Установлено закономірності формування режимних гідрохімічних характеристик Одеського регіону північно-західної частини Чорного моря залежно від стоку річок, гідрологічних умов, режиму функціонування антропогенних джерел забруднення у прибережній зоні. Уперше на підставі даних моніторингу виконано системний аналіз сучасного екологічного стану тропічних морських водойм колумбійського узбережжя Карибського моря, які зазнають сильного антропогенного впливу. Розроблено науково-методичне забезпечення технології використання методу імітаційного моделювання для вирішення прикладних екологічних задач на базі моделей якості вод. На підставі результатів дослідження особливостей евтрофування вод шельфових морських акваторій помірних і тропічних широт розроблено нову числову нестаціонарну прикладну модель якості вод та її модифікації. Розроблено вимоги до структури, змісту та науково-методичного забезпечення екологічного моніторингу морського середовища, зокрема спеціалізованих експериментів, обумовлених необхідністю інформаційного забезпечення процесу розробки, адаптації, калібрування та використання моделей якості вод у вирішенні практичних задач. Розвинуто й удосконалено методологію використання числових математичних моделей для визначення оптимальної стратегії управління якістю вод шельфових морських екосистем, які зазнають значного антропогенного навантаження. За даними числових імітаційних експериментів з моделлю якості вод визначено оптимальні стратегії реалізації природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення якості водного середовища досліджуваних шельфових морських акваторій помірних і тропічних широт.

  Скачати повний текст

Створено нову теорію транспорту теплової енергії вглиб водойми в літній період, яка дає змогу на основі фізичних законів пояснити явище розширення епілімніону та переміщання металімніону вглиб. Побудовано лімнологічну модель водойми. Одержано результати лабораторних досліджень стосовно транспорту теплової енергії вглиб водойми в літній період, визначено умови інверсії температури води у водоймі. Введено нову систему координат, в якій віссю абсцис є вісь металімніону. Завдяки представленому розподілу концентрації іонів в цій системі у просторі водойми систематизовано явище міграції іонів протягом літнього сезону. Змодельовано термодифузію з метою з'ясування цієї міграції, що надало змогу визначити розподіл їх концентрації в шарах термічної стратифікації у водоймі.

  Скачати повний текст

Розглянуто спеціалізовану архітектуру нейро-фаззі мережі з прямою передачею інформації та спеціалізовані архітектури рекурентних нейро-фаззі мереж, що є модифікаціями рекурентних мереж Елмана та Мадхавана та рекурентної луна-мережі, в першому прихованому шарі яких містяться блоки затримки та фаззіфікації з функціями належності різних типів. Запропоновано архітектуру нейро-фаззі елемента та вдосконалено метод навчання нейро-фаззі елемента за рахунок введення робастного критерію навчання. Наведено спеціалізовану архітектуру прогнозувальної нейро-фаззі мережі на базі нейро-фаззі елементів і динамічних нейронів зі скінченною імпульсною характеристикою. Запропоновано архітектуру гібридного нейроподібного елемента та спеціалізованої нейро-фаззі мережі на його базі. Визначено спеціалізовану архітектуру штучних нейронних мереж (ШНМ) для нелінійної декомпозиції дійсних функцій. Висвітлено метод об'єднання ансамблю ШНМ, що обробляють багатовимірні дані. Удосконалено метод навчання ШНМ за рахунок урахування симетрії простору їх параметрів і метод навчання ШНМ, який здатен працювати з неповними вибірками.

  Скачати повний текст

Проаналізовано законодавчу, нормативно-правову та методичну бази стосовно функціонування штучних заповідних парків України в цілому та Рівненської області зокрема. У результаті літературного огляду систематизовано наукову інформацію щодо сучасного стану комплексних структурних досліджень заповідних об'єктів різних регіонів України. За результатами опрацювання багатьох бібліографічних джерел виокремлено віхи формування мережі штучних заповідних парків Рівненщини. Заповідання штучних заповідних парків у Рівненській області розпочалося з 1972 року. Сучасну мережу формують 24 об'єкти чотирьох категорій природно-заповідного фонду, а саме: 1) парк-пам'ятка садовопаркового мистецтва (13 об'єктів), 2) дендрологічний парк (один), 3) зоологічний парк (один), 4) пам'ятка природи (дев'ять об'єктів). Розташовані вони у межах 12 районів Рівненської області. У результаті проведеної оцінки естетичного стану модельних паркових елементів встановлено, що насадження 11 штучних заповідних парків Рівненщини отримали середній показник, що відповідає ІІ класу естетичності. Найвищі показники естетичності композиційних акцентів насаджень мають Клеванський (4 бали), Млинівський, Тучинський, Острожецький (по 3,5 бала) парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Найвищі показники естетичності паркових просторів притаманні Рівненському заповідному парку, комплексній пам'яті природи «Володимирецький парк», а також Олександрійському, Млинівському та Великомежиріцькому парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва. Естетично найцінніші паркові ландшафти характерні для Млинівського та Великомежиріцького парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва (по 16 балів). Естетично високоцінні ландшафти описано у 13 досліджуваних парках, у дев'ятьох парках естетичний стан ландшафтів середньої цінності. Загалом, за результатами оцінювання штучних заповідних парків Рівненської області виявлено, що значна частина парків володіє середнімступенем естетичності.^UThe legislative, normative-legal and methodical base concerning the functioning of artificial protected parks of Ukraine in general and Rivne region in particular is analyzed. As a result of the literature review, scientific information on the current state of complex structural studies of protected areas in different regions of Ukraine is systematized. According to the results of elaboration of many bibliographic sources, stagesof formation of the network of artificial protected parks of Rivne region have been singled out, the first of which begins in 1972. The modern network is formed by 24 objects, four categories of nature reserve fund, namely: 1) park monument of landscape art (13 objects), 2) dendrological park (one), 3) zoological park (one), 4) natural monument (nine). They are located within 12 districts of Rivne region. The area of artificial protected parks of Rivne region is 215,2 hectares, a significant share (74,5 %) of which belongs to the parks-monuments of landscape art. The vast majority (19) of the studied protected areas of local importance, their area is 59,5 % of the total area of parks. As a result of the assessment of the aesthetic condition of the model park elements, it was established that the plantings of 11 artificial protected parks of Rivne region received an average value corresponding to the II class of aesthetics. Klevansky (4 points), Mlynivsky, Tuchynsky, Ostrozhetsky (3,5 points each)PPSPM have the highest indicators of aesthetic compositional accents of plantations. The highest indicators of aesthetics of park spaces are inherent in Rivne Zoo, complex PM «Volodymyretsky Park», as well as Oleksandriia, Mlyniv and Velykomyzhyrytsia parks monuments of landscape art. Aesthetically, the most valuable park landscapes are typical for Mlynivsky and Velykomyzhyrytsky parks monuments of landscape art (16 points each). Aesthetically high-value landscapes are described in 13 studied parks, in nine parks the aesthetic condition of landscapes is of average value. In general, the evaluation of artificial protected parks in Rivne region revealed that a significant part of the parks has an averagedegree of aesthetics.

Розглянуто проблеми убезпечення ізоляції фракціонних високоактивних відходів, що утворюються в результаті переробки відпрацьованого ядерного палива. Проаналізовано сучасний стан поводження з відпрацьованим ядерним паливом і рідкими високоактивними відходами, розкрито головні стратегії та підходи до вирішення проблем, пов'язаних з їх безпечною ізоляцією. Обгрунтовано доцільність використання матриць на основі штучних аналогів мінералів для убезпечення ізоляції таких відходів. Проаналізовано мінерально-геохімічні дані щодо найбільш стійких рідких та акцесорних мінералів, як природних аналогів матриць, та визначено найбільш перспективні матриці для актиноїд- і лантаноїдвмісних відходів і відходів, що містять цезій і стронцій. Досліджено їх трансформацію й особливості міграції урану, торію та рідкоземельних елементів за умов захоронення матриць у глибинних сховищах.

