Вивчено особливості модифікувального впливу лазерного випромінення на радіогенні зміни у печінці у найближчі (1 доба) та віддалені (10, 20, 30 діб) терміни після опромінння. Досліджено зміни біохімічних і морфологічних показників печінки щурів за умов дії фракціонованого рентгенівського випромінення у дозах 0,3; 0,6; 0,8 і 1,2 Гр упродовж 30-ти діб; опромінення гелій-неоновим лазером упродовж 10, 20 і 30 діб у найближчі (1 доба) та віддалені (10, 20, 30 діб) терміни після дії. Опромінення щурів у зазначених дозах призводить до зростання протеолітичної активності печінки, збільшення вмісту відновленого глутатіону та рівня продуктів окиснювально модифікованих білків з одночасним зниженням активності ферментативної ланки антиоксидантного захисту та сумарної фібринолітичної активності, спричинює неспецифічні морфологічні зміни дистрофічного характеру. Лазерне опромінення призводило до зростання фібринолітичної та протеолітичної активності печінки щурів і збільшення рівня продуктів окисної модифікації білків на фоні зниження активності ферментативної ланки. Доведено, що лазерне випромінення модифікує дію рентгенівського, зменшуючи наслідки його впливу стосовно показників, що вивчались за попереднього рентгенівського опромінення. Адитивність спостережено для окиснювальної модифікації білків (ОМБ), СОД, протеолітичної активності, а стосовно інших досліджених показників виявлено антагонізм. Дія попереднього випромінення проявлялась як адитивна для ОМБ і антагоністична стосовно всіх інших показників, що вивчались.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено особливості дії гемолітичних агентів різної хімічної природи на активність ключового ферменту біосинтезу гему - 5-АЛК-синтази і вміст деяких гемопротеїнів у печінці щурів. Установлено, що підвищення 5-АЛК-синтазної активності є однією з причин накопичення вільного гему в печінці щурів у перші години дії фенілгідразину та гліцеролу, а також у пізні терміни після введення хлориду кадмію та хлориду меркурію.Виявлено, що фенілгідразин спричинює двофазну зміну 5-АЛК-синтазної активності в печінці щурів: короткочасне зниження активності та подальше підвищення. Зроблено припущення, що однією з причин зростання 5-АЛК-синтазної активності за цих умов є деградація цитохрома Р-450. Уперше встановлено, що підвищення 5-АЛК-синтазної та триптофан-2,3-диоксигеназної активностей у печінці щурів за введення гліцеролу є результатом активації синтезу даних ферментів de novo. Показано, що блокування циклогексимідом зростання 5-АЛК-синтазної активності за дії гліцеролу супроводжується нормалізацією вмісту вільного гему в печінці щурів. На підставі одержаних даних зроблено висновок, що індукція 5-АЛК-синтази є основною причиною накопичення вільного гему в печінці щурів протягом перших годин дії гліцеролу.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми виникнення біохімічних порушень за умов окремої та комбінованої (разової або хронічної) дії на організм іонізуючого випромінювання (у сумарній дозі 1,0 Гр), кадмію або карбендазиму (у сумарних дозах 1 мг/кг та 750 мг/кг маси тварин). Виявлено гепатотоксичний ефект карбендазиму та кадмію (за умов хронічного надходження), який посилюється у комбінації з дією іонізуючого випромінювання. Встановлено дисліпопротеїнемію крові та зниження вмісту холестеролу, тріацилгліцеролів і фосфоліпідів у препаратах печінки та тонкої кишки, що найбільше проявляється за умов іонізуючого опромінення, а також за комбінованої дії радіації та кадмію. Доведено, що зниження ліпопротеїнів дуже низької щільності крові поряд зі зменшенням вмісту тріацилгліцеролів свідчить про порушення обміну тріацилгліцеролів за умов іонізуючого опромінення. Виявлено зміни у вмісті холестеролу та ліпопротеїнів низької щільності за умов хронічного досліду. Доведено, що дисліпопротеїнемія крові за хронічного надходження кадмію переважно обумовлено змінами в обміні холестеролу. Виявлено відмінності у перерозподілі ліпопротеїнів сироватки крові та зміни у співвідношеннях різних фракцій ліпопротеїнів залежно від характеру зовнішнього впливу. Обгрунтовано можливість використання даних показників для оцінювання дії зовнішніх чинників на організм. Встановлено порушення прооксидантно-антиокисного гомеостазу за умов окремої та комбінованої дії усіх досліджуваних чинників. Методом факторного аналізу вивчено біохімічні показники крові та різні прояви реакції організму. Запропоновано їх групування (як відповіді організму на разову окрему дію опромінення та кадмію; на хронічну окрему дію кадмію й опромінення або окрему дію карбендазиму; на комбіновану дію кадмію й опромінення або карбендазиму й опромінення). Виділено групи показників крові, що відзначаються універсальністю й обумовлюють реакцію та характеризують дію зовнішнішніх чинників на людський організм.

