Вивчено поширеність целіакії у групах осіб підвищеного ризику. Розроблено діагностичний алгоритм і клініко-діагностичні критерії целіакії, шляхи корекції та методи лікування цієї патології. Наведено результати проведеного дослідження з використанням серологічних маркерів целіакії, відеоендоскопії тонкої кишки (ТК), морфологічного та морфометричного досліджень біоптатів ТК. Виявлено супутні синдроми та захворювання. На підставі проведених досліджень установлено, що поширеність целіакії становить 10,5 %. У пацієнтів з целіакією виявлено асоційовані синдроми, а саме: тяжку зовнішньосекреторну недостатність підшлункової залози в 6,4 %, синдром надмірного бактеріального росту - в 61,7 %, моторно-евакуаторну дисфункцію тонкого кишечнику - в 70,2 %. Лактазну недостатність виявлено як супутню целіакію в 85,1 % випадків. Діагностовано антральний гастрит, асоційований з H. pylori в 59,57 %. Доведено доцільність виділення клінічних груп целіакії відповідно до стадії атрофії слизової оболонки тонкого кишечнику, тяжкості клінічних проявів та наявності супутніх асоційованих синдромів. Відзначено, що до базисної терапії целіакії доцільно включати стандартну терапію виявлених асоційованих синдромів.

  Скачати повний текст

Представлено великий серологічний скринінг на целіакію серед 2 761 пацієнтів гастроентерологічного профілю. Вивчено діагностичну цінність методів діагностики целіакії - імуноферментного аналізу (ІФА) ELISA з визначенням титрів антитіл до гліадину, тканинної транслутамінази та антитіл до синтетичних, дезамінованих пептидів гліадину та тканинної трансглутамінази людини одночасно, відеокапсульної ентероскопії, морфологічного аналізу біоптатів слизової оболонки тонкої кишки. Проаналізовано основні варіанти клінічного перебігу целіакії у 164-х хворих (52 - із класичним перебігом та 112 - із атиповим), провідним з яких визнано атиповий перебіг, особливості перебігу герпитиформного дерматиту Дюринга.

  Скачати повний текст