Дисертаційна робота присвячена особливостям використання технології відеопроєкційного меппінгу в контексті розвитку мультимедійного мистецтва в Україні та аналізу перспективних напрямків інтегрування інноваційних інформаційних технологій відповідно до специфіки вітчизняного соціомистецького простору ХХІ ст. Досліджено та проаналізовано технологію відеопроєкції в усіх аспектах, починаючи з цільових питань та відповідно до модульної структури, що посприяла розумінню її функціонування та використання.Запропоновано використовувати термін «відеопроєкційний меппінг» (за В. Сансоне), оскільки, з одного боку, він є поєднанням двох термінів, що наразі найчастіше використовуються, а з іншого – повноцінно розкриває означену технологію, пояснюючи її особливості. Відеопроєкційний меппінг – це проєкція відеоматеріалів, що, на відміну від звичайних відеопроєкцій, адаптується до форм та обсягів проєкційної поверхні, якою може стати будь-який за формами та обсягами об'єкт чи суб'єкт.Розроблено методологію, що дозволяє дослідити відеопроєкційний меппінг як технологію мультимедійного мистецтва в Україні. Вона заснована на застосуванні міждисциплінарного підходу і передбачає дослідження означеного питання в єдності художньо-естетичних, методологічних та технологічних проблем.Розглянуто технологію мультимедійного мистецтва як сценографію, в контексті дії на сцені за допомогою інтерактивних технологій, а також архітектурний меппінг як театральну мову, що надає життя новим формам драматургії простору. Проаналізовано особливості створення простору театральних постановок предметно-орієнтованого театру в контексті специфіки архітектурного відеомеппінгу. За результатами дослідження доведено, що інноваційна технологія відеопроєкційного меппінгу наразі широко використовується у світовому соціокультурному та соціомистецькому просторі. З'ясовано, що найпопулярнішими галузями застосування новітньої технології є: масові мультимедійні шоу-програми та музичні шоу; архітектурний меппінг; ландшафтний та інтер'єрний дизайн; театральні постановки; сценічна хореографія; зовнішня реклама.Виявлено, що відеопроєкційний меппінг – це не лише новаторський технологічний гаджет, оскільки в процесі гібридизації з іншими засобами масової інформації та виконавським мистецтвом стає метафоричною мовою, що долає межі власного технологічного рівня для створення значень та передачі ідей. Здійснено аналіз театрального відеопроєкційного меппінгу. Внаслідок дослідження історії сценографії, екстраполювавши та проаналізувавши деякі рішення, констатовано, що відеопроєкційний меппінг діє як нова машина, що створює нові розширені простори і водночас відтворює лінгвістичні функції сценографічних машин минулого, діючи як синтез.На основі мистецтвознавчого аналізу сценічних постановок драматичних, хореографічних театрів, мультимедійних вистав, а також постановок просторово-орієнтаційного театру виявлено, що деякі українські режисери використовують відеопроєкційний меппінг у власних сценічних творах, зберігаючи його онтологію, але змінюючи функцію та перетворюючи зі звичайного технічного пристрою на метафоричну мову. Це засвідчує тенденцію використання відеопроєкційного меппінгу як частини традиційної концепції сценографії та інтерактивного елементу в перспективі інтерактивного дизайну.Дослідження архітектурного меппінгу виявило дві тенденції посилення ним театральності урбаністичного простору: в контексті новаторських форм сценічного мистецтва та в контексті створення нової форми міської театральності. На основі мистецтвознавчого аналізу інсталяцій українського архітектурного меппінгу компанії «Magic Innovations» з'ясовано, що для сучасного вітчизняного соціокультурного простору характерна драматургія простору двох типів: візуально-наративна драматургія, основою якої є місце, його історія, архітектура, прихована та очевидна пам'ять, що реорганізує все у вигляді наративу через образи візуального оповідання; суто візуальна драматургія, в якій важливою є не стільки історія місця, скільки його сприйняття глядачем – у цьому випадку візуальні інсталяції зазвичай демонструють абстрактні елементи, що проєктуються на архітектуру, нейтралізують її, перетворюють і роблять мобільною, динамічною.Охарактеризовано основні тенденції розвитку відеопроєкційного меппінгу в найближчому майбутньому. Показано, що найбільш перспективні сценарії його розвитку безпосередньо залежать від новаторських технологічних розробок. Оскільки сучасний глядач звик бачити зображення та спецефекти, майбутній розвиток відеопроєкційного меппінгу залежить від наративу – лише якщо технології будуть використовуватися з метою його реалізації, вони набудуть драматургічний та лінгвістичний заряд, що сприятиме перетворенню відеопроєкційного меппінгу з інструменту (техніки) на практику мультимедійного мистецтва.Ключові слова: відеопроєкційний меппінг, мультимедійне мистецтво, проєкційний дизайн, сценічне мистецтво, інноваційні технології, аудіовізуальне мистецтво, художній образ, метафоризація.^UThe dissertation is devoted to the peculiarities of the use of video projection mapping technology in the context of the development of multimedia art in Ukraine and the analysis of promising areas of integration of innovative information technologies in accordance with the specifics of domestic socio - artistic space of the XXI century.The video projection technology has been researched and analyzed in all aspects, starting from the target issues and in accordance with the modular structure, which contributed to the understanding of its functioning and use. It is proposed to use the term «video projection mapping» (according to V. Sanson), because, on the one hand, it is a combination of two terms that are currently most commonly used, and on the other - fully discloses this technology, explaining its features. Video projection mapping is the projection of video materials, which, unlike conventional video projections, adapts to the shapes and volumes of the projection surface, which can be any object or subject in terms of shapes and volumes.A methodology has been developed to study video projection mapping as a technology of multimedia art in Ukraine. It is based on the application of an interdisciplinary approach and involves the study of this issue in the unity of artistic, aesthetic, methodological and technological problems.The technology of multimedia art as scenography, in the context of action on the stage with the help of interactive technologies, as well as architectural mapping as a theatrical language that gives life to new forms of space drama are considered. The peculiarities of creating a space of theatrical productions of subject-oriented theater in the context of the specifics of architectural video mapping are analyzed.According to the results of the research, it is proved that the innovative technology of video projection mapping is currently widely used in the world socio-cultural and socio-artistic space. It was found that the most popular areas of application of the latest technology are: mass multimedia shows and music shows; architectural mapping; landscape and interior design; theatrical productions; stage choreography; outdoor advertising.Video projection mapping has been found to be more than just an innovative technology gadget, as in the process of hybridizing with other media and performing arts it becomes a metaphorical language that transcends its own technological level to create meaning and convey ideas.The analysis of theatrical video projection mapping is carried out. As a result of researching the history of scenography, extrapolating and analyzing some of the most commonly used solutions, it was found that video projection mapping acts as a new machine that creates new expanded spaces and at the same time reproduces the linguistic functions of scenographic machines of the past. , all the functions and metaphorical meanings that in the past depended on various devices and practices.Based on art analysis of stage productions of drama, choreographic theaters, multimedia performances, as well as spatial theater productions, it was found that some Ukrainian directors use video projection mapping in their own stage works, preserving its ontology but changing its function and transforming from ordinary technical language. This shows the trend of using video projection mapping as part of the traditional concept of scenography and interactive element in the perspective of interactive design.The study of architectural mapping revealed two tendencies to strengthen the theatricality of urban space: in the context of innovative forms of performing arts and in the context of creating a new form of urban theater. It was found that the modern domestic socio-cultural space is characterized by two types of space drama: visual-narrative drama based on place, its history, architecture, that reorganizes everything in the form of a narrative through the images of the visual story; purely visual drama, in which it is important not so much the history of the place as its perception by the viewer - in this case, visual installations usually show abstract elements projected on architecture, neutralize it, transform and make it mobile.The main trends in the development of video projection mapping in the near future are described. It is shown that the most promising scenarios of its development directly depend on innovative technological developments. As modern viewers are accustomed to seeing images and special effects, the future development of video projection mapping depends on the narrative - only if technology is used to implement it, they will acquire dramatic and linguistic charge, which will transform video projection mapping from a tool (technique) to multimedia practice.Key words: video projection mapping, multimedia art, projection design, stage art, innovative technologies, audiovisual art, artistic image, metaphorization.

