Дисертацію присвячено питанням фізіологічної та мембранотропної дії фосфоліпідного комплексу з гідробіонтів. Досліджено хімічний склад та біологічну активність фосфоліпідного комплексу з гонад головоногих молюсків. Виявлено, що комплекс складається з есенціальних фосфоліпідів, що містять значну кількість біологічно активних жирних кислот - ейкозапентаєнової та докозагексаєнової. Вони обумовлюють значні поверхнево-активні властивості комплексу, які подібні до сурфактанту легень ссавців. Показано антиоксидантну дію комплексу і його стимулюючий вплив на ферментативну та неферментативну систему антиоксидантного захисту організму ссавців. Припускається, що механізм коригуючої дії фосфоліпідного комплексу з гідробіонтів обумовлений вмістом у його складі значної кількості поліненасичених жирних кислот. Внаслідок проведених досліджень зроблено висновок про доцільність використання препарату "морських" фосфоліпідів з метою корекції метаболічних порушень, які супроводжуються окислювальним стресом, порушенням системи антиоксидантного захисту організму, детоксикаційних, імунозахисних механізмів та регулюючих функцій організму.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено та охарактеризовано параметри безрецепторної взаємодії ендогенних регуляторних пептидів з ліпідним матриксом мембран. Одержано експериментальні підтвердження існуючої гіпотези безрецепторної взаємодії пептидних біорегуляторів з ліпідним матриксом мембрани. Проаналізовано роль ліпідного матриксу мембрани в реалізації первинних механізмів взаємодії біорегуляторів з клітиною-мішенню. Показано, що важливим чинником взаємодії регуляторних пептидів з мембранними ліпідами є особливості параметрів гідрофобності їх молекул, зокрема гідрофільно-гідрофобний баланс, залежно від чого змінюється характер та інтенсивність пептид-мембранної взаємодії. Досліджено особливості амінокислотного складу ендогенних регуляторних пептидів та виявлено відмінності в їх амінокислотному спектрі, а саме у групі гідрофобних амінокислот, що може спричинювати різну біологічну дію цих біорегуляторів та пептидів з цитотоксичною дією. Установлено значення оптичної ізомерії за безрецепторної взаємодії біорегуляторів з ліпідним матриксом мембран. Обгрунтовано універсальність механізму безрецепторної ліганд-мембранної взаємодії для біорегуляторів різного хімічного складу та походження.

  Скачати повний текст

Вивчено механізми гепато- та нефротоксичних ефектів парацетамолу, наведено нові підходи до їх фармакологічної корекції. Встановлено, що основну роль в токсикогенезі парацетамолу відіграє активність ізоформ цитохрому Р4502Е1 і 1А2, карбоксилестерази та кон'югуючих ферментів, а також активація процесів ліпопероксидації та підвищення продукції оксиду азоту. Індуктори даних ізоформ підсилюють токсичність парацетамолу, а інгібітори проявляють захисні властивості. Показано, що А- та Е-гіповітаміноз є несприятливим чинником на тлі якого посилюється гепато- та нефротоксичність парацетамолу. Антиоксиданти (токоферол, ретинол, триметазидин, селеніт натрію) проявляють властивості гепато- та нефропротекторів. Такі ж властивості притаманні антагоністу кальцію дилтіазему, донаторам субстратів кон'югації УДФ-глюкозі та натрію сульфату, а також блокатору клітин Купфера гадолінію хлориду. Встановлено здатність триметазидину та триовіту запобігати нефро- та гепатотоксичним ефектам парацетамолу в клініці.

  Скачати повний текст