Здійснено комплексне дослідження забезпечення прав і законних інтересів особи, ув'язненої під час досудового розслідування. Розглянуто проблеми забезпечення та реалізації прав і законних інтересів особи під час її досудового ув'язнення. Розкрито знання щодо поняття, сутності прав і законних інтересів особи, яка ув'язнена під час досудового розслідування. Досудове ув'язнення розглянуто як примусову ізоляцію підозрюваного в спеціально визначених для цього установах до направлення кримінальної справи з обвинувальним висновком до суду для забезпечення досудового розслідування та виконання процесуальних рішень. Обгрунтовано необхідність посилення гарантій прав і законних інтересів досудово ув'язнених осіб шляхом внесення змін до чинного законодавства України.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему поетики лірики М.Руденка в контексті літературного процесу в Україні другої половини ХІХ ст. З'ясовано особливості становлення та зростання творчої постаті М.Руденка, своєрідність його світовідчуття та світобачення. Простежено еволюцію жанрової системи. Доведено, що у поетиці митця філософські мотиви поєднуються з публіцистичним пафосом та національними ідеями. Знайдено джерела оновлення лірики у 60 - 80-і рр. Висвітлено проблему конструювання художнього простору в поетиці М.Руденка на прикладі його лірики періоду ув'язнення. На підставі аналізу фонічних, метричних, стилістичних, образно-сюжетних, композиційних особливостей, емоційного темпоритму, окреслено поетичну картину світу митця з її основними характеристиками-хронотопом та динамікою ракурсів сприйняття в структурі літературного твору.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження інтертекстуальних елементів у поезії І.Калинця, які функціонують у тексті як метафоричні вирази. Творчий доробок поета розглянуто як цілісну структуру, підпорядковану одній ідеї - побудові текстуального простору для існування ідеальної України. Зроблено висновок, що інтертекстуальні елементи є засобом для руйнування навколишньої реальності та будівельним матеріалом для формування текстової. З'ясовано, що у перших збірках митець намагається створити замкнений у минулому світ на підставі використання інтертекстуальних зв'язків різного типу з фольклором, слов'янськими міфами, біографіями українських культурних діячів. Подальший творчий період характеризується усвідомленням екзистенціального відчуження від світу та поступовим витісненням реальності у текстовий простір. Встановлено, що основним прийомом є квазіінтертекстуальність і використання як передтекстів публіцистичних статей і документів. З'ясовано, що у другій частині творчого доробку, написаного в ув'язненні, поет створює текстовий простір у географічному, історичному, аудіовізуальному та символьному аспектах з використанням різноманітних типів інтертекстуальних зв'язків, зокрема інтермедіальних. З'ясовано, що передтекстами є легенди, казки, твори української літератури, а також скульптурні й архітектурні витвори, живописні полотна українських та європейських майстрів, знаки зодіаку, букви й числа.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історіографії проаналізовано й узагальнено історію південноукраїнського селянства УССР у контексті його соціально-економічного розвитку. Розкрито специфіку морально-психологічного стану різних верств українського селянства Північного Причорномор'я у кінці 1920-х - першій половині 1930-х рр. Досліджено методи, принципи, характер та обсяги державної допомоги південноукраїнському селянству у період голоду 1928 - 1929 рр. З'ясовано, що найбільше постраждали внаслідок трагедії такі регіони, як Одещина, Миколаївщина, Херсонщина. Розкрито механізми масових репресій держави проти селян: незаконні обшуки, адміністративні штрафи, арешти, тюремні ув'язнення, депортація. На підставі вивчення кримінальних справ, порушених проти селян, відтворено масштабну картину терору, що мав місце на території України у кінці 1920-х - 1930-ті рр. Проаналізовано морально-політичну ситуацію на селі, розкрито негативне ставлення селянства до суспільної колективізації сільського господарства та державних репресій. Розглянуто побутові проблеми українського села, зокрема, виявлено низький рівень освітнього, культурного та медичного забезпечення сільських жителів. Описано активні та пасивні форми протесту населення південних областей України проти аграрного курсу держави у досліджений період. Зроблено висновок, що такі суспільні перетворення, як антиселянська хлібозаготівельна політика, суцільна колективізація 1929 - 1932 рр. обумовили штучний, небачений за масштабами та наслідками в історії людства Голодомор 1932 - 1933 рр.

  Скачати повний текст

Досліджено художню семантику окремих образів (крові, сонця, вогню, дороги, Батьківщини, рідних, космічних видінь) і структуру поезій зі збірки "Палімпсести" В.Стуса. Найпотужніші образи крові, сонця, вогню розглянуто як ергетичні, сугестивні. Показано, яким чином реалії природи впливають на внутрішні якості ліричного героя. В образах природи розглянуто тайнопис внутрішнього, надзвичайно інтенсивного життя автора. Предметний світ збірки "Палімпсести" розділено на реальний і уявний, зроблено висновок про переважання останнього. Проаналізовано колористику збірки "Палімпсести": чорний, білий, червоний, зелений, жовтий, золотий, блакитний, синій кольори. Висвітлено внесок В.Стуса до світової поетичної колористики на рівні набору конотацій кольорів. У контексті предметного світу запропоновано охарактеризувати творчість поета як оптимістичну. Зміст і провідні мотиви збірки розглянуто на тлі еволюції форми. Запропоновано поняття "семантичні пульсації" для проведення аналізу семантичної структури поезій. Зроблено висновок про модерні риси поезії В.Стуса періоду ув'язнення та заслання.

  Скачати повний текст

У дисертації висвітлено результати комплексного аналізу трансформаційних процесів, здійснених радянською владою на території Тернопільщини впродовж вересня 1939 – червня 1941 рр.: від часу вступу Червоної армії на територію області і до початку німецько-радянської війни. Встановлено, що зміни у суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному житті регіону відбулися впродовж трьох етапів: перший – 17 вересня – 10 грудня 1939 р. – формування тимчасових органів влади під контролем політуправлінь Червоної армії; другий – 10 грудня 1939 – 3 лютого 1940 р. – перехід функцій тимчасових управлінь до створених органів радянської влади на місцях; третій – лютий 1940 – червень 1941 рр. – розбудова партійних, радянських, правоохоронних, силових, господарських структур управління.Аргументовано, що приєднання Західної України, у тому числі Тернопільщини, до складу УРСР і СРСР було викликано насамперед зовнішнім чинником – політикою керівництва СРСР, спрямованою на силове приєднання регіону до Радянського Союзу.Проаналізовано встановлення радянської влади на Тернопільщині та визначено її тоталітарний характер; політичними центрами влади стали органи більшовицької партії – обком, міськкоми і райкоми КП(б)У; усі важливі посади у структурах влади займали вихідці із східних областей УРСР; влада не довіряла місцевим кадрам.Встановлено, що вступ Червоної армії на територію області викликав неоднозначну оцінку місцевого населення, хоча на початковому етапі радянізація позитивно сприймалася у регіоні: зміни у сфері освіти і культури, розвиток закладів охорони здоров'я, створення санітарної служби, радіофікація, телефонізація, ремонт і будівництво доріг тощо; зміни у ставленні до радянських урядових органів були викликані масовими репресіями, які були пов'язані з ув'язненнями, депортаціями і навіть фізичним знищенням населення.Досліджено процеси націоналізації в сфері промисловості, банківської справи, торгівлі; визначено характер колективізації одноосібних господарств на селі.З'ясовано характер перетворень в освітній сфері та культурі, де окрім позитивних змін – зростання кількості шкіл і клубних закладів, безплатне навчання, кіно, охоплення населення гуртковою роботою, – постійно здійснювався ідеологічний тиск та організаційний контроль, влада встановила нагляд за церквою, духовне життя обмежувалося орієнтацією на марксистсько-ленінську ідеологію.Досліджено, що приєднання Західної України, у тому числі Тернопільщини, до складу УРСР, попри навіть символічний характер її державності, стало важливим етапом на шляху до соборності та здобуття незалежної держави.^UThe dissertation covers the results of a complex analysis of the transformational processes of Soviet power in the Ternopil Region during September 1939- June 1941, from the time of the occupation of the RSChA region to the time of the occupation of Western Ukraine by Nazi Germany.The process of force changes introduced by the Soviet government in Ternopil is described. They dramatically affected the socio-economic, socio political and cultural life of the region during three stages of its functioning: the first stage: September 17-December 10, 1939 the formation of the year-old temporary government bodies under control Red Army, the second stage: December 10, 1939-February 3, 1940-the transition of the functions of interim administrations to the creation of organs of Soviet, law enforcement, power, economic management structures. The features of the introduction and application of the command-administrative methods and principles of organizing the smoth management of the industrial and economic complex of the region with the aim of incorporating it into a single national system of the USSR are investigated. The main directions of the implementation of Soviet reforms are analyzed, the purpose of which was the destruction of national-cultural, spiritual values and traditions, the elimination of private and cooperative property of political parties and public organizations, the planting of Soviet patterns, communist morality and an atheistic worldview. The leading role of the CPSU has been clarified and analyzed as a center of concentration of the state, economic and individual sectors, as well as the possession of the right to use power structures to punitive actions against the indigenous population of the region that did not perceive Soviet politics. Studying the socio-political and socio-economical transformations of the western Ukraine region on local scale (using the example of Ternopil Region) allowed us to come closer to solving thematic problems in its most substantive and concrete manifestations. A detailed analysis of the transformation processes of public life of a particular territorial, local unit gives an idea to the methods, forms, means, efficiency, consequences and perception of the population of the region of all aspects of public policy out by the authorities of the specified period. Keeping the chronomical principle and material statements, emphasis is placed on the importance of the region on interstate relations on the eve of the Soviet-German conflict.

У дисертації здійснено конкретно-історичне дослідження змісту та форми окупаційної судової влади в Галичині як складової нацистського неправового тоталітарного державного режиму, який використав суди як інструмент репресій проти місцевого населення та елемент гітлерівського «нового порядку» на українських землях. Сформовано спеціальну історіографію дослідження та його джерельну базу, введено до наукового обігу раніше засекречені архівні матеріали. Вивчено окупаційну судову систему в Галичині як складову судової системи Польського генерального губернаторства, висвітлено організацію та діяльність військових, спеціальних, поліцейських, німецьких і Вищих німецьких судів, ненімецьких судів, прокуратури, адвокатури, нотаріату. На основі узагальненої судової практики з'ясовано порушення у діяльності окупаційних судів фундаментальних принципів правосуддя – незалежності судів і суддів, незмінюваності суддів, змагальності процесу. У дисертації з'ясовано суть та особливості застосування у діяльності окупаційних судів джерел права. Доведено, що нацистські окупаційні суди в Галичині у кримінальному переслідуванні застосовували як джерела кримінального права німецький кримінальний кодекс 1871 р., німецький кримінальний процесуальний кодекс 1877 р., нормативні акти Третього Рейху, Польського генерального губернаторства та дистрикту Галичина. Особливість їх застосування полягала в максимальній кримінальній репресії, що передбачала найтяжчі покарання – смертні вироки та тривалі тюремні ув'язнення. При розгляді цивільних справ окупаційні суди використовували німецьке цивільне уложення 1896 р., німецький цивільно-процесуальний кодекс 1887 р., нормативно-правові акти Третього Рейху та Польського генерального губернаторства.У системі окупаційних судових органів виокремлено та схарактеризовано діяльність ненімецьких (гродських, окружних, апеляційних) судів за участі професійних суддів – українців та поляків. Діяльність цих судів, мовою судочинства в яких була українська та польська мови, зберегла певні ознаки правосуддя, зокрема участь професійних захисників – адвокатів, професійних суддів, інстанційний розгляд справ.У дисертації вперше введено до наукового обігу архівні матеріали про професійну діяльність українських та польських суддів, адвокатів, їх організації, нацистський контроль їхньої роботи, заборону на професію для адвокатів-євреїв, які складали значну частину серед правників у міжвоєнній Польщі.^UThe dissertation deals with the concrete historical research of the content and form of the occupation judicial power in Galicia as a constituent part of the Nazi illegal totalitarian state regime that used the courts as instrument of repressions against the local population and as element of Hitler “new order” within the Ukrainian lands. Special research historiography and a source-book were drawn up, classified documents and information were put to light. Occupation court system in Galicia as a constituent part of the court system of the Polish General Governorship was studied; organisation and the activity of military, special, police, German and Higher German courts, non-German courts as well as the Procuracy, Advocacy and the Notariate were highlighted. The researcher, having analysed the court practice, came to the conclusion that there had been violations of the fundamental principles of justice in the activity of the occupation courts: the principles of courts and judges independence, irremovability of judges and adversarial procedures. The gist and peculiarities of law sources application by the occupation courts are clarified. It is proven that the Nazi occupation courts in Galicia for criminal prosecution applied the following sources of criminal law: the 1871 German Criminal Code, the 1877 German Code of Criminal Procedure, Normative Acts of the Third Reich, of the Polish General Governorship and District of Galicia. The peculiarity of their enforcement lied in the maximum criminal repression that envisaged the severest punishments – death penalties and long-term imprisonment. While considering civil cases, the occupation courts applied the 1896 German Civil Compilation, the 1887German Code of Civil Procedure, Normative Acts of the Third Reich and Polish General Governorship.In the system of the occupation judicial bodies non- German courts ( grodskyi, circuit, appellate) courts are singled out; the activity of the professional judges of Ukrainian and Polish origin is analysed. The latter courts preserved certain attributes of justice, that is, participation of counsels, professional judges and instance consideration of cases. The Ukrainian and Polish languages were the languages of the court.Archive documents, records and files were put into scientific circulation for the first time. They deal with professional activity of Ukrainian and Polish judges, counsels, Nazi control of their activity ( work), occupational ban for barristers of Jewish nationality who made up a considerable percentage among lawyers in Inter-War Poland.

У роботі обґрунтовано концепцію паноптично-карцерної держави та проаналізовано тренди інкарцерації сучасного суспільства. Доведено, що на сучасному етапі застосування ув'язнення та його неінституційних додатків обмежується лише в Європі, а наглядово-дисциплінарні механізми, що донедавна аналізувалися у категоріях покарання, більше асоціюються із заходами безпеки. Пенітенціарні системи національних держав у ХХІ ст. зазнали й продовжують зазнавати більшого політичного впливу, перш за все, внаслідок занепаду велфаристської держави та супутніх традиційних цілей соціального контролю. При цьому подальшій та ще глибшій політизації пенітенціарних систем національних держав сприяє пунітивна постмодерністська культура соціального контроля. У роботі аналізується категорію квазідевіанта як особливого колективного об'єкта соціального контролю у ХХІ ст. з ключовою характеристикою «небезпечний стан особи», де зазначений стан може формуватися поза межами класичних формальних пунітивних процедур. Аналізується формування системи постреабілітаційних тотальних інституцій в оновленій системі соціального контролю та перехід влади від національних держав до приватних акторів. Аналізується зміна сутності держави за рахунок делегування такої функції приватним акторам, причому «делегування функції» нерідко трансформується у «захоплення політичної влади». Досліджуються особливості української пенітенціарної політики та її модуляції. Встановлено, що українська пенітенціарна політика є непослідовною, позбавленою спадкоємності та прозорості (у тому числі фінансової). Пенітенціарну політику України за період останніх тридцяти років можна визначити як «а-політику», а інколи навіть як «анти-політику» з огляду на негативні показники державного управління пенітенціарної системою.Доведено, що поява у міжнародних стандартах та національному законодавстві багатьох держав неопозитивістських категорій свідчить про розрив між формально задекларованими цілями та політичними відносинами. Система контролю суспільства ХХІ ст. не призначена для досягнення зазначених формально-класичних цілей, оскільки вона виконує інші більш важливі соціальні функції, пов'язані зі ще більшим розчиненням в тілі суспільства постмодерністської дисципліни та цифрового соціального контролю.Ключові слова: в'язнична приватизація; в'язничні корпорації; в'язничноіндустріальний комплекс; глобалізація; девіанти; девіантна поведінка; криза реабілітаційного ідеалу; масовий соціальний контроль; пенітенціарна політика; пенітенціарна система; покарання; реабілітація злочинців; свобода; соціальна відповідальність держави; соціальний контроль.^UThe academic discourse of the early 1970s put interdisciplinarity on the agenda, the subject of which was deviance and crime. For half a century, the categories «deviant», «public penitentiary policy», «social responsibility of the state» and related categories have become the subject of official public political discourse. At the same time a comprehensive study of social control policy in political science has not shaped.Changing the discourse of penality in the late XX century reflects the dominance of the ideology of social defense in relation to deviant behavior and appropriate methods of ensuring social order. In accordance with the realities of the XXI century, the concept of protection (security) of society has been updated as a political priority. Declared «apolitical» classical justice have undergone a transformation of meanings. «Justice» has been replaced by managerial indicators of «economically justified social security», and «justice» itself by «social control» (since the late 1990s – «socio-technological control»).The dissertation substantiates the concept of the panoptic-carceral state, the functions of which are reduced to maximum social control of the population through its widespread use by institutions of imprisonment, the spread of non-institutional forms of restriction of liberty (including those not related to criminal justice) and digital control practices.The dissertation clarifies the consequences of the global impact on the state penitentiary policy: 1) transformation of social control according to the scheme «binary code of legality – disciplinary mechanism – security device» to the level of the fourth modulation (panoptic risk modulator), which is manifested in the creation of a system of panoptic spatial-virtual risk management, which consists in controlled and cost-effective reproduction of deviance as a product with appropriate commercial characteristics and qualities; 2) the transformation of the «criminal law of freedom» into the «criminal law of risks» and the involvement of civilian instruments in social control, as a manifestation of clarifying the political and legal principles of formation and implementation of penitentiary policy of the world; 3) differentiation of penitentiary practices of European and North American countries, penitentiary policy of Muslim countries, countries of South America and the Caribbean; 4) involvement of private actors in the implementation of penitentiary policy and demonopolization of the state's right to determine the principles of social control in open societies; 5) the creation by private national and transnational actors of territories of social control (prison-industrial complexes) that are not controlled by the states and constitute the possibility of forming private solitary quasi-states with the use of forced labor of prisoners.The dissertation formulates probable scenarios for the evolution of social control policy in the global and national dimensions, among which the most probable is the following. Given the persistence of modern global trends, we should expect a decrease in the number of social control centers, including TNCs, leading countries, global cities that will compete for resources, including the creation of prison-industrial complexes, migration centers, and other institutions, which are focused on maintaining marginalization of persons who are identified as dangerous elements of society.The dissertation introduces the concept of quasi-deviant as a special collective object of social control in the XXI century with the key characteristic «dangerous condition of the person» (pericolosità). The author identified the policy of probation as a component of the concept of «penitentiary policy» in the light of the concept of «punitive city» and as an element of the panoptic-carceral state of the XXI century.The dissertation establishes the supranational nature of modern penitentiary policy and identifies the factors influencing the spread of the phenomenon of supranationalization of penitentiary policy, as well as establishes the relationship between privatization and supranationalization of penitentiary policy.The dissertation formulates the principles, forms and consequences of the formation and implementation of the Ukrainian penitentiary policy (1991–2021), which is defined in the form of a system of quantitative and qualitative indicators.Key words: prison privatization; prison corporations; prison industrial complex; globalization; deviants; deviant behavior; crisis of the rehabilitation ideal; mass social control; penitentiary policy; penitentiary system; penality; rehabilitation of criminals; freedom; social responsibility of the state; social control.

У дисертаційному дослідженні висвітлено взаємини між двома греко-католицькими провінціями – Галицькою митрополією та Мукачівською єпархією. На основі аналізу неопублікованих та опублікованих джерел, а також декількох праць церковних та світських істориків здійснено комплексне дослідження як інституційних відносин між церковними спільнотами, так і особистісних взаємин між їх кліром. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1919‒1991 рр. У роботі проаналізовано основні аспекти взаємин між двома церковними інституціями в контексті проведення реформи ЧСВВ в Мукачівській єпархії галицькими монахами-василіанами, розкрито їх місійну та культурно-просвітницьку діяльність, розглянуто взаємини митрополита А. Шептицького із представниками закарпатської духовної та світської інтелігенції. Досліджено також відносини між Галицькою митрополією та Мукачівською єпархією через призму трагічних подій Другої світової війни та репресивної політики радянської держави, яка була націлена на ліквідацію Греко-Католицької Церкви як інституції. Висвітлено феномен «катакомбної Церкви», а саме співпрацю духовенства обох провінцій в умовах підпілля. Окрему увагу присвячено постаті митрополита Йосифа Сліпого та його відносинам з священиками Мукачівської єпархії в умовах ув'язнення. Прослідковано як особистісні взаємини між кліром «Церкви мовчання» вплинули на подальшу долю ГКЦ і, особливо, процес її легалізації.^UThe problem of relations between two independent Greek Catholic provinces – the Eparchy of Mukachevo and the Metropolitanate of Galicia was raised in the dissertation research. Based on the analysis of unpublished and published archival sources and also on some work of the church and secular historians, the comprehensive research of institutional relations between church communities as well as the personal relations between their clergy was carried out. Chronological boundaries of the study cover 1919-1991.In this research the main aspects of relations between two church institutions in the context of reforming the Order of St. Basil the Great in the Eparchy of Mukachevo by Galician Basilian monks were analyzed, their missionary, cultural and educational activity was revealed and the relationship between Metropolitan Archbishop A. Sheptytsky and the representatives of the Transcarpathian spiritual and secular intelligentsia was considered. The intercourse between Metropolitan of Galicia and the Eparchy of Mukachevo was analyzed through the prism of tragic events of World War II and repressive policy of the Soviet state which was aimed at liquidation of Greek Catholic Church as the institution. The phenomenon of “the catacomb church” was clarified, especially the cooperation of the clergy of both provinces adapted to the conditions of underground life. A special attention was paid to the figure of Metropolitan Josyf Slipyj and his relationships with priests of the Eparchy of Mukachevo in prison. It was traced how the personal relationships between the clergy of the «Church of silence» influenced the future fate of the Greek Catholic Church and especially the legalization process.

У дисертації здійснено комплексний та системний аналіз правових поглядів І. Малиновського на становлення і розвиток кримінально-виконавчого права в Україні на основі наукових праць ученого-правознавця. Розкрито стан висвітлення цієї проблеми у вітчизняній правовій науці, джерельну базу та методологічну основу дослідження. Охарактеризовано основні етапи життєвого шляху, громадської, просвітницької, політичної, науково-педагогічної діяльності І. Малиновського, а також проаналізовано його правові погляди на становлення і розвиток кримінально-виконавчого права в Україні, що дало можливість визначити його місце і роль у вітчизняній науці як історика-правознавця, який за свої наукові праці необґрунтовано зазнавав переслідувань аж до ув'язнення як царським урядом Росії, так і радянською владою, яка до того ж на тривалий час вилучила його наукові праці з наукового обігу. Показано, що методологію досліджень ученого становили у їх системі та взаємозв'язку такі загальнонаукові методи дослідження як діалектичний (поступовості, послідовності, причинності розвитку суспільних явищ, у т. ч. права, їх прогрес), історико-правовий (порівняльно-правовий), формально-догматичний (граматичного та логічного тлумачення правових норм), аналізу, синтезу, аналогії, висунення гіпотез (припущень), а також спеціально-наукові – статистичний і статистико-економічний методи. Але всі вони, якщо є змога, мають застосовуватися з використанням першоджерел. Розглянуто правові погляди І. Малиновського на передумови зародження, взаємопов'язані стадії (етапи) розвитку кримінально-виконавчого права на українських землях в умовах становлення родової громади і розвитку державності на території України в прадавню добу; порядок і умови їх виконання в Київській Русі; висвітлено науковий доробок І. Малиновського щодо розвитку системи кримінальних покарань та практика їх застосування на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; виокремлено правові погляди І. Малиновського щодо особливостей виконання покарань в Українській козацькій державі за «Правами, за якими судиться малоросійській народ» 1743 р.; показано наукові надбання І. Малиновського щодо виконання кримінальних покарань на українських землях у складі Російської імперії; розкрито проблемні питання формування кримінально-виконавчого права та пенітенціарної політики у перші роки радянської влади в Україні за науковими працями І. Малиновського; дано оцінку правовим поглядам І. Малиновського щодо революційної розправи та напрямів формування післяреволюційного кримінально-виконавчого права; визначено вплив І. Малиновського на становлення радянського пенітенціарного права; охарактеризовано зміст пенітенціарної концепції І. Малиновського та дано їй правову оцінку.^UThe complex and systematic analysis of legal views of I. Malynovskyi on formation and development of criminal executive law in Ukraine on the basis of scientific works of the scientist-lawyer is carried out in the thesis. The state of coverage of this problem in the national legal science, the source base and methodological basis of the research are revealed. The main stages of life, public, educational, political, scientific and pedagogical activity of I. Malynovskyi are described, as well as his legal views on the formation and development of criminal executive law in Ukraine, which allowed to determine his place and role in national science as a historian-lawyer, who was unjustifiably persecuted for his scientific work until his imprisonment by both the tsarist government of Russia and the Soviet authorities, which also removed his scientific works from scientific circulation for a long time. It is showed that the methodology of the scientist included the system of such general scientific methods as dialectical (gradualness, sequence, causality of development of social phenomena, including law, their progress), historical and legal (comparative legal), formal dogmatic (grammatical and logical interpretation of legal norms), analysis, synthesis, analogy, making hypotheses (assumptions), and special scientific statistic and economic method. All of them, when it is possible, must be applied using primary sources. Legal views of I. Malynovskyi on the preconditions of emergence, interrelated stages (phases) of development of criminal-executive law in the Ukrainian lands in the conditions of formation of the tribal community and development of statehood on the territory of Ukraine in ancient times are considered; the procedure and conditions of their implementation in Kyivan Rus; scientific achievements of I. Malynovskyi on the development of the system of criminal punishments and the practice of their application in the Ukrainian lands as part of the Grand Duchy of Lithuania and the Commonwealth are highlighted; legal views of I. Malynovskyi on the peculiarities of the execution of punishments in the Ukrainian Cossack state under the "Rights by which the Little Russian People are judged" of 1743 are distinguished; scientific achievements of I. Malynovskyi in the execution of criminal punishments on Ukrainian lands as a part of the Russian Empire are shown; problematic issues of formation of criminal-executive law and penitentiary policy in the first years of Soviet power in Ukraine according to the scientific works of I. Malynovskyi are revealed; legal views of I. Malynovskyi on revolutionary massacre and directions of formation of post-revolutionary criminal-executive law are assessed; influence of I. Malynovskyi on the formation of Soviet penitentiary law was determined; the content of penitentiary concept of I. Malynovskyi is characterized and given a legal assessment.

Дисертацію присвячено аналізу теоретико-правових засад і практичних аспектів функціонування інституту підготовки до звільнення засуджених до позбавлення волі, дослідженню його сучасного стану, проблем і шляхів розвитку. На підставі узагальнення наукових підходів до вивчення інституту підготовки засуджених до звільнення надано авторське визначення поняття «підготовка засуджених до звільнення», під якою запропоновано розуміти систему заходів, здійснюваних установами виконання покарання з першого дня відбування покарання, а на завершальному етапі у взаємодії з органами пробації та суб'єктами соціального патронажу, спрямованих на полегшення реінтеграції засуджених після звільнення з місць позбавлення волі, шляхом створення для цього об'єктивних і суб’єктивних передумов, обґрунтовано, що його запровадження дозволить уникнути проблем на етапі правозастосування, формуванню єдиного підходу до визначення як самого поняття й заходів, які воно в себе включає, так і моменту, з якого має починатися процес підготовки до звільнення та чим закінчуватися.В рамках проведеного соціологічного опитування виявлено, що існуючий процес підготовки до звільнення засуджених до позбавлення волі потребує перегляду, а недостатня його ефективність вбачається в неготовності суспільства приймати колишніх засуджених після їх звільнення, у відсутності, або низькій ефективності взаємодії між органами та установами, які беруть участь у підготовці засуджених до звільнення та у недієвих механізмах такої підготовки, що дозволило поглянути на цю проблему під різними кутами й запропонувати комплексну модель її вирішення.На основі даних, отриманих в рамках проведеного соціологічного дослідження, аргументовано, що ситуативний вплив на механізми вирішення проблем засуджених не дозволить їх вирішити. Забезпечити дієвість зможе лише розроблена комплексна модель вирішення таких проблем: зміна механізмів – зміна ставлення – поліпшення координації та співпраці, першочерговим завданням на шляху до реалізації якої має бути переформатування процесу підготовки до звільнення відповідно до міжнародних стандартів. Проаналізовано роль тюрем за міжнародними стандартами і роль вітчизняних УВП в процесі підготовки засуджених до звільнення та їх подальшій реінтеграції. Встановлено, що тюремне ув'язнення не дорівнює ≠ позбавленню волі, тюрма ≠ виправній колонії, індивідуальне житлове приміщення ≠ індивідуальному спальному місцю, режим за ЄТП ≠ режиму за кримінально-виконавчим законодавством України, підготовка засуджених до звільнення за ЄТП ≠ підготовці засуджених до звільнення за Кримінально-виконавчим законодавством України. Обґрунтовано, що концепція тюремного менеджменту, передбачена ЄТП, потребує її повного перейняття до вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства, адже перейняття якихось її частин не дасть бажаного результату, буде логічно незавершеним, продовжить практику некоректних запозичень і видимість відповідності європейським стандартам.Запропоновано застосовувати системний підхід при вирішенні питання реінтеграції в цілому й підготовки засуджених до звільнення зокрема. Наголошено, що змінення процесу функціонування окремих елементів підготовки засуджених до звільнення буде недієвим і не дасть бажаних результатів, через що такі зміни матимуть тимчасовий характер. Лише повне переформатування системи відповідно до європейських стандартів та ефективна взаємодія в процесі реінтеграції може стати дієвим механізмом.^UThe dissertation is devoted to the analysis of theoretical and legal foundations and practical aspects of the functioning of the institute of preparation for the release of persons sentenced to imprisonment. Its current state, problems and ways of development are determined.Based on the generalization of scientific approaches to the study of the institute of preparation of convicts for release, the author provides the author's definition of the concept "preparation of convicts for release", which is proposed to be understood as a system of measures carried out by penitentiary institutions from the first day of serving a sentence, and at the final stage, in cooperation with probation authorities and social welfare entities, aimed at facilitating the reintegration of convicts after release from prison, by creating objective and subjective conditions for this purpose.The sociological survey revealed that the existing process of preparing for the release of prisoners needs to be revised, and its insufficient effectiveness is seen in the unwillingness of society to accept former prisoners after their release, in the absence or low efficiency of interaction between the bodies and institutions involved in preparing prisoners for release and in ineffective mechanisms of such preparation, which allowed us to look at this problem from different angles and propose a comprehensive model for its solution.Based on the data obtained in the course of the sociological research, it is argued that situational influence on the mechanisms for solving the problems of convicts will not allow them to be solved. Only a comprehensive model for solving the following problems can be effective: change of mechanisms - change of attitude - improvement of coordination and cooperation, the primary task on the way to its implementation should be to reformat the process of preparation for release in accordance with international standards.The author analyses the role of prisons in accordance with international standards and the role of national PIs in the process of preparing convicts for release and their further reintegration. It is established that imprisonment does not equal ≠ deprivation of liberty, prison ≠ correctional colony, individual living quarters ≠ individual bed, regime under the EPR ≠ regime under the criminal executive legislation of Ukraine, preparation of convicts for release under the EPR ≠ preparation of convicts for release under the Criminal Executive Legislation of Ukraine. The author substantiates that the concept of prison management envisaged by the EPR requires its full adoption into the national penal legislation, since the adoption of some of its parts will not give the desired result, will be logically incomplete, and will continue the practice of incorrect borrowings and the appearance of compliance with European standards.It is suggested that a systematic approach should be applied when addressing the issue of reintegration in general and preparation of convicts for release in particular. It is emphasised that changing the functioning of certain elements of the process of preparing convicts for release will be ineffective and will not produce the desired results, and therefore such changes will be temporary. Only a complete reformatting of the system in accordance with European standards and effective interaction in the process of reintegration can become an effective mechanism.