скорочує тривалість клінічних проявів захворювання, сприяє більш швидкому зменшенню активності цитолітичних ферментів печінки, стимулює біосинтез аденіннуклеотидів і регенерацію клітин крові, суттєво зменшує відсоток летальності.

  Скачати повний текст

Вивчено та розкрито взаємозалежні з'язки між функціональним типом автономної нервової системи й особливостями ураження тонкої кишки токсинами блідої поганки. Установлено морфологічні закономірності ремоделювання структур тонкої кишки залежно від особливостей вегетативного гомеостазу щурів і за умов такого отруєння. Показано, що отруєння організму дослідних тварин токсинами блідої поганки призводить до виражених деструктивних, інфільтративних процесів у стінці частин тонкої кишки, значних судинних розладів та істотного порушення локального імунного захисту слизової оболонки, які були найбільш виражені у порожній кишці та залежали від тривалості дії отрути й особливостей вегетативної регуляції. Визначено патогенетичні механізми дослідженої патології з урахуванням вегетативного гомеостазу організму.

  Скачати повний текст

Із використанням морфологічних методів вивчено особливості структурної організації серця інтактних тварин залежно від типів гемодинаміки. Найбільші морфометричні показники та найвищу секреторну активність міоендокринних клітин передсердь виявлено у разі гіперкінетичного типу гемодинаміки. Доведено, що отруєння організму токсинами блідої поганки призводить до морфологічних змін серця на всіх рівнях його структурної організації. Встановлено, що за досліджуваних патологічних умов виникає диспропорційна дилатація камер серця з порушенням співвідношень між їх просторовими характеристиками, зменшуються резервні об'єми правого та лівого шлуночків, що негативно впливає на функцію та гемодинаміку. Виявлено, що дія токсинів блідої поганки призводить до зменшення щільності судин гемомікроциркуляторного русла, погіршення їх структури, потовщення стінки, звуження просвіту, ураження ендотеліоцитів, в основному, артерій дрібного калібру, що посилює гіпоксію та супроводжується дистрофічними й некробіотичними змінами кардіоміоцитів і стромальних структур. Встановлено, що за штучно створених умов патології значно зменшується секреторна активність передсердних кардіоміоцитів. Найбільші структурні зміни виявлено у камерах серця у разі гіперкінетичного типу гемодинаміки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Експериментально та теоретично обгрунтувано вплив отрути блідої поганки на порушення екскреторної, іонорегулюючої та кислотовидільної функції нирок. Вперше встановлено патогенетичний зв'язок між рівнем продуктів пероксидації ліпідів, окисненомодифікованих білків, активністю ферментів антиоксидантної системи, показниками ендогенної інтоксикації та розвитком дистрофічно-некротичного ураження глометулярно-тубулярного апарату нирок у разі дії отрути блідої поганки. З'ясовано, що аманіта-фаллаїдини пригнічують утворення окисду азоту в нирках і сприяють розвитку в них ішемії. Виявлено ефективність використання гістидинату міді та тіотриазоліну у разі експериментального ураження нирок аманіта-фаллоїдиновою отрутою. Показано здатність даних препартів стабілізувати вільнорадикальні процеси, покращувати функціональний стан системи антиоксидантного захисту, знижувати ступінь ендогенної інтоксикації та захищати гломерулярні та тубулярні структурні елементи нирки від ураження, що сприяє нормалізації фільтраційних, іонорегулюючих і кислотовидільних процесів.

  Скачати повний текст