  Скачати повний текст

Експериментально встановлено наявність прямої кореляційної залежності між збільшенням активності фермента-маркера CYP 2E1 - n-нітрофенолгідроксилази й критеріальними показниками гепатотоксичності за дії ізоніазиду. На прикладі дисульфіраму показано здатність інгібіторів CYЗ 2E1 запобігати розвитку ушкоджень печінки щурів. Установлено властивість полівітамінної композиції метаболічної дії "MB" знижувати ступінь індукції CYO 2E1, проявлячи за цього гепатопротекторні властивості за умов ушкодження печінки ізоніазидом в експерименті.

  Скачати повний текст

Проведено та систематизовано комплексні морфологічні та біохімічні дослідження окремої та сумісної хронічної дій іонізуючої радіації (СХДІР) з потужністю дози 0,79 сГр/добу з досягненням дози 0,3 Гр, 0,6 Гр і 1,0 Гр і низьких концентрацій кадмію (250 мкг CdCl₂ на добу) на структурно-функціональний стан клітин печінки та слизової оболонки тонкого кишечнику. Встановлено, що поряд з радіаційним фактором у структурних порушеннях клітин печінки значний внесок належить хронічному впливу кадмію, що, можливо, пов'язано з переважним нагромадженням кадмію у клітинах печінки та його токсичними властивостями. За СХДІР та кадмію виявлено здатність ентероцитів слизової оболонки тонкого кишечнику посилювати процеси регенерації. Доведено, що СХДІР та кадмію за умов досліджень призводить до порушення оксидантно-антиоксидантної системи клітин печінки та слизової оболонки тонкого кишечнику у результаті посилення процесів ліпідної пероксидації та виявляється у дисбалансі нагромадження продуктів перекисного окиснення ліпідів. Виявлено, що застосування методу головних компонент дозволяє визначити найсуттєвіші за умов проведення досліджень показники серед обраних параметрів, які визначають стан клітин печінки даних органів за СХДІР та кадмію.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню фізіологічної активності пептидного комплексу, виділеного з печінки. Пептидний комплекс печінки, який екстрагується за допомогою органічних кислот в присутності катіонів двовалентних металів, визначений хроматографічно та за фізико-хімічними характеристиками. Пептидний комплекс печінки має власну фізіологічну активність, яка спрямована на підтримку метаболічних і регенераторних процесів у цьому органі. Пептидний комплекс печінки виявляє регуляторний вплив у вигляді модуляції параметрів вуглеводного, ліпідного, білкового обмінів, перекисного окислення, антиоксидантного статусу в печінці, забезпечує нормальне функціонування печінки та відновлення її стану після функціональних навантажень, що дозволяє пропонувати його подальше вивчення як фармакологічної речовини.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено вплив іонізуючої радіації у малих дозах і солей важких металів на печінку щурів за умови ізольованої дії цих чинників та їх комбінації. Морфофункціональні зміни печінки досліджено за допомогою світлової мікроскопії з морфометрією препаратів, електронної мікроскопії та хіміко-аналітичного аналізу. Встановлено, що іонізуюче випромінювання у дозах 0,1 Гр, 0,2 Гр і 0,3 Гр та навантаження тварин солями важких металів призводить до судинних розладів, розвитку жирової та зернистої дистрофії у печінкових клітинах з наступною деструкцією клітинних органел, зміни хімічного складу печінки. Виявлено, що ступінь і вираженість даних перетворень залежить від дози радіації та терміну навантаження солями важких металів. Показано, що застосування антиоксиданта мексидолу зменшує негативний вплив радіації та солей важких металів за умови їх ізольованої дії на печінку. Встановлено, що протекторні властивості препарату знижуються у разі застосування комбінації даних екологічних чинників. Результати наукового дослідження впроваджено у навчальний процес кафедр анатомії людини медичних вузів України.

