Узагальнено та проаналізовано нормативно-правові акти, постанови партійних органів, які визначали основні принципи контролю та регламентації з боку держави діяльності релігійних організацій в Криму в 1940 - 1960 рр. Аргументовано прийняття низки інструкцій, що санкціонували протиправні дії влади, визначено новий правовий статус Російської православної церкви (РЦП), простежено хід виконання цих документів. Досліджено й узагальнено форми та методи діяльності партійних організацій, державних органів стосовно антирелігійної роботи, яка фактично перетворилась у боротьбу з релігійними організаціями. Висвітлено особливості антирелігійної роботи в Криму, зокрема обгрунтовано тезу, що вона проводилась за умов діяльності різних релігійних конфесій та багатонаціонального складу населення півострова. Простежено генезис діяльності нового інституту державної влади - Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР та її підрозділу - уповноваженого Ради по Кримській області. Проведено періодизацію основних етапів руйнації релігійних організацій у Криму. Установлено основні напрямки боротьби з ними: економічні утиски духовенства; знищення матеріальної бази конфесій; розкольницьку діяльність серед духовенства та віруючих; постійні переслідування церковнослужителів та репресії серед них. Узагальнено та викладено характеристику трагічних наслідків закриття та знищення православних храмів, монастирів, пам'ятників архітектури зазначеного періоду в Криму.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню діяльності київського видавництва "Вік", одного з найвпливовіших українських видавничих осередків кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто такі основні аспекти: історичні віхи, періодизацію та причини припинення діяльності; організаційно-методичні засади і загальну мету роботи; історико-книгознавчий аналіз видань під маркою "Вік"; внесок видавництва "Вік" у подолання цензурних утисків, розробку типології книжкових видань, розширення репертуару тогочасної української книги. Запропоновано оригінальну періодизацію діяльності видавництва "Вік", доведено його роль у становленні української видавничої галузі кінця XIX - початку XX ст., зокрема, у сприянні закладенню професійних підвалин видавничої діяльності, спеціалізації на всіх етапах редакційно-видавничого процесу. Результати дослідження діяльності видавництва засвідчили, що основні принципи роботи тогочасних українських видавців використовувалися впродовж подальшого розвитку українського книгодрукування. Зокрема, це формування книжкового репертуару, згуртування авторського середовища і виховання читацької аудиторії, текстологічні принципи підготовки літературних творів до видання, засоби популяризації української книжки, створення системи інформування про видання і налагодження мережі книгорозповсюдження. Колектив видавництва "Вік" використовував усі можливості для пожвавлення руху книжкових видань на всіх рівнях, активізуючи різноманітні функції книговидання: від власне інформативної до етноформувальної.

  Скачати повний текст

Надано кримінологічну характеристику злочинності у сфері віоросповідання за сучасних соціально-економічних, правових і політичних умов. Встановлено, що більшість зареєстрованих злочинів здійснюється в ході міжконфесійних конфліктів у селах та невеликих населених пунктах Західної України. Запропоновано класифікувати злочини у сфері віросповідання залежно від змісту злочинних діянь, визначено їх два види: злочинні утиски свободи віросповідання та перевищення її меж. Надано кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють дані злочини і запропоновано класифікувати ці особи: які утискають свободу віросповідання та які перевищують межі свободи віросповідання; визначено їх морально-психологічні, соціально-рольові та інші властивості. Обгрунтовано необхідність уведення кримінальної відповідальності за поширення неправдивої інформації щодо віросповідання або діяльності певної релігійної групи, якщо таке діяння спричинило або могло спричинити тяжкі наслідки. Для вдосконалення спеціальної профілактики злочинів у сфері віросповідання запропоновано ввести судову профілактико-релігієзнавчу експертизу діяльності релігійних організацій, науково обгрунтовані висновки якої повинні стати рекомендаціями для прийняття судом рішень про призначення членам цих релігійних організацій, що були визнані винними у вчиненні злочинів у сфері віросповідання, покарання у вигляді позбавлення права займатися релігійною діяльністю та про припинення діяльності релігійної організації згідно з чинним законодавством. Доведено, що особливістю проведення профілактичних бесід під час здійснення індивідуальної профілактики злочинів у сфері віросповідання є залучення тих складових елементів віросповідання об'єкта індивідуальної профілактики, які відповідають чинному законодавству та можуть бути застосовані для переконання у правомірній поведінці.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному аналізу становища кримськотатарського народу за умов депортації (1944 - 1967 рр.). Розкрито політику режиму, спрямовану на насильницьке переселення кримськотатарського народу. Зроблено висновок, що депортація призвела до занепаду окремих галузей сільського господарства в Криму. Розглянуто заходи держави щодо облаштування, працевлаштування, санітарно-медичного обслуговування. Досліджено правове становище висланих, стан національної культури. Режим спецпоселення на чолі з органами НКВС створив умови для утисків національних прав, прав людини та громадянина. Встановлено, що насильницьке переселення кримських татар у 1944 р. та організація режиму спецпоселень негативно відбились на депортованих. Скасування режиму спецпоселення 1956 р. суттєво вплинуло на долі людей - представників кримськотатарського народу. В даний період спостережено більш активну участь кримських татар у соціально-економічному розвитку Узбецької РСР. Розглянуто процес відродження національної культури та причини виникнення національного руху.

