З'ясовано, що середньовічна німецька містика є напрямком західно-європейського християнства, що долучається до традиції містичного осмислення трансцендентного досвіду в неоплатонізмі та ранньохристиянської релігійної філософії. Визначено, що фундаментальною ідеєю містичної антропології Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта є ствердження можливосі єднання людини з вищим началом, яке досягається апофатичним шляхом відсторонення людини від власної "людськості". Зазначено, що з огляду на певний екзистенціалізм антропологія німецьких містиків розглядає людину в цілісності її існування, розгортаючи дискурс, який за структурно-семантичними ознаками є своєрідним видом некласичного мислення, що дозволяє дослідити середньовічний німецький містицизм у контексті філософії Ф. Ніцше, М. Гайдеггера, Ж. Дерріда. Дослідження історико-філософського контексту становлення німецького середньовічного містицизму дозволило виявити характер того діалогу зі вченнями Псевдо-Діонісія Ареопагіта та Бернара Клервоського, в якому здійснювалося формування концепції Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта. Встановлено, що унікальність німецького містицизму полягає в тому, що його концептуальна система базується на принципі апофазису, який послідовно реалізується на гносеологічному, онтологічному й антропологічному рівнях. Зміст створеної таким чином "апофатичної антропології" полягає в актуалізації думки щодо відкритості людини до буття та до самої себе, в якій вона віднаходить можливість заперечення самої себе та відмови від себе.

  Скачати повний текст

Визначено передумови виникнення та становлення феномену влади у християнстві. Розкрито характер взаємовідносин між християнськими спільнотами та державною владою в Римській імперії. Розглянуто характеристику релігійної політики візантійських імператорів. Виокремлено характерні риси цезарепапістської та папоцезаристської моделей відносин між світською та духовною владою. Висвітлено взаємовідносини між державою та Церквою періоду Реформації та доби Просвітництва. Проаналізовано характер державно-церковних відносин в історії країн Східної Європи.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано витоки української духовної культури у творчій спадщині М. Брайчевського. Висвітлено основні етапи життя та діяльності ученого з метою визначення пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Розглянуто концепцію етногенезу українського народу, розроблену М. Брайчевським, проаналізовано археологічні культури, зокрема черняхівську, та писемні пам'ятки. Доведено, що метод фіксації поступової зміни культур у часі на конкретній території дозволяє реконструювати процес еволюції культурних типів у даному регіоні, ствердити або заперечити безперевність і спадковість культурного розвитку. Досліджено процеси становлення й утвердження християнства, появу перших зразків світської художньої літератури у творчій спадщині науковця. Вивчено документи особового архівного фонду ученого, що стосуються його культурознавчої діяльності. З'ясовано, що у наукових працях М. Брайчевський вживав такі терміни: "український" - у дослідженнях ранньої та сердньовічної історії України, "українські племена", "українська державність" - у контексті Антського царства, "Україна - Русь" стосовно X - XI ст., "українське королівство", "друге українське королівство" - під час вивчення історії України XIII ст.

  Скачати повний текст

Проведено історіософський аналіз формування етноконфесійної специфіки Вірменського християнства у поєднанні з історичною ретроспективою становлення та закономірної трансформації Вірменської Церкви за умов української діаспори. Концептуально новий погляд на феномен монофізитства, що становить догматичну базу Вірменської Апостольської та інших Давньосхідних Церков у поєднані з аналізом розвитку християнства періоду Вселенських соборів, показав доцільність розгляду монофізитства, несторіанства й інших догматичних рухів як один з проявів активізації процесу етнорелігієгенезу, що охопив східні провінції Римської імперії у III - IV ст. Характерною ознакою цього процесу було утворення нових етнічних спільнот на базі єдності віросповідання. Зазначено, що поява нових течій, напрямків, Церков була та є закономірним наслідком розвитку загальнохристиянської системи через природне ускладнення структури внаслідок утворення та розвитку чисельних взаємопов'язаних автономних її складових. Зазначено, що це стало причиною першого великого структурного поділу загальнохристиянської цілісності та виділення з неї Несторіанської й Монофізитської Давньосхідних Церков, що з точки зору етноконфесійної є національними автокефальними Церквами вірмен, сирійців, коптів, ефіопів та ін. Для цих народів саме монофізитський тип християнства став основою для формування нової етнічної домінанти. Окрім цього, формування характерних рис та онаціональнення Вірменської Церкви відбулися внаслідок етноконфесійного синкретизму християнства та зороастризму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано політичну кар'єру Константина Великого, визначено особливості здобуття ним політичної влади, розкрито політичний стиль правителя. Досліджено релігійну політику "першого християнського імператора", встановлено причини навернення Костантина у християнство та мету, яку ставив перед собою правитель на користь християнської Церкви. Розкрито особливості внутрішньополітичної діяльності Константина у ключових сферах, таких як державне управління, соціальна сфера, економіка та військова політика.