У дисертації визначено й розглянуто періоди діяльності відділу етнографії та народних промислів від заснування Волинського краєзнавчого музею у 1929 р. до 2018 р. Проаналізовано фондову, науково-дослідну, виставкову та культурно-освітню його роботу. Здійснено характеристику предметного складу етнографічної колекції. Відзначено тенденції впровадження новітніх форм і методів комунікації з відвідувачами. Окреслено проблемні питання музейної роботи, які виникли на шляху розвитку закладу в сучасних умовах. Висвітлено роль наукових співробітників відділу етнографії та народних промислів у процесах збереження, вивчення та актуалізації пам'яток національної культурної спадщини.^UThe dissertation defines and considers the periods of activity of the department of ethnography and folk crafts from the foundation of the Volyn Regional Museum in 1929 to 2018. Characterization of the subject composition of the ethnographic collection is carried out. Trends in the introduction of new forms and methods of communication with visitors are noted. The problems of museum work which arose on the way of development of the institution in modern conditions are outlined. The role of researchers of the department of ethnography and crafts in the processes of preserving, studying and updating the monuments of national cultural heritage is highlighted.

Дисертація присвячена історії становлення нової системи мистецьких інституцій в Україні в період політичних трансформацій наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років, що ілюструє появу мистецької системи західного типу на руїнах соціалістичної. Дослідження охоплює період трьох десятиліть незалежності країни, а саме 1990-ті – 2020 роки. Автор умовно поділяє цей період на три етапи розвитку інституційної діяльності, які супроводжувалися значними соціальними змінами і сприяли інтеграції української артсистеми у міжнародну.Для аналізу обрано чотири українські міста – Київ, Одесу, Львів та Харків. Акцент саме на них не означає, що в інших містах України не існувало галерей, центрів сучасного мистецтва та музеїв, проте у межах цього дослідження, задля виявлення найважливіших аспектів становлення мистецької системи, було обрано міста з найчисленнішими і найбільш активними осередками.Наприкінці 1980-х років в Україні відбулися докорінні соціокультурні зміни: послаблення тотального державного контролю, а далі розпад СРСР, демократизація суспільно-політичного життя, трансформація ціннісних орієнтирів, лібералізація економіки, формування ринкових відносин та приватного сектора. Всі ці процеси призвели до значних інституційних змін в українській культурі. Це був час формування принципово нової системи, коли мистецтво позбулося не тільки тотального державного впливу, але й фінансової підтримки держави. Тому інституційна активність 1990-х років була викликана також необхідністю створити нову інфраструктуру задля функціонування і розвитку мистецтва.Перше десятиліття незалежності продемонструвало певну недієздатність існуючої моделі державної політики щодо культури, яка тривалий час була пов’язана з ідеологією. Це пояснювалося тим, що підтримка й фінансування з боку держави були спрямовані лише на окремі складові мистецької системи – зокрема, й надалі підтримувалась діяльність Спілки художників України, державних музеїв, державних мистецьких навчальних закладів тощо. Водночас сучасне мистецтво, разом з новоутвореною інституційною інфраструктурою, розвивалися самостійно і не мали розвинутого механізму співпраці з державними інституціями.Мистецькі трансформації, з одного боку, збіглися в часі з періодом стагнації глобального артринку, а з іншого – з інституційним бумом, що дістав свій прояв у появі великої кількості галерей, центрів сучасного мистецтва та бієнале у всьому світі. Артінституції, як інструмент розвитку економіки, почали відігравати ще більшу роль. Зростало їхнє значення як у суспільному, так і в політичному житті країни, зокрема вони часто брали на себе відповідальність за культурну дипломатію і сприяли розвиткові туризму. Процес інституалізації мистецтва, що відбувався на заході поступово, на теренах України, як і в інших пострадянських країнах, проходив дуже стрімко. Він мав свої етапи й особливості.Більшість ініціатив початку 1990-х, зокрема, художніх об’єднань та перших галерей, зникли протягом першого ж десятиліття свого існування, і це спричинило певний спад на початку 2000-х років. Водночас, вже друга половина нульових років стала свідком появи інфраструктури нового типу – великих приватних і державних установ, що суттєво вплинули на загальноукраїнський мистецький контекст. На сцену вийшло нове покоління художників та галеристів. Були засновані інституції, що продовжували активно працювати і в наступному десятилітті. З’явилися такі великі «гравці», як PinchukArtCentre, а дещо пізніше – Мистецький Арсенал. Завдяки їхній діяльності сучасне мистецтво наприкінці 2000-х – першій половині 2010-х стало більш затребуваним, свідченнями чого стали розширення аудиторії та збільшення масштабів державної підтримки.Паралельно відбувалась централізація всіх художніх і ринкових процесів. Якщо в 1990-х роках у Львові, Харкові та Одесі насичене художнє життя створює мало пов’язану між собою поліфонію, то вже на початку ХХІ століття погляди багатьох митців спрямовані на ті можливості, які пропонувала столиця.При певному узагальненні, можна стверджувати, що українська артсистема з її інституціями розвивалася автономно, спираючись на приватний сектор, паралельно до державних процесів, аж до середини 2010-х, коли держава вже почала системно будувати культурну політику. Це позначилося на змінах у законодавстві, зокрема в появі нової системи призначення на керівні посади у сфері культури, у заснуванні Українського культурного фонду тощо. Подібні зрушення дали діячам культури і мистецтва змогу покладатися не лише на приватні інституції та ініціативи, але й на державну допомогу. Це суттєво збільшило кількість державних проєктів у сфері культури.^UThe dissertation is devoted to the history of the formation of new art institutions in Ukraine during a period of significant political changes in the late 1980s and early 1990s, which illustrates the emergence of a capitalist art system from the ruins of a socialist one. The study covers the period of three decades of independence, namely the 1990s – 2020, which are conventionally divided among themselves, marking three stages of the development of institutional activity that were accompanied by significant social changes and contributed to the integration of Ukrainian art scene into the international system.Four Ukrainian cities – Kyiv, Odesa, Lviv and Kharkiv, are the focus of this analysis. Emphasis on them does not mean that there were no galleries, centers for contemporary art and museums in other cities, but within the scope of this study, in order to identify the most important aspects of the formation of the contemporary art scene, only the most active and concentrated centers are selected.At the end of the 20th century, fundamental socio-cultural changes took place in Ukraine: the weakening of total state control in the late 1980s and the subsequent collapse of the USSR, the democratization of social and political life, the liberalization of the economy, the transformation of societal values, the formation of market relations and the emergence of the private sector. All these processes influenced significant institutional changes in Ukrainian culture. It was the time of the formation of a fundamentally new system, in which art found itself in free conditions, including from state funding. Therefore, the incredible activities of the 1990s were also caused by the need to create a new infrastructure for the function and development of art.The first decade of independence demonstrated the absence of a dominant model of state policy on culture, which for a long time was associated with ideology. This was illustrated by the fact that support and funding from the state were directed only to certain components of the art system. In particular, the activities of the Union of Artists, state museums, state art educational institutions, etc., continued to receive state support. At the same time, contemporary art, together with the newly created institutional infrastructure, developed independently and did not have a developed mechanism of cooperation with state institutions.These cultural transformations coincided on one hand with the stagnation of the global art market, and on the other with an institutional boom, which was indicated by the emergence of a large number of galleries, contemporary art centers and biennials around the world. Art institutions, as a tool of economic development, began to play a greater role. Their importance was growing both in the social and political life of the country. In particular, they often played a major part in cultural diplomacy and the promotion of tourism development. The process of art institutionalization, which continued gradually in the West, took place rapidly in the territory of Ukraine, as well as in other post-Soviet countries. It had its stages and particular features.Most of the initiatives of the early 1990s, particularly art associations and early galleries, disappeared within the first decade, causing a certain decline in the early 2000s. At the same time, already the second half of the 2000s witnessed the appearance of a new type of infrastructure – large private and state institutions that significantly influenced the all-Ukrainian artistic culture. A new generation of artists and gallerists appeared on the scene. Institutions that continued to work actively in the next decade were founded. Big “players” such as PinchukArtCentre and later Mystetskyi Arsenal appeared. Thanks to their actions, contemporary art in the late 2000s to the first half of the 2010s became “fashionable”, which was illustrated by the expansion of the audience and the scale of state support.In parallel, there was the centralization of all artistic and market processes. If in the 1990s in Lviv, Kharkiv and Odesa, the rich artistic life created a loosely connected polyphony, then by the beginning of the 21st century, the eyes of many artists were directed to the opportunities offered by the capital Kyiv.In general terms, it can be stated that the Ukrainian art system and its institutions developed autonomously, parallel to the state processes, until the mid-2010s, when the state began to build a cultural policy systematically. This affected the changes in legislation, and in particular, the emergence of a new system of appointment to management positions in the field of culture, and the establishment of the Ukrainian Cultural Fund, etc. Such shifts have enabled cultural and artistic figures to rely not only on private institutions and initiatives, but also on state aid. This significantly increased the number of state projects in the field of culture.

Досліджено діяльність музейних закладів Волині другої половини XIX - початку XX ст. як вагомої складової частини загальних історико-краєзнавчих досліджень у зазначений період. З використанням багаточисленних історичних джерел і документів висвітлено діяльність музейних закладів краю щодо виявлення, збору, опрацюванню та представленню у власних експозиціях місцевих старожитностей, значення цієї роботи для збереження майбутнім поколінням багатьох пам'яток старовини. Визначено внесок музеїв регіону в ознайомлення за допомогою волинознавчих публікацій представників різних верств тодішнього суспільства з історією Волині та визначними історичними особистостями, пов'язаних з волинським краєм. На підставі опрацьованого фактологічного матеріалу проаналізовано зміст і значення у вивченні минулого Волині такого напряму історико-краєзнавчої діяльності музейних закладів, як надання власних збірок для наукових досліджень і виставок. Показано роль місцевих діячів музейної справи в історико-краєзнавчому вивченні Волині; сучасні наукові знання про музейництво краю другої половини XIX - початку XX ст. доповнено невідомими досі фактами з біографій його найяскравіших представників.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню з семіотичних позицій нотного тексту в науково методологічному та аналітичному аспектах. Мета дослідження полягає у розкритті на підґрунті наукових положень загальної і музичної семіотики механізму знакового функціонування в нотних текстах Й. Брамса. Об’єктом дисертації є нотний текст як семіотична система; її предметом – система графічних знаків в нотних текстах Й. Брамса. В роботі використані семіотичний, історичний, системний, структурно композиційний та виконавський методи аналізу.Апробація семіотичного аспекту аналізу графічних знаків здійснюється на матеріалі фортепіанних та камерно ансамблевих творів Й. Брамса.У Розділі 1 – «Семіотичні аспекти вивчення нотного тексту» – розглянуто наукові теорії (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, В. Москаленко, О. Самойленко, С. Шип), що дозволило сформувати фундамент знань, необхідний для осягнення знакової сутності нотного тексту та розглянути специфіку її відбиття Й. Брамсом.Зазначено, що семіотичне вивчення нотного тексту спрямовано на розробку методів розуміння синтаксичної структури композицій, створення єдиного мовного контексту для їх інтерпретації та аналізу, а також для кращого осмислення способів фіксації авторських ідей. Виявлено, що проблема нотного тексту пов’язана з визначенням форм існування музичного твору та місця графічної форми запису в сфері креативних і перцептивних процесів. Зроблено висновок про правомірність розгляду музичної діяльності в усіх її проявах з позицій сукупності притаманних їй знакових систем.Дані спостереження актуалізують вивчення нотного тексту як окремої знакової системи. Осмислюються контекстуальні фактори та їх вплив на інтерпретування знаків. Контекст розуміється як такий, що надає важливі уточнення, котрі доповнюють розуміння зв’язку між знаком та об’єктами – без урахування контексту частина значень є недоступною.У Розділі 2 – «Семіотичний потенціал фортепіанних нотних текстів Й. Брамса» – представлено аналіз графічних знаків у Сонаті op. 5, Варіаціях на тему Р. Шумана op. 9, мініатюрах op. 117 та op. 118. Вибір даного матеріалу обґрунтований характерними рисами особистості композитора та обставинами його діяльності. Зроблено висновок про багатогранну і ретельну роботу Й. Брамса з письмовою формою відбиття авторської думки на підґрунті одержаної з наукових джерел інформації (G. Bozarth, H. Drinker, L. Erb, H. Gál, K. Geiringer, P. Holmes, B. Jacobson, M. Kalbeck, I. Keys, P. Latham, M. Lee, M. MacDonald, М. Musgrave, В. Niemann, R. Pascall), яка містить: свідчення дослідників про пристрасть митця до наукової та художньої літератури; складання збірки різноманітних цитат як скарбниці співзвучних майстру ідей та думок; його дослідницьку та редакторську практики; колекціонування рукописів та випадки з їх переписом чи реставруванням; факти виставляння ним всіляких правок та виправлень у різних виданнях. Звідси – його схильність до якомога точної та детальної фіксації через систему знаків та їх комбінацій результату свого творчого процесу, що складає необхідні умови для адекватного розуміння реципієнтом сенсу музичного твору.Свідчення про плідну працю композитора з видавництвами, вивчення кореспонденції з коректорами та редакторами нотних текстів (S. Avins, G. Bozart, R. Pascall) доводять автентичність їх перших видань. Виникла тим самим можливість спілкування із достотним словом майстра гарантувало наукову коректність зроблених у дисертації аналітичних спостережень щодо семіотичних властивостей нотних текстів Й. Брамса.Розділ 3 – «Функції графічних знаків в умовах партитурної нотації» – на матеріалі Фортепіанного квінтету op. 34, Тріо op. 114 и Сонати для кларнета і фортепіано op. 120 №2 розкрито значення графічних знаків для вірного прочитання нотного тексту, відзначеного притаманною Й. Брамсу «технікою розвивальної варіації» (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) та гештальт принципу. Виявлено, що графічні знаки слугують головним чинником візуалізації подій тематичного процесу, який здійснюється за рахунок варіювання окремих мотивів, внаслідок чого виникає перманентне експонування їх нових варіантів. Відзначений хід музичних подій охоплює всі шари ансамблевої фактури, що приводить до її тематизації та викликає необхідність диференціювання графічних знаків у відповідності до рядків партитури. Встановлено незалежність графічних знаків від специфіки інструментів, чим підкреслюється їх первинна спрямованість на розкриття композиційного сенсу камерно ансамблевого твору.^UThe dissertation is devoted to studying the musical text from the semiotic perspective in scientific, methodological, and analytical aspects. The research aims to analyze the signs process in J. Brahms’ musical scores based on general and musical semiotics. The object of the dissertation is the music text as a semiotic system; its subject is the system of graphic signs in the music texts of J. Brahms. The research employed various methods of analysis, including semiotics, historical research, systemic analysis, structural analysis, compositional analysis, and performance analysis.The obtained results are scientifically novel in that they represent a significant milestone. For the first time, a comprehensive understanding of the musical text as an independent sign system has been generalized, utilizing the provisions of semiotics and musicology. Additionally, the individuality of J. Brahms’ musical texts as a factor of his author’s style has been proven. The functions of graphic signs have also been determined, mainly in representing the compositional process and performance realization.In Chapter 1– “Semiotic aspects of studying the musical notation” – the scientific theories (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, V. Moskalenko, O. Samoilenko, S. Shyp), which allowed the creation of the basis of knowledge necessary to comprehend the scores’ sign essence and consider the specifics of its reflection by J. Brahms.It is important to note that studying scores through semiotics aims to develop methods for understanding the syntactic structure of compositions, creating a cohesive linguistic context for their interpretation and analysis, and providing better insight into the author’s ideas. How we define musical compositions and the role of written notation in the creative and perceptual processes links to the issue of music notation.Therefore, examining all aspects of musical activity concerning the various sign systems involved is essential.Chapter 2 – “Semiotic Potential of J. Brahms’ Piano Scores” – analyzes graphic signs in the Sonata Op. 5, Variations on a Theme by R. Schumann Op. 9, Intermezzo Op. 117 and Piano Works Op. 118. The choice of this material is justified by the characteristic features of the composer’s personality and the circumstances of his work. Drawing from a wealth of scientific sources we can confidently conclude that J. Brahms was a meticulous and scholarly composer with a deep passion for research and literature. This is evidenced by his extensive quotation collection, careful editorial practices, efforts to collect and restore manuscripts, and his numerous corrections and revisions to various editions. In short, Brahms was highly dedicated to accurately reflecting the author’s thoughts through his written work. Hence, his tendency to write the result of his creative process as accurately and in detail as possible through a system of signs and their combinations. This constitutes the necessary conditions for the recipient to understand the meaning of a musical work adequately.In Chapter 3, titled “Functions of Graphic Symbols in Chamber Scores,” the Piano Quintet Op. 34, Trio Op. 114, and Sonata for Clarinet and Piano Op. 120 No. 2 scores demonstrate the crucial role of graphic symbols in accurately interpreting written text. Graphic signs represent the “Technique of developmental variation” (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) and the Gestalt principle intrinsic to J. Brahms’ style. Moreover, research has revealed that graphic signs are crucial in visualizing the thematic process. Using varying motifs creates the production of new units.The musical notation serves as a sign system for writing, storing, and translating the creative output of its author. Paradigmatic and syntagmatic relationships within the sign’s functioning lay the foundation for further exploration of the meta-language of musical notation. Furthermore, it allows for a more in-depth understanding of the concepts of context and grammar within the musical text system.Upon examining Brahms’ music texts, it has been discovered that the master did not feel the need to create or borrow symbols from realms outside of music. Instead, he entirely relied on the universality of note graphics. Functionally, the texts contain two layers of musical expression – performance and compositional. Even in Brahms’ early works, active thematic work related to the variation principle was present.

