Досліджено механізми антистресової дії меланіну. Запропоновано використовувати як показники впливу стресу на організм щурів нейро-дистрофічні ураження (виразки, ерозії, крововиливи) у слизовій оболонці шлунка, викликані методом іммобілізаційного стресу в модифікації Гройсмана та Каревіної. Виявлено виражену цитопротективну дію на слизову оболонку шлунка синтетичного меланіну і меланінів, продуцентами яких є чорні дріжджі Nadsoniella nigra var. hesuelica та дріжджоподібні гриби Nadsoniella nigra штам X-1. Доведено, що меланіни належать до речовин з антистресовими властивостями антиоксидантного механізму дії. Описано один з механізмів антистресової дії меланіну, який полягає у збільшенні генерації оксиду азоту, розкрито його важливу роль у цитопротекції. Розглянуто інші механізми антистресової дії меланіну, які полягають у стимуляції рецепторів активації проліферації пероксисом гама і зменшенні концентрації у крові гормону стресу кортизолу. Доведено, що застосування меланіну, продуцентом якого є дріжджоподібні гриби Nadsoniella nigra штам X-1, у поросят у період їх відлучення від свиноматок усуває їх захворюваність на 100 % і зменшує загибель тварин, що свідчить про підвищення резистентності їх організму.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність ноотропів (мексидолу та пірацетаму) та регуляторних пептидів (пітуїтрину, окситоцину, тироліберину, церебролізину, екстракту неокортексу SNC) стосовно зрушень у лімфоїдних органах, кістковому мозку та крові за умов стресу. Установлено захисний вплив мексидолу та пірацетаму на лімфоїдні клітини крові у разі стресу, зумовлений зменшенням активності надниркових залоз, модифікацією перекисного окиснення ліпідів та обміну глюкози. Показано наявність протективної дії пітуїтрину та церебролізину у випадку гострого стресу стосовно міграції лімфоцитів і апоптозу. Визначено, що регуляторні пептиди в складі SNC мають стреспротективну дію, вплив SNC на лімфоїдні органи грунтується на опіатергічних механізмах, що сприяє попередженню стресорної імунодепресії. Показано, що комплекси пептидів є більш ефективними стреспротективними засобами, ніж окремі пептиди (окситоцин і тироліберин). Доведено, що стреспротективна дія ноотропів і регуляторних пептидів у системі крові має кількісний еквівалент, що дає змогу використовувати методи системного аналізу з метою проведення порівняння ефективності фармакологічних засобів за умов стресу. Установлено, що мексидол є найбільш активним препаратом для профілактики стресорних порушень у кровотвірних органах і крові.

  Скачати повний текст

У дослідах на ненаркотизованих кішках у стані неспання за використання методів позаклітинного відведення імпульсної активності та реєстрації масової електричної активності виявлено, що за спокійного розслабленого стану тварини ФІА норадренергічних-нейтронів блактина пляма більшою мірою взаємозв'язана з розвитком альфа-ритму в електроенцефалограмі (ЕЕГ), а веротонінергічні-нейрони ядра шва переважають у більш тісному взаємозв'язку з бета-ритмом ЕЕГ. Одержані в результаті дослідження факти свідчать про активну участь амінергічних систем у формуванні індивідуального патерну ЕЕГ потенціалів. Показано, що введення бемітилу сприяє зміні частоти генерації імпульсної активності моноамінергічних-систем мозку, що проявляється у масовій електричній активності головного мозку. Виявлено, що результатом введення бемітилу per os у дозі 50 мг/кг є пребудова кореляційних взаємозв'язків між досліджуваними показниками.

  Скачати повний текст

Встановлено міжпівкульову латералізацію дії ноотропів у нормі та за наявності патології головного мозку. Поведінковими дослідженнями показано відсутність впливу аміналону на функціональну міжпівкульову асиметрію, виявлено властивість інших ноотропів (пірацетаму, пікамілону, фенібуту) змінювати її за рахунок зниження активності лівої гемісфери. На підставі порівняльного нейрохімічного дослідження матеріалу обох гемісфер головного мозку щурів у разі ішемічного інсульту описано особливості дії кожного з досліджуваних ноотропів у різні терміни ішемії та проаналізовано міжпівкульові відмінності їх впливу. Розглянуто нейроморфологічні аспекти дії ноотропів у ранні та пізні терміни ішемії головного мозку щурів з використанням імуногістохімічних методик. На підставі узагальнення результатів досліджень на білих щурах виявлено, що найбільш ефективними ноотропами для лікування інсульту є фенібут і пікамілон. Доведено, що фенібут є засобом з максимальними проявами асиметрії нейропротекторної дії і переважно правопівкульовою активністю. Зроблено перевірку одержаних результатів на зіставній моделі ішемії головного мозку у монгольських гербелів і підтверджено переважно правопівкульову дію препарату фенібут. Встановлено особливості дії ноотропів і наявність тропності препаратів до тканини певної гемісфери головного мозку, наведено рекомендації щодо використання даних фактів для подальшої розробки схем раціональної терапії захворювань головного мозку, що мають півкульову локалізацію патологічного процесу.

  Скачати повний текст

Експериментально досліджено функціонально-метаболічні порушення й ультраструктурні ушкодження гепатоцитів у випадках отруєнь фенобарбіталом і хлорофосом. Показано їх роль у патогенезі шоку та встановлено вплив фармапрепаратів ("Цитохром C", "Оксибутират Na", Сукцинат Na", "Бемітил") на структурно-метаболічні порушення та виживання тварин. Здійснено поглиблене дослідження порушень кисневого режиму, церебрального кровотоку, активності мітохондріальних дегідрогеназ, пероксидазних процесів і функціонально-метаболічних порушень за екзотоксиичного шоку. Визначено 5 категорій порушень енергокисневого статусу (ЕКС). Розроблено концепцію його відновлення та запроваджено принцип упереджувальної інтенсивної терапії. Відповідно до стадії шоку, виду отруєння та категорії порушень ЕКС розроблено 4 варіанти програм фармакометаболічної корекції, застосування яких зменшило тривалість коматозного стану, кількість легеневих ускладнень, забезпечило виключення летальності за компенсованого шоку та зниження 22,9 % у разі декомпенсованого шоку.

  Скачати повний текст

Вперше було проведено порівняльне вивчення фармакологічних властивостей феназепаму за різних умов його введення. Виявлено можливість зміни часу дії від швидкого до прологованого; виконано порівняльний аналіз фармакокінетичних параметрів феназепаму та кінетики розподілу по органах і тканинах еспериментальних тварин завдяки використанню різних шляхів його введення. Показано, що за трансдермального введення вдається уникнути метаболізму основної кількості препарату у разі його першого проходження крізь печінку, а також уникнути різких коливань кількостей препарату в органах і тканинах тварин, які спостерігаються за умов внутрішньовенного введення. З'ясовано, що біодоступність феназепаму під час трансдермального введення залежить від його концентрації у складі трансдермальних терапевтичних систем (ТТС). Здійснено порівняльну оцінку комбінованого введення феназепаму та фенобарбіталу у разі внутрішньовенного, перорального та трансдермального введення. Показано, що фенобарбітал значно потенціює дію феназепаму, що дає змогу зменшити його концентрацію.

  Скачати повний текст