  Скачати повний текст

У новому аспекті досліджено традиційні психологічні поняття - свідомість, здібності, "Я - концепцію", розвиток особистості, поглиблено їх розуміння. Запропоновано психологічну інтерпретацію таких феноменів релігійного життя особистості як покаяння, сповідь, молитва, ісіхія, боротьба з пристрастями, розглянуто їх супровідні процеси у контексті психології особистості. Проведено якісний аналіз природи особистісних змін, духовного зростання православної людини. Досліджено феномен автотрансформації. У психологічному контексті розглянуто релігійну обдарованість та містичний досвід. Визначено умови та методи автотрансформації, що існують у східнослов'янському християнстві.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням виникнення та становлення християнського віровчення, зокрема, такого його аспекту як християнська антропологія. Розроблено новий підхід до з'ясування механізму зародження віровчення християнської релігії, згідно з яким процес зародження і оформлення її віровчення відбувався переважно під впливом філософії Платона. Так, розкриваючи зміст релігійно-філософської концепції віровчення раннього християнства і встановлюючи спільні риси Платонової філософії і головних християнських віроповчальних положень, платонізм визначається за головне ідейне підгрунтя становлення християнської релігії. Атмосферою і географічним місцем, що слугувало за праматірне підгрунтя появи християнства, як релігійної системи, постала іудео-олександрійська діаспора Єгипту.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України з позицій системного розгляду етноконфесійних проявів її будови. Обгрунтовано зв'язок писемної культури з історичною свідомістю, її непересічну роль у збереженні етнічної та політичної самосвідомості Русі-України. Розглянуто роль мови, писемності, рукописної, друкованої книги, монастирської бібліотеки як складових системи писемної культури, що свідчать про пізнавальні, естетичні, духовно-релігійні потреби народу та є своєрідним засобом відтворення духовного та релігійного життя соціуму, національного стилю мислення та менталітету.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив християнства на формування давньоруського права епохи Київської Русі наприкінці Х - у 40-х рр. ХІІІ ст. Висвітлено правові явища, що сформувались під впливом християнства та соціальні механізми, які забезпечували даний вплив. З'ясовано шляхи становлення церковної системи права та розглянуто її взаємодію з світською системою права. Визначено етапи розвитку церковної юрисдикції та вплив християнства на правосвідомість і правову культуру Київської Русі.

  Скачати повний текст

Поглиблено відомості щодо суті та значення каплиці з висвітленням її розвитку в історії християнства. Виявлено передумови становлення та розвитку придорожніх каплиць на галицьких теренах, висвітлено основні історичні етапи їх еволюції. Удосконалено їх типологію з виведенням нових типів і типологічних груп. Галицька придорожня каплице розглянута як архітектурно-мистецьке утворення з розмаїттям його компонентів та етнорегіональними особливостями їх рішень. Визначено чинники, які зумовлювали формотворення й оздоблення досліджуваних каплиць. Розкрито засоби їх емоційно-художньої виразності, прояви ознак мистецьких стилів у їх формах та образах.

