Всебічно досліджено агарикоїдні базидіоміцети (Agaricales s.l.) лісів Українського Розточчя. Встановлено, що мікрофлора регіону налічує 341 вид з даної групи грибів, які належать до 88-ми родів 18-ти родин 5-ти порядків класу Basidiomycetes. Зазначено, що 330 видів - нові для району досліджень, 5 - для України. Проведено систематичний, екологічний та географічний аналізи мікрофлори регіону. Досліджено розподіл грибів за основними типами рослинних угрупувань, виділено специфічні для кожної формації комплекси макроміцетів. Проаналізовано сезонну динаміку плодоношення цих грибів у регіоні. Вивчено вплив доглядових рубок на видовий склад і плодоношення грибів. Проведено обстеження двох об'єктів природно-заповідного фонду Українського Розточчя (природного заповідника "Розточчя" та Національного природного парку "Яворівський"), де виявлено 234 види агарикоїдних грибів. Встановлено, що мережа природоохоронних територій регіону є недостатньо репрезентативна стосовно грибів порядку Agaricales s.l.. Запропоновано заходи щодо охорони рідкісних видів грибів Українського Розточчя.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості азотного й енергетичного обміну у представників прісноводних водоростей (Cyanophyta, Chlorophyta, Bacillariophyta) у нормі та за дії іонів цинку та свинцю у концентраціях, які відповідають 1,2 та 5 ГДК, проаналізовано їх комплексну фізіолого-біохімічну відповідь на вплив даних металів. Встановлено, що у досліджених видів водоростей ферментні системи енергетичного обміну (сукцинатдегідрогеназа та цитохромоксидаза) більш чутливі до впливу підвищених концентрацій цинку та свинцю, ніж ферменти азотного обміну (глутаматдегідрогеназа та глутамінсинтетаза, яка виявилася визначальною в асиміляції амонійного азоту). Доведено, що цинк зумовлює менший негативний вплив на водорості, ніж свинець, даний ефект підтверджено змінами інтенсивності функціональних систем клітин та їх фізіологічним станом. Встановлено, що найбільш чутливими до дії іонів цинку та свинцю є представники зелених водоростей, найстійкішими - діатомових, синьозелені займають проміжне положення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Мета дослідження - побудова та експериментальне підтвердження кількісної моделі кріопошкодження суспензії дріжджоподібних грибів Saccharomyces cerevisiae у розчині "диметилсульфоксид (10 об.%) - 0,135 М хлориду натрію - вода" за лінійних та нелінійних режимів охолодження на етапі її кристалізації. Методами вольюмометрії, світлової мікроскопії та термодинаміки необоротних процесів визначено величину осмотично неактивного об'єму дріжджових клітин, значення коефіцієнтів проникності для води та кріопротекторів крізь плазматичну мембрану Saccharomyces cerevisiae та енергії активації процесів їх проникання. Показано, що 1,2-пропандіол впливає на плазматичну мембрану Saccharomyces cerevisiae, знижуючи енергію активації проникання молекул води крізь неї. Розроблено кількісну модель кріопошкодження клітин на етапі кристалізації, яка створює можливість визначати оптимальні умови їх охолодження, спираючись на невелику кількість даних про транспортні та геометричні параметри цих клітин. У моделі враховано внесок у кріопошкодження двох основних чинників, які протилежно залежать від швидкості охолодження - ефектів розчину та внутрішньоклітинної кристалізації. На основі моделі визначено оптимальні з точки зору двофакторної теорії кріопошкодження лінійний і нелінійний режими охолодження суспензії мікроорганізмів Saccharomyces cerevisiae. Доведено, що механізм кріозахисної дії швидкого двоступінчатого охолодження принципово не відрізняється від оптимального з точки зору двофакторної теорії кріопошкодження режиму охолодження зі сталою швидкістю.

  Скачати повний текст

Вперше проведено критичний аналіз ліхенофлори Таджикистану, з'ясовано її видовий склад. На підставі порівняльно-флористичного дослідження з'ясовано подібність ліхенофлор субаридних гір, аридних та субаридних середньогір'їв Таджикистану та ізольоване місце лізенофлори Східного Паміру. Встановлено подібність ліхенофлор Таджикистану та Киргизстану у складі Середньої Азії та Області Древнього Середзем'я. Виявлено провідну роль петрофітону у формуванні флори лишайників Таджикистану, встановлено чисельну перевагу гірськоаридної та монтанної груп видів. На підставі ареалогічного аналізу виявлено досить високу частку у ліхенофлорі досліджуваного регіону вузькоареальних видів. Проведено формаційне дослідження ліхенофлори, встановлено перевагу монтанних та гірськоаридних видів у петрофітоні, а також різко ізольоване положення лишайників лісових флороценотипів серед інших типів рослинності Таджикистану за спектром географічних груп лишайників. Виявлено ендемічні та субендемічні види лишайників Таджикистану та Середньої Азії, встановлено істотну роль автохтонного процесу у видоутворенні у Гірськосередньоазіатській провінції. Визначено вік реліктів ліхенофлори Таджикистану, серед яких виділено третинні неморальні, пліоценові та плейстоценові гірськоаридні релікти. Виявлено історичні та генетичні зв'язки ліхенофлори Таджикистану з ліхенофлорами прилеглих аридних гірських формувань Голарктики (Центральної Азії, Гімалаїв та нагірного Ірану).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено метод тривалого зберігання мікроводоростей без використання поживних середовищ, який дозволяє зберігати їх життєздатність у збезводненому стані протягом тривалого часу. Метод передбачає переведення клітин у стан ангідробіозу, їх зберігання та реактивацію, тобто переведення в активну культуру. На підставі аналізу морфометричних і біохімічних характеристик мікроводоростей у разі переведення в ангідробіоз та реактивації визначено умови де- та регідратації клітин. Визначено умови, що забезпечують збереження мікроводоростей у стані ангідробіозу. Показано взаємозв'язок життєздатності та залишкової вологості культури. Уперше визначено його оптимум: для Spirilina platensis - 9 - 11 %, для Synecchococcus elongatus - 8 - 11 %, для Phaeodactylum tricornutum - 12 - 14 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено механізми стійкості мікроводоростей та біоакумуляції іонів металів клітинами Dunaliella viridis з метою одержання біомаси водоростей, збагачених міддю, залізом, селеном. Встановлено, що клітини Dunaliella viridis адаптовані до високих концентрацій іонів міді. Наведено мідєрезистентний штам, який відрізняється від вихідного вмістом нуклеїнових кислот та білків. Одержано штам резистентний до високих концентрацій сірчанокислої міді. Визначено морфологічну та функціональну гетерогенність клітин у культурі Dunaliella viridis. Клітини даної культури розділено методом диференційного центрифугування на важку та легку фракції. Розглянуто селективно-метаболічну гіпотезу, що пояснює формування різної стійкості клітин водоростей до токсиканту залежно від рівня метаболізму. Доведено можливість одержання біомаси даної культури, багатої на мікроелементи, яка може використовуватись як харчова домішка.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено біологічні властивості представників родини Morchellaceae Sacc. Eckbl. (Ascomycota) за різних умов культивування. Вивчено 30 штамів 11-ти видів: Disciotis venosa (Pers.) Bond., Morchella angusticeps Peck., M. crassipes (Vent.) Pers., M. conica Pers., M. esculenta (L.) Pers., M. elata Fr., M. semilibera D C., M. spongiola Boud., M. steppicola Zer. Дані культури виділено на території України та одержано з інших колекцій (Ізраїлю, Німеччини, США, Франції). Визначено радіальну швидкість росту вегетативного міцелію, встановлено залежність даного показника від складу агаризованих живильних середовищ і температури інкубації. Описано морфологію колоній досліджених видів на всіх використаних середовищах і визначено такі, які сприяють формуванню склероціїв. Вперше з використанням кольорових якісних реакцій виявлено ферменти вуглецевого, азотного та ліпідного метаболізму й окисно-відновні процеси, визначено специфічність прояву даних реакцій у різних видів. Встановлено вплив світла різної довжини хвилі на ріст, морфологію та біосинтетичну активність вегетативного міцелію. Вперше з застосуванням сканувальної електронної мікроскопії встановлено мікроморфологічні характеристики вегетативного міцелію досліджених видів. Одержано нові відомості про наявність у них нестатевих спороношень та інших мікроструктур. На рідких живильних середовищах виявлено джерела вуглецевого й азотного живлення, встановлено значення кислотності середовища (pH), сприятливі для росту вететативного міцелію. Досліджено динаміку росту та синтезу екзополісахаридів за умов глибинного культивування. Запропоновано склад живильного середовища з глюкозою, пептоном і дріжджовим екстрактом, яке забезпечує вихід сухої маси міцелію до 17-ти г/л на 7-му добу культивування. За комплексом ознак відібрано штами цінних їстівних видів з лікувальними властивостями - Morchella conica 1737 і M. esculenta 1755.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Показано вплив арбускулярних мікозних (АМ) грибів на рівень поглинання радіостронцію та радіоцезію рослинами за результатами лабораторних і польових експериментів. Установлено, що ефективність використання АМ грибів визначається видом рослини-господаря, типом грунту та умовами експерименту. Виділено й ідентифіковано арбускулярні мікозні гриби з ризосфери рослин, які були відібрані у різних частинах 30-кілометрової зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення ЧАЕС та характеризувалися за цього великими значеннями коефіцієнтів накопичення радіонуклідів. За допомогою морфометричних і молекулярних методів установлено, що виділені АМ гриби відносяться до виду Glomus geosporum (Nicolson та Gerdermann) та Glomus intraradices (Schench та Smich). На основі цих ізолятів АМ грибів одержано інокулюм з високою інфекційною здатністю та показано можливість його використання для модифікації накопичення радіостронцію та радіоцезію рослинами. З використанням методу реєстрації характеристичного рентгенівського опромінення показано, що локалізація радіоцезію у кореневій системі рослин збігається з локалізацією структур арбускулярних мікозних грибів, що підтверджує пряму участь АМ грибів у транспорті радіонуклідів у рослину.

