Дисертаційна робота присвячена підвищенню якості ортопедичного лікування хворих з повною відсутністю зубів шляхом удосконалення конструкції повного знімного протеза і розробки способу профілактики протезних стоматитів. У клінічних дослідженнях брали участь 114 пацієнтів з повною відсутністю зубів, які протезувалися повторно та мали в анамнезі протезний стоматит. У результаті стендових досліджень і аналізу напруженого і деформованого стану різних розрахункових схем пластинчастих конструкцій запропонований варіант пластинок акрилових пластмас з ромбічною сіткою, що має найкращі якості за параметрами характеристик міцності і за параметрамихарактеристик пластичності. Так, міцність пластин з квадратною сіткою склала 0,302 ± 18,6 ∙ 10—3 МПа, ромбічною — 0,58 ± 1,76 ∙ 10—2 МПа. Розроблена технологія виготовлення повних знімних протезів з одночасним призначенням профілактичного курсу амарантової олії, депонованої в протезі, що дозволяє відновити стійкість капілярів і тим самим запобігти або різко зменшити активність протезного стоматиту в осіб із повними знімними пластинковими протезами. Застосування модифікованого базису з використанням амарантової оліїдозволило істотно знизити ступінь запальної реакції з боку слизової оболонки протезного ложа на 24,46 %. Застосування розробленої модифікованої поверхні базису протеза з амарантовою олією приводить до зниження процесів атрофії альвеолярної кістки на 43,6 %.Зміна базису протеза у вигляді ромбічних канавок для наповнення амарантовою олією поліпшує на 18,8 % фіксацію в порівнянні з фіксацією звичайного протеза завдяки покращенню сил когезії.Ключові слова: протезний стоматит, повні знімні протези, амарантова олія, пластинкові протези, ортопедичне лікування.^UThe thesis is devoted to improving the quality of orthopedic treatment of patients with complete lack of teeth by improving the design of a complete removable prosthesis and developing a method for the prevention of prosthetic stomatitis. Clinical studies involved 114 patients with complete absence of teeth who had prosthetics re-dented and had a history of prosthetic stomatitis. As a result of bench studies and analysis of the stress and deformed state of various design schemes of plate structures, the variant of plates of acrylic plasticswith a rhombic grid is offered, which has the best qualities in terms of strength characteristics and parameters of plasticity characteristics. Thus, the strength of plates with a square grid was 0.302 ± 18.6 ∙ 10—3 MPa, rhombic — 0.58 ± 1.76 ∙ 10—2 MPa. The technology of production of complete removable dentures with the simultaneous appointment of a preventive course of amaranth oil deposited in the prosthesis is developed, which allows to restore the capillary stability and thereby prevent or drastically reduce the activity of prosthetic stomatitis in personsprosthetized with complete removable lamellar prostheses. The proposed use of a modifed base with the use of amaranth oil signifcantlyreduced the degree of inflammatory response from the mucous membrane of the prosthetic bed by 24.46 The application of the developed modifed surface of the base of the prosthesis with amaranth oil leads to a decrease of atrophy processes by 43.6 %. compared to the non-prevention group at all. The rhizome of the prosthesis base in the form of rhombic grooves for amaranth oil flling was improved by 18.8 % fxation compared to the fxation of conventional prosthesis due to the improvement of cohesion forces. The thesis presents a theoretical generalization of the experimental and clinical studies, a new vision of the solution of the problem of prevention of prosthetic stomatitis, orthopedic treatment of patients with complete defects of the dental rows by improving the technology of manufacturing bases of prostheses and the introduction of methods of prevention of prostatitis using amaranth oil.Key words: denture stomatitis, complete removable dentures, amaranth oil, plate dentures, orthopedic treatment.

Дисертаційна робота мала на меті підвищення ефективності профілактики захворювань пародонта в осіб молодого віку шляхом розробки алгоритмів диференційованого використання лікувально-гігієнічних комплексів залежно відклінічної ситуації та оцінки їх ефективності. Аналіз структури захворювань пародонта показав, що запальні захворювання пародонта виявлені у 200 обстежених, що складає 93,02% з 215 осіб, а дистрофічно-запальні (генералізований пародонтит) – у 15 (6,98%) осіб. Найбільш поширеним є хронічний катаральний гінгівіт, який було діагностовано у 188 (87,44%) осіб. В умовах експерименту виявлена залежність між морфологічними татинкторіальними властивостями мікрофлори ротової порожнини та клінічною ситуацією у осіб молодого віку з захворюваннями пародонта. Визначено елементний склад і форму кристалів зубних паст, їх антимікробні властивості, мінімальну інгібуючу концентрацію зубних паст та ополіскувачів для різних клінічних ситуацій у порожнині рота. Обґрунтовано алгоритми застосування лікувально-гігієнічних комплексів при ураженнях пародонта залежно від провідного симптому клінічної ситуації та проведено клінічну оцінку їх ефективності в найближчі та віддалені терміни спостережень. Розроблені моделі прогнозування віддалених результатів лікування захворювань пародонта в осіб молодого віку.Ключові слова: захворювання пародонта, гінгівіт, галітоз, мікрофлора ротової порожнини, зубні пасти, засоби індивідуальної гігієни порожнини рота^UThe purpose of the thesis was to increase the effectiveness of prevention of periodontal diseases in young people by developing algorithms for the differentiated use of medical-hygienic complexes depending on the clinical situation and assessing their effectiveness.The analysis of structure of periodontal diseases showed that the used for setting inflammatory periodontal diseases are educed in 200 inspected, that folds 93,02% from 215 persons, and dystrophic-used (generalized periodontitis) for setting fire – in 15 (6,98%) persons. Most widespread is chronic catarrhal gingivitis that was diagnosed in 188 (87,44%) persons. In the conditions of experimental part the educed dependence is between morphological and by tinctorial properties of microflora of oral cavity and clinical situation for the persons of young age with the periodontal diseases. To define element composition and form of crystals of toothpastes, them antimicrobial properties and minimum inhibitis concentration of toothpastes and rinsers for different clinical situations in the oral cavity. The algorithms of medical-hygienical complexes are reasonable at the defeats of periodontitis depending on the leading symptom of clinical situation and the clinical estimation of their efficiency is conducted in the nearest and remote terms of supervisions. The persons of young age have the worked out models of prognosticationof remote results of treatment of periodontal disease.Keywords: periodontal diseases, gingivitis, halitosis, microflora of oral cavity, toothpastes, facilities of individual hygiene of oral cavity

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2021.У дисертації здійснено комплексне дослідження, результатом якого стало вирішення актуального наукового завдання формування сучасної методики розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з ухиленням від військової служби.Розкрито ступінь наукової розробленості методики розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з ухиленням від військової служби, структуру та видову належність такої методики. Вперше запропоновано сучасну комплексну міжвидову методику розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з ухиленням від військової служби, що на основі зазначеного загального способу їх вчинення охоплює як правопорушення у сфері забезпечення призову та мобілізації (ст.ст. 335, 336, 337 КК) так і злочини проти встановленого порядку несення військової служби (ст.ст. 407, 408, 409 КК); її елементами є: загальні положення (відомості про структуру та криміналістичну класифікацію досліджуваних кримінальних правопорушень), криміналістична характеристика останніх (винних осіб, способів вчинення, обстановки та «слідової картини»), а також рекомендації з розслідування (організаційного характеру, особливостей початкового та специфіки подальшого етапів розслідування). Набули подальшого розвитку знання щодо наукової розробленості методики розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з ухиленням від військової служби.Визначено найголовніші для побудови відповідної методики розслідування критерії класифікації кримінальних правопорушень, пов'язанихз ухиленням від військової служби, та запропоновано відповідну класифікацію. Вперше як найголовніші для побудови методики розслідування визначено такі критерії класифікації кримінальних правопорушень, пов'язаних з ухиленням від військової служби: криміналістичний критерій способу вчинення як системоутворюючий відповідної методики; кримінально- правовий, оскільки визначення родового об'єкта автоматично вказує на специфіку суб'єктів досліджуваних кримінальних правопорушень; кримінально-процесуальний критерій підслідності, що істотно впливає на організацію взаємодії у розслідуванні. Удосконалено класифікацію кримінальних правопорушень, пов'язаних з ухиленням від військової служби, що розподілені на правопорушення у сфері ухилення від призову та мобілізації і військові злочини, пов'язані з ухиленням від служби.Охарактеризовано осіб, якими вчиняються кримінальні правопорушення, пов'язані з ухиленням від військової служби. Набула подальшого розвитку характеристика осіб, якими вчиняються кримінальні правопорушення, пов'язані з ухиленням від військової служби.