Вперше запропоновано розглядати та визначати врожайність за довготерміновим прогнозом на рівні проекту як середньозважену за змінними природними й меліоративними умовами в часі та просторі величину. Удосконалено принципи побудови та реалізації загальної моделі врожайності на осушуваних землях шляхом уточнення основних категорій від потенційно можливої до технологічно одержуваної та представлення її за умов довготермінового прогнозу у вигляді моделі мультиплікативного типу. Уточнено методи довготермінового агрометеорологічного прогнозу щодо встановлення строків сівби й розвитку культур, а також емпіричних залежностей зв'язку між фотосинтетичноактивною радіацією (ФАР) та температурою повітря, які, на відміну від існуючих, можуть бути використані для визначення як потенційно можливої, так і технологічно одержуваної врожайності в структурі загальної моделі. Удосконалено загальноприйняті методи програмування врожаю щодо ККД ФАР для сільськогосподарських культур проектної сівозміни, за якими, на відміну від наявних підходів, потенційно можливий ККД ФАР визначається покроковою ітерацією за умови, якщо агротехнічно забезпечена врожайність не перевищує відповідну кліматично забезпечену. Розроблено методи програмування врожаю щодо оптимальних норм добрив, які на відміну від існуючих, полягають у коригуванні рекомендованих зональних норм добрив на осушуваних землях залежно від потенційної родючості грунтів реального об'єкта. Уточнено методи обгрунтування дольових часток впливу визначальних факторів на врожайність вирощуваних культур, що грунтуються на поєднанні довготермінового прогнозу з загальноприйнятими балансовим і статистичним методами.

  Скачати повний текст