  Скачати повний текст

Визначено особливості формування наукової парадигми історичного процесу в середні віки (V - XV ст.) та простежено процес її генези в різних суспільствах у межах часово-просторового поля дослідження. Виявлені парадигми класифіковано та проаналізовано. Віднайдено методологічну базу середньовічної науки. Розглянуто методологію дослідження парадигматичного знання взагалі та в історичній науці зокрема, а також парадигматичний аспект міфологічних уявлень щодо історії людства. Проаналізовано сакральну мотивацію історичного процесу у християнстві та мусульманстві. Висвітлено найважливіші історіософські концепції Середньовіччя з метою виявлення в них домінувальних парадигм. Значну увагу приділено аналізу середньовічного історизму та розробці його типології за віссю горизонтально-просторових координат роботи та за "сіткою" його базових категорій, зміни в чому були найхарактернішими проявами генези наукової парадигми. Обгрунтовато гіпотезу щодо того, що визначальними у розвитку принципу історизму є не тільки уявлення про час і простір, на яких будуються уявлення щодо історичного часу та простору та тип вирішення філософської проблеми універсалій. Останній є визначальним для розробки просторової типології історизму. Зроблено спробу визначення генези парадигми історичного процесу формулою "сфера - куб - сфера", що відображає генетику розвитку Платонових тіл зародку та генезу уявлень людини щодо форми планети та її фізичних полів, з якими пов'язаний розвиток уявлень про простір і час. Зроблено спробу встановити об'єктивну основу середньовічної теорії "семи кліматів" і надати їй максимально можливе наукове пояснення. Проаналізовано найзначніші геологічні періодизаційні схеми, розкрито циклічно-поступальний характер моделей історичного процесу та його взаємозв'язок з історичними циклами, а також з коливаннями клімату.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне вивчення антропології дарунку та віддяки, яка маніфестована у сучасних філософських і богословських дослідженнях. Дарунок та віддяку розглянуто як універсальний атропологічний феномен, у дослідженні якого протягом останнього сторіччя брали участь представники різноманітних гуманітарних дисциплін, що утворюють своєрідну традицію вивчення дарунку, з якою полемізують деякі сучасні філософи-постмодерністи та християнські теологи. Значну увагу приділено походженню та розвитку найбільш послідовної версії постмодерної філософії дарунку Ж.Дерріда. Докладно проаналізовано її антропологічний вимір. Накреслено дослідницькі шляхи, які приводять деконструкцію до необхідності вивчення проблематики дарунку та віддяки на теренах християнства та християнської теології. Проаналізовано зворотній дослідницький рух з боку християнської теології назустріч деконструкції, який був здійснений у пост-метафізичній філософії та теології "дарунку-даності" Ж.-Л. Маріона. Компаративний аналіз позицій щодо дарунку та віддяки у деконструкції Дерріда та теології Маріона дозволяє з'ясувати, що антропологічні парадигми, в яких концептуалізують дарунок і віддяку постмодерний і християнський дискурси, постають такі, що пересікаються та конфронтують один з одним. Також виявляються теологічна та соціокультурна обумовленість конфлікту філософського та теологічного дискурсів, які проблематизують дарунок та віддяку. Розглянуто пост-секулярний стан сучасного суспільства на Заході та Сході Європи. Зроблено висновки щодо можливості пристосування накресленої у працях Маріона "іконічної" моделі комунікативної антропології для опису стану людини пост-секулярного світу.

  Скачати повний текст

Розглянуто духовне християнство як явище релігійного життя України протягом XVIII - першої половини XIX ст. До напрямку духовних християн належать релігійні течії духоборів, молокан, христовірів, скопців, наявні в українських землях у період нового часу. Проаналізовано джерельну базу та історіографію проблеми XIX - початку XXI ст. і показано, що духобори та малокани виникли в Україні раніше, ніж у Російській імперії загалом у середині, а христовіри та скопці - наприкінці XVIII ст. Основними осередками мешкання духовних християн в Україні були території певних сучасних адміністративних територіальних утворень, а саме: Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Херсонської, Луганської, Чернігівської областей, а також Автономної Республіки Крим. Важливим чинником впливу на їх розвиток було російське імперське законодавство у релігійній сфері. Чинні в країні правові норми впливали на чисельність послідовників духовного християнства, їх кількість коливалась від 3 - 4 до 10 - 12 тис. його послідовників власне українських територій. Внаслідок наявності зовнішніх і внутрішніх чинників у середовищі духовних християн відбувався закономірний процес їх еволюції за трьома напрямками, а саме: розширенням соціального складу релігійних общин; нововведенням у віровченні, змінами у ставленні до центральної та місцевої влади. Послідовники духовного християнства в Україні створили оригінальну ідеологію, яка відображає їх бачення ідеалу суспільного та державного устрою, специфічні уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому.

  Скачати повний текст

Проаналізовано духовно-ціннісні орієнтації особистості у контексті філософсько-релігійних традицій. Доведено, що релігійні цінності є не єдиною основою для становлення моралі та моральності в Україні. Значну увагу приділено динаміці світоглядних орієнтацій української молоді. У процесі дослідження з'ясовано проблеми зіткнення інтересів буддизму, ісламу, християнства, ідуаїзму, нетрадиційних культів на теренах сучасної України. Розкрито специфіку функціонування релігійних цінностей у культурі українського народу, зміни у світоглядних установах сучасної людини, проаналізовано характерні особливості вірувань, звичаїв, ритуалів, традицій. Визначено, що емоції, переживання, почуття, у тому числі релігійні, є духовними цінностями, а також основою для подальшого розвитку людини. Показано, що цінності конкретизуються за трьома рівнями: всезагального, загального, індивідуального.

  Скачати повний текст

Розкрито головні причини протистояння між іудеохристиянською й еллінохристиянською традиціями, між палестинським як етнічним єврейським християнством і паулінізмом - універсальним християнством ап. Павла та тих процесів, що вивели християнство з його початкової єврейсько-іудейської культурно-релігійної орбіти, які призвели до перетворення його на наднаціональну релігію античного світу та на офіційну ідеологію імперського Риму. Встановлено, що оригінальне Ісусове християнство мислило себе в контексті іудаїзму, в єврейському культурному полі, оскільки подавало себе місіанською течією в межах тогочасного іудаїзму, розуміло себе завершальним етапом розвитку іудейської релігії, її кінцевим пунктом, натомість елліхристиянство обстоювало віру в Христа, грунтуючи її на засадах грецької філософської думки, елліністичного світогляду та римського космополітизму, а також універсалістське християнство водночас формувалося ще й на запереченні еврейоцентричної іудеохристиянської традиції.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення та розвитку європейського інтеграційного процесу, розкрито правову природу Європейського Союзу (ЄС). Проаналізовано сучасні підходи щодо розуміння наднаціональної організації влади та запропоновано визначення даного поняття як автономної територіальної організації політичної влади, заснованої суверенними державами з метою досягнення загальнозначущих цілей, яка наділена широкою компетенцією, зокрема, правом приймати загальнообов'язкові рішення кваліфікованою більшістю голосів держав-членів і регулюється власним правом, що характеризується верховенством відносно національного права. На прикладі ЄС проаналізовано співвідношення понять "державний суверенітет" і "наднаціональна організація влади". Зроблено висновок, що членство в організації з наднаціональною владою не загрожує державному суверенітету її членів, оскільки має місце добровільне делегування лише права реалізації окремих суверенних прав. Проаналізовано передумови заснування Європейських співтовариств/ЄС та їх еволюцію у напрямку формування наднаціональної організації влади. Запропоновано визначення ЄС як унікального інтеграційного об'єднання, яке, зберігаючи окремі риси міжнародної організації, федерації та конфедерації, конституюється державами-членами як наднаціональна організація влади. Доведено, що інституційна система ЄС органічно поєднує взаємодоповнюючі наднаціональні та міжнародно-правові начала. Показано роль християнства у процесі становлення об'єднавчого процесу у Європі. Досліджено прояв наднаціональності у діяльності інститутів ЄС, зокрема, у правотворчому процесі. Показано специфіку правової природи ЄС як наддержавної організації влади та визначено основні завдання держави, що прагне інтегруватися до ЄС.

  Скачати повний текст

Досліджено питання гуманістичного відношення людини до природи у філософсько-культурному перерізі: утилітаризм відношення до природи у "західній" парадигмі; єдність екофільної й утилітарної форм відношення до природи, що визначає особливість "східної" парадигми. Здійснено аналіз засад і специфіки відношення до природи в Україні, що становить основу сучасної природоохоронної діяльності до природокористування. Проаналізовано єдність гносеологічного та соціально-практичного аспектів. Досліджено синкретизм міфологічних уявлень, ідейне підгрунтя природокористування у християнстві, синтез науково-технічного мислення та відношення до природи на індустріальному та постіндустріальному етапі розвитку суспільства. Показано необхідність уникнення опозиції у системі природа - людина - культура з метою збереження її складових за умов екологічної, антропологічної криз і глобалізаційних процесів.

  Скачати повний текст

Досліджено розуміння смисложиттєвих цінностей, виробленого авторами журналу "Путь" і яке може бути критерієм у визначенні Добра та Зла. Дослідження грунтується на ціннісних орієнтаціях християнства. Відзначено, що етичний монізм християнства надає протилежні ціннісні значення створенню та руйнації, не приділяє належної уваги єдності цих протилежностей. Стверджено, що абсолютна досконалість актуально існує в Бога. Тому акцент у діяльності людини переноситься з творчості на консервацію. Бердяєв, навпаки, онтологізує свободу, вважає, що в свободі міститься джерело величі й нікчемності людини. Обгрунтовано, що одним з напрямків пошуку шляху від Зла до Добра є "софійний" християнський соціалізм, який намагався протистояти російському марксизму як головній небезпеці для Росії на межі XIX ст. - XX ст. Виступаючи проти марксизму, релігійні мислителі обирають шлях свободи та недопущення злочину. Вони вважають, що тільки особиста, суб'єктивна свобода є основою творчості, творення (в тому числі - смисложиттєвих цінностей). Розглянуто національний аспект творчості як природне дарування людиниогієнка. Підкреслено, що питання свободи й творчості мають значення у вирішенні проблеми сенсу життя, яке суб'єктивно усвідомлюється людиною як вища цінність. Але тільки у реалізації надособистої цінності (Вища Реальність) людина може усвідомити себе як істоту, яка потребує розумного, осмисленого життя.

  Скачати повний текст

Розглянуто найхарактерніші іконографічні мотиви, пов'язані з космологічною тематикою, створені в період від появи ранньохристиянського мистецтва до кінця XVIII ст. Встановлено, що в ранні часи космос зображали відповідно до моделі, яка була прийнята християнством від античності. Його головною рисою була безпосередня залежність від Бога-Творця. На межі середньовіччя і Нового часу наступає перехід від метафори організму (живого космосу) до метафори механізму. З кінця XIV ст. конкурують між собою два способи опису і пояснення навколишнього світу - раціонально-науковий і гуманістичний, безпосередньо пов'язаний з мистецтвом. Кількість зображень космосу у мистецьких творах поступово зменшується. Функцію "об'єктивної" інформації, яка переважала у середньовічному мистецтві, змінюють суб'єктивні погляди та зростаючий пріоритет індивідуальності художника. У XVIII ст. відмова від зображення космосу в релігійному контексті співпадає з розповсюдженням теорії механіки І.Ньютона.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним релігієзнавчим дослідженням Кирилівської церкви як церковно-політичного та релігійного осердку в контексті його ролі у формуванні Київського християнства, а також у становленні Української православної церкви. Висвітлено феномен Кирилівської церкви - видатної пам'ятки духовного і культурного життя Київської Русі та України.

  Скачати повний текст