  Скачати повний текст

Розроблено нову числову модель приповерхневого турбулентного шару, що враховує спільну дію перекидання хвиль, циркуляції Ленгмюра та вертикального зсуву швидкості. Здійснено автомодельні розв'язки розповсюдження шару турбулентності, що виникає внаслідок одного перекидання хвилі. Сформовано числову лагранжеву модель розповсюдження поверхневої плями нафти, що враховує взаємодію між лагранжевими частками через поле тиску і дозволяє моделювати розтікання плям неправильної форми. Розроблено нову напівемпіричну модель формування граничного розподілу крапель нафти під час подрібнення вітровими хвилями, що перекидаються. Удосконалено тривимірну лагранжеву модель дисперсії нафти в морі, що дозволяє розв'язувати рівняння для концентрації нафти у воді та досліджувати еволюцію спектра розмірів нафтових крапель з глибиною та у часі. Об'єднано розроблені моделі різних фізичних і фізико-хімічних процесів у єдину прогностичну систему, що працює разом з моделлю хвиль, моделями гідродинаміки та прогнозу погоди.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні засади систематики і таксономії викопних остракод, проведено систематичне вивчення четвертинних остракод, відтворено історичний розвиток черепашкових рачків. Здійснено максимально повний опис морфології черепашки (визначено 45 морфологічних елементів, з них 23 - з кількісними показниками) та детальний опис кожного морфологічного елемента, визначено діапазон їх мінливості. Складено термінологічний словник, схему опису черепашки і кожного морфологічного елемента. На підставі жорсткої уніфікації термінології під час опису черепашки й формалізації опису усіх таксонів визначено таксономічну вагу кожної морфологічної ознаки, розроблено уніфіковану систему таксономічних ознак для всього ієрархічного ланцюга ряд - вид і кожної родини та підпорядкованих їй таксонів для всіх четвертинних остракод України. Проведено ревізію четвертинних остракод, переглянуто об'єм і співвідношення таксонів. Описано 79 видів остракод, складено палеонтологічний атлас і ключі для визначення четвертинних прісноводних, солонуватоводних і морських остракод України. Встановлено критерії класифікації четвертинних остракод України (порівняльно-морфологічний, екологічний, філогенетичний, географічний). Розроблено класифікаційну схему четвертинних остракод України. На підставі аналізу морфології черепашки та особливостей онтогенетичного розвитку остракод визначено основні етапи історичного розвитку черепашкових рачків, побудовано схеми філогенетичних зв'язків для родин, підродин, родів морських і прісноводних остракод від кембрію до голоцену. Уточнено інформацію щодо умов існування четвертинних остракод, доповнено дані про їх стратиграфічне положення та географічне поширення. У четвертинних морських і континентальних (алювіальних, озерних) відкладах виділено місцеві (комплексну зону, акме-зону, верстви з остракодами) і регіональну (зона поширення таксона для території Східної Європи) біостратиграфічні підрозділи. Реконструйовано деякі параметри середовища існування остракод у четвертинному періоді (палеосолоність для північної частини Чорного моря, палеотемпературу в континентальних водоймах України).

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена з'ясуванню сучасного видового складу прісноводних черевоногих молюсків водойм басейну річки Тиси в межах України (Закарпатська область), з урахуванням найновіших таксономічних даних, з'ясуванню особливостей їх поширення на території дослідження та зоогеографічного складу фауни регіону. Вперше проведено комплексне дослідження фауни прісноводних черевоногих молюсків басейну р. Тиси в межах України з урахуванням найновіших таксономічних даних. Установлено сучасний видовий склад водних Gastropoda даного регіону, виявлено 8 нових для фауни Закарпаття видів. Встановлено особливості поширення прісноводних черевоногих молюсків на території дослідження, зокрема їх висотного розподілу. Вперше встановлено специфічні особливості складу фауни прісноводних черевоногих молюсків басейну р. Тиси в межах України у порівнянні з фаунами суміжних регіонів та з фауною України в цілому.^UThe thesis is devoted to study of current species composition of freshwater gastropod molluscs of the Tisa river basin within Ukraine (Zakarpattia Region), taking into account latest taxonomic data, clarification of the distribution on the study area and zoogeographical composition of the regional fauna. For the first time, a comprehensive study of the fauna of freshwater gastropods of the Tisa River basin within Ukraine was conducted taking into account the latest taxonomic data. The modern species composition of aquatic Gastropoda of this region was determined. Eight new species for the fauna of Transcarpathia have been discovered. Features of the distribution of freshwater gastropods in the study area, their height distribution, have been studied. For the first time, specific peculiarities of the fauna composition of freshwater gastropods of the Tisa River basin within Ukraine in comparison with the fauna of adjacent regions and with the fauna of Ukraine as a whole were indicated.

Дисертація присвячена гаметогенезу гібридних самців Pelophylax esculentus у Сіверсько-Донецькому центрі різноманіття зелених жаб. Проаналізовано каріотипи та геноми диплоїдних самців із різних ГПС. У ході дослідження, встановлено шляхи гаметогенезу у гібридних самців, оцінено їхню роль у підтримці геміклональних популяційних систем у Нижньому Добрицькому, Коряковому, Іськові ставах та заплаві р. Мож. Авторка зібрала зразки від 762 особин (рід Pelophylax) у 2016-2022 роках для таксономічного аналізу. Для класифікації використовували морфологічні ознаки. Визначення плоїдності включало цитометрію еритроцитів, підтверджену Ag- і DAPI-фарбуванням хромосом і цитометрію сперми. Для підтвердження каріотипування використовували FISH і, в деяких випадках, CGH.У всіх чотирьох місцях мешкають як P. ridibundus, так і P. esculentus (ди- та триплоїдні), класифікуючи ці ГПС як R–E–Ep–ГПС. Для розуміння успішного розмноження гібридів, 52 дорослих самця P. esculentus були випадковим чином відібрані з різних водойм. Гаметогенез досліджували в їхніх сперматоцитах і сперматидах за допомогою FISH із зондами Ples289 і RrS1. Серед 52 диплоїдних гібридних самців 5 мали виключно геном P. lessonae, 13 мали геном P. ridibundus, а 29 були амфігаметними. Вісім самців мали диплоїдні сперматоцити та поодинокі диплоїдні сперматиди. Незважаючи на поширену передачу генома R гібридами, значна кількість гібридів і невисока кількість дорослих особин P. ridibundus зустрічається щорічно в цих ГПС. Всупереч очікуванням, 60% проаналізованих клітин демонстрували геном R, що кидає виклик розумінню механізмів утворення гамет гібридами.Результати FISH виявили кон’югацію хромосом P. lessonae і P. ridibundus у біваленти у п’яти з 52 самців. Три особини показали наявність сперматид з обома геномами. Один самець демонстрував сперматоцити та сперматиди з геномом P. ridibundus і кілька з геномом RR. Порівняльна геномна гібридизація (CGH) підтвердила це незвичайне явище. Для двох самців з хромосомами різних видів, за допомогою CGH було зареєстроване явище успішної рекомбінації. У двох самців зустрічалися хромосоми, які не відповідали геному P. lessonae або P. ridibundus, що свідчить про причетність геному, що потенційно сприяє гібридизації.У ході дослідження виявлено шість шляхів гаметогенезу у гібридних самців P. esculentus:1. Гаплоїдні гамети з геномом P. lessonae (L).2. Гаплоїдні гамети з геномом P. ridibundus (R).3. Гібридна амфігаметність: суміш гаплоїдних гамет з геномами L і R.4. Диплоїдні гамети зі складом геному RR, LL та LR.5. Анеуплоїдні гамети з кількістю хромосом, яка не кратна 13, як з L, так і з R геномами.6. Гамети з сумішшю двох або трьох геномів, що потенційно включає рекомбінацію та інтрогресію фрагментів геному, який відмінний від геному P. lessonae або P. ridibundus.Наявність 14% анеуплоїдних клітин у проаналізованих сперматоцитах і сперматидах вказує на недосконалість регуляції елімінації та ендореплікації в зародкових клітинах міжвидових гібридів, що узгоджується з сучасними дослідженнями елімінації геному у гібридів P. esculentus. Анеуплоїдія розглядається як наслідок селективної премейотичної елімінації одного з геномів. Хоча механізми елімінації геному у зелених жаб не вивчені ретельно, розуміння механізмів елімінації гібридних рослин свідчить про те, що відмінності в копіях центромерного повтору у геномах батьківських видів можуть призводити до неправильного розташування та відставання хромосом P. lessonae під час розмноження гоноцитів. Отже, у гібридів хромосоми P. ridibundus можуть мати вищу ймовірність прикріплення до кінетохорів під час поділу гоноцитів, сприяючи їх більш успішному клональному переносу до гамет.Ці знахідки дають важливу інформацію про гаметогенез самців зелених жаб, включаючи амфігаметність і рекомбінацію. Дослідження значно покращує наше розуміння механізмів подолання репродуктивних бар’єрів у міжвидових гібридів, що має практичні наслідки для збереження біорізноманіття та забезпечуючи майбутні біоіндикаційні дослідження. Навчальні матеріали є цінними для таких курсів, як «Зоологія хребетних тварин», «Цитологія та клітинна біологія» та «Батрахологія та герпетологія». Зібрані матеріали зберігаються в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, а через повномасштабну війну дисертацію було продовжено в Інституті фізіології та генетики тварин у Лібехові, Чеська Республіка, за підтримки гранту № RRFU-22-21 від Чеської Академії наук (CAS) (під керівництвом д-ра Дідуха та д-ра Холеви).^UThe dissertation focuses on hybrid male Pelophylax esculentus gametogenesis in Siverskyi-Donets Center of Water Frog Diversity. Karyotypes and genomes of diploid males from four HPSs were analyzed. The study established gametogenic pathways in hybrid males, assessing their role in maintaining hemiclonal population systems at Lower Dobrytskyi pond, Koriakiv pond, Iskiv pond, and Mozh River floodplains. The author collected samples from 762 water frogs (Pelophylax genus) in 2016-2022 for taxonomic analysis. Morphological features were used for classification. Ploidy determination involved erythrocyte cytometry, confirmed by Ag- and DAPI-staining of chromosomes and sperm cytometry. Karyotyping utilized FISH and, in some cases, CGH for confirmation.In the four localities, both P. ridibundus and P. esculentus (di- and triploid) inhabit, categorizing these HPSs as R–E–Ep–HPS. To comprehend successful hybrid reproduction, 52 P. esculentus adult males were randomly selected from different ponds. Gametogenesis was examined in their spermatocytes and spermatids using FISH with Ples289 and RrS1 probes. Among 52 diploid hybrid males, 5 exclusively exhibited gametes with P. lessonae genome, 13 had P. ridibundus genome, and 29 were amphigametic. Eight males showed diploid spermatocytes and single diploid spermatids. Despite prevalent R genome transmission by hybrids, a substantial number of hybrids and single P. ridibundus adults occur annually in these HPSs. Contrary to expectations, 60% of analyzed cells exhibited R genome, challenging the prevailing understanding of hybrid gamete production.FISH results revealed chromosome pairing between P. lessonae and P. ridibundus in bivalents during meiotic metaphases in five of 52 males. Three individuals showed amphigametic spermatids with both genomes. One male exhibited spermatocytes and spermatids with the P. ridibundus genome and a few with the RR genome. Comparative Genomic Hybridization (CGH) confirmed this unusual pairing. Two control males producing a single gamete type validated CGH results. For two males with different species chromosomes, CGH showed evidence of successful recombination. In two males, chromosomes unstained with P. lessonae or P. ridibundus genomes suggested involvement of an unidentified water frog species, potentially contributing to hybridization.The study identified six gametogenesis modes in hybrid males of P. esculentus:1.?Haploid gametes with P. lessonae genome (L).2.?Haploid gametes with P. ridibundus genome (R).3.?Hybrid amphigameticity: a mix of haploid gametes with L and R genomes.4.?Diploid gametes with RR, LL, and LR genome compositions.5.?Aneuploid gametes with non-multiple-of-13 chromosomes, both with L and R genomes.6.?Gametes with a mix of two or three genomes, potentially involving recombination and introgression from another water frog species.The study concludes that the 14% presence of aneuploid cells in analyzed spermatocytes and spermatids indicates imperfections in the regulation of elimination and endoreplication in germ cells of interspecies hybrids, consistent with contemporary studies on genome elimination in water frog hybrids. Aneuploidy is seen because of selective premeiotic elimination of one of the genomes. While mechanisms governing genome elimination in water frogs are not extensively studied, insights from hybrid plant elimination mechanisms suggest that differences in centromeric repeat copies in parental species' genomes may lead to misalignment and lagging of P. lessonae chromosomes during gonocyte multiplication. Consequently, in hybrids, P. ridibundus chromosomes may have a higher likelihood of attaching to kinetochores during gonocyte division, contributing to their more successful clonal transfer to gametes.These findings provide crucial insights into male water frog gametogenesis, including amphigameticity and recombination. The research significantly advances our understanding of mechanisms overcoming reproductive barriers in interspecies hybrids, with practical implications for biodiversity preservation and future bioindicative studies. The study materials are valuable for courses like "Zoology of Vertebrate Animals," "Cytology and Cell Biology," and "Batrachology and Herpetology." Collected materials are stored at V. N. Karazin Kharkiv National University, and due to a full-scale invasion, the dissertation continued at the Institute of Animal Physiology and Genetics in Libechov, Czech Republic, supported by grant No. RRFU-22-21 from the Czech Academy of Sciences (CAS) (under supervision of Dr. Didukh and Dr. Choleva).

Уточнено особливості морфології зареєстрованих видів, складено нариси таксонів родового та видового рангу, диференційні діагнози видів. На основі даних СЕМ складено переопис Acanthocystis penardi. Наведено дані для поновлення валідності назви A. dresscheri. В діагнози видів включено описи цист для P. pallida циста описано вперше. Виявлено відповідність зовнішньої оболонки цист Ch. aculeata і P. pallida перепласту їх трофічних особин. Встановлено, що більшість видів центрохелід не пристосовані до певних типів водойм за винятком ацидофільних видів, що мешкають переважно в болотах. Розглянуто три піки чисельності центрохелід, максимальне видове багатство (9 видів) припадає на серпень. Зазначено, що за характером сезонної динаміки центрохеліди поділяються на групи з двома піками чисельності (весняний і осінній) та з одним піком чисельності (літній), взимку в даному регіоні центрохелід в активному стані не виявлено, в цей період вони реєструвалися лише на стадії цисти.

  Скачати повний текст

Досліджено харчові взаємовідносини найбільш чисельних споживачів зоопланктону Каховського водосховища - тюльки та товстолобів (білих, строкатих та їх гібридів). Визначено рівень використання планктофагами біопродукційного потенціалу зоопланктону водойми. Простежено динаміку основних біологічних характеристик, чисельності й іхтіомаси тюльки та різних видів товстолобів. Доведено, що запаси тюльки Каховського водосховища експлуатуються дуже неефективно. Встановлено, що частка промислових уловів не перевищує 5,9 % від загальної іхтіомаси, що є одним з чинників збільшення трофічного навантаження на зоопланктон. Виявлено, що у разі сталого зниження чисельності товстолобів їх іхтіомаса збільшується внаслідок зменшення обсягів інтродукції та неповного використання старших вікових груп вселенців, а у структурі стада зростає частка гібридних товстолобів. З'ясовано, що основне перетинання спектрів живлення тюльки та товстолобів припадає на фітопланктон і детрит. Виявлено, що за зоопланктоном спільними об'єктами були гіллястовусі ракоподібні, особливо зі строкатими та гібридними товстолобами. З'ясовано, що накопичення у водосховищі значної кількості інтродуцентів старшого віку обумовлює виникнення ситуації, коли частка спожитого сумісно з тюлькою зоопланктону досягає рівня 94,9 - 96,2 % від його загальної продукції, що призвело до значного зниження рівня розвитку зоопланктону у 2004 р. Запропоновано напрями раціонального використання біопродукційного потенціалу зоопланктону Каховського водосховища, основними з яких є збільшення обсягів зариблення з відповідною оптимізацією видового складу інтродукованої молоді шляхом виключення гібридних особин. Доведено, що обов'язковою умовою впровадження даних заходів є регулювання чисельності тюльки методом меліоративних відловів у поєднанні з інтенсивним промисловим вилученням старших вікових груп вселених товстолобів.

  Скачати повний текст

Проведено експериментально-токсикологічне та гігієнічне дослідження характеру змін у видавничо-поліграфічному комплексі України у період його інтеграції у міжнародний інформаційний простір, наведено узагальнену гігієнічну оцінку хімічної небезпеки та її впливу на умови праці та здоров'я робітників сучасного поліграфічного виробництва. На підставі результатів санітарно-гігієнічних досліджень, атестації робочих місць, оцінки стану здоров'я робітників галузі, а також за підсумками інвентаризації основних і допоміжних поліграфічних матеріалів доведено, що трансформація друкарського виробництва у єдиний видавничо-поліграфічний комплекс обумовила суттєві зміни у технології й організації виробництва та негативно, за рахунок підвищеної хімічної небезпеки, вплинула на гігієнічні показники умов праці та стан здоров'я робітників. Здійснено токсиколого-гігієнічну оцінку основних груп поліграфічних матеріалів (друкарських фарб, розчинників та розріджувачів, лаків, фотополімерних композицій), питома вага яких (за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи) досягає 9 % серед нехарчової продукції. Обгрунтовано гігієнічні регламенти компонентів фотополімерних композицій (1-діазо-2-нафтол-4-сульфохлориду, ацетофлату целюлози, гліцидилметакрилату), які за умов виробництва надходять у повітря робочої зони та відкриті водойми. Розроблено та впроваджено систему заходів щодо забезпечення безпеки та збереження фізичного здоров'я та трудового потенціалу працівників галузі, а також нормативно-методичну документацію для органів практичної охорони здоров'я.

  Скачати повний текст

Вивчено закономірності формування структури та функціонування мікрофітобентосу верхньої частини Канівського водосховища за умов неусталеного водного стоку, що спричиняється роботою Київської ГЕС, та антропогенного навантаження урбанізованих територій. Визначено видовий склад мікрофітобентосу верхньої частини Канівського водосховища та заплавних водойм. Проаналізовано видове, таксономічне та екологічне різноманіття. Запропоновано комплексний підхід для виділення ценозів мікрофітобентосу, в результаті його застосування виділено ценози та виявлено пріоритетність дії головних чинників у їх формуванні. Досліджено продукційно-деструкційні процеси у бентосі та вплив на них коливань рівня води, що генеруються пропусками Київської ГЕС. Охарактеризовано сукцесію мікрофітобентосу за період від поступового зарегулювання Середнього Дніпра до сучасних умов функціонування Канівського водосховища. За організмами мікрофітобентосу дано сапробіологічну оцінку верхньої частини Канівського водосховища. Встановлено можливість застосування діатомових індексів за бентосними діатомеями для оцінки стану рівнинних рік з повільною течією, включно зарегульованих.

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов розвинутого ринку нерухомості впливовими факторами ринкової вартості за рівнем значимості 5 % є концентрація комерційних, фінансових та юридичних суб'єктів, відстань до центрального ділового району, кількість злочинів, вплив зовнішнього транспорту, вплив автомагістралей, відстань до водойми, дохід на душу населення, відстань до вторинного центру. З'ясовано, що об'єднання оціночних районів в економіко-планувальні зони можна здійснювати на підставі ступеня рівності нечітких множин, що складає 0,5, а також з врахуванням суміжності районів. Показано, що метод Конгалтона і Міда, адаптований для аналізу полігонів і доповнений розрахунком сум площ перекриття полігонів, дозволяє визначати числові характеристики геометричної схожості полігонів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано різні характеристики декаметрових сигналів за похилого поширення в каналах регулярної та штучно збуреної іоносфери. Проведено експериментальні дослідження впливу великомасштабної штучної зони збурення на проникаючі через неї сигнали, які підтвердили існування ефектів фокусування і дефокусування радіохвиль за рахунок додаткової рефракції радіохвиль на штучній зоні збурення, місця прийому та робочої частоти пробного сигналу. З урахуванням особливостей впливу іоносфери й експериментальних даних про флуктуації сигналу в іоносферних каналах розроблено математичну модель декаметрових сигналів і отримано нові алгоритми імітації флуктуацій амплітуди та фази сигналу. Розглянуто можливість імітації сигналів з полімодальним розподілом амплітуд і проведено дослідження причин появи бімодальних розподілів. Розроблено нові алгоритми і програмне забезпечення статистичної ідентифікації параметрів математичної моделі флуктуючих декаметрових сигналів в іоносферних каналах на базі послідовного симплекс-методу, що дозволяє оптимізувати процес визначення параметрів за даними амплітудних вимірів.Для проведення експериментальних досліджень розроблено та створено спеціальний апаратно-програмний комплекс багаточастотного зондування іоносфери когерентним методом.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження альгофлори водойм Дніпровсько-Орільського природного заповідника (ДОПЗ). Складено конспект флори водоростей ДОПЗ, що нараховує 693 види (771 внутрішньовидовий таксон) з відділів Cyanophyta - 120 (124), Euglenophyta - 90 (113), Chrysophyta - 19 (23), Xanthophyta - 42, Bacillariophyta - 171 (194), Dinophyta - 7 (10), Cryptophyta - 4, Chlorophyta - 240 (261). За результатами оригінальних досліджень виявлено 670 видів (745 вн. такс.), вперше для території заповідника вказано 587 видів (662 вн. такс.), а для степової зони України - 26 видів, для України - 3 види і 1 рід. Встановлено, що рідкісними для флори степової зони України є 15 видів, для флори України - 15, для світової флори - 2. Проаналізовано систематичну структуру виявленого альгорізноманіття. Встановлено, що його розподіл за різними типами водойм є нерівномірним та обумовлений морфометричними показниками водойм, ступенем їх проточності, затіненості та заростання вищою водною рослинністю. Найбільше альгорізноманіття виявлено у заплавних водоймах зі сповільненим водообміном з руслом Дніпра. Проведено аналіз сезонної динаміки розвитку водоростей, а також екологічний аналіз дослідженої альгофлори. Показано, що альгофлора водойм ДОПЗ проявляє найбільшу подібність з такою Канівського природного заповідника, меншою мірою - Дунайського біосферного заповідника.

  Скачати повний текст

Встановлено основні закономірності розвитку фауни заростей залежно від екологічної групи макрофітів і типу водного об'єкта (таксономічну структуру, чисельність, біомасу, біорізноманітність). Одержано дані стосовно складу та функціонування фітофільної фауни одного з найбільш унікальних регіонів світу - пониззя Дунаю. У складі комплексів макробезхребетних заростей зареєстровано 214 видів організмів, найбагатші з яких - комплекси занурених рослин дельти - 172 види безхребетних. Доведено, що таксономічна структура фітофільної фауни не залежить від типу водного об'єкта й екологічної групи заростей. Виявлено значне збільшення видового багатства понто-каспійського реліктового комплексу у заростях пониззя Дунаю, знайдено один новий для Кілійської дельти вид цієї групи Dreissena bugensis (Andr.). Установлено залежність структури та кількісних показників фітофільних комплексів від абіотичних і біотичних факторів середовища. Визначено переважальний вплив швидкості течії на склад фауни заростей різнотипних водних об'єктів дельти Дунаю. За структурними характеристиками угруповань фітофільних безхребетних проведено сапробіологічне оцінювання якості води зони заростей. Розроблено й апробовано методику визначення екологічного стану водойм та водотоків дельти за гідробіологічними показниками фітофільних комплексів.

  Скачати повний текст

Визначено основні закономірності розвитку фітопланктону в різнотипних водоймах мегаполісу за таксономічними ознаками, індексом Шеннона, чисельністю, біомасою, вмістом хлорофілу a, сапробіологічною характеристикою. Доведено репрезентативність фітопланктону як біологічного показника екологічного стану водойм мегаполісу. Досліджено 554 види водоростей (594 внутрішньовидові таксони) зі 169-ти родів, 36-ти порядків, 16-ти класів і 8-ми відділів, з яких 3 види і 1 різновид - нові для флори України. Встановлено зниження структурних показників фітопланктону (видові, надвидові ознаки, індекс Шеннона), зумовлене збільшенням впливу антропогенного чинника незалежно від типу водойм. Зареєстровано пряму достовірну кореляцію між біомасою фітопланктону і вмістом хлорофілу a у водоймах з домінуванням природних процесів та відсутність між даними показниками у водоймах, де дія антропогенного чинника інтенсивніша. Поділено водойми Києва за трофічним статусом на мезотрофічні (оз. Синє, затока Собаче гирло), евтрофні (оз. Бабине, став Горіховатський) та гіпертрофні (став Бетонний на р.Нивка, став на струмку Сирець). Зазначено, що найбільш видові ознаки властиві фітопланктону евтрофних водойм. Класифіковано водойми за показниками різноманіття фітопланктону на 4 типи, співставлення яких з категоріями екологічного статусу Водної Рамкової Директиви ЄС 2000/60 визначено від "доброго" до "поганого" статусу.

  Скачати повний текст

Вперше вивчено просторово-часову динаміку розвитку фітопланктону Десни від витоку до гирла. Встановлено основні закономірності формування руслового фітопланктону (таксономічну структуру, чисельність, біомасу, інформаційне різноманіття). У фітопланктоні річкової екосистеми зареєстровано 522 види альгофлори, що сформована 575-ти внутрішньовидовими таксонами, які належать 165-ти родам, 35-ти порядкам, 14-ти класам і 8-ми відділам водоростей. Визначено роль природних чинників (приток і заплавних водойм) та антропогенного впливу на формування фітопланктону Десни. Встановлено сукцесію руслового фітопланктону Десни за 70 років. Проаналізовано результати сучасного етапу дослідження фітопланктону екосистеми Десни і виявлено домінування діатомово-зеленого комплексу в формуванні структури та різноманіття угруповань, посилення ролі дрібноклітинних форм (центричних діатомових, зелених хлорококових і синьозелених водоростей). Проведено районування річки за характером структурної організації фітоплантону з урахуванням пріоритетних чинників та умов формування стоку в річковому континуумі. На підставі оцінювання якості води та трофічного статусу Десни стан її річкової системи визначено як задовільний, річці надано статус евтрофного водотоку.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості якісного складу та кількісного розвитку фітоепіфітону, структури його угруповань, а також участі у процесах біологічної самоочистки водойм Києва. Показано, що в обростаннях вищих водяних рослин різнотипних водойм мегаполісу вегетує 301 вид водоростей, представлених 326-ма внутрішньовидовими таксонами з 114-ти родів, 60-ти родин, 37-ми порядків, 16-ти класів і 9-ти відділів. Установлено, що основою видового багатства фітоепіфітону досліджених водних об'єктів становлять Bacillariophyta (36,9 %), Chlorophyta (28,2 %) і Streptophyta (16,9 %). Відзначено, що найбільше видове багатство притаманне фітоепіфітону занурених рослин (246 видів). За цього на повітряно-водних макрофітах знайдено 173 види, на рослинах з плаваючим листям - 117 видів і на вільноплаваючих рослинах - 41 вид водоростей. Чисельність і біомаса фітоепіфітону характеризується значною амплітудою коливань (в середньому 0,630 - 15,371 млн. кл/г та 0,44 і 273,03 мг/г сухої маси рослини-субстрату відповідно. У досліджених водоймах Києва, які належать переважно до beta-мезосапробної зони. Виділено одну асоціацію, дві субасоціації та два варіанти фітоепіфітону, що відрізняються за флористичним складом і умовами місцезростання. Доведено, що епіфітон бере активну участь у фотосинтетичній аерації води різнотипних водойм мегаполісу, а також акумулює важкі метали та радіонукліди, що сприяє самоочищенню досліджених водних об'єктів.

  Скачати повний текст