  Скачати повний текст

Вперше у сучасній вітчизняній історіографії системно вивчено політику радянської влади щодо Російської православної церкви в Криму в 1917 - 1941 рр. На підставі дослідження значної кількості історичних джерел, частина з яких уперше введена до наукового обігу, визначено й охарактеризовано основні етапи становлення державно-церковних відносин у даному регіоні. З'ясовано, що в результаті реалізації декрету "Про відокремлення церкви від держави" Російська православна церква в Криму втратила своє значення духовно-культурного осередку регіону, а священослужителі та прихожани зазнали утисків. Доведено неприхований репресивний характер кампанії з вилучення церковних цінностей в Криму, а її наслідки не виправдали очікуваного державою економічного результату, оскільки більшість коштів, одержаних владою за продаж вилученого, витрачалася не за призначенням. Розкрито еволюцію політики радянської влади щодо Російської православної церкви в Криму, розглянуто адміністративні та репресивно-каральні методи її здійснення. Доведено, що ідейно-агітаційна діяльність радянських органів влади в Криму була спрямована на пропаганду та насадження атеїзму, цінностей комунізму, ліквідацію духовності, виразником якої є Російська православна церква.

  Скачати повний текст

Розкрито в контексті демократичного державотворення особливості інституціоналізації соціальної взаємодії (СВ) в Україні. Обгрунтовано положення про одночасність і взаємообумовленість становлення системи СВ й інститутів громадського суспільства. Теоретично обгрунтовано Концепцію розвитку СВ місцевого самоврядування та територіальної громади району. Розроблено модель її реалізації, що актуалізує цінності територіальної спільноти, розширює можливості участі громадян в управлінні місцевими справами. Визначено моделі реалізації соціальної солідарності в межах громадянського суспільства (патріархальної, станової та партнерської) та моделі взаємодії держави та громадянського суспільства (утиску, конфлікту, соціального діалогу та партнерства). Удосконалено тлумачення сутності СВ органів місцевого самоврядування та територіальних громад як постійної співпраці самоврядних органів, що обираються місцевим населенням, з державними органами управління на принципах компромісу й узгодженості дій.

  Скачати повний текст

Досліджено питання соціально-економічного розвитку міст і містечок Галицької землі в другій половині XVI ст. - першій половині XVII ст. Доведено, що утворення Речі Посполитої призвело до посилення соціально-релігійних утисків міського населення на Галичині. Показано переважний вплив аграрно-оборонного чинника на всі сфери міського життя. Встановлено, що більшість Галицьких міст за правовим статусом були приватновласницькими (72,2 %). Підкреслено вирішальний вплив Магдебурзького права на впорядкування структури міського самоврядування магістратських міст. Розкрито суть рутенізації та юридикізації та їх роль у трансформації класичного зразка Німецького муніципального права. Доведено дієвість елементів правових відносин у системі міського самоуправління королівських міст. Показано еволюцію ремісничого виробництва у зв'язку з технічним прогресом, визначальну роль промислів у зародженні ринкових відносин. Запропоновано створення громадської комісії (квадрагінтавірат) для забезпечення активної участі городян у міському управлінні.

  Скачати повний текст

Розглянуто різні види джерел і висвітлено історіографічні етапи вивчення проблеми. Досліджено ставлення митця щодо суспільно-економічної, культурної та національної політики влади. Проаналізовано взаємодію його національних орієнтирів і цензурних утисків. Вперше розглянуто погляди та принципові позиції режисера як карикатуриста та кінодокументаліста. Чітко визначено його роль у захисті української мови та культури. Висвітлено особливості поглядів на післявоєнне суспільне та культурне життя країни.

  Скачати повний текст

Досліджено тематику, семантику та лінгвостильові особливості творчості Дж. Керменчіклі на підставі зібраних і вивчених рукописних і друкованих джерел його творчості (автографів, листів, літературних текстів і записів, матеріалів видавничих і цензурних установ, першодруків творів, бібліографічних покажчиків і довідників). Проведено їх класифікацію та критичний аналіз. Розкрито помилки та неточності, редакторські та цензурні нашарування під час публікацій творів письменника, його художню тематику, семантику, художню майстерність. Охарактеризовано суб'єкт художнього світу як особистість і носія кримськотатарської лінгвокультури. Транслітеровано з арабської на кирилицю та перекладено з старокримськотатарської значну кількість поетичних і публіцистичних матеріалів Дж. Керменчіклі. За функціональними, мотиваційними та структурними ознаками проаналізовано заголовки його поезій. За методом наскрізного порівняльно-аналітичного аналізу творів Дж. Керменчіклі, класиків тюркських і слов'янських літератур XIX - XX ст. (Б. Чобан-заде, А. Гирайбайя, А. Лятиф-заде, У. Іпчі, А. Кадрі-заде, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, В. Маяковского, З. Гіппіус, І. Шинасі, Н. Кемаля) виявлено "музичні" назви творів. Визначено головні концепти та культурні коди творів Дж. Керменчіклі. Обгрунтовано причетність письменника до становлення європоцентричної тенденції кримськотатарської літератури першої третини XX ст. Висвітлено перспективи для продовження досліджень поетичної, прозової та публіцистичної спадщини письменника.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним дослідженням процесів радянізації післявоєнного Закарпаття (1944-1950). У краї після вигнання німецьких та угорських загарбників Червоною армією розгорнувся масштабний процес возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Вікові прагнення закарпатських українців жити в Українській державі, збіглися з геополітичними інтересами СРСР.Виділено два етапи радянізації Закарпаття: превентивний, в часі існування квазідержавного утворення Закарпатська Україна (1944-1945), і тотальний, в умовах Закарпатської області (1946-1950), адміністративно-територіальної одиниці УРСР. Вказується на головні чинники становлення і утвердження радянської влади в регіоні: організаційно-кадрові та агітаційно-пропагандистські заходи, цензуру, репресії.Охарактеризовано радянські соціально-економічні перетворення (націоналізація, індустріалізація, земельна реформа, колективізація), культурні та освітні зміни (творення мережі закладів освіти і культури, ідеологічний контроль за творчою інтелігенцією), специфіку державно-церковних відносин (ліквідація та утиски окремих церков).^UIn the conditions of Sovietization, the process of reunification of Transcarpathian Ukraine with Soviet Ukraine took place. The age-old desire of Transcarpathian Ukrainians to live in the Ukrainian state coincided with the geopolitical interests of the USSR. On November 26, 1944, at the First Congress of People's Committees of Transcarpathian Ukraine, a decision was made to leave the country from the Czechoslovak Republic and reunite with the Ukrainian SSR. Soon, on June 29, 1945, a corresponding Soviet-Czechoslovak treaty was concluded.The respondent identifies two stages of the Sovietization of Transcarpathia: a preventive, in the time of the existence of the quasi-state state of Transcarpathian Ukraine (1944-1945), and total, in the conditions of the Transcarpathian region (1946-1950), the administrative-territorial unit of the Ukrainian SSR. Preventive sovietization was carried out according to an individual scenario, and during both stages independent steps of local authorities were completely excluded. On the basis of the theory of transitional periods and systemic social changes, the activity of the People's Council of Transcarpathian Ukraine and the Communist Party of Transcarpathian Ukraine in 1944-1945, the central and regional state and party organs of the USSR and the Ukrainian SSR in 1946-1950 was objectively highlighted.During the preventive Sovietization in Transcarpathian Ukraine, the nationalization of industry and banks was carried out, the national economy was restored and the course for industrialization was launched. Of particular importance were land and monetary reforms, manipulation of important aspects of national, religious, cultural policies. Through regional and district newspapers, lecturers, campaigners, local people were forced to believe in the benefits of socialism, the power of the USSR, the genius of the Soviet leaders, and so on.The thesis reveals objective and subjective factors of Sovietization, describes in detail the forms and mechanisms of its realization from the time of creation of the Transcarpathian region and the introduction of Soviet legislation. According to the Soviet model, a system of public administration was introduced; an executive vertical of the rural, district, and oblast levels was formed. A significant number of party, soviet, and economic personnel from other regions of the USSR and the USSR were delegated to the oblast. For the final approval of Soviet power during the years 1946-1947, elections to Union and republican parliaments, local representative bodies were held.

У роботі прослідковано процес формування мережі римо-католицьких монастирів на Волині. Вивчений матеріал дозволив стверджувати, що наприкінці XVIII століття в межах Луцько-Житомирської дієцезії діяло 53 римо-католицькі монастирі (з них 48 чоловічі і 5 жіночі). Переважно вони знаходились у містах і містечках західних і південних повітів Волинської губернії, що було зумовлено густотою населення та локалізацією резиденцій магнатів, котрі домінували серед фундаторів чернечих осередків. Найбільше монастирів виникло у XVII столітті, – 28, дещо менше у XVІІІ столітті – 16. Чисельну перевагу мали домініканці та кармеліти (відповідно 13 і 12 монастирів); дещо менше було бернардинських монастирів (8), францисканських (6), ордену тринітаріїв (5). Інші чернечі ордени (капуцини, августинці, піари, реформати, бригідки, шаритки) були представлені на Волині двома-трьома осідками.Основу життя монастиря становила духовна діяльність, яка передбачала утримування парафій при монастирських костелах або роботу у парафіях, де бракувало священників. На початку ХІХ століття з 53 монастирів Луцько-Житомирської дієцезії парафії мали 36 монастирів. Упродовж першої половини ХІХ століття спостерігався чисельний приріст парафіян монастирських парафій. Місцями паломництва вірян стали Луцький домініканський монастир і Бердичівський монастир босих кармелітів, де були чудотворні ікони Божої Матері, короновані у XVIII столітті. При монастирських костелах діяли релігійні братства або розарії (останні характерні переважно для домініканських монастирів), які активізували участь пастви у духовному житті дієцезії, були однією з форм зав'язків ченців із зовнішнім світом, оскільки статути багатьох орденів передбачали жорстку аскезу для чернецтва.У дослідженні також розкрито функціонування шкіл при монастирях. Зроблено висновок, що волинські католицькі осідки відігравали важливу роль в поширенні шкільної освіти до початку 1830-х років. Монастирі утримували як парафіяльні, так і повітові школи, навчальний процес у яких опирався на освітні традиції, закладені Едукаційною комісією останньої третини XVIII століття. У 1803 році у Луцьку відбулося зібрання римо-католицького духовенства, на якому монастирі зобов'язали утримувати початкові школи або виділяти кошти на їх функціонування. Опрацьовані джерела дали підстави стверджувати, що школи діяли при 33 римо-католицьких монастирях Луцько-Житомирської дієцезії упродовж перших трьох десятиліть ХІХ століття. У парафіяльних школах учили читати і писати польською мовою та арифметики. До шкіл повітового рівня належали школи при монастирях піарів у Дубровиці та Межиріччі Корецькому, босих кармелітів у Бердичеві, а також при тринітарському у Берестечку. Учні були дітьми місцевої шляхти, зрідка – унійних священиків. Цілковита ліквідація монастирських шкіл відбулась після Листопадового повстання 1830 року. У дисертації проаналізовано тематичний та жанровий репертуар монастирських бібліотек. З'ясовано, що бібліотека була невід'ємним атрибутом кожного монастиря. Функції бібліотеки не зводились до суто освітніх. Лише частина літератури у книгозбірнях була призначена для забезпечення навчального процесу, зміст решти книг передбачав задоволення інтелектуальних потреб чернецтва. У дисертації бібліотеки розглядаються, як невід'ємна частина монастирської культури. Монастирське господарство було складовою традиційної господарської культури Волині. У роботі з'ясовано матеріальне забезпечення монастирів, розкриті основні галузі господарства, які розвивались у монастирських фільварках. Зроблено висновок, що ченці у свої маєтках використовували як вільнонайману працю місцевого люду, так і послуговувались працею залежних селян, розміри панщини яких були зафіксовані в інвентарях та візитаціях. Економічна діяльність монастирів базувалась переважно на екстенсивних методах господарювання із слабо розвиненою агрикультурою.У дисертації проаналізовано нормативно-правові акти Російської імперії, які окреслювали поле функціонування Римо-Католицької Церкви в державі. Виділено основні етапи у правовому регулюванні діяльності римо-католицьких монастирів, що переважно збігалися з роками правління російських монархів. Зроблено висновок, що російське законодавство було спрямоване на вироблення такої форми управління усією конфесією, яка склалася щодо Православної Церкви, повністю підпорядкованої державі разом з усіма своїми інституціями. Внаслідок такої правової політики поступово руйнувалися усталені віками традиції внутрішнього життя римо-католицьких монастирів. Жорстких утисків католицькі ченці зазнали за правління імператора Миколи І, який використав як привід Листопадове повстання 1830 року для видання указів про ліквідацію 35 римо-католицьких монастирів у Луцько-Житомирській дієцезії, закриття повітових шкіл при усіх монастирях, передачу власності римо-католицьких монастирів державі і переведення духовенства на державну пенсію із поділом монастирів на штатні та заштатні.^UThe process of forming a network of Roman Catholic monasteries in Volyn was observed in the work. The studied material allowed to assert that at the end of the XVIII century there were 53 Roman Catholic monasteries within the Lutsk-Zhytomyr Dioceses (48 of them were male and 5 were female). They were mostly located in the cities and towns of the western and southern districts of the Volyn province what was caused by population density and the location of the residences of magnates who dominated among the founders of monastic centres. Most monasteries appeared in the XVII century – 28, a little less in the XVIII century – 16. The Dominicans and the Carmelites had a numerical advantage – 13 and 12 monasteries, respectively; there were slightly fewer Bernardine monasteries (8), Franciscans (6), and the Trinitarian order (5). Other monastic orders (Capuchins, Augustinians, Piarists, Reformates, Bridgettines, Charities).The basis of the life of the monastery was a spiritual activity which involved maintaining parishes at the monastery churches or work in parishes where there was a lack of priests. At the early XIX century, out of 53 monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses, 36 monasteries had parishes. During the first half of the XIX century there was a numerical increase in the number of parishioners of monastic parishes. The places of pilgrimage for the faithful became the Lutsk Dominican Monastery and the Berdychiv Monastery of the Discalced Carmelites where there were miraculous icons of the Mother of God crowned in the XVIII century. Religious brotherhoods and rosaries functioned at the monastic churches; the last ones were inherent predominantly Dominican monasteries which had intensified the participation of the flock in the Dioceses` spiritual life and were a form of monks' contacts with the outside world because of the statutes of many orders provided for strict asceticism.It was concluded that the Volyn Catholic centres played an important role in the spread of school education until the early 1830s. The monasteries maintained both parish and district schools the educational process of which was based on the educational traditions established by the Commission of National Education in the last third of the XVIII century. In 1803, a meeting of the Roman Catholic clergy took place in Lutsk and obliged the monasteries to maintain primary schools or allocate funds for their functioning. The studied sources gave reasons to claim that the schools functioned at 33 Roman Catholic monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses during the first three decades of the XIX century.It is noted that the monasteries had hospitals as the institutions that were a manifestation of the charitable activities of the monks. The brothers of the monasteries cared for the sick, the elderly and orphans. The monasteries of Bonifratris and Charities specialized in the maintenance of hospitals what was their main obedience.The thematic and genre repertoire of monastic libraries was analysed in the dissertation. The library was found to be an integral part of every monastery. The functions of the library were not reduced only to educational. Just part of the literature in these book collections was intended to ensure the educational process, the content of the rest of the books provided for the satisfaction of intellectual needs of the monks. Libraries are considered an integral part of monastic culture.The monastery farm was a component of the traditional economic culture of Volyn. The material support of the monasteries was clarified in the work; the main industries that developed in the monastery farms were shown. It was concluded that in their estates the monks used both the free labour of the local people and the labour of dependent peasants the size of whose serfdom was recorded in inventories and visitations. The legal acts of the Russian Empire which outlined the field of functioning of the Roman Catholic Church in the state were analysed in the dissertation. The main stages of the legal regulation of the functioning of Roman Catholic monasteries which mostly coincided with the years of rule of Russian monarchs were given off. It was concluded that the Russian legislation was aimed at developing such a form of government of all denominations which had developed concerning to the Orthodox Church fully subordinated to the state together with all its institutions. As a result of such a legal policy, the centuries-old traditions of the internal life of Roman Catholic monasteries were gradually destroyed. Catholic monks were severely persecuted during the reign of Emperor Nicholas I who used the November Uprising of 1830 as an excuse to issue decrees to liquidate some Roman Catholic monasteries, close district schools at all monasteries, and confiscation property of Roman Catholic monasteries to the treasury and transfer of the clergy to the state pension with the division of monasteries into ordinary and extraordinary.

Дисертація присвячена комплексному аналізу тематики, проблематики, жанрово-стильових та художніх особливостей поетичних і прозових творів письменників-шістдесятників, опублікованих на сторінках журналу «Дніпро» в середині минулого століття. Встановлено, що різного роду утиски і репресії радянського режиму зумовили розшарування в їхньому середовищі на дисидентів, внутрішніх емігрантів і конформістів. Висвітлено головні аспекти літературно-критичних і літературознавчих публікацій молодих дослідників, які, подолавши ілюзії щодо компартійної влади, у своїх працях дистанціювалися від негативних тенденцій радянського літературознавства, відмовлялися від суто ідеологічного принципу трактування літературних явищ на користь естетичних критеріїв в їх оцінці, чим надавали осмисленню тогочасного літературного процесу виразного дискусійного характеру. У роботі здійснено огляд поняття «філософія бунту», висвітлено соціально-політичні та історико-літературні передумови виникнення шістдесятництва в українській літературі, простежено процес становлення й еволюції журналу «Дніпро», який виходив також під назвами «Молодняк» і «Молодий більшовик». Доведено, що такий огляд журналу «Дніпро» дозволяє глибше розкрити важливі, але ще маловивчені сторінки діяльності шістдесятників – письменників і критиків.^UIn a modern literature is remained the scientific interest to works of the Sixties, who defended the pluralism in the culture, aestheticism, individualism, and focused on advantages of human values over social classes, practiced ideas of humanity and anthropocentrism, denied socialist realism' norms and principles, re-increased the issue-thematic, stylistic-variety and aesthetic horizons of the national literature.Those authors and critics were printed on the pages of numerous magazines, but even now the discourse is ignored among researchers about the Sixties in the magazine “Dnipro”, this fact define the relevance of this work. In Summary using such methods as biographical, historical-functional, issue-thematic and comparative-psychological and analyzed the discourse of the Sixties on pages of magazine “Dnipro” in the middle of the past century.The object of research was the works of poets (M. Vingranovsky, I. Drach, Irina Zhilenko, I. Kalinets, V. Korotich, Lina Kostenko, B. Oleynik, D. Pavlychko, V. Simonenko, V. Stus), prose writers (E. Gutsalo, V. Drozd, V. Shevchuk), works of literary critics and literary critics (I. Dzyuba, Mikhailina Kotsyubinskaya, E. Sverstyuk, I. Svetlichny), published in the magazine "Dnipro" in the second half of the 50s- early 70s of The XX century. The scientific novelty of the work is based on the fact that for the first time it provides a comprehensive analysis of the topics, problems, stylistic-variety and artistic features of poetic and prose works of writers of the Sixties, examines the scientific research of critics of the Sixties published on the pages of the magazine "Dnipro" in the middle of the last century.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування ідейно-концептуальної і соціально-кадрової бази Народного Руху України як основи багатопартійності у 1989– 1992 роках. Актуалізація уваги до теми увиразнюється на тлі політичних процесів сьогодення, уваги до ролі особистості в історії, висвітлення державотворчої діяльності української інтелігенції, значення гуманітаристики у подоланні соціальних і політичних проблем, в обґрунтуванні концепції національно ідеї. Дисертант звернувся до фундаментальних розвідок, присвячених моделі розвитку українського суспільства, українській культурі, ментальності. Наукові праці Ади й Ігоря Бичків, Ігоря Захари, Сергія Кримського, Мирослава Поповича, Віталія Табачковського склали теоретичну основу дослідження. Магістральним методом дисертації щодо досягнення поставленої мети обрано історичний. Під час роботи використано такі наукові методи: компаративістський, системний, біографічний, феноменологічний, дескриптивний, завдяки яким вдалося розв'язати поставлені завдання. Порівняльно-історичний метод дозволив політичні події в Україні розкрити у контексті державотворчих процесів, що відбувалися у Прибалтиці, водночас визначити роль України у падінні імперії. У дослідженні залучено джерела, а саме: архівні матеріали, періодичні видання, відеоматеріали, інтерв'ю учасників подій, мемуарну спадщину. Проаналізовано програмні документи НРУ, УРП, ДемПУ, де виявлено пріоритет національної ідеї, розробленої і сформованої українською інтелігенцією. Рухівці, серед яких було багато науковців, письменників, журналістів залишили широкий масив літератури, завдяки чому джерельна база є достатньо широкою. Юрій Бадзьо, Володимир Василенко, Віталій Дончик, Іван Драч, Михайло Горинь, Левко Лук'яненко, Дмитро Павличко, Сергій Плачинда, Мирослав Попович, Леонтій Сандуляк, Веніамін Сікора, Лесь Танюк, В'ячеслав Чорновіл, Володимир Яворівський, як носії національних устремлінь, залишили не лише теоретичну спадщину, зокрема, написання провідних документів України, а й неоціненний досвід боротьби з комуністичною ідеологією, відстоювання демократичних і правових цінностей. Їх науковий, публіцистичний доробок дає глибоке розуміння процесу державотворення, формування національної ідеї. Праці провідних діячів НРУ є фундаментальними для вивчення демократичних перетворень в Україні. Враховуючи те, що масив створеної ними літератури великий і водночас різножанровий, від біографічної до історико-біографічної, підтримуваної документальними свідченнями, а також наукової, дає підстави розглядати їх праці як в історіографічному, так і в джерелознавчому аспекті. На підставі аналізу праць науковців з окресленої теми показано, що, незважаючи на 30-річню історію НРУ, досі залишаються нерозкритими певні її питання. У роботі розглянуто діяльність незалежних громадських організацій в Україні кінця 80-х рр. ХХ ст. для розуміння передумови створення Народного Руху України за перебудову. З'ясовано ініціативу письменників та науковців Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка у заснуванні вищезазначеної організації. Показано провідну роль у демократизації суспільства Спілки письменників, що стала оборонцем мови і культури. Ще в червні 1986 р. на з'їзді Спілки письменників Україні відкрито почали говорити про русифікацію й асиміляцію, утиски української мови, голодомор, Чорнобильську катастрофу. Проаналізовано проєкт програми Народного Руху України за перебудову, розкрито базові принципи та виявлено його значення. Найпотужнішими партіями, що створилися 1990 року, стали УРП і ДемПУ. Проаналізовано програмні документи УРП і ДемПУ, доповіді на Установчому з'їзді щодо з'ясування ідеології та реформаторської стратегії. Утворення однієї партії на основі НРУ Левко Лук'яненко виключав через широку його ідейну основу, Володимир Яворівський – через відсутність «динамічності», партію з мільйонами членів порівнював з армією, яка повинна підкорятися наказам згори. В'ячеслав Чорновіл розглядав це питання з позиції демократії, виступаючи за плюралізм, оскільки, на його думку, панування однієї партії є загрозою для демократії. В'ячеслав Чорновіл вважав, що НРУ має залишитися організацію, тільки 1992 р. НРУ стає партією. Отже, утворення на основі НРУ партій демократичного спрямування можна вважати об'єктивним і закономірним процесом. Показано діяльність НРУ як об'єднавчого ядра демократичних сил з метою їх консолідації у проведенні реформ, у побудові суверенної демократичної правової держави. Зокрема, аналізується утворення республіканського політичного блоку «Демократична Україна», а також Комітету «Референдум – суверенна Україна» та ін. Доводиться, що НРУ, посідаючи роль лідера патріотичного і політичного руху, був найбільш ініціативним рупором національної ідеї серед всіх демократичних сил, уособленням єдності патріотів країни заради здобуття незалежності України.^UThe dissertation presents the theoretical justification of the ideological- conceptual and social-personnel base of Narodnyi Rukh of Ukraine as the basis of multiparty system in 1989– 1992. The actualisation of attention to the topic is drawn on the background of today's political processes, diligence to the role of the individual in the history, elucidation of state-building activities of the Ukrainian intelligentsia, the importance of the humanities in overcoming social and political problems, in justification of concepts of the national idea. The dissertation respondent adverted to the fundamental research on the model of development of Ukrainian society, Ukrainian culture, and mentality. The scientific works of Ada and Ihor Bychko, Ihor Zakhara, Serhii Krymskyi, Myroslav Popovych, Vitalii Tabachkovskyi formed the theoretical basis of the study. The main method of the dissertation to achieve this goal that was chosen is historical. The following scientific methods were used within the work: comparative, systemic, biographical, phenomenological, descriptive, that made it possible to solve the set tasks. The comparative -historical method allowed to reveal the political events in Ukraine within the context of the state-building processes that took its place in The Baltics, at the same time to determine the role of Ukraine in the fall of the empire. The study includes sources, namely: archival materials, periodicals, videos, interviews with participants, memoir heritage. The program documents of NRU, URP, DPU were analysed, where the priority of the national idea, developed and formed by the Ukrainian intelligentsia, has been revealed. Rukhivtsy, among whom there were many scientists, writers, journalists, left a wide array of literature, so the source base is quite wide. Yurii Badzo, Volodymyr Vasylenko, Vitalii Donchyk, Ivan Drach, Mykhailo Horyn, Levko Lukianenko, Dmytro Pavlychko, Serhii Plachynda, Myroslav Popovych, Leontii Sanduliak, Veniamin Sikora, Les Taniuk, Viacheslav Chornovil, Volodymyr Yavornivskyi as bearers of national aspirations, left not only a theoretical legacy, in particular, the writings of leading documents of Ukraine, but also invaluable experience in combating against the communist ideology, upholding democratic and legal values. Their scientific and journalistic achievements give a deep understanding of the process of state formation, the formation of the national idea. The works of leading figures of the NRU are fundamental for the study of democratic transformations in Ukraine. The dissertation investigation takes into account the fact that the array of literature created by those leading figures is large and at the same time diverse, from biographical to historical-biographical, maintaining documentary evidence, as well as scientific, that gives grounds to consider their work in historical, graphical and source aspects. Based on the analysis of the works of scientists on this topic, it is shown that, despite the 30-year history of the NRU, some of its issues still remain unsolved. The dissertation gives the description of the activity of independent public organisations in Ukraine in the end of the 80s of the XX century to understand the preconditions for the creation of Narodnyi Rukh of Ukraine for restructuring. The dissertation reveals the initiative of writers and scientists of the Institute of Literature named after Taras Shevchenko in founding of organisation mentioned above. The leading role in the democratisation of the society of the Writers' Union, which became a defender of language and culture, has been shown. Back to June 1986, at the congress of the Writers' Union of Ukraine, they began to speak openly L. Lukianenko, S. Khmara, on the one hand, D. Pavlychko, I. Drach, on the other hand, saw the further fate of the Rukh in the creation of the party. And these ideas were implemented in 1990. This is how the Ukrainian Republican Party and the Democratic Party of Ukraine appeared. In May 1990, the Social Democratic Party of Ukraine was formed, where the main ideologue and one of the founders was the leader Viktor Vovk. Serhii Plachynda became the founder and leader of the Ukrainian Peasant Democratic Party, which was formed in June 1990.The activity of the NRU as a unifying nucleus of democratic forces in order to consolidate them in carrying out reforms, in building a sovereign democratic state governed by the rule of law has been shown in the dissertation. In particular, the formation of the republican political bloc “Democratic Ukraine”, as well as the Committee “Referendum – Sovereign Ukraine” and others have been analysed. It turns out that the NRU, playing the role of leader of the patriotic and political movement, was the most proactive speaker of the national idea among all democratic forces, the embodiment of the unity of the country's patriots for the independence of Ukraine.