^UQualification scientific work, manuscript copyright. Thesis for the degree of Doctor of philosophy (Ph.D). Specialty 081 "Law". ‒ International Humanitarian University, Odessa, 2021.In the thesis, a comprehensive study was carried out, which resulted in the solution of an actual scientific problem of forming a contemporary methodology for investigating criminal offenses related to evasion from military service.The extent of scientific development of the methodology for investigating criminal offenses related to evasion from military service, the structure, and species affiliation of such a methodology are revealed. For the first time, a modern comprehensive interspecific methodology for investigating criminal offenses related to evasion from military service is proposed, which, based on this general method of their commission, covers both offenses in the field of providing conscription and mobilization (articles 335, 336, 337 of the Criminal Code) and crimes against the established procedure for military service (articles 407, 408, 409 of the Criminal Code); its elements are: general provisions (information on the structure and forensic classification of the criminal offenses understudy), forensic characteristics of the latter (perpetrators, methods of commission, situation and "trace picture"), as well as recommendations for investigation (organizational nature, features of the initial and specifics of the subsequent stages of Investigation). Knowledge about the scientific development of methods for investigating criminal offenses related to evasion from military service has been further evolved.The most important criteria for classifying criminal offenses related to evasion from military service for constructing an appropriate investigative methodology are identified, and the corresponding classification is proposed. For the first time, the following criteria for classifying criminal offenses related to evasion from military service were defined as the main criteria for constructing an investigationmethodology: the forensic criterion of the method of commission as a system- forming method of the corresponding methodology; criminal law, since the definition of a generic object automatically indicates the specifics of the subjects of the studied criminal offenses; criminal procedure criterion of jurisdiction, which significantly affects the organization of interaction in the investigation. The classification of criminal offenses related to evasion from military service has been improved, which are divided into offenses in the field of evasion from conscription and mobilization and war crimes related to evasion from service.The thesis describes the persons who commit criminal offenses related to evasion from military service. The characteristics of persons who commit criminal offenses related to evasion from military service have been further developed.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 – Міжнародне право. – Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2021.Дисертація присвячена комплексному дослідженню організаційно- правових засад імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні, встановленню особливостей та передумов підвищення рівня імплементації норм міжнародного гуманітарного права в Україні.Розкрито ступінь наукової розробленості проблематики організаційно- правових засад імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні, проаналізовано теоретико-правові погляди на поняття та зміст механізмів внутрішньодержавної імплементації міжнародного гуманітарного права, нормативне забезпечення імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні. Обґрунтовано та запроваджено використання системного підходу до розгляду механізмів і процесів імплементації норм міжнародного гуманітарного права. Вперше запропоновано цілісний погляд на організаційно-правовий механізм імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні у період міжнародного збройного конфлікту на території України, включаючи діяльність державних і недержавних суб'єктів. Визначено зміст і форми зобов'язань України щодо імплементації міжнародного гуманітарного права в умовах міжнародного збройного конфлікту на території України. Запропоновано створення відповідного організаційно-правового механізму ефективного застосування міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України: 1) безпосередню імплементацію норм міжнародного гуманітарного права у військове законодавство; 2) тлумачення та роз'яснення норм міжнародногогуманітарного права; 3) поширення знань про міжнародне гуманітарне право у Збройних Силах України; 4) забезпечення неухильного виконання приписів міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України; 5) контроль за дотриманням міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України. Набула подальшого розвитку доктрина щодо змісту та механізмів внутрішньодержавної імплементації міжнародного гуманітарного права в умовах мирного часу та в період збройного конфлікту, зв'язку між рівнем забезпечення внутрішньодержавної імплементації міжнародного гуманітарного права в умовах мирного часу на його реалізацію у період збройного конфлікту. Удосконалено поняття, зміст і структуру внутрішньодержавного організаційно-правового (інституційного) механізму імплементації міжнародного гуманітарного права.Доведено, що до заходів імплементації міжнародного гуманітарного права в національну правову систему належать: 1) моніторинг національного законодавства з точки зору його відповідності нормам міжнародного гуманітарного права; 2) ініціювання внесення змін до національного законодавства щодо його приведення у відповідність до зобов'язань держави з питань міжнародного гуманітарного права; 3) моніторинг практики застосування норм міжнародного гуманітарного права щодо її відповідності зобов'язанням держави з питань міжнародного гуманітарного права; 4) ініціювання внесення змін у правозастосовну практику задля підвищення ефективності виконання зобов'язань держави з питань міжнародного гуманітарного права; 5) проведення організаційно-розпорядчих заходів щодо підготовки та реалізації планів стосовно виконання зобов'язань держави з питань міжнародного гуманітарного права; 6)поширення знань про міжнародне гуманітарне право; 7) проведення контрольних заходів та інформування про хід виконання тих чи інших положень міжнародного гуманітарного права на міжнародному та внутрішньодержавному рівнях; 8) вчинення матеріально-технічних дій, спрямованих на імплементацію міжнародного гуманітарного права.^UThesis for the degree of Doctor of philosophy (Ph. D). Specialty 293 "International Law". – International Humanitarian University, Odesa, 2021.The thesis is devoted to a comprehensive study of the organizational and legal basis for the implementation of international humanitarian law in Ukraine and the establishment of characteristics and prerequisites for increasing the level of implementation of the provisions of international humanitarian law in Ukraine.The paper details the extent of scientific development of the organizational and legal basis for the implementation of international humanitarian law in Ukraine, analyses theoretical and legal views on the concept and content of domestic implementation mechanisms of international humanitarian law and the enactment of legislation for the implementation of international humanitarian law in Ukraine. A systematic approach to the consideration of mechanisms and processes for the implementation of international humanitarian law has been justified and introduced. The paper proposes, for the first time, a holistic view of the institutional and legal framework for the implementation of international humanitarian law in Ukraine during the international armed conflict in the territory of Ukraine, including the activities of State and non-State actors. It defines the content and form of Ukraine's obligation to implement international humanitarian law in the context of the international armed conflict in Ukraine. The author proposes to establish an appropriate institutional and legal mechanism for the effective application of international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine, to wit: 1) direct implementation of international humanitarian law in military legislation; 2) interpretation and clarification of rules of international humanitarian law; 3) dissemination of knowledge concerning international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine; 4) ensuring the strict11compliance with the provisions of international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine; 5) monitoring compliance of international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine. The paper further develops the doctrine on content and mechanisms for domestic implementation of international humanitarian law in peacetime and during armed conflict, as well as the connection between the scope of domestic implementation of international humanitarian law in peacetime and its implementation in time of armed conflict. It improves the concept, content and structure of domestic organisational and legal (institutional) mechanism for the implementation of international humanitarian law.It has been demonstrated that measures for implementation of international humanitarian law in the national legal system include the following: 1) monitoring of compliance of national legislation with the provisions of international humanitarian law; 2) initiating amendments to national legislation to bring it into compliance with the State's obligations under international humanitarian law; 3) monitoring the practice of application of the norms of international humanitarian law in accordance with the State's obligations under international humanitarian law; 4) initiating changes in the enforcement practices to improve the implementation of the State's obligations under international humanitarian law; 5)organizational and administrative arrangements for the preparation and implementation of plans to fulfil the State's obligations under international humanitarian law; 6) dissemination of knowledge concerning international humanitarian law; 7) monitoring and reporting on the implementation of international humanitarian law at the international and national levels; 8) logistical activities aimed at the implementation of international humanitarian law.

Семенова І.С. Клініко-лабораторне обґрунтування застосування озонупри лікуванні періодонтиту. – На правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук заспеціальністю 14.01.22 - стоматологія. – Міжнародний гуманітарнийуніверситет, Одеса, 2021.Дисертаційна робота мала на меті підвищення якості ендодонтичноголікування періодонтиту шляхом розробки методики застосування озону дляхемо-механічної обробки кореневих каналів залежно від клінічних формперіодонтиту.Аналіз ортопантомограм показав, що поширеність ускладнених формкарієсу становить 85,8% при інтенсивності 4,15 зуба на одного обстеженого.Потреба в ендодонтичному лікуванні зубів становить 10,5% від загальноїкількості зубів або в середньому 2,9 зуба на одного обстеженого. Більше 50%ендодонтично лікованих зубів підлягають повторній терапії.При мікробіологічному дослідженні матеріалу, отриманого з кореневихканалів зубів пацієнтів з хронічним апікальним періодонтитом, виділено 147штамів, з них аеробних – 52, факультативно-анаеробних – 31 і облігатниханаеробних мікроорганізмів – 64, в тому числі 92 штами грампозитивних коків.При хронічних формах апікального періодонтиту частіше висівали анаеробнімікроорганізми (45,3%), а при його загостренні переважала аеробна флора(39,5%).На підставі експериментально-лабораторних досліджень та клінічнихспостережень обґрунтовано та впроваджено найбільш ефективний алгоритммедикаментозної обробки системи кореневих каналів зубів, що дозволяєпокращити якість їх очищення, підвищити успіх ендодонтичного лікування таскоротити до мінімуму кількість ускладнень лікування кореневих каналів зубів(6% розчин натрію гіпохлориту, озонована вода та ультразвуковийЕндоактиватор (Dentsply) протягом 1 хвилини) впродовж всього етапу хемомеханічної обробки.Аналіз найближчих та віддалених результатів лікування ускладненогокарієсу дозволив встановити клінічну ефективність запропонованої методикихемо-механічної обробки.Ключові слова: хронічні форми періодонтитів, ендодонтичне лікування,хемо-механічна обробка кореневих каналів, розчин натрію гіпохлориту,озонована вода та ультразвуковий Ендоактиватор (Dentsply).^Utreatment of periodontitis. – As a manuscript.Dissertation for the scientific degree of candidate of medical sciences inspecialty 14.01.22 - stomatology. – International humanitarian university, Odessa,2021.The purpose of the thesis was to improve the quality of endodontic treatment ofperiodontitis by developing a method of using ozone for chemo-mechanical treatmentof root canals, depending on the clinical forms of periodontitis.The analysis of orthopantomograms showed that the prevalence of complicatedforms of caries is 85.8% with an intensity of 4.15 teeth per one examined. The need forendodontic dental treatment is 10.5% of the total number of teeth, or on average 2.9teeth per one examined. More than 50% of endodontically treated teeth must be retreated.It was found that the use of an improved irrigation technique allows achievingbetter results of cleaning the dentin of the root canal, both in general and its apical part.Microbiological examination of the material obtained from the root canals of theteeth of patients with chronic apical periodontitis isolated 147 strains, of which aerobic- 52, facultative anaerobic - 31 and obligate anaerobic microorganisms - 64, including92 strains of gram-positive cocci. In chronic forms of apical periodontitis, anaerobicmicroorganisms were sown more often (45.3%), and with its exacerbation, aerobicflora prevailed (39.5%).Based on the data of microbiological studies, it was revealed that after thoroughchemo-mechanical treatment of the root canal using ozone in chronic apicalperiodontitis, the number of isolated strains decreased by 72% (3.5 times).On the basis of experimental laboratory studies and clinical observations, themost effective algorithm for drug treatment of the dental root canal system has beensubstantiated and implemented, it allows to improve the quality of their cleaning,increase the success of endodontic treatment and reduce to a minimum the number ofcomplications of dental root canal treatment (6% sodium hypochlorite solution,ozonized water and an ultrasonic Endoactivator (Dentsply) for 1 minute) during theentire chemomechanical treatment step.Analysis of the immediate and long-term results of treatment of complicatedcaries made it possible to establish the clinical efficacy of the proposed method ofchemo-mechanical treatment. Successful results were achieved in the treatment ofchronic apical periodontitis after 24 months in 97.7% of clinical cases.Key words: chronic forms of periodontitis, endodontic treatment, chemomechanical treatment of root canals, sodium hypochlorite solution, ozonized water andultrasonic Endoactivator (Dentsply).

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2021.Дисертаційна робота містить результати комплексного загальнотеоретичного дослідження валідності та дії м'якого права як невід'ємного елемента сучасної правової та соціальної реальності. Матеріал дисертації узагальнює аналіз наукових праць зарубіжних та вітчизняних науковців з вказаної проблеми, нормативно-правових актів, законодавства зарубіжних країн, міжнародно-правових актів, міжнародних договорів, статистичної та аналітичної інформації.У роботі наголошено на актуальності дослідження м'якого права та його складових. Визначено, що наявність в правовій доктрині спору про визнання феномену м'якого права свідчить про існування кризи в правовій науці, яка є нездатною часом дати пояснення або прогнозувати нові явища правової реальності. Результатом такої дискусії є пошук нового інструментарію, який не є офіційно нормативним, але при цьому лежить в юридичному полі та має реальний вплив на відносини сучасного соціального та правового життя.Проаналізовано стан дослідження в правовій доктрині проблеми, що розглядається. Так, проблематику феномену м'якого права висвітлюють у своїх роботах насамперед іноземні науковці: Е. д'Амато, Ж. д'Аспремон, Л. Блутман, А. Бойл, П. Вейл, П. Вестерман, Г. Вікс, Дж. Голд, М. Голдман, Е. Гузман, К. Еббот, Я. Клабберс, С. Ліхтенштейн, Т. Мейер, У. Мьорт, І. Пагатто, A. Пітерс, М. Поллак, Л. Сенден, Д. Снайдел, А. Сомма, Д. Трубек, Х. Хіллгенберг, О. Шактер, Д. Шелтон, Г. Шефер, К. Чінкін та багато інших.У ХХІ столітті українські та російські науковці та молоді учені посилили свою увагу до дослідження різних аспектів м'якого права, а саме: К. О. Брізкуна, М. Ю Веліжаніна, Г. В. Вельямінов, О.В. Демін, О. В. Кирилюк,І.І. Лукашук, Т. В. Матвєєва, М. М. Микієвич, О. В. Муратова, Т.М. Нешатаєва, Т. В. Русских, К. В. Смирнова, Ю. Б. Фогельсон, С. О. Чеховська, І. В. Шалінська, О. О. Щокіна та інші.Водночас сьогодні відсутні дисертаційні дослідження українських науковців, що розкривають умови валідності м'якого права, юридичні технології створення актів м'якого права та особливості їх дії. Так, дисертаційна робота є першим теоретико-правовим дослідженням валідності та дії м'якого права та ролі його складових в процесах впорядкування відносин у сучасному суспільстві.Доведено, що основою дослідження м'якого права виступає концепція юридичного плюралізму, що являє собою одну з характерних рис епохи постмодерну. Також проаналізовано сучасні підходи до розуміння права, які характеризуються плюралістичним поглядом щодо його форм, зокрема, завдяки процесам демонополізації участі держави у процесах правотворення та визнання існування шкали нормативності.Обґрунтовано необхідність визнання в правовій доктрині нового сучасного розуміння права у якості поліцентричної соціальної системи, що прямо передбачає визнання інших, окрім твердого права, систем регулювання суспільних відносин.^UQualification scientific work, manuscript copyright. A thesis submitted for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 – Law. – International Humanitarian University, Odesa, 2021.The thesis contains the results of a comprehensive general theoretical study of the validity and act of soft law as an integral part of modern legal and social reality. The thesis material summarizes the analysis of scientific works of foreign and national scientists on this issue, regulations, foreign legislation, acts ofinternational law, international treaties, statistical and analytical information.The thesis emphasizes the relevance of the study of soft law and its components. It is determined that the presence in the legal doctrine of a dispute over the recognition of the soft law phenomenon indicates the existence of a crisis in legal science, which is sometimes unable to explain or predict new phenomena of legal reality. As the result of such discussion there is the search for new tools that are not officially normative, but at the same time lie in the legal field and have a real impacton the relations of modern social and legal life.The state of considered problem research in the legal doctrine is analyzed.Thus, the issue of the phenomenon of soft law is covered in their works primarily by foreign scholars: A. D'Amato, J. de Aspremont, L. Blutman, A. Boyle, P. Weil, P. Westerman, G. Weeks, J. Gold, M. Goldmann, E. Guzman, K. Abbott, J. Klabbers, C. Lichtenstein, T. Meyer, U. Mörth, I. Pagatto, A. Peters, M. Pollack, L. Senden, D. Snydel, A. Somma, D. Trubek, H. Hillgenberg, O. Schachter, D. Shelton, G. Shaffer, C. Chinkin and many others.In the XXI century, Ukrainian and Russian scholars and young scholars have increased their attention to the study of various aspects of soft law, namely: K.O. Brizkun, M. Y. Velizhanina, G.V. Velyaminov, O.V. Demin, O.V. Kirilyuk, I.I. Lukashuk, T.V. Matveeva, M.M. Mikievich, O.V. Muratova, T.M. Neshataeva, T.V. Russkikh, K.V. Smirnova, Y. B. Fogelson, S.O. Chekhovskaya, I.V. Shalinskaya, O.O. Shchokina and others.At the same time, today there are no scientific researches of Ukrainian scholars, which reveal the conditions of validity of soft law, legal technologies of creation of soft law acts and peculiarities of their action. Thus, the thesis is the first theoretical and legal study of the validity and act of soft law and the role of its components in the process of regulating relations in modern society.It is proved that the basis of the study of soft law is the concept of legal pluralism, which is one of the characteristics of the postmodern era. Modern approaches to the understanding of law, which are characterized by a pluralistic view of its forms, in particular, due to the processes of demonopolization of stateparticipation in law-making processes and recognition of the normative scale existence, are also analyzed.The necessity of recognizing in the legal doctrine of a new modern understanding of law as a polycentric social system, which directly presupposes the recognition of other than hard law systems of regulation of social relations, is substantiated.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2021.Дисертаційна робота містить результати комплексного загальнотеоретичного дослідження неофіційного права як невід'ємного елемента правового життя суспільства. Матеріал дисертації узагальнює аналіз наукових праць, що стосуються вказаної проблеми, нормативно-правових актів, міжнародно-правових договорів, повсякденної діяльності людини у правовій сфері, статистичної та аналітичної інформації.У роботі наголошено, що проблематика права, як фундаментальної категорії, не втрачає актуальності в науковому середовищі, однак дихотомія «офіційне право» – «неофіційне право» на пострадянському просторі вивчена недостатньо. Окремі питання, пов'язані з неофіційним (недержавним, неформальним, тіньовим) правом порушені у роботах таких дослідників, як В. М. Баранов, С. В. Бірюков, В. В. Завальнюк, Г. М. Ланова, О. О. Уварова, Ю. О. Тихомиров, О. М. Трикоз та ін. Але предметом дисертаційного дослідження неофіційне право ще не виступало.Обґрунтовано, що основою дослідження неофіційного права виступає концепція юридичного плюралізму – одна з провідних ідей сучасної загальнотеоретичної юриспруденції. Проаналізовано зародження та розвиток цієї концепції у соціології права, юридичній антропології та юридичній етнології. Доведено, що саме плюралістичний підхід до права уможливлює його розуміння як багатовимірного явища, яке має різні форми свого існування, зокрема, неофіційне право.Охарактеризовано стан дослідження неофіційного (недержавного) права в зарубіжній юриспруденції та вітчизняній правовій науці. Установлено, що на заході дослідження права, не пов'язаного з державою, розпочалися ще в ХХст. і супроводжувалися гострими дискусіями, в результаті яких більшість науковців утвердилася в думці, що воно є частиною реально діючого права та існує в різних сферах суспільного життя. Натомість у вітчизняній юриспруденції неофіційне право є наразі предметом нечисленних досліджень. Здебільшого розглядаються окремі аспекти цієї проблеми крізь призму концепції недержавного правового регулювання (О. О. Уварова), у рамках юридичної антропології (В. В. Завальнюк), у зв'язку з формуванням неофіційного правопорядку (А. Ф. Крижановський, О. В. Крижановська) тощо. Російські вчені приділяють багато уваги тіньовому праву як різновиду негативного неофіційного права (В. М. Баранов, Ю. М. Тихомиров, О. М. Трикоз та ін.).Підкреслено, що методологія юриспруденції у своєму розвитку пройшла три етапи – класичний; некласичний; постнекласичний. На кожному з них розроблялися власні засоби пізнання та удосконалювалися існуючі. В результаті сучасна методологія юридичної науки є плюралістичною, що передбачає поєднання різноманітних методологічних підходів, прийомів і методів, та людиноцентристською, що означає передовсім пізнання «людини в праві».Для дослідження неофіційного права обрано такі основні концептуальні підходи, як антропологічний, аксіологічний, герменевтичний, синергетичний, потребовий, діалектичний та систему методів, серед яких: історіософський, порівняльно-правовий, системний, функціональний та ін.На основі узагальнення підходів до тлумачення категорії «праворозуміння» запропоновано вважати праворозумінням у широкому сенсі інтелектуальну діяльність, спрямовану на пізнання сутності та змісту права, у вузькому – сукупність знань, отриманих у результаті цієї діяльності. Проаналізовано типологію праворозуміння в сучасній юриспруденції, що будується за різними критеріями. Основою цієї типології визнано традиційну тріаду, що охоплює природно-правове, позитивістське та соціологічне праворозуміння. В сучасних умовах вони інтегруються з концепціями епохи постмодерну (антропологічною, комунікативною, ціннісно-нормативною та ін.), що й уможливлює пізнання неофіційного права.Охарактеризовано зародження та розвиток уявлень про різноманітність форм буття права у рамках природно-правового праворозуміння від найдавніших часів до сьогодення. Розуміння природного права як прояву справедливості, як неписаного закону на противагу позитивному праву (писаному закону) започаткувала антична філософсько-правова думка, у Середньовіччі первинним визнавався божественний «закон», у Новий час основою природного права вважалася розумна природа людини. Проаналізовано внесок у формування природно-правового праворозуміння зарубіжних і вітчизняних учених-філософів і правознавців. Установлено, що в сучасних умовах природно-правове праворозуміння дає змогу виявити сутність тих правових явищ, які не наділені формальними властивостями позитивного права, зокрема, неофіційного права.^UA thesis submitted for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 – Law. – International Humanitirian University, Odesa, 2021.The thesis contains the results of a comprehensive general theoretical study of the unofficial law as an integral element of the legal life of society. The thesis materials summarize the analysis of scientific works related to the problem, regulations, international legal treaties, daily human activities in the legal field, statistical and analytical information.The thesis emphasizes that the issue of law, as a fundamental category, does not lose relevance in the scientific community, but the dichotomy "official law" - "unofficial law" in the post-Soviet space is insufficiently studied. Some issues related to unofficial (non-state, informal, shadow) law are raised in the works of such researchers as V.M. Baranov, S.V. Biryukov, V.V. Zavalnyuk, G.M. Lanova, O.O. Uvarova, Yu. O. Tikhomirov, O.M. Trikoz and others. But unofficial law has not yet been the subject of thesis research.It is justified that the basis of the research of unofficial law is the concept of legal pluralism – a leading idea of the contemporary general jurisprudence. The emerging and development of this concept in the sociology of law, legal anthropology and legal ethnology have been analysed. It is proved that the pluralistic approach to law makes it possible to understand law as a multidimensional phenomenon that has various forms of its existence, in particular, the form of the unofficial law.Academic background of unofficial (non-state) law in foreign and national jurisprudence has been characterized. It is revealed that the research of non-state law in the Western countries began in the XX century and was accompanied by heated discussions. The result of those discussions is the most scholars' conviction that the unofficial law is a part of the real law and it exists and functions in various spheres of social life. Instead, in the national jurisprudence, the unofficial law currently is asubject of few studies. For the most part, some aspects of this problem are considered through the prism of the concept of non-state legal regulation (O.O. Uvarova), within the framework of legal anthropology (V.V. Zavalnyuk), in the connection with the formation of unofficial law and order (A.F. Kryzhanovsky, O.V. Kryzhanovska), etc. Russian scholars pay much attention to shadow law as a kind of negative unofficial law (V.M. Baranov, Y.M. Tikhomirov, O.M. Trikoz, and others).It is emphasized that the methodology of jurisprudence in its development has gone through three stages - the classical; non-classical; post-classical. Each of them developed its own means of cognition and improved the existing ones. As a result, the modern methodology of jurisprudence is pluralistic, that involves a combination of different methodological approaches, techniques and methods, and human- centred that means primarily comprehension the problem of "human being in law".For the purpose of the research the author applied basic conceptual approaches (anthropological, axiological, hermeneutic, synergetic, needs-based, dialectical approaches) and a system of methods, including: historic and philosophical, comparative, systematic, functional methods etc.Basing on the generalization of approaches to the interpretation of the category "legal understanding", it is proposed to consider legal understanding in a broad sense as an intellectual activity aimed at comprehension the essence and content of law, in a narrow sense - a set of knowledge gained as a result of this activity. Different criteria of the typology of legal understanding in contemporary jurisprudence are analysed. The basis of this typology is the traditional triad, that includes natural law, positivist and sociological understanding of law. In the current context they are integrated with the concepts of the postmodern era (anthropological, communicative, value-normative, etc.), that makes it possible to study unofficial law.The origin and development of ideas about diverse forms of law within the framework of natural law understanding from Antiquity to the present are described. Ancient philosophical and legal thought initiated the understanding of natural law as a manifestation of justice, as an unwritten law in opposition to positive law(written law). In the Middle Ages the Divine law was recognized as the primary source of law. The contribution of foreign and domestic scientists, philosophers and jurists to the formation of natural-legal understanding is analysed. It has been found that in the current context natural-legal understanding allows to reveal the essence of those legal phenomena which are not endowed with formal properties of the positive law, in particular, unofficial law.

Дисертація є першим у вітчизняній науці кримінального процесуального права спеціальним комплексним дослідженням сутності та способів реалізації правозахисної комунікації потерпілого у кримінальному процесі України.У дисертації досліджено доктринальне розуміння понять «комунікація», «правозахисна комунікація» у кримінальному процесуальному праві. Було зроблено висновок, що комунікація в кримінальному процесі (кримінально-процесуальна комунікація) у широкому розумінні є елементом кримінально-процесуальної дійсності – обміном інформацією найвищого порядку сфери кримінального судочинства, що характерна для кримінально-процесуального комунікативного простору сфер як правотворення так і правозастосування, в тому числі правозастосовного (судового, доктринального) тлумачення до, під час та після застосування кримінально-процесуальної норми. Комунікація у кримінальному процесі у вузькому розумінні є обміном процесуально значимою інформацією учасниками кримінально-процесуальної діяльності між собою та судом у зв’язку з рухом кримінального провадження та полягає у наданні, сприйнятті, засвоєнні та трансформації інформації, спільної участі в проведенні процесуальних дій та взаємосприйнятті учасниками кримінально-процесуальної діяльності один одного, що відбувається в передбачених законом процесуальних формах.Визначено поняття правозахисної комунікації потерпілого у кримінальному провадженні як законодавчо регламентованого обміну процесуально значимою інформацією, що забезпечує ефективний захист прав та законних інтересів в процесі потерпілим, його представником, законним представником, правонаступником та здійснення ними кримінально-процесуальної діяльності з правозахисною метою на основі жертвоорієнтованого підходу (victim centred apporoach).Встановлено, що правозахисній комунікації потерпілого притаманні наступні ознаки: здійснюється на усіх стадіях кримінального процесу та в особливих порядках кримінального провадження; спрямована на забезпечення прав та законних інтересів потерпілого, правонаступника потерпілого; суб’єктами, якими вона здійснюється, є потерпілий, представник потерпілого, законний представник потерпілого, правонаступник потерпілого; характеризується конкретними формами та видами реалізації.Обгрунтовано існування наступних форм правозахисної комунікації потерпілого у кримінальному провадженні: письмова (у тому числі електронна), безпосередня (усна), змішана (вербальна і невербальна, у тому числі дистанційна) та конклюдентна форми.До видів правозахисної комунікації потерпілого віднесено наступні: обов’язкова участь представника потерпілого (фізичної особи) у кримінальному провадженні у випадках, визначених КПК України; клопотання потерпілого про залучення його представника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення представництва за призначенням; залучення представника потерпілого для здійснення представництва за призначенням слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом на їх розсуд, якщо обставини кримінального провадження вимагають участі представника, а потерпілий не залучив його; депонування показань малолітнього чи неповнолітнього потерпілого від злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості з метою його захисту від вторинної віктимізації; медіація у кримінальному провадженні; створення спеціальних конфіденційних служб підтримки потерпілих з метою надання їм доступу до безкоштовної психологічної, консультаційно-правової, соціально-реабілітаційної допомоги відразу після вчинення кримінального правопорушення.^UThe dissertation is the first in the national science of criminal procedural law special comprehensive study of the essence and methods of implementation of human rights communication of the victim in the criminal process of Ukraine. The dissertation examines the doctrinal understanding of the concepts of «communication», «human rights communication» in criminal procedural law. It was concluded that communication in the criminal process (criminal-procedural communication) in a broad sense is an element of criminal-procedural reality that is the exchange of information of the highest order in the field of criminal justice, which is characteristic of the criminal-procedural communicative space of both law-making and law-enforcement spheres, in that including law-enforcing (judicial, doctrinal) interpretation before, during and after application of the criminal procedural norm. Communication in the criminal process in the narrow sense is the exchange of procedurally significant information by the participants of the criminal-procedural activity between themselves and the court in connection with the movement of the criminal proceedings and consists in the provision, perception, assimilation and transformation of information, joint participation in the conduct of procedural actions and mutual perception by the participants each other's criminal-procedural activity, which takes place in the procedural forms provided by law. The concept of human rights communication of the victim in criminal proceedings is defined as a legally regulated exchange of procedurally significant information that ensures effective protection of rights and legitimate interests in the process of the victim, his representative, legal representative, legal successor and their implementation of criminal procedural activities with a human rights goal based on a victim centered approach .It has been established that the victim's human rights communication has the following characteristics: it is carried out at all stages of the criminal process and in special procedures of criminal proceedings; aimed at ensuring the rights and legal interests of the victim, the legal successor of the victim; it is carried out by the subjects such as the victim, the victim's representative, the victim's legal representative, the victim's successor; characterized by specific forms and types of implementation. The existence of the following forms of human rights communication of the victim in criminal proceedings is substantiated: written (including electronic), direct (oral), mixed (verbal and non-verbal) and conclusive forms. The types of human rights communication of the victim include the following: mandatory participation of the representative of the victim (natural person) in criminal proceedings in cases defined by the Code of Criminal Procedure of Ukraine; the victim's request for involvement of his representative by the investigator, prosecutor, investigating judge or court to provide representation as assigned; involvement of the victim's representative for representation as appointed by the investigator, prosecutor, investigating judge or court at their discretion, if the circumstances of the criminal proceedings require the participation of a representative, and the victim did not involve him; deposition of testimony of a juvenile or minor victim of a crime against sexual freedom and sexual integrity in order to protect him from secondary victimization; mediation in criminal proceedings; creation of special confidential support services for victims in order to provide them with access to free psychological, legal counseling, and social rehabilitation assistance immediately after the commission of a criminal offense.

Робота присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правового механізму діяльності Державної прикордонної служби України з запобігання правопорушенням на державному кордоні. В роботі комплексно проаналізовано та систематизовано різні теоретико-методологічні, експертні та практично-прикладні підходи щодо розуміння адміністративно-правового механізму запобігання правопорушенням у сфері прикордонних відносин.Доведено, що захист державного кордону України – невід'ємна частина загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави. У свою чергу, охорона ДКУ є складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні ДПСУ на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також ЗС України у повітряному і підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності ДКУ. Важливим елементом охорони ДКУ є правоохоронна діяльність підрозділів ДПСУ з запобігання вчинення правопорушень.З'ясовано, що запобігання адміністративним правопорушенням здійснюється у сфері управління охороною ДКУ з метою забезпечення дотримання врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, які виникають в цій сфері державної діяльності. Запобігання правопорушенням є найбільш дієвий шлях забезпечення правопорядку і законності, головним чином за тим, що сприяє виявленню та усуненню їх витоків, коренів, попередження самої можливості вчинення протиправного діяння.Визначено, що основу правового врегулювання діяльності з запобігання правопорушенням на ДКУ складає прикордонне законодавство, яке включає в себе декілька рівнів. Перший рівень – конституційний, він утримує у собі норми Конституції України, що закріплюють її суверенітет, державну територію, державні кордони, систему державних органів та їх повноваження, тощо.Другим рівнем правових засад є закони (у тому числі кодифіковані), які конкретизують конституційні положення і визначають ключові складові діяльності у сфері протидії адміністративним правопорушенням. Наступним рівнем правових засад запобігання правопорушенням на ДКУ є численні підзаконні нормативно-правові акти, які приймаються на різних рівнях і вирішують спеціальні питання запобіжної діяльності. Досліджено суб’єктну складову механізму запобігання правопорушенням на ДКУ. Доведено, що основними суб’єктами запобігання, насамперед, є саме профільні, спеціалізовані державні органи, які протидію вчиненню адміністративних правопорушень (у відповідних сферах) мають своєю функцією і працівники яких здійснюють це професійно, а також вищі органи законодавчої та виконавчої влади (парламент і уряд), що відіграють ключову роль у цьому процесі, на рівні яких приймаються визначальні політичні рішення та нормативні акти з названих питань, а також місцеві органи влади.^UThe work is devoted to a comprehensive study of the administrative and legal mechanism of the State Border Service of Ukraine for the prevention of offenses at the state border.The work comprehensively analyzed and systematized various theoretical-methodological, expert and practical-applied approaches to understanding the administrative-legal mechanism of crime prevention in the field of border relations.It has been proven that the protection of the state border of Ukraine is an integral part of the state-wide system of ensuring national security and consists in the coordinated activity of military formations and law enforcement agencies of the state. In turn, the protection of the state border of Ukraine is a component of the state-wide system of protection of the state border and consists in the implementation by the State Border Service of Ukraine on land, sea, rivers, lakes and other bodies of water, as well as by the Armed Forces of Ukraine in air and underwater space in accordance with the powers granted to them measures to ensure the inviolability of the state border of Ukraine. An important element of the protection of the state border of Ukraine is the law enforcement activity of the units of the State Border Service of Ukraine to prevent the commission of offenses.It was found that the prevention of administrative offenses is carried out in the sphere of management of the protection of the state border of Ukraine in order to ensure the observance of social relations regulated by the norms of administrative law, which arise in this sphere of state activity. Crime prevention is the most effective way to ensure law and order and legality, mainly due to the fact that it helps to identify and eliminate their origins, roots, and prevent the very possibility of committing an illegal act.Іt was determined that the basis of the legal regulation of crime prevention activities at the state border of Ukraine is the border legislation, which includes several levels. the first level is constitutional, it contains the norms of the constitution of ukraine, which establish its sovereignty, state territory, state borders, the system of state bodies and their powers, etc.Тhe second level of legal frameworks are laws (including codified ones) that specify constitutional provisions and define the key components of activities in the field of combating administrative offenses.Тhe next level of the legal basis for the prevention of offenses at the state border of Ukraine are numerous subordinate legal acts, which are adopted at different levels and resolve special issues of preventive activities.Тhe subject component of the crime prevention mechanism at the state border of Ukraine was studied. it has been proven that the main subjects of prevention are, first of all, profiled, specialized state bodies whose function is to combat the commission of administrative offenses (in the relevant areas) and whose employees perform this professionally, as well as higher bodies of legislative and executive power (parliament and government), which play a key role in this process, at the level of which decisive political decisions and normative acts on the mentioned issues are adopted, as well as local authorities.

У дисертації здійснено комплексне дослідження, у результаті якого вперше запропоновано сучасну методику розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із публічними закупівлями у сфері будівництва, основними елементами якої є: класифікація досліджуваних кримінальних правопорушень; їх криміналістична характеристика; обставини, що підлягають встановленню, типові слідчі ситуації, завдання і засоби їх вирішення на початковому етапі розслідування; планування та організація розслідування досліджуваних кримінальних правопорушень; тактичні особливості окремих слідчих (розшукових) дій та використання спеціальних знань під час розслідування.Удосконалено теоретичні знання про стан наукової розробленості проблеми розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із публічними закупівлями у сфері будівництва, шляхом розподілу наукових досліджень за розглядуваною тематикою за часом на основі правових реалій, в яких вони здійснювалися, де відповідним рубіконом, що суттєво змінив нормативно-правову регламентацію, визначено Закон України «Про публічні закупівлі».Відзначено, що лише в окремих вітчизняних монографічних дослідженнях розроблювали проблематику, дотичну до даної роботи, однак з більш загальним предметом: А. М. Меденцев «Розслідування злочинів, що вчиняються у сфері державних закупівель» (дисертація кандидата юридичних наук та навчальний посібник), 2015 і 2017 р.р.; В. В. Дараган «Протидія злочинам у сфері державних закупівель підрозділами Департаменту захисту економіки Національної поліції України» (монографія), 2017 р. Підкреслено велику наукову цінність положень докторської роботи А. П. Запотоцького «Теоретичні основи та практика розслідування злочинів у сфері будівництва», здійсненого у 2018 р.Набула подальшого розвитку класифікація кримінальних правопорушень, пов’язаних із публічними закупівлями у сфері будівництва, за критеріями сфери протиправної діяльності, конкретизованого способу вчинення досліджуваних кримінальних правопорушень, концепції про дві технології злочинного збагачення: по-перше, ті, в яких основними кримінальним правопорушенням є ч.ч. 2, 3, 4 ст. 191 КК, підпорядкованими ‒ ст.ст. 205-1, 358, 364, 364-1, 366 КК, суб’єктом ‒ службова особа замовника публічної закупівлі; по-друге, ті, у яких основні ‒ ст.ст. 368 та 369 КК, підпорядковані ‒ ст.ст. 205-1, 358, 365-2, 366 КК, а способи: а) з боку службових осіб замовника закупівлі: здійснення оцінки пропозицій конкурсних торгів усупереч переліку критеріїв та методиці; визначення переможцем учасника, який не відповідає кваліфікаційним критеріям; здійснення публічної закупівлі без проведення процедур, передбачених законодавством; витрачання бюджетних коштів на придбання товарів, робіт або послуг в обсягах, які перевищують установлені граничні суми витрат; б) службовими особами учасника торгів із використанням підроблених документів.Вперше правову регламентацію публічних закупівель у сфері будівництва обґрунтовано як основу формування криміналістичної характеристики досліджуваних кримінальних правопорушень, а систему відповідних нормативно-правових актів згруповано на законодавчому та підзаконному рівнях і класифіковано залежно від сфер суспільних відносин, що ними регулюються: публічних закупівель; будівництва, архітектури і землеустрою (характеризуються несиситемністю, дублюванням норм та потребують кодифікації); особливостей здійснення публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.Здійснено криміналістичний аналіз кримінальних правопорушень, пов’язаних із публічними закупівлями у сфері будівництва, на основі чого запропоновано відповідну характеристику, елементами якої визначено дані про типові ознаки предмета злочинного посягання і правового регулювання зазначеної сфери як частини обстановки вчинення кримінальних правопорушень; способи їх учинення; «слідова картина»; характеристика правопорушника.^UIn the dissertation, a comprehensive study was carried out, as a result of which a modern methodology for the investigation of criminal offenses related to public procurement in the construction industry was proposed for the first time, the main elements of which are: classification of investigated criminal offenses; their forensic characteristics; circumstances to be established, typical investigative situations, tasks and means of solving them at the initial stage of the investigation; planning and organization of the investigation of investigated criminal offenses; tactical features of individual investigative (search) actions and the use of special knowledge during the investigation.The theoretical knowledge about the state of scientific development of the problem of investigating criminal offenses related to public procurement in the construction industry has been improved by dividing scientific research by the subject under consideration by time on the basis of the legal realities in which they were carried out, where the relevant rubicon, which significantly changed the normative legal regulation, determined by the Law of Ukraine "On Public Procurement".It was noted that only in some domestic monographic studies were developed issues related to this work, but with a more general subject: A. M. Medentsev "Investigation of crimes committed in the field of public procurement" (Ph.D. thesis and study guide), 2015 and 2017; V. V. Daragan "Combating crimes in the field of public procurement by units of the Department of Economic Protection of the National Police of Ukraine" (monograph), 2017. The great scientific value of the provisions of A.P. Zapotocki's doctoral thesis "Theoretical foundations and practice of investigating crimes in the construction industry", carried out in 2018, is emphasized.The classification of criminal offenses related to public procurement in the construction industry, according to the criteria of the sphere of illegal activity, the specified method of committing the investigated criminal offenses, the concept of two technologies of criminal enrichment, has gained further development: first, those in which the main criminal offense is h .h 2, 3, 4 Art. 191 of the Criminal Code, subordinated to ‒ Art. Art. 205-1, 358, 364, 364-1, 366 of the Criminal Code, the subject is an official of the public procurement customer; secondly, those in which the main ‒ art. art. 368 and 369 of the Criminal Code, subordinated to ‒ Art. Art. 205-1, 358, 365-2, 366 of the Criminal Code, and the methods: a) on the part of officials of the contracting authority: evaluation of competitive bidding proposals contrary to the list of criteria and methodology; determination of the winner of the participant who does not meet the qualification criteria; conducting public procurement without carrying out the procedures provided for by law; spending budget funds on the purchase of goods, works or services in volumes that exceed the established limit of expenditure; b) by officials of the bidder using forged documents.For the first time, the legal regulation of public procurement in the construction industry is substantiated as the basis for the formation of the forensic characteristics of the investigated criminal offenses, and the system of relevant normative legal acts is grouped at the legislative and sub-legal levels and classified depending on the spheres of social relations regulated by them: public procurement; construction, architecture and land management (characterized by non-systematicity, duplication of norms and requiring codification); peculiarities of public procurement during the period of the legal regime of martial law in Ukraine.A forensic analysis of criminal offenses related to public procurement in the construction industry was carried out, on the basis of which a corresponding characteristic was proposed, the elements of which were determined by data on the typical signs of the subject of a criminal offense and legal regulation of the specified area as part of the circumstances of the commission of criminal offenses; ways of doing them; "trace picture"; characteristics of the offender.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано вирішення важливої наукової проблеми – комплексного аналізу концептуалізації міжнародного правопорядку в умовах суспільно-політичної реальності метамодерну.Динаміка міжнародно-правового розвитку сучасного постіндустріального суспільства зумовлює пошук ефективних інструментів адекватного реагування на виклики сьогодення. Змінюється порядок організації та функціонування всіх сфер життя: економічної, політичної, гуманітарної, безпекової та ін. Багатовекторність міжнародних процесів свідчить про те, що значення забезпечення стабільності у світі надалі зростатиме. Світове співтовариство дедалі більше переконується у необхідності розроблення раціональних підходів для колективного вирішення світових проблем і викликів, створення збалансованої системи міжнародних відносин з працюючими процедурами контролю та впливу на суб’єктів міжнародного права, належної реалізації та захисту загальнолюдських цінностей.Формування глобального світового порядку має відповідати певним вихідним засадам формування міжнародного правопорядку метамодерну, а саме: стимулювання розроблення ефективних механізмів діалогу правових культур правових систем метамодерну; домінування загальновизнаних та актуальних людських цінностей; забезпечення раціональної екологічноїполітики; наявність дієвих процедур підтримки світової безпеки (кібербезпеки); створення технологічно досконалих інструментів комунікації для міжнародних акторів, відповідних потребам сучасного інформаційного суспільства; легалізація цифрових суб’єктів права; визнання доцільності формування метадержави та глобального права; техногуманізація як складова морально-етичних засад людства; раціональна етика біоінженерії.Метамодерністська парадигма міжнародного правопорядку – це теоретично обґрунтована, правовідповідна та цифровізована модель підтримання якісного стану міжнародно-правових відносин, яка відповідає приписам міжнародно-правових норм і принципів. Відповідно до зазначеної парадигми стає можливим визначити міжнародний правопорядок метамодерну як людиноцентриський стан відносин між суб’єктами міжнародного права, заснований на виконанні приписів міжнародних, регіональних, національних і локальних (корпоративні норми ТНК) положень та принципів, організований з урахуванням тенденцій до глокалізації та цифровізації, орієнтований на задоволення потреб реального та віртуального світів.В сучасних процесах стрімкого розвитку технологічного інструментарію для забезпечення новітніх форм комунікації суспільства відбувається й становлення глобального світового порядку, в якому міжнародне право та національні правові системи стають тісно взаємопов’язаними елементами єдиної різоми, об’єктом регулювання якої має стати вся людська цивілізація.Глобальний світовий порядок є складним і багатогранним явищем, яке визначає співвідношення та взаємодію різноманітних суб'єктів у міжнародному співтоваристві. Мультиполярна система формування глобального світового порядку сприяє різноманітності міжнародних стосунків і відкриває можливості для розвитку множинної дипломатії, колективної безпеки та співпраці. Збільшення кількості сильних держав зумовлює розширення можливостей для міжнародної торгівлі, науково-технічного співробітництва, культурних обмінів та інвестицій. Крім того,мультиполярний світ дозволяє більш ефективно вирішувати глобальні проблеми та протистояти глобальним викликам.^UIn the dissertation, a theoretical generalization is made and a solution to an important scientific problem is presented, which consists in a comprehensive analysis of the conceptualization of the international legal order in the conditions of the socio-political reality of metamodernity.The dynamics of international legal development at the current stage of the life of a post-industrial society presupposes the development of effective tools for adequate response to today's challenges. The order of organization and functioning of all spheres of life is changing: economic, political, humanitarian, security, etc. The multi-vector nature of international processes indicates that the importance of ensuring stability in the world will continue to grow. The world community is increasingly convinced of the need to develop rational approaches for the collective solution of world problems and challenges, to create a balanced system of international relations, with working procedures of control and influence on subjects of international law, proper implementation and protection of universal values.The formation of the global world order must correspond to certain initial principles of the formation of the international legal order of the metamodern, namely: stimulation of the development of effective mechanisms for the dialogue of legal cultures of the legal systems of the metamodern; the dominance of universally recognized and relevant human values; ensuring a rational environmental policy; availability of effective procedures for supporting global security (cyber security); establishment of technologically advanced communication tools of international actors corresponding to the needs of the modern information society; legalization ofdigital legal entities; recognition of the expediency of the formation of a metastate and global law; technohumanization as a component of the moral and ethical foundations of humanity; rational ethics of bioengineering.The metamodernist paradigm of the international legal order is a theoretically grounded, legally compliant and digitalized model of maintaining a high-quality state of international legal relations that meets the requirements of the prescriptions of international legal norms and principles. In accordance with the indicated paradigm, it becomes possible to define the international legal order of metamodernity as a human-centered state of relations between subjects of international law, based on the fulfillment of the prescriptions of international, regional, national and local (corporate norms of TNCs) provisions and principles, organized taking into account the trends of glocalization and digitalization, focused on meeting the needs of the real and virtual worlds.In the modern processes of rapid development of the technological toolkit for providing the newest forms of communication in society, the formation of a global world order is also taking place, in which international law and national legal systems become closely interconnected elements of a single rhizome, the object of which must be the regulation of the entire human civilization.The global world order is a complex and multifaceted phenomenon that determines the relationship and interaction of various subjects in the international community. The multipolar system of forming the global world order promotes the diversity of international relations and opens up opportunities for the development of multiple diplomacy, collective security and cooperation. The increase in the number of strong states leads to the expansion of opportunities for international trade, scientific and technical cooperation, cultural exchanges and investments. In addition, a multipolar world allows us to more effectively solve global problems and face global challenges.

У реферованій дисертації проведено комплексне лінгвістичне дослідження, результатом якого є вперше запропонована сучасна методика вивчення лінгвосоціальних особливостей реалізації концепту PANDEMIC у сучасній англійській мові. Основними методологічними елементами є застосування лексикографічного аналізу, відбір емпіричного матеріалу дослідження із текстів англомовного медійного дискурсу, а також проведення експерименту із залученням експертів-носіїв англійської мови.Удосконалено теоретичні знання з вивчення концепту, що полягає в описі концепту PANDEMIC за допомогою методу побудови лексико- семантичного поля, а також у виявленні його репрезентантів на різних лексичних рівнях, з огляду на утворення неологізмів і зміни значення та сприйняття концепту в ментальній картині світуносіїв англійської мови. У дисертації розвинено й модифіковано лінгвістичні теорії, зокрема в галузі семантики, стилістики та мовного аналізу дискурсу. У дослідженні відрефлектовано те, як мова змінюється й адаптується в умовах кризи, що має важливе значення для лінгвістичного вивчення кризової комунікації, а також допомагає розкрити вплив мовлення на формування громадської думки, схарактеризувати, як мовленнєві конструкції позначаються на сприйнятті подій. Окреслено особливості мовної адаптації та використання терміну PANDEMIC у різних культурних і соціальних контекстах. Отже, теоретичне значення роботи підтверджене розширенням розуміння мови, сприйняття та комунікації в умовах глобальних криз і надзвичайних ситуацій.Відзначено, що концепт PANDEMIC не є достатньо вивченим, з огляду на динаміку останніх змін, які призвели до розширення структури концепту, а також змін у його метальному сприйнятті представниками різних лінгвокультур. Не зважаючи на те, що окремі вітчизняні та закордонні вчені- лінгвісти зверталися до проблеми дослідження концепту PANDEMIC, однак з більш вузькою спрямованістю: Дж. Лакофф, американський когнітивний вчений і лінгвіст, у своїй роботі "Metaphors We Live By" вивчав, як мова та фреймовання впливають на сприйняття та реакції людей на пандемічні події (1980); Р. Лакофф досліджувала питання концепту у своїй праці "Language and Woman's Place" (1975); С. Гентзель провів дослідження "The Language of Covid- 19: Communicating the Coronavirus Pandemic" щодо впливу мови на сприйняття та комунікацію під час пандемії COVID-19 (2020); Д. Таннен написала працю "Covid-19, Risk, and Pandemic Culture: The View from Social Interaction" (2020); А. Лидді "CoronaVirus Discourse: A Critical Discourse Analysis of COVID-19 Media Narratives" (2020); український мовознавець О. Пономарів досліджував проблему пандемії на прикладі українських ЗМІ у роботах “Мова і пандемія: використання лінгвістичних інструментів для аналізу комунікаційних стратегій українських ЗМІ під час поширення COVID-19” (2020) та “Мова і комунікація в умовах пандемії: лінгвістичний аналіз мовленнєвих стратегій в українському суспільстві” (2021); Н. Петлюченко та ін. "COVID-19 as media- cum-language event: Cognitive, communicative, and cross-cultural aspects" (2020); В. Мізецька та ін. "Administration of the educational process (legal and linguistic- didactic aspects) in the conditions of quarantine and post-quarantine measures caused by сovid-19".