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов токсичного ураження печінки молодих щурів тетрахлорметаном мають місце пригнічення активності мікросомного окиснення та активація вільнорадикальних процесів, які виражені значно більше, ніж у дорослих і старих. Показано, що це обумовлено токсифікацією тетрахлорметаном за участю мікросомної монооксигеназної системи, активність якої в молодих щурів значно вища. Визначено, що за даного ураження в молодих тварин переважає утворення високоактивних радикалів, які ініціюють процеси ліпопероксидації мембранних фосфоліпідів, а у старих - низькоактивних трихлорметильних радикалів, які здатні безпосередньо взаємодіяти з макромолекулами біополімерів. З'ясовано, що метаболічна біотрансформація в ендоплазматичному ретикулумі гепатоцитів не відіграє визначальної ролі в активації вільнорадикальних процесів за умови інтоксикації солянокислим гідразином. Доведено, що токсичне ураження солянокислим гідразином спричиняє найбільш виражені порушення мікросомального, вільнорадикального та енергозабезпечувального окиснення у гепатоцитах старих тварин. Уперше всебічно досліджено механізми антиоксидного ефекту карнітину хлориду та показано його гепатопротекторні властивості за умов токсичного ураження печінки. Експериментально доведено високу ефективність холінфосфатидних ліпосом з інкорпорованими в них карнітину хлоридом, бурштиновою кислотою та цитохромом C за токсичного ураження печінки. Установлено, що в старих тварин з токсичними ураженнями печінки ефективним є поєднання ентеросорбції з засобами антиоксидантної та метаболічної дії.

  Скачати повний текст

Досліджено функціонування локальної стрес-лімітувальної системи печінки білих щурів за дисгомеостазу, викликаного введенням різних доз ацетату свинцю й у разі його поєднання із соціальним стресом. Виявлено активацію процесів ліпопероксидації у гомогенаті печінки за умов ізольованої дії різних доз ацетату свинцю. У діапазоні досліджуваних доз (3,45 мг/кг, 34,5 мг/кг, 345 мг/кг) ацетату свинцю встановлено, що збільшення вмісту малонового диальдегіду в гомогенаті печінки залежить від дози ацетату свинцю та не залежить від тривалості інтоксикації. З'ясовано, що вміст малонового диальдегіду в крові зростає пропорційно тривалості введення ацетату свинцю. Доведено, що трансформація перекисного окиснення ліпідів супроводжується змінами активності ферментів антиоксидантного захисту в тканині печінки та крові. Встановлено, що порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в тканині печінки у змодельованих експериментальних дослідженнях супроводжуються різними порушеннями функціонально метаболічного стану печінки та зміною активності ферментів печінкового походження залежно від дози та тривалості введення ацетату свинцю.

  Скачати повний текст

Досліджено стан мембранних структур, антиоксидантну та дезінтоксикаційну системи захисту за умов токсичного ураження солянокислим гідразином та етиловим спиртом, запропоновано методи корекції їх порушень за допомогою антиоксидантів та ентеросорбента. Встановлено, що інтоксикація солянокислим гідразином призводить до пригнічення ферментної та неферментної ланок системи антиоксидного захисту, зниження функціональної активності мікросомальної системи дезінтоксикації, порушення стану плазматичних і мітохондріальних мембран гепатоцитів. Комбіноване застосування солянокислого гідразину й етилового спирту має потенціюючу дію на досліджувані показники, що призводять до ще більш виражених їх змін. Зазначено, що використання розчину прополісу, ліпосом з інкорпорованим токоферолу ацетатом та ентеросорбента полісорб з метою корекції викликаних порушень в певній мірі покращує показники антиоксидантного захисту, функціональної активності системи дезінтоксикації та стану плазматичних і субклітинних мембран, однак повної їх нормалізації не досягнуто. Встановлено, що поєднане застосування перерахованих засобів лікування зумовлює більш виражений позитивний ефект.

  Скачати повний текст

Вивчено вікові особливості обміну фосфоінозитидів у печінці щурів, а також досліджено роль тиреоїдних гормонів у регуляції метаболізму фосфоінозитидів печінки щурів в онтогенезі. Встановлено, що у процесі старіння знижується базальний вміст та обмін фосфоінозитидів у печінці, спостерігається порушення у формуванні ацильного спектру фосфатидилінозиту та поліфосфоінозитидів. Виявлено, що тиреоїдний статус піддослідних тварин визначає інтенсивність утворення фосфоінозитидів у печінці. Доведено, що онтогенетичні зміни даного статусу організму є однією з важливих причин порушення синтезу фосфатидилінозиту та поліфосфоінозитидів у процесі старіння. Встановлено існування вікових особливостей у відповіді клітин печінки на ранніх етапах після введення тироксину в організм даних тварин. Зазначено, що у разі безпосередньої дії на ізольовані гепатоцити молодих щурів гормон стимулює активацію поліфосфоінозитидної сигнальної системи, яка супроводжується утворенням діацилгліцерину та інозит-1,4,5-трифосфату. Досліджено, що тироксин стимулює утворення та утилізацію вторинних месенджерів. Доведено, що в ізольованих гепатоцитах гормон індукує залежний від протеїнкінази C ресинтез фосфатидилінозит-4,5-бісфосфату.

  Скачати повний текст

Визначено вплив препарату "Гептралу" на ці процеси. Встановлено, що стрес-індуковані ураження печінки викликають глибокі та стійкі зміни реакцій пострансляційної модифікації білків хроматину ядер клітин печінки та вмісту в печінці циклічних нуклеотидів. Глибина та напрямок виявлених зрушень залежать від стресового фактора, терміну його дії та виду білків хроматину, що свідчить про зміни транскрипції, пресингу, синтезу РНК і ДНК.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів та окислювальної модифікації білків, вміст відновленого глютатіону та активності ферментів глютатіонової системи у печінці щурів значною мірою визначаються функціональним станом епіфізу, змодельованим режимом освітлення за співвідношенням періодів світла та темряви. Виявлено у тварин з токсичним гепатитом ресинхронізацію ритмів показників глютатіонової системи, що виявлялося в часовому зміщенні максимального та мінімального значень показників і зменшенні амплітуди їх ритмів. З'ясовано, що за п'ятиденного внутрішньошлункового введення мелатоніну відбувається покращання функціонування глютатіонової системи печінки, що підсилюється за одночасного введення настоянки ехінацеї пурпурової та супроводжується підвищенням вмісту відновленого глютатіону, зменшенням рівня малонового диальдегіду й альдегід- і кетондинітрофенілгідразонів у гомогенаті печінки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З використанням методів імуноблот-аналізу та Нозерн-блот гібридизації показано, що тривале низькоінтенсивне gamma-випромінювання за малих доз спричиняє зменшення вмісту цитохрому P450 2E1 та рівня мРНК Cyp2e1. Встановлено, що дія гострого високоінтенсивного gamma-випромінювання через добу після опромінення за невеликих доз призводить до збільшення, а у разі великих - до зменшення вмісту білка Cyp2e1, за цього рівень відповідної мРНК суттєво знижується за всіх застосованих доз. З'ясовано, що хронічна дія етанолу призводить до підвищення вмісту білка Cyp2e1 і не впливає на рівень відповідної мНК. У разі спільної тривалої дії двох стресорів виявлено початкове зростання вмісту ферменту, що є проявом стабілізувальної дії етанолу. Зі збільшенням тривалості експозиції вміст білка Cyp2e1 зменшується, що зумовлено дією gamma-випромінювання, яке призводить до зниження рівня мРНК Cyp2e1. Зроблено припущення, що інгибування експресії гена цитохрому P450 2E1 за дії gamma-випромінювання відбувається внаслідок загального пероксидного ураження, але може бути певною адаптивною відповіддю клітини у разі оксидативного стресу.

  Скачати повний текст

Досліджено стан компонетів антиоксидантної системи та прооксидантів у тварин різного віку з хімічним ураженням печінки солянокислим гідразином на тлі інтоксикації хлоридом кадмію та корекції їх за допомогою антиоксидантів, комплексонів і металокомплексів. Виявлено, що хімічне ураження печінки солянокислим гідразином і хлоридом кадмію викликає пригнічення більшості показників антиоксидантної системи у крові та печінці тварин, віком 3-, 6- та 18-місяців, найбільш виразні зміни спостережено у тварин 3-місячного віку. Під впливом ксенобіотиків підвищується вміст та активність прооксидантів. Корекція хімічного ураження печінки тварин гістидином сприяє нормалізації показників антиоксидатної та прооксидантної систем у всіх тварин, особливо 3-місячного віку. Стан систем зазнає позитивних змін у всіх тварин внаслідок введення гістиданатів міді та цинку. Використання унітіолу має частковий нормалізуючий вплив на тварин із хімічним ураженням печінки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст