Розвинуто теорії стосовно гідрофільності полімерних лабільних систем. Установлено взаємозв'язок між хімічною природою мембран і міцністю зв'язку та коефіцієнтом дифузії молекул води у полімерний каркас. Використання сучасних фізичних методів - диференційно скануючої калометрії та ядерно-магнітного резонансу - дозволило одержати кількісну оцінку гідрофільності полімерних мембран. Знайдено числа гідратації. Виявлено, що селективний перенос однозарядних іонів залежить від заряду поверхні та структури модифікувального шару. Установлено закономірну взаємозалежність між впливом різних факторів на стан води у мембранах та їх розділювальними характеристиками. Знайдено залежність зміни величини трансмембранного потоку від гідрофільності та стану води у полімерному каркасі мембрани. Запропоновано моделі мембран, які мають оптимальні властивості розділення у процесах знесолення й очистки води.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено протонофорну здатність нижчих карбонових кислот і продемонстровано її залежність від довжини вуглеводного радикала кислоти. Визначено форми іонів металів (аквакомплекси), здатних до взаємодії з бішаровими ліпідними мембранами (БЛМ), за рахунок впливу на її електрохімічні параметри. Вперше досліджено методом вольтамперометрії взаємодію аміно- та карбоксилатних координаційних сполук з БЛМ. Показано, що взаємодія іонів металу(II) (нікель, купрум, цинк) з аміно- або карбоксилатними лігандами призводить до зростання провідності БЛМ внаслідок зміни ліпофільно-ліпофобного балансу комплексного іона. За значенням впливу комплексних іонів на електрохімічні параметри БЛМ вперше встановлено, що більшу проникність крізь ліпідний бішар мають комплексні іони з зарядом "+1" і "+2" та зі значенням ліпофільності від "-1" до "+1,5". На підставі електрохімічних досліджень запропоновано механізм взаємодії комплексних частинок з БЛМ.

  Скачати повний текст