^UThis dissertation represents a significant contribution to contemporary linguistics as it develops a new methodology for studying the linguistic-social features of implementing the concept of PANDEMIC in modern English. The main methodological elements of the research include the application of lexicographic analysis, selection of empirical material from English-language media discourse, and conducting an experiment involving native English speakers.The findings of the study allowed to refine theoretical knowledge in studying the concept of PANDEMIC by identifying its representatives at different lexical levels, as well as by elucidating the formation of neologisms and changes in the meaning and perception of the concept in the mental world of English speakers. Linguistic theories, particularly in the fields of semantics, stylistics, and discourse analysis, were developed and modified.One of particular importance is the identification of how language changes and adapts in crisis situations, which is crucial for the linguistic study of crisis communication and the formation of public opinion. The study also revealed the peculiarities of linguistic adaptation and the use of the term "pandemic" in different cultural and social contexts.Thus, this dissertation holds significant theoretical value as it expands the understanding of language, perception, and communication in the context of global crises and emergencies. Its results contribute to a better understanding of the impact of language on shaping public opinion and the development of linguistic constructions in crisis conditions.It has been noted that the concept of PANDEMIC is not sufficiently studied, considering the recent changes that have led to the expansion of the concept's structure, as well as changes in its metaphorical perception by representatives of different linguistic cultures. Despite the fact that some domestic and foreign linguists have addressed the issue of studying the PANDEMIC concept, their focus has been more narrow: J. Lakoff, an American cognitive scientist and linguist, studied how language and framing influence people's perception and reactions to pandemic events in his work "Metaphors We Live By" (1980); R. Lakoff explored the concept in her work "Language and Woman's Place" (1975); S. Gentzel conducted research on "The Language of Covid-19: Communicating the Coronavirus Pandemic" regarding the impact of language on perception and communication during the COVID-19 pandemic (2020); D. Tannen wrote "Covid-19, Risk, and Pandemic Culture: The View from Social Interaction" (2020); A. Liddy authored "CoronaVirus Discourse: A Critical Discourse Analysis of COVID-19 Media Narratives" (2020); Ukrainian linguist O. Ponomariv investigated the issue of the pandemic on the example of Ukrainian media in works such as "Language and Pandemic: Using Linguistic Tools to Analyze Communication Strategies of Ukrainian Media during the Spread of COVID-19" (2020) and "Language and Communication in Times of Pandemic: Linguistic Analysis of Speech Strategies in Ukrainian Society" (2021); N. Petlyuchenko et al. published "COVID-19 as a media-cum-language event: Cognitive, communicative, and cross-cultural aspects" (2020); V. Mizetska et al. explored "Administration of the educational process (legal and linguistic-didactic aspects) in the conditions of quarantine and post-quarantine measures caused by COVID-19."

Дисертаційне дослідження присвячене теоретичним та практичним аспектам реалізації норм щодо воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду. У роботі простежується формування кримінально-правових норм про відповідальність за воєнні злочини в міжнародному кримінальному праві. Окреслюється періодизація формування норм міжнародного кримінального права, що складається з п’яти етапів, найновіший з яких розпочався з початком роботи Міжнародного кримінального суду, та характеризуються все більш широким визнанням державами необхідності імплементації норм міжнародного кримінального права до їхніх національних законодавств. Наголошується, що міжнародне кримінальне право сформувалося під впливом міжнародного гуманітарного права, і наразі обидві ці сфери (міжнародне гуманітарне та міжнародне кримінальне право) поширюються на всі збройні конфлікти міжнародного та неміжнародного характеру. Наголошується, що в основі сучасної концепції воєнних злочинів лежить понятійний апарат міжнародного гуманітарного права. Водночас підкреслюється, що ці дві області не є тотожніми, і концепція міжнародних злочинів має своє коріння не тільки в міжнародному гуманітарному праві, але й в національних правових системах, звідки були запозичені основні категорії, в яких описується злочинна поведінка. Підкреслюється, що концепція міжнародних злочинів, зокрема воєнних злочинів, не походить напряму з міжнародного гуманітарного права, і що ці сфери розвивалося паралельно.Розглянуто особливості індивідуальної кримінальної відповідальності за воєнні злочини за міжнародним правом. Доводиться, що такі злочини є багатооб’єктнимми, оскільки виражаються в порушеннях встановлених міжнародним гуманітарним правом правил ведення бойових дій, що можуть бути закріплені як в міжнародному праві так і в національному законодавстві держав. Подібні злочини становлять собою зазіхання на міжнародний правопорядок, бути частиною політики держави чи збройної групи, носити масштабний та системний характер. Водночас, окремі воєнні злочини можуть здійснюватися і фізичними особами за своєю власною ініціативою, що виводить на перший план значущість концепцій індивідуальної та командної відповідальності. Підкреслюється необхідність розрізнення воєнних злочинів з іншими типами міжнародних злочинів, зокрема злочинами проти людяності та злочином агресії, що дозволить конкретизувати моделі індивідуальної кримінальної відповідальності за скоєння кожного з таких типів злочинів.Досліджено питання впливу діяльності міжнародних воєнних трибуналів, що були створені після Другої світової війни для кримінального переслідування та покарання ключових воєнних злочинців. Робиться висновок, що діяльність цих трибуналів суттєво вплинула на поняття державного суверенітету, обмеживши дискрецію держав у тому що можна визнавати злочинною поведінкою. Злочинність того чи іншого діяння стала визначатися не тільки бажанням держави криміналізувати це діяння, але й вимогами міжнародного права щодо криміналізації найбільш серйозних злочинів, що викликають занепокоєння всієї міжнародної спільноти. Саме діяльність цих трибуналів дала початок розвитку сучасного поняття міжнародного злочину. Хоча ідея про засудження певної поведінки під час ведення бойових дій як злочинної існувала і до того, вирішальне значення для формування підвалин сучасного міжнародного кримінального права мало саме засудження певних конкретних діянь органами міжнародної кримінальної юстиції. З розгляду окремих справ сформувалося цілісне вчення про міжнародні злочини, в тому числі, про воєнні злочини. Таким чином, вчення про воєнні злочини є продуктом діяльності міжнародних органів кримінальної юстиції.^UThe dissertation study is devoted to the theoretical and practical aspects of the implementation of norms regarding war crimes under the Rome Statute of the International Criminal Court. The work traces the formation of criminal law norms on responsibility for war crimes in international criminal law. The periodization of the formation of norms of international criminal law is outlined, which consists of five stages, the most recent of which began with the beginning of the work of the International Criminal Court, and is characterized by the increasingly widespread recognition by states of the need to implement the norms of international criminal law into their national legislation. The work emphasizes that international criminal law was formed under the influence of international humanitarian law, and currently both of these areas (international humanitarian and international criminal law) apply to all armed conflicts of an international and non-international nature. It is emphasized that the modern concept of war crimes is based on the conceptual apparatus of international humanitarian law. At the same time, it is emphasized that these two areas are not identical, and the concept of international crimes has its roots not only in international humanitarian law, but also in national legal systems, from where the main categories describing criminal behavior were borrowed. It is emphasized that the concept of international crimes, in particular war crimes, does not come directly from international humanitarian law, and that these areas developed in parallel.The work examines the peculiarities of individual criminal responsibility for war crimes under international law. It is proven that such crimes are multiobjective, as they are expressed in violations of the rules of hostilities established by international humanitarian law, which can be enshrined both in international law and in the national legislation of states. Such crimes constitute an encroachment on the international legal order, be part of the policy of the state or an armed group, and have a large-scale and systemic nature. At the same time, individual war crimes can be committed by individuals on their own initiative, which highlights the importance of the concepts of individual and team responsibility. The work emphasizes the need to distinguish between war crimes and other types of international crimes, in particular crimes against humanity and the crime of aggression, which will allow specifying the models of individual criminal responsibility for committing each of these types of crimes.The work examines the impact of the activities of international military tribunals, which were created after the Second World War to prosecute and punish key war criminals. It is concluded that the activity of these tribunals significantly affected the concept of state sovereignty, limiting the discretion of states in what can be recognized as criminal behavior. The criminality of this or that act began to be determined not only by the state’s desire to criminalize this act, but also by the requirements of international law regarding the criminalization of the most serious crimes that cause concern to the entire international community. It was the activity of these tribunals that gave rise to the development of the modern concept of international crime. Although the idea of condemning certain behavior during hostilities as criminal existed even before that, the condemnation of certain specific actions by the bodies of international criminal justice was of decisive importance for the formation of the foundations of modern international criminal law. From the consideration of individual cases, a coherent doctrine of international crimes, including war crimes, was formed. Thus, the doctrine of war crimes is a product of the activities of international criminal justice bodies.