Дисертація є результатом комплексного дослідження особливостей діяльності римо-католицького духовенства Львівської та Луцької дієцезії у період 1939–1991 рр. Входження восени 1939 року західних регіонів України до складу СРСР та тривале перебування під впливом атеїстичного радянського режиму призвело до численних руйнувань в структурі Римо-католицької церкви в Україні, що передусім пов’язано із фізичним знищенням та різноманітними утисками духовенства, мирян та руйнуванням храмових комплексів. У вступі дисертації обґрунтовано її актуальність, окреслено хронологічні та територіальні рамки, сформульовано мету дослідження, визначено його завдання, об’єкт та предмет, охарактеризовано наукову новизну дисертації та визначено методи дослідження, що використовувалися автором. Визначено практичне значення роботи, простежено апробацію результатів дослідження, його структуру та обсяги.В першому розділі – «Стан наукової розробки проблеми, джерельна база та методологія дослідження» аналізується стан наукової розробки проблеми, її джерельна база, розкриваються теоретико-методологічні принципи, які застосовувалися під час дослідження. Історіографію розділено на декілька умовних груп, кожна із яких характеризується автором із виділенням її особливісних характеристик, аналізуються праці українських та зарубіжних дослідників, які безпосередньо чи опосередковано є дотичними до досліджуваної наукової теми. Різноплановість джерельної бази дала можливість у повній мірі вивчити та проаналізувати життєдіяльність римо-католицького духовенства у період 1939 – 1991 рр.. та відтворити цілісну картину репресивних заходів, що вживалися радянською владою проти Римо-католицької церкви. Джерельна база дисертації є, доволі, широкою і включає у себе архівні матеріали, опубліковані документи, матеріали преси та спогади очевидців і безпосередніх учасників цих подій, статистичні матеріали релігійних установ. Спогади очевидців, мемуари та особисті записи священників становлять велику цінність для дисертаційної роботи, оскільки дані джерела вперше увійшли до наукового обігу та несуть вагоме смислове навантаження, що дозволяє з перших уст пізнати становище в якому опинилось римо-католицьке духовенство. У першому розділі, також, описано методи, завдяки використання яких було проведено комплексне дослідження, з’ясовано основний термінологічний апарат.Другий розділ – «Католицьке духовенство латинського обряду в умовах окупаційних режимів (1939–1944 рр.)» поділено на три змістових підрозділ і вклчає у себе дослідження політичних та соціально-економічних умов, в яких опинилось римо-католицьке духовенство під час Другої світової війни. Визначено передумови, що спричинили репресії проти римо-католицького духовенства з боку радянського та німецького окупаційних режимів, досліджено причини фізичного нищення представників різних національностей. У другому розділі, також, висвітлено вплив та наслідки Другої світової війни на функціонування Католицької церкви латинського обряду у Галичині та на Волині, вивчено методи боротьби тоталітарних режимів із релігійними вподобаннями населення. На прикладі конкретних постатей проаналізовано діяльність римо-католицького духовенства в зазначений період та сформовано перелік жертв окупаційних режимів.Третій розділ – «Становище Католицької Церкви у період 1945–1964 рр.» присвячено аналізу становища у якому опинилась Церква у повоєнний період на теренах Галичини та Волині. У розділі виділено два змістових підрозділи в яких досліджується нормативно-правове функціонування Католицької Церкви та наслідки політики націоналізації, що її здійснювала радянська влада. Доведено, що у цей період відбувається, фактично, руйнація Римо-католицької церкви із послідуючою забороною її діяльності. У четвертому розділі – «Римсько-Католицька Церква в радянській державі: проблеми та напрямки діяльності (1965–1991 рр.)», що поділений на три підрозділи, розкриваються особливості життя та діяльності римо-католицьких священників у Галичині та на Волині, в умовах, коли Римо-католицька церква припинила свою офіційну діяльність і функціонувала фактично нелегально. Проаналізовано особливості ліквідації та нищення католицьких храмів та Церкви як установи в цілому на досліджуваних теренах. Досліджено діяльність духовенства у справі відновлення традиції віри, душпастирську діяльність та збереження римо-католицького обряду в умовах радянської дійсності.Загалом, здобувач ступеня доктора філософії всебічно проаналізував та розкрив усі аспекти та особливості життєдіяльності римо-католицького духовенства Львівської та Луцької дієцезій періоду 1939 – 1991 років, та довів, що репресії радянської та німецької влади проти Римо-католицької церкви носили жорстокий та необґрунтований характер. Ключові слова: Римо-католицька церква, Волинь, Галичина, духовенство, Друга світова війна, окупаційні режими, душпастирство, атеїзація, радянська влада, капелани, репресії, СРСР.^UThe dissertation is the result of a comprehensive study of the peculiarities of the activities of the Roman Catholic clergy of the Lviv and Lutsk diocese in the period 1939–1991. The entry of the western regions of Ukraine into the USSR in the autumn of 1939 and their long stay under the influence of the atheistic Soviet regime led to numerous destructions in the structure of the Roman Catholic Church in Ukraine, which is primarily due to the physical destruction and various oppressions of the clergy, laity and the destruction of church complexes. The first section – "The state of scientific development of the problem, the source base and the methodology of the study" analyzes the state of scientific development of the problem, its source base, reveals the theoretical and methodological principles that were used during the study. Historiography is divided into several conditional groups, each of which is characterized by the author with the allocation of its special characteristics, the works of Ukrainian and foreign researchers that are directly or indirectly related to the scientific topic under study are analyzed. The diversity of the source base made it possible to fully study and analyze the life of the Roman Catholic clergy in the period 1939-1991. and to reconstruct a complete picture of the repressive measures taken by the Soviet authorities against the Roman Catholic Church. The source base of the dissertation is quite wide and includes archival materials, published documents, press materials and memoirs of eyewitnesses and direct participants in these events, statistical materials of religious institutions. Memoirs of eyewitnesses, memoirs and personal records of priests are of great value for the dissertation, since these sources first entered scientific circulation and carry a significant semantic load that allows you to know first-hand the situation in which the Roman Catholic clergy found themselves. The first section also describes the methods, thanks to the use of which a comprehensive study was carried out, and the main terminological apparatus is clarified.The second section, "The Catholic Clergy of the Latin Rite under the Occupation Regimes (1939-1944)," is divided into three subsections and includes a study of the political and socio-economic conditions in which the Roman Catholic clergy found themselves during the Second World War. The prerequisites that led to repressions against the Roman Catholic clergy by the Soviet and German occupation regimes are determined, the reasons for the physical destruction of representatives of different nationalities are studied. The second section also highlights the influence and consequences of the Second World War on the functioning of the Catholic Church of the Latin rite in Galicia and Volhynia, and studies the methods of struggle of totalitarian regimes against the religious preferences of the population. On the example of specific figures, the activities of the Roman Catholic clergy in this period are analyzed and a list of victims of the occupation regimes is formed.The third section, "The Situation of the Catholic Church in the Period 1945-1964," is devoted to an analysis of the situation in which the Church found itself in the postwar period in Galicia and Volhynia. The section contains two subsections, which examine the normative and legal functioning of the Catholic Church and the consequences of the nationalization policy pursued by the Soviet government. It is proved that during this period there was, in fact, the destruction of the Roman Catholic Church with the subsequent prohibition of its activities. The fourth chapter, "The Roman Catholic Church in the Soviet State: Problems and Directions of Activity (1965-1991)", which is divided into three subsections, reveals the peculiarities of the life and work of Roman Catholic priests in Galicia and Volhynia, in conditions when the Roman Catholic Church ceased its official activities and functioned virtually illegally. The features of the liquidation and destruction of Catholic churches and the Church as an institution as a whole in the studied areas are analyzed. The activities of the clergy in the restoration of the tradition of faith, pastoral activity and preservation of the Roman Catholic rite in the conditions of Soviet reality are studied.In general, the applicant for the degree of Doctor of Philosophy comprehensively analyzed and revealed all aspects and features of the life of the Roman Catholic clergy of the Lviv and Lutsk dioceses of the period 1939-1991, and proved that the repressions of the Soviet and German authorities against the Roman Catholic Church were cruel and unjustified. Keywords: Roman Catholic Church, Volyn, Galicia, clergy, World War II, occupation regimes, pastoral care, atheization, Soviet power, chaplains, repressions, USSR.