Розвиток сучасних засобів наземної орієнтації потребує використання у своєму складі гіроскопічних компасів середньої та високої точності. Високі вимоги до гірокомпасів та гіротеодолітів, які використовуються в системах наземної орієнтації обумовлюють необхідність роботи приладу в умовах поступальної та кутової вібрації. В наш час актуальним є розробка нових та вдосконалення існуючих методів підвищення точності наземних гірокомпасів. Вирішення задачі підвищення точності можливе як конструктивними методами, так і за допомогою засобів математичної обробки інформації, яка видається приладом. Можливість використання алгоритмічних засобів підвищення точності дозволяє значно зменшити витрати на розробку та виготовлення гірокомпасу, який здатний працювати в умовах збурень основи.Проведено огляд сучасних засобів наземного орієнтування, що базуються на різноманітних принципах роботи. Розглянуто гіротеодоліти, створені на базі роторних гіроскопів, особливу увагу приділено приладам і системам вітчизняного виробництва. Проведено аналіз можливостей використання інерціальних навігаційних систем для визначення азимутів. Розглянуто гіроскопічні прилади, що комплексуються з супутниковими навігаційними системами та особливості їх використання при початковій виставці. Проведено аналіз методів підвищення точності гіроскопічних засобів наземної орієнтації та показано, що одним з актуальних шляхів підвищення точності гіротеодолітів є використання алгоритмічних методів підвищення точності.Проведено аналіз математичної моделі руху чутливого елементу гіротеодоліту, розглянуто повні та прецесійні рівняння руху. Розроблено модель вихідного сигналу гіротеодоліту, який працює в компенсаційному режимі. Розроблено інформаційну модель гіротеодоліту на обмежено рухомій основі, яка включає динамічні рівняння руху чутливого елементу, зовнішні збурення, що діють на об'єкт дослідження, сигнали, які формуються в допоміжних системах керування, надлишкову інформацію, яка наявна в самому приладі. Розроблено комплекс програмних засобів в системі MATLAB та перевірено його адекватність відомим теоретичним залежностям.Проведено аналіз впливу гармонічної вібрації на точність гіротеодоліту, отримано аналітичні залежності вібраційної похибки на основі частотних характеристик. Показано, що вібраційна похибка залежить від параметрів приладу; напрямку вібрації і положення головної осі гіроскопа відносно площини меридіану, амплітудно-частотних характеристик приладу, а також амплітуди і частоти перевантаження точки підвісу. Проведено аналіз впливу випадкової вібрації на точність гіротеодоліту, отримано аналітичні залежності вібраційної похибки на основі кореляційних функцій. Показано, що вібраційна похибка залежить від параметрів приладу; напрямку вібрації, динамічних характеристик приладу, а також дисперсії перевантаження і переважної частоти вібрації точки підвісу. Проведено аналіз шляхів підвищення точності гіротеодолітів при роботі на обмежено рухомій основі та запропоновано використання методу алгоритмічної компенсації вібраційної похибки. Проведено моделювання алгоритмічної компенсації на основі розробленої інформаційної моделі гіротеодоліта.Розглянуто методи визначення додаткових параметрів руху чутливого елементу гіротеодоліту. Розроблено та промодельовано метод диференціювання сигналу датчику кута, в системі компенсаційного зворотного зв'язку. Проведено синтез спостережувача для визначення оцінки кутової швидкості чутливого елементу гіротеодоліту та обрано власні частоти спостережувача, які дозволяють зменшити похибки оцінювання з заданому частотному діапазоні. Проведено моделювання алгоритмічної компенсації вібраційної похибки на основі визначеної кутової швидкості чутливого елементу в азимуті. Розглянуто систему керування кутовою швидкістю обертання гіромотора. На основі математичної моделі руху чутливого елементу в негіростабілізованій площині розроблено метод оцінювання додаткових параметрів руху. Проведено моделювання та визначено похибки оцінювання. Розроблено розширену програмну модель гіротеодоліту та проведено моделювання алгоритмічної компенсації вібраційної похибки на основі визначених оцінок при гармонічній та випадковій вібрації основи.Проведено визначення типових прискорень, що діють в місцях встановлення гіротеодолітів апаратно-програмним комплексом в складі трьох акселерометрів. На основі спектрального аналізу отриманих експериментальних даних показано, що в спектрі вібрації існують частоти близькі до резонансних частот коливань чутливого елементу. Проведено імітаційне моделювання впливу віброприскорень на точність гіротеодоліту.Розглянуто конструктивну схему гіротеодоліту з компенсаційним методом вимірювання азимуту. Проаналізовано склад та характеристики системи стабілізації обертів гіромотору. Розглянуто вихідні сигнали системи стабілізації та проведено компенсацію вібраційної похибки на основі експериментальних даних.^UIn the dissertation the following scientific results were received:1. The method for determining the parameters of motion of a sensitive element of a gyrotheodolite relative to the main axis - angle and angular velocity on the basis of information from the system of stabilization of the rotation of the gyromotor was first developed.2. The method of determining the angular velocity of a sensitive element in the azimuth on the basis of the state identifier is developed, the necessary eigenfrequencies are determined on the basis of the analysis of the frequency characteristics of the sys-tem.3. The method of algorithmic compensation of a vibration error due to the use of internal sources of information of the device is improved, and the efficiency of the developed methods under the action on the gyrotheodolite of the translational vibra-tion, both deterministic and random, is shown.The practical value of the results obtained is that on the basis of them it is pos-sible to use land gyrocompasses and gyrotheodolites in conditions of a limited mobile basis, while the possibility of providing the necessary accuracy is possible. The devel-oped methods for determining the parameters of the motion of a sensitive element of gyrotheodolite are protected by patents of Ukraine on the utility model.The development of modern ground-based means requires the use of middle and high-accuracy gyroscopic compasses in its composition. High requirements for gyro-compasses and gyrotheodolites, which are used in ground-based systems, necessitate the device to operate in conditions of linear and angular vibration. In our time, the de-velopment of new and improving existing methods for improving the accuracy of ground gyrocompasses is relevant. The solution of the problem of increasing accuracy is possible both by constructive methods, and by means of mathematical processing of information, which is issued by the device. An overview of ground orientation systems based on a variety of principles is conducted. The gyrotheodolites created on the basis of rotor gyroscopes are consid-ered, special attention is paid to devices and systems of domestic production. The analysis of methods for increasing the accuracy of gyroscopic terrestrial orientation methods has been carried out and one of the topical ways to increase the accuracy of gyrotheodolites is the use of algorithmic methods for increasing accuracy.An analysis of a mathematical model of the sensitive element was carried out, and it was clear that the precession and full equations. An analysis of the effect of harmonic vibration on the accuracy of gyrotheodolite has been obtained, analytical dependences of the vibration error on the basis of frequency characteristics have been obtained. An analysis of the influence of random vibration on the accuracy of gyroth-eodolite was obtained, analytical dependences of the vibration error on the basis of correlation functions were obtained. The analysis of ways to increase the accuracy of gyrotheodolites at work on a limitedly mobile basis is carried out and the use of the method of algorithmic compensation of vibrational error is proposed. The algorithmic compensation modeling is carried out on the basis of the developed information model of gyrotheodolite.The methods of determination of additional parameters of motion of a sensitive element of gyrotheodolite are considered. The method of differentiating the signal of the angle sensor, in the compensation feedback system, is developed and simulated. The observed synthesis was carried out to determine the estimation of the angular ve-locity of the sensitive element of the gyrotheodolite.The system of control of the angular speed of the gyromotor is considered. On the basis of the mathematical model of motion of a sensitive element in a nongyrosta-bilized plane, a method for estimating additional parameters of motion is developed. The simulation was carried out. The definition of typical accelerations in the places of installation of gyrotheod-olite by hardware and software complex consisting of three accelerometers is carried out. Imitational simulation of vibration acceleration influence on accuracy of gyrothe-odolite is carried out. The composition and characteristics of the stabilization system of the rotation of the gyromotor are analyzed. The output signals of the stabilization system are considered and compensation of the vibration error is made on the basis of experimental data.

Здійснено історичну реконструкцію діяльності академічних музеїв за персонологічним, хронологічним, тематичним, адміністративно-територіальним принципами. Обгрунтовано унікальність джерелознавчого значення архіву для наук гуманітарного профілю. Висвітлено історію формування документальних фондів музейних установ. Проведено аналіз їх документальних ресурсів як цілісного інформаційного комплексу. Відтворено історію заснування та науково-дослідної діяльності музеїв при Академії наук. Досліджено громадську думку щодо місця та ролі музеїв при ВУАН як наукових інститутів. Розглянуто внесок ряду музеїв у закладання підвалин національної бібліотечної, музейної, виставкової справи й архівознавства.

  Скачати повний текст

Досліджено архівну спадщину Музичного товариства ім. М.Д.Леонтовича (МТЛ). Здійснено історичну реконструкцію діяльності Товариства за персонологічним, хронологічним, тематичним, адміністративно-територіальним принципами. Висвітлено історію формування архівного фонду МТЛ, проаналізовано його документальний ресурс як цілісний інформаційний комплекс. Відтворено історію діяльності Музично-теоретичної бібліотеки ім. К.Стеценка. За матеріалами української й зарубіжної періодики проведено дослідження громадської думки щодо місця та ролі Товариства у розвитку музичної культури України. Визначено внесок МТЛ у формування національної музично-бібліотечної, музично-музейної й музично-виставкової справи та музичного архівознавства.

  Скачати повний текст

Розглянуто поетапний розвиток об'єктів, що експонують витвори образотворчого мистецтва. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід проектування і будівництва виставкових будівель образотворчого мистецтва. Висвітлено соціально-культурні умови, економічні, технічні та художньо-естетичні чинники розвитку центрів образотворчого мистецтва. Проаналізовано містобудівні особливості розміщення центру образотворчого мистецтва. Узагальнено сучасні розробки в області методів та умов експонування предметів образотворчого мистецтва. Описано типи та функціонально-планувальні моделі зі складом і угрупуванням приміщень. Визначено принципи та прийоми архітектурно-композиційної організації будівель центрів образотворчого мистецтва, прийоми містобудівного формування центрів образотворчого мистецтва, а також особливості пристосування будівель різного призначення під музеї та центри образотворчого мистецтва.

  Скачати повний текст

На базі широкого кола джерел і літератури розрито процес зародження та розвитку археології, виділено основні осередки, довкола яких зосереджувалися археологічні дослідження у Львові. Розглянуто їх роль у формуванні археології як самостійної науки. Показано значення археологічних виставок і з'їздів другої половини XIX ст. у процесі становлення археологічної науки. Введено до наукового обігу матеріали, які висвітлюють процес створення та діяльність при кафедрі класичної археології та праісторії Львівського університету "Академічного гуртка любителів археології". Значну увагу приділено історії польових досліджень І.Шараневича, М.Грушевського, К.Гачека. Уперше комплексно розглянуто археологічні дослідження на території Східної Галичини, виділено три етапи розвитку археології та створено карти відкритих і досліджених пам'яток XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Лук'яненко К. А. Балетний театр у культурі України середини 50-х–70-х років ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.У дисертації розглядається нова художня концепція українського балетного театру, що базується на інтегруванні інноваційних для радянського балетного мистецтва прийомів та методів, зумовлених прагненням побудови художньо-цілісної та глибоко образної балетної вистави, підґрунтям якої є національна культура. В даному контексті особливий акцент зроблено на процесі формування естетичного бачення балетного театру в культурі України середини 50-х – 70-х рр. ХХ ст. як унікального явища, що розвивалося та оновлювалося під впливом історико-культурних та суспільно-політичних реалій, отримавши можливість вивчення, освоєння, запозичення і творчого переосмислення специфічних елементів сучасного йому хореографічного мистецтва інших культур. Балетний театр середини 50-х – 70-х рр. ХХ ст. розглянуто як феномен української культури; виявлено і проаналізовано його універсально-художні та унікально-специфічні характеристики. Простежено еволюціонування основних виражальних засобів хореографії протягом означеного періоду та розглянуто вплив цих змін на мову та форму балетної вистави. Виявлено особливості взаємодії народного і класичного танцю в постановках балетмейстерів-шістдесятників.Ключові слова: український балет, балетний театр, культура України, балетмейстер, хореографія, класичний танець, хореографічний симфонізм, балетмейстери-шістдесятники.^ULukyanenko K. A. Ballet Theater in the Culture of Ukraine in the mid-50s-70s of the XX century. – Qualification scientific work on the rights of a manuscript.Dissertation for the degree of candidate of art history, speciality 26.00.01 “Theory and History of Culture”. – Kiev National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kiev, 2021.The dissertation considers a new artistic concept of Ukrainian ballet theater, which is based on the integration of innovative techniques and methods for Soviet ballet, due to the desire to build an artistically holistic and deeply figurative ballet performance, which is based on national culture. In this context, special emphasis is placed on the process of forming an aesthetic vision of ballet theater in the culture of Ukraine in the mid-50's and 70's of the twentieth century. as a unique phenomenon that has developed and renewed under the influence of historical, cultural and socio-political realities, gaining the opportunity to study, master, borrow and creatively rethink the specific elements of contemporary choreographic art of other cultures.Ballet Theater of the mid-50's and 70's of the twentieth century. considered as a phenomenon of Ukrainian culture; its universal-artistic and unique-specific characteristics are revealed and analyzed. The evolution of the main means of expression of choreography during this period is traced and the influence of these changes on the language and form of ballet performance is analyzed. Peculiarities of the interaction of folk and classical dance in the productions of choreographers of the sixties are revealed.Key words: Ukrainian ballet, ballet theater, culture of Ukraine, choreographer, choreography, classical dance, choreographic symphony, choreographers-sixties.

Дисертація присвячена розробці інформаційної моделі для визначення параметрів орієнтації, що може використовуватись при синтезі алгоритмічного і програмного забезпечення високоточних БІНС.Проведено детальне обґрунтування і дослідження методів калібрування чутливих елементів: акселерометрів і гіроскопів. Підтверджено високу точність методу просторового калібрування інерціального вимірювального модуля у порівнянні із відомими.Розроблено імітаційну модель безплатформної інерціальної системи орієнтації, що містить процедури моделювання кутового руху основи, чисельного інтегрування кінематичних рівнянь та блоку порівняння отриманих результатів. Отримано емпіричну залежність, що дає змогу оцінювати точність методів інтегрування. Обґрунтовано використання трикрокового методу Пікара четвертого порядку для інтегрування кінематичного рівняння Пуассона для синтезу алгоритмічного забезпечення БІСО. Запропоновано методику компенсації алгоритмічного дрейфу БІСО внаслідок конічного руху основи.Побудовано інформаційну модель безплатформної інерціальної системи оріє-нтації. Вона спрямована на роботу з реальними сигналами вимірювального мо-дуля навігаційної системи. Програмний алгоритм містить комплекси процедур для калібрування сигналів чутливих елементів, розрахунку початкового значення матриці напрямних косинусів шляхом проведення початкової виставки та розра-хунку кінематичних параметрів орієнтації об'єкту шляхом чисельного інтегру-вання методом Пікара кінематичного рівняння Пуассона. Інформаційна модель підтвердила адекватну роботу та достатню точність при роботі на нерухомій ос-нові, обертанні системи із постійною кутовою швидкістю та при конічному русі.^UThe thesis describes the development of an information model for determining the orientation parameters of high precision SINS.A detailed substantiation and study of methods for calibration of sensitive elements: accelerometers and gyroscopes. It was created the simulation model, which allows studying different calibration methods. The mathematical model of sensors output signal was increased by adding stands and sensors errors. It was compared the eight-position method for accelerometer calibration with new spatial method. One axis rotation method for gyroscopes calibration was compared with spatial calibration approach as well. Mean values and standard deviation of method's errors according to stand equipment and sensors 24 hardware random errors was studied. The specifications of real navigation accelerometer and ring laser gyroscope were used for testing calibration methods. The high accuracy of the spatial calibration method of the inertial measuring unit in comparison with the wellknown ones is confirmed.The main approaches to synthesis of attitude algorithms presented. It was described the main types of attitude kinematic parameters such as directional cosines matrix, Euler's rotation vector and quaternions. All of these parameters describe the same attitude of body frame about inertial frame. Transformations of some parameters into others were shown as well transformations into Euler–Krylov. Different methods of numerical integration of attitude equations such as low accurate squares and trapeziums, predictor–corrector Runge–Kutta and Picard methods were presented.A simulation model of a strapdown inertial attitude system has been developed. The model contains procedures for modeling an angular motion of the base, numerical integration of kinematic equations and a block for comparing and studying the obtained results. It was tested a several Picard methods for integration of Bortz's equation with different integration steps. This well-known methods was compared with Picard methods for Poisson's kinematic equation. All tests were made for conning motion, which is the most dangerous for all types of inertial systems. In consist of two harmonic angular oscillations around two body axes. It leads to an algorithm drift of the third angle. An empirical dependence the error drift was obtained. It makes possible to assess the accuracy of any integration method. Research shows, the use of the three-step Picard method of the fourth accuracy order for the integration the Poisson's kinematic equation is the best for the synthesis of the attitude system algorithmic software. A method for compensating the algorithmic drift of attitude system due to the conning motion of the base is proposed. This method allowed to compensate the algorithmic drift more than an one order.An information model of a strapdown inertial attitude system is constructed. It was designed to work with real signals of the inertial measuring unit of the navigation system. The software algorithm contains a set of procedures for calibrating the output signals of sensitive elements, calculating the initial value of the directional cosines matrix by conducting an initial exhibition and calculating the kinematic parameters of object attitude by numerical integration the Poisson's kinematic equation by Picard's method. The output signals of accelerometers and ring laser gyroscopes of high-precision SINS were used for testing and studying the model. The information model confirmed its adequacy by working on a fixed base. System was showed the imaginary drift of attitude, according to real local values of Earth's angular rate projections. The integration algorithm was expanded to consider this imaginary drift. Information model of attitude system was tested by constant angular rotation of the stand around each axis. The errors of system were in the accuracy orders of gyroscopes, which showed the great accuracy of software. Final tests were made for conning motion of base. It was several different motions with their own amplitudes and frequencies but the phase was ninety degrees. System showed the great accuracy, but conning frequencies was not big enough to see an algorithm drift.

Досліджено проблеми сучасного стану розвитку й удосконалення управління виставковою діяльністю в АПК України. Визначено роль цієї діяльності у системі інвестиційно-інноваційного розвитку АПК та маркетингових комунікацій. Проаналізовано вітчизняний і закордонний досвід організації сільськогосподарських виставок та функціонування сучасного економічного механізму здійснення даної діяльності в Україні. Визначено особливості організації й управління виставковою діяльністю на підставі оцінки стану мікро- та макросередовища проведення виставок, визначення впливу сільськогосподарських заходів на впровадження науково-технічних розробок в Україні та розвиток підприємств АПК, а також аналізу господарської діяльності спеціалізованого виставкового центру. Обгрунтовано систему прийняття рішень щодо участі агропромислових підприємств у виставках, яка передбачає планування розподілу витрат на участь у виставці та модель результативності виставкової кампанії. Розроблено методичні рекомендації з підвищення ефективної діяльності виставкового підприємства шляхом формування функціональної моделі управління виставковими процесами на рівні виставкового центру, удосконалення елементів механізму врахування інтересів організаторів, експонентів і відвідувачів виставки, а також органів місцевого самоврядування, держави, галузі АПК.

  Скачати повний текст

Досліжено процеси структуроутворення в магнітожорстких сплавах системи Nd - Fe - C за умов рівноважного та нерівноважного затвердіння, а також у процесі ізотермічних відпалів в аспекті досягнення підвищеного рівня магнітних властивостей. Встановлено фізичні закономірності структуроутворення у магнітожорстких сплавах системи Nd - Fe - C залежно від швидкості охолодження, вмісту міді та режимів відпалу. Визначено режими термообробки, яка призводить до формування оптимального структурно-фазового стану, що забезпечує найкращі гістерезисні властивості.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до вирішення важливої й актуальної проблеми, що полягає в комплексному і всебічному висвітленні ґенези громадсько-просвітницької діяльності Єлисаветградського благодійного товариства поширення грамотності та ремесел. У роботі вперше, на основі аналізу джерел і сучасного осмислення проблеми, цілісно схарактеризовано громадсько-просвітницьку діяльність Єлисаветградського товариства поширення грамотності та ремесел; виявлено передумови створення громадських товариств на Єлисаветградщині у другій половині ХІХ – початку ХХ століття: політичні, економічні, соціокультурні, освітні; виокремлено етапи розвитку та основні напрями громадсько-просвітницької діяльності Єлисаветградського товариства поширення грамотності та ремесел: 1873–1877 рр. (товариство обмежувалось виключно опікою Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища); 1878–1882 рр. – етап занепаду та бездіяльності товариства (рада товариства не скликалася навіть для розгляду та затвердження звітів та обрання посадових осіб Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища, яким опікувалося товариство); 1894–1899 рр. – найбільш плідний період діяльності товариства (віднайдено нові джерела поповнення каси товариства, до навчальної програми Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища введено навчальні дисципліни креслення і малювання, змінено умови вступу до підготовчого класу, покращено і поповнено склад учнівської та вчительської бібліотек училища, відкрито в місті безкоштовну народну бібліотеку-читальню, започатковано народний театр у вигляді загальнодоступних спектаклів, введено у практику роботи товариства запрошення професорів столичних вузів для читання лекцій в Єлисаветграді тощо); 1902–1914 рр. – вдруге змінивши статут, Єлисаветградське товариства поширення грамотності та ремесел продовжило освітньо-культурницьку діяльність (утримання ремісничо-грамотного училища, заснування дитячих садків, пропагування художнього мистецтва, влаштування художніх виставок, театральних вистав, концертів тощо); досліджено внесок членів товариства в розвиток освітніх процесів краю; узагальнено досвід організації дошкільної, професійно-технічної, мистецької освіти в системі роботи товариства в означений історичний період.^UThe dissertation provides the theoretical generalization and proposes a new approach to solving an important and actual problem, which is in a complex and comprehensive illumination of the genesis of public and educational activities of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts.For the first time, based on the analysis of sources and modern understanding of the problem, the public and educational activities of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts are comprehensively characterized; the preconditions for the establishment of public associations in the Yelysavethrad region in the second half of the XIX – early XX century were revealed: political, economic, socio-cultural, educational; the stages of the development and the main directions of public-educational activity of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts were clarified: 1873–1877 (the society was limited exclusively to the care of the Yelysavethrad Crafts and Literacy School); 1878–1882 – the stage of decline and inactivity of the society (the council of the society was not convened even for consideration and approval of reports and election of officials of Yelysavetgrad craft and literacy school, which was taken care of by the society. In fact, the school functioned independently); 1894–1899 – the most fruitful period of the society's activity (some new sources were found, replenishment of the society's treasury , a free public library-reading room was opened in the city, a national theater in the form of public performances was established, invitations of professors of metropolitan universities to give lectures in Yelysavethrad, etc. were introduced into the practice of the society; 1902–1914 – changing the regulations for the second time, the Yelysavethrad Society for the Dissemination of Literacy and Crafts continued educational and cultural activities (maintenance of a craft and literacy school, the establishment of kindergartens, the promotion of art, art exhibitions, theater performances, concerts, etc.); the contribution of the society members to the development of educational processes of the region is investigated; the experience of the organization of preschool, vocational and technical, art education in the system of work of the society in the specified historical period is generalized; the concept of «public associations», information on the activities of public associations in the Russian Empire; features of educational development in Yelysavethrad region of the specified period; the historiography of the problem was further developed; generalization of the experience of pedagogical and public-educational activity of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts in a specific historical period.

Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідення Гуцульського театру, створеного Г.Хоткевичем у 1910 р. у Галичині в гірському селі Красноїллі, виявлено феномен цього самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища. З використанням нового концептуального підходу та залученням нових джерельних матеріалів здійснено детальну реконструкцію гастрольної діяльності Гуцульського театру, окремих сцен з його вистав, досліджено історію театру. Гастролі даного театру по Галичині та Буковині відбувалися у період з 1910 до 1912 рр., а концертної групи по деяких містах Наддніпрянської України та у Москві - березень - липень 1914 р. До репертуру театру належали оригінальні п'єси Г.Хоткевича, написано гуцульської говіркою, - "Довбуш", "Гуцульский рік", "Непросте" та перероблену ним п'єсу "Верховинці" Ю.Коженьовського, що відображали життя гуцулів у всіх його проявах. Відзначено, що феномен Гуцульського театру полягає у його генетичному зв'язку з традиційною культурою гуцулів, жертовній праці учасників театру, доланні протидії австрійсько-польської влади, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів, які були носіями фольклорних знань, чудово володіли мистецтвом слова, співу, танцю, гри на музичних інструментах, імпровізації. Зроблено висновок, що Гуцульський театр став мистецьким та етносоціальним феноменом не лише українського, а й світового театру.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі вперше у вітчизняній гуманітаристиці досліджено дизайн сценічного простору постановок 2010–2020-х рр. у сучасному українському театрі з урахуванням видової специфіки. Проаналізовано композиційні принципи та структуру сценічного простору українського театру на прикладі вистав драматичних, музичних театрів, театрів танцю і театрів малих форм.Використання терміна «дизайн сценічного простору» (загальна візуально-просторова організація всієї театральної події, що потенційно включає в себе всі відчуття, а також часовий аспект театру) обґрунтовано на концептуальному рівні як підхід до вирішення художнього оформлення вистав сучасного українського театру, процесу створення унікального візуального образу з використанням знакових засобів для розкриття авторської концепції та сенсово-змістового наповнення вистави.Дизайн сценічного простору сучасного українського театру розглянуто у контексті його процесуальності, що виражається у створенні пластичного образу у часопросторі вистави за допомогою різноманітних форм, матеріалів, світлових та кольорових акцентів, а також узгодженні з розвитком мізансценічного малюнка постановки.Застосовано класичний інструментарій мистецтвознавства, орієнтований на стильовий та формально-композиційний аналіз, цілісне бачення предметно-просторового середовища вистави. Мистецтвознавчий аналіз посприяв дослідженню творчості провідних художників сучасного українського театру, виявленню образотворчого рішення театральної вистави з погляду стилістики, жанрової своєрідності, використання композиційних засобів, специфіки пластичного образу та ін.З’ясовано, що новий концептуальний та конструктивний підхід до вистави, характерний для європейського і українського театру початку ХХ ст., зумовив глибинне дослідження нових технологічних інструментів, засобів та можливостей формування дизайну сценічного простору. Констатовано, що дизайн сценічного простору – самостійний вид проєктної діяльності, включений у процес створення театральної вистави як продукту колективної творчості, що передбачає розробку і створення об’єктів предметного середовища, а також застосування комбінованих прийомів організації ігрового простору вистави; як вид проєктно-художньої діяльності включає проєктування, конструювання та організацію простору сцени за допомогою інших видів дизайну; працює із середовищем життя людини в умовному ігровому просторі.Виявлено, що сучасна концепція сценічного дизайну великою мірою заснована на русі New Stagecraft і пропагує його естетичні цінності: простота, уніфікація, співпраця.Констатовано, що відповідно до сучасної концепції дизайн сценічного простору можна розглядати як подієвий майданчик (цілісність), що не обмежується живим театром, а охоплює оформлення простору в будь-якому середовищі, в тому числі й віртуальному. Рецепція візуальної події відбувається у часі та просторі глядача.Виявлено, що основним в організації предметно-просторового середовища вистави в сучасному драматичному театрі є принцип художньої інтерпретації (характеризується широким та варіативним творчим потенціалом і є втіленням сценографічної гри в контексті специфіки концепції постмодерністського театру). Принципи автентичності та культурної ідентичності застосовуються відповідно до режисерського прочитання літературного першоджерела. Урахування історичного та етнічного контексту, культурно-естетичних і національних особливостей відбувається з метою авторського застосування прийому візуального цитування.Виявлено основні напрями розвитку сценічного дизайну українського музичного театру.З’ясовано, що особливості пластичного рішення дизайну сценічного простору театру танцю полягають у: максимальному звільненні планшета сцени; розміщенні на вертикальних площинах декору сюжетно-оповідного чи орнаментально-декораційного характеру (в сучасних постановках простежується тенденція заміни живописних декорацій на мультимедійні – зазвичай проєкція на задник); розробці динамічного світлового та кольоро-пластичного еквівалента музичній партитурі, що доповнюють змістовність танцювальної лексики; створенні костюмів, що узагальнюють сутність характеру персонажа, посилюють інформативність візуального ряду та пластичну виразність.Констатовано, що візуально-образну мову художника-постановника в театрі танцю та театрі малих форм (театр одного актора) на сучасному етапі характеризує: створення порожнього, філософічного простору; приділення основної уваги освітленню, тіньовим ефектам.^UIn the dissertation work, for the first time in domestic humanities, the design of the stage space of productions of 2010-2020s in the modern Ukrainian theater was investigated, taking into account the species specificity. The compositional principles and structure of the stage space of the Ukrainian theater are analyzed on the example of performances of dramatic, musical, dance and small-form theaters.The use of the term "design of stage space" (the general visual-spatial organization of the entire theatrical event, which potentially includes all sensations, as well as the temporal aspect of the theater) is based on a conceptual level as an approach to solving the artistic design of performances of modern Ukrainian theater, the process of creating a unique visual image with the use of symbolic means to reveal the author's concept and the meaningful content of the play.The design of the stage space of the modern Ukrainian theater is considered in the context of its procedurality, which is expressed in the creation of a plastic image in the space-time of the performance with the help of various forms, materials, light and color accents, as well as coordination with the development of the mise-en-scène design of the production.The classical toolkit of art history, focused on stylistic and formal-compositional analysis, a holistic vision of the subject-spatial environment of the performance, is applied. The art analysis contributed to the research of the work of the leading artists of the modern Ukrainian theater, to the discovery of the artistic solution of the theatrical performance from the point of view of stylistics, genre originality, the use of compositional means, the specifics of the plastic image, etc.It was established that the design of the stage space is an independent type of project activity, included in the process of creating a theatrical performance as a product of collective creativity, which involves the development and creation of objects of the subject environment, as well as the use of combined methods of organizing the play space of the performance; as a type of project-artistic activity includes designing, constructing and organizing the space of the stage with the help of other types of design; works with a person's living environment in a conditional game space.Designing the environment of theatrical action involves a harmonious combination of all its parameters: material-physical, functional-pragmatic, social and emotional-artistic. A characteristic trend in the design of the stage space is the desire to design integrally shaped complexes that change and harmonize the object-spatial environment of theatrical action.It was revealed that the modern concept of stage design is largely based on the New Stagecraft movement and promotes its aesthetic values: simplicity, unification, cooperation. The New Stagecraft revolution in the Western world was not only an aesthetic shift, but also the beginning of theater design. The function of scenery and the figurative expression of feelings is a philosophical position based on the philosophy of New Stagecraft: the set designer, who is responsible for creating meaningful interpretive art on stage, must balance functional purpose with artistic expression. The theory of New Stagecraft is based in part on the discovery by theater designers of new ways to make the stage environment useful.It was established that according to the modern concept, the design of the stage space can be considered as an event site (integrity), which is not limited to a live theater, but covers the design of space in any environment, including a virtual one. The reception of a visual event takes place in the time and space of the viewer.The main directions of the development of the stage design of the Ukrainian musical theater have been identified.It was found out that the features of the plastic design solution of the stage space of the dance theater are: maximum release of the stage tablet; placement on vertical planes of decor of a plot-narrative or ornamental-decorative nature (in modern productions, there is a tendency to replace pictorial decorations with multimedia ones – usually projection onto a backdrop); development of a dynamic light and color-plastic equivalent of a musical score that complements the meaningfulness of the dance vocabulary; creating costumes that summarize the character's essence, enhance the informativeness of the visual series and plastic expressiveness.It was established that the visual and figurative language of the stage artist in the dance theater and the theater of small forms (the theater of one actor) at the modern stage is characterized by: the creation of an empty, philosophical space; paying the main attention to lighting, shadow effects.

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу здійснити комплексний культурологічний аналіз драматургії циркової вистави у контексті карнавально-сміхової культури. Досліджено історичні засади та сучасні особливості циркових вистав в Україні та СНД, які демонструються з урахуванням традицій національної та світової карнавально-сміхової культури. Запропоновано тезу, що циркова вистава як драматургічна форма репрезентує загальний стан циркового мистецтва та є недостатньо вивченою. Увагу приділено дослідженню драматургічної структури сучасного циркового видовища. Розглянуто питання щодо належності циркового сценарію до драматичного роду літератури. З урахуванням результатів дослідження до наукового обігу введено нові різновиди сучасної циркової вистави, нову циркознавчо-драматургічну термінологію, визначено місце драматургії циркової вистави у сучасному українському видовищному мистецтві.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію просторово-сценографічних систем українського театру в аспектах архітектоніки сцени, сценографії, предметних комплексів вистави, театральної проксеміки. Розроблено новий напрямок дослідження української сценографії, що грунтується на аналізі стратегій театрального простору в контексті театральної семіотики, теорії художнього тексту з використанням підходів театральної герменевтики та антропології. Проаналізовано просторові та сценографічні системи українського драматичного театру доби модернізму. Визначено принципи побудови простору та сценічного оформлення у виставах театру корифеїв та театру Л.Курбаса. Розглянуто творчі технології, які використовувались для реалізації концепцій прострової організації у драматичному театрі. Вперше виявлено специфіку простороутворення в українському театрі в контексті соціокультурного дискурсу доби. Проведено порівняльне вивчення особливостей розвитку української сценографії з загальносвітовими мистецькими процесами.

  Скачати повний текст