  Скачати повний текст

Здійснено критичне узагальнення літературних і оригінальних даних щодо видової різноманітності водоростей водойм Ірану. Зазначено, що у водоймах країни відомо 1 304 види, представлені 1 559-ма внутрішньовидовими таксонами, з урахуванням номенклатурного типу виду. За результатами дослідження виявлено 1 213 видів (1 443 вн. такс.); 812 видів (979 вн. такс.), які є новими для даної країни. Проаналізовано систематичну структуру альгофлори країни. Одержані значення родового коефіцієнта (4,9) свідчать про багатство вивченої альгофлори, значною мірою представленої діатомовими, зеленими та синьозеленими водоростями. Визначено особливості їх розподілу у флористичних зонах і в різнотипних водоймах Ірану, оцінено значення кожної зони та певного типу водойм у формуванні загальної видової різноманітності альгофлори країни. Зроблено висновок, що специфіку альгофлори природно-рослинних зон Ірану визначають особливості кожної зони, щільність населення, наявність великих міст з розвинутою промисловістю, напрямок господарської діяльності населення регіону. Виявлено, що у досліджених водоймах зберігаються закономірності розподілу видової різноманітності водоростей, обумовлені типологічними особливостями водойм, їх морфометричними характеристиками, формою й інтенсивністю господарського використання. Проведено екологічний, географічний і сапробіологічний аналізи водоростей водойм Ірану.

  Скачати повний текст

Досліджено альгофлору (А) водойм, грунтів та наземних біотипів (Б) Канівського заповідника (КЗ). Конспект флори КЗ нараховує 1018 видів водоростей (1137 різновидностей) з відділів: Cyanophyta - 150 видів, Dinophyta - 7, Cryptophyta - 13, Rhaphidophyta - 1, Euglenophyta - 91, Chlorophyta - 454, Xanthophyta - 83, Chrysophyta - 15, Bacillariophyta - 205. Серед них 446 видів - нові для КЗ, 30 видів та 3 різновиди - для флори України. Проаналізовано А, виділено та розглянуто 29 альгоугруповань. Три частини А - водойм, грунтів, наземних Б, дуже специфічні, найближчі А позаводних Б. Порівняння сучасного стану альгофлори водойм з даними 50 - 60-х років довело, що в А заповідної частини Дніпра посилились риси "реофільності", в А яружних ставків зросла роль бентосних видів. На підставі грунтовоальгологічних даних визначено: сукцесійні зміни масиву КЗ протікають у напрямку розвитку грабово-кленових лісів, що вказує на неможливість відновлення грабово-дубових лісів зонального типу лише методом заповідання. Виявлено, що А грунтів КЗ найбільше схожа з А грунтів лісостепових заповідників, водойм - з водними А заповідників рівнинної частини України.

  Скачати повний текст

Вивчено чутливість дріжджових організів до впливу неіонізувального електромагнітного випромінення (ЕМВ) радіочастотного діапазону нетермальної інтенсивності. За результатами досліджень встановлено вплив ЕМВ частотою 40,68 МГц, потужністю випромінення 15 та 30 Вт та тривалістю експозиції 5 - 180 хв на фізіологічні, біохімічні та структурні характеристики дріжджів Saccharomyces cerevisiae, Schizosacchamyces pombe та Cadida utilis. На клітинному та субклітинному рівнях відмічено зміни активності окисно-відновних ферментів дегідрогеназ пентозофосфатного циклу та циклу трикарбонових кислот, зменшення проникності цитоплазматичної мембрани. Виявлено, що внаслідок дії ЕМВ відбуваються певні модифікації у характеристиках поверхні клітинної стінки, що відображається у структурних і в'язко-пружних перебудовах і в утворенні полісахаридного шару на поверхні клітин. Одержані дані сприяють з'ясуванню механізмів протекторної дії ЕМВ